Охорона внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення береговими об’єктами

11. Скидання зворотних вод у внутрішні морські води і територіальне море України забороняється у разі, коли:

води неочищені;

води містять речовини, щодо яких не встановлено ГДК, збудники інфекційних захворювань, перевищують граничне допустимі скиди (далі — ГДС) токсичних речовин, а також за обсягом скидання забруднюючих речовин граничне доступні нормативи;

їх надходження до водного об’єкта призводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин понад встановлені нормативи ГДК в контрольних точках або перевищення сформованих фонових значень;

територія (акваторія) віднесена до природно-заповідного фонду, курортної, лікувально-оздоровчої, рекреаційної території, а також має наукове та історико-культурне значення.

12. Скидання стічних вод у внутрішні морські води та територіальне море України допускається лише за умови наявності нормативів ГДК речовин у водних об’єктах та встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин.

Водокористувачі зобов’язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод, визначених статтею 70 Водного кодексу України.

Контрольні точки для кожного водокористувача встановлюються проектом ГДС.

1З. Забір і використання вод, скидання забруднюючих речовин береговими об’єктами, включаючи скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, здійснюється на підставі дозволів на спеціальне водокористування, які видаються територіальними органами Мінекоресурсів у встановленому порядку.

14. Розміщення відходів та сміття береговими об’єктами у внутрішні морські води і територіальне море України заборонено.

15. У разі проведення робіт, пов’язаних з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також проведенням бурових та геологорозвідувальних робіт, повинні передбачатися заходи щодо запобігання забрудненню внутрішніх морських вод і територіального моря стічними водами, забруднюючими речовинами, включаючи радіоактивні, відходами та сміттям.

Усі перелічені роботи, які проводяться у внутрішніх морських водах і територіальному морі України, здійснюються на підставі дозволів, що видаються державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекоресурсів.

16. У прибережній захисній смузі морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: будівництво промислових об’єктів;

застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом понад 1 куб. метр на добу;

влаштування полів фільтрації та будівництво інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

У прибережній захисній смузі вздовж морів, заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах може здійснюватися лише будівництво санаторіїв, інших лікувальних-оздоровчих закладів з обов’язковим централізованим водопостачанням та каналізацією.

17. Тимчасове накопичення і складування відходів та сміття на території портів можливе лише за наявності спеціально відведених та обладнаних місць та у разі їх подальшої утилізації та знешкодження. При цьому побутові відходи та сміття, прийняті з суден, повинні знешкоджуватися у портах.

18. Будівництво, експлуатація об’єктів та проведення робіт, що можуть негативно вплинути на довкілля, дозволяється за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи.

19. Для об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (нафто- та продуктопроводи, нафто- та продуктосховища, накопичувачі побутових стічних вод, каналізаційні колектори, очисні споруди, судна та інші плавучі засоби, нафтові свердловини, бурові платформи тощо), крім проведення державної екологічної експертизи, повинні бути розроблені і впроваджені протиаварійні заходи, а саме:

плани ліквідації наслідків можливих аварій;

порядок дій у разі виникнення аварій;

перелік необхідних технічних засобів для збирання та видалення забруднюючих речовин;

режим спеціального водокористування у разі забруднення водного об’єкта.

20. Водокористувачі берегових об’єктів не несуть відповідальності за транзитне скидання зворотних вод до водного об’єкта в межах району свого водокористування, якщо ці води відводяться з комунальних споруд населених пунктів та їх територій.

21. Проектування, будівництво, розширення, реконструкція, технічне переоснащення та капітальний ремонт берегових об’єктів повинні здійснюватися за умови, що скидання зворотних вод не призводить до перевищення нормативів ГДК забруднюючих речовин у точках контролю водного об’єкта.

Водокористувачі зобов’язані проводити моніторинг стану морського середовища в районі свого водокористування.

22. Для забезпечення контролю якості та обліку обсягу скидання зворотних вод, що відводяться до водного об’єкта, водокористувачі зобов’язані:

установити на водозабірних та водоскидних спорудах гідрометричне обладнання (рівнеміри, витратоміри тощо);

здійснювати контроль за якісним складом та обсягом зворотніх вод власними або іншими акредитованими лабораторіями.

23. Морські порти, судноремонтні заводи забезпечують:

приймання з суден та здавання на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять;

приймання з суден сміття та відходів з розміщенням їх на об’єктах поводження з відходами;

очищення своїх акваторій від забруднюючих речовин та сторонніх предметів і матеріалів;

локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин або вод, що їх містять, у межах своїх акваторій.

24. Морські порти та судноремонтні заводи повинні:

бути укомплектовані суднами-збирачами, спеціальними засобами для локалізації та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

мати берегові приймальні очисні споруди, систему каналізації, об’єкти для збирання та знешкодження відходів;

мати засоби для накопичення зворотних вод з подальшою передачею їх на очисні споруди у разі відсутності приймальних очисних споруд та системи каналізації.

25. Морські порти, в яких проводиться перевантаження вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини, зобов’язані:

розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню акваторій морських портів та прибережних вод морів під час зберігання і перевалки вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини;

впроваджувати ефективні методи і технічні засоби щодо запобігання втратам вантажів, що містять хімічні та сипкі речовини, під час їх навантаження і розвантаження;

влаштовувати спеціальні причали для приймання та відправки вантажів, що містять хімічні і сипкі речовини, приміщення для їх зберігання та перетарування, а також майданчики для знешкодження залишків хімічних речовин;

збирати, очищувати, знешкоджувати забруднені води, що утворюються під час промивання вантажних місткостей, а також стічні води територій портів, причалів та інших споруд.

26. Усі операції з забруднюючими речовинами, водами, що їх містять, та сміттям, які проводяться на приймальних очисних спорудах та об’єктах поводження з відходами у портах, на судноремонтних та суднобудівних заводах, підлягають обов’язковій реєстрації в установленому порядку.

27. Підприємства морської галузі узгоджують технологію перевантаження щодо кожного виду вантажів з державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекоресурсів.

28. Норми технологічного проектування морських портів, їх перегляд, коригування та доповнення у частині запобігання забрудненню внутрішніх морських вод та територіального моря України узгоджуються з державними інспекціями охорони Чорного та Азовського морів Мінекоресурсів.

29. У разі порушення вимог природоохоронного законодавства України діяльність берегових об’єктів може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) чи припинена в установленому порядку.

30. Державний контроль за охороною внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення здійснюється у порядку, встановленому Мінекоресурсів.

Додаток до Правил

 

НОРМАТИВИ

гранично допустимих концентрацій основних забруднюючих речовин у внутрішніх морських водах та територіальному морі України

------------------------------------------------------------------

Показник | Значення

------------------------------------------------------------------

Розчинений кисень, мг/куб. дм не нижче ніж 4

 

Завислі речовини, мг/куб. дм фонові значення району

водокористування

 

Солоність, г/куб. дм 12-18

 

Сульфати, г/куб. дм 3,5

 

Хлор-іон, г/куб. дм 11,9

 

Амоній сольовий, мг/куб. дм 0,5

 

Нітрати, мг/куб. дм 40

 

Нітрити, мг/куб. дм 0,08

 

Нафтопродукти, мг/куб. дм 0,05

 

Біохімічне споживання кисню, не більше ніж З

мгОі/куб. дм (БСК повн.)

 

Залізо, мг/куб. дм 0,05

 

Рівень токсичності води нетоксична

(на основі біотестування)

 

Водневий показник, од. рН 6,5 - 8,5

 

Колі-індекс, КУО/куб. дм 1000-10000

 

Індекс колі-фага, БУО/куб. дм не більше ніж 100

 

ТАКСА

начисления возмещения убытков, причиненных иностранными юридическими лицами и гражданами вследствие загрязнения территориальных и внутренних морских вод Украины с судов и иных плавсредств. Утверждено постановлением КМУ от 03/07/1995 за № 484.

Загрязняющие вещества	Ед.изм.	Размер возмещения за 1 ед.изм. в долларах США
Соли тяжелых металлов	Кг (экв.)
Нефть и нефтепродукты	кг
Органические вещества	кг
Взвеси	кг
Пестициды	кг
Вредные вещества, в зависимости от категории токсичности, согласно МАРПОЛ 73/78: А В С и Д	Кг Кг Кг
Хозяйственные фекально-сточные воды	м^3
Мусор	кг