Тема 2.4. Література для дітей кінця 19 – початку 20 ст.

Зміст

1. Основні тенденції розвитку літератури для дітей кінця 19 – початку 20 ст. Нові літературні напрями та течії.

2. Внесок Олени Пчілки в розвиток дитячої літератури в Україні.

3. Творчість для дітей Олександра Олеся.

4. Леся Українка – дітям.

Ключові слова: теорія і критика дитячої літератури, модернізм, імпресіонізм, менталітет, психологізм, журнали „Україна молода”, „Дзвінок”.

Цілі та завдання вивчення розділу

З’ясування основних тенденцій розвитку української літератури в кінці 19 на початку 20 ст. (в тому числі й дитячої), вплив на літературу соціально-політичного життя країни; визначення провідних літературно-мистецьких напрямів у літературі означуваного періоду; усвідомлення місця й ролі Олени Пчілки в розвитку дитячої літератури в Україні. Ви повинні ознайомитись із життєвим і творчим шляхом Олександра Олеся, його літературною спадщиною, що призначена дитячій аудиторії, розглянути творчість Лесі Українки для дітей, з’ясувати її жанрове розмаїття, художні особливості.

Методичні рекомендації до вивчення розділу

Вивчаючи пункт 1, зверніть увагу на шляхи розвитку дитячої літератури в 70-90 рр. ХІХ ст. та в останнє десятиліття 19 – початку 20 ст. Які теоретичні роботи були написані в цей час? Хто їх автор? Які журнали для дітей видавалися в Україні в означуваний період? Дайте визначення поняттю „модернізм”. Творчість яких письменників кінця 19 – початку 20 ст. відносять до цього літературного напряму? Чому?

При вивченні пункту 2 з’ясуйте значення журналу „Рідний край”, редактором якого була Олена Пчілка. Визначте складові літературознавчої діяльності письменниці.

При вивченні пункту 3 визначте особливості творчої манери Олександра Олеся. Кому писав свої дитячі твори письменник?

Під час опрацювання пункту 4 зверніть увагу на зміст казок Лесі Українки. Доведіть, що в багатьох випадках він має алегоричний характер. Яка улюблена тема дитячих поезій письменниці?

Прочитайте й законспектуйте

Кінець ХІХ — початок ХХ ст. — новий період в історії української дитячої літератури. Він обумовлений складними політичними й культурними подіями. Україна була втягнута у три революції 1905, 1917 років. Дитячим творам цього періоду властиві гострота конфлікту, поглиблений психологізм, новаторство тем, ідей, образів і стилів. Письменники боролися за соціальне й національне визволення України, за право її народу володіти різною мовою, літературною й національними культурними традиціями (І. Франко, М.Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, О. Олесь, М. Грушевський, В.Винниченко).

Наприкінці ХІХ ст. виникають нові літературно-мистецькі напрями — імпресіонізм, символізм, зароджується т.зв. модернізм, що виявляв себе в новому світосприйманні, в появі нової тематики та ідей, у психологічному заглибленні в зображення людини й подій.

Письменники переймаються моделюванням “закінчених”, імовірних колізій і характерів, співзвучних ситуації нового часу. Передчування можливостей “оригінально-творчих” типів національного життя, миттєвий зріз психіки модерного суб’єкта, його розполовиненості, дисгармонії, зміщення моральних цінностей визначають літературу українського модернізму.

Так, у творах М. Коцюбинського діти зображені через підтекст, психологізацію пейзажу та окремі психологічні деталі, які дають змогу розкрити і характер дитини, і соціум, в якому вона перебуває.

Традиційний реалістичний напрям продовжують Дніпрова Чайка, Степан Васильченко, Марійка Підгірянка.

На межі ХІХ-ХХ ст. проблеми дитячої літератури знаходять своє втілення в дитячих журналах, які починають видаватися в Україні. “Дзвінок” (Львів, 1890); в Галичині й Буковині — “Ластівка для руських дітей”, “Золота книжечка для дітей” (1874), “Вінок для чемних дітей” (1871), “Бібліотека для молоді” (1884); у наддніпрянській Україні — альманах “Чайка” (1876), “Україна молода” (1906), “Приятель дітей”, журнал “Бібліотека для молодіжі” (1885).

Питання для самоконтролю

1. Як соціально-політичні умови життя країни позначились на розвитку української літератури кінця ХІХ початку ХХ ст.?

2. Які літературно-мистецькі напрями виникають наприкінці ХІХ ст.? Дайте їм загальну характеристику.

Література

1. Історія української літератури ХІХ ст.: У 3 кн.: Навч. посібник / За ред. М.Т. Яценка. –– К., 1997.

2. Мовчун А.І. Нова література ХІХ ст. // Рідне слово. Українська дитяча література. Хрестоматія: У 2 кн. Кн. 1 / Упоряд. З.Д.Варавкіної, А.І.Мовчун, М.Ф.Черній. –– К., 1999. –– С.121––127.

3. Наєнко М. Українське літературознавство: Школи. Напрями. Тенденції. –– К., 1997.

4. Нова українська дитяча література ХІХ-поч. ХХ ст. // Українська дитяча література. Хрестоматія: У 2 ч. Ч. 1 / Упоряд. І.А.Луценко, А.М.Подолинний, Б.Й.Чайковський. –– К., 1992. –– С.75––84.

5. Українська літературна енциклопедія. –– Т. 1-3. –– К., 1988-1995.

6. Чижевський Д. Історія української літератури. –– Тернопіль, 1996.

7. Энциклопедический словарь юного литературоведа. –– М., 1988.

Прочитайте й законспектуйте

 

Олена Пчілка

(1849-1930)

Ольга Петрівна Драгоманова народилася 29 липня 1849 року у місті Гадячі на Полтавщині. Вона походила з славетного роду Драгоманових, відомого ще за часів гетьманщини. У 1861 році Ольгу відправляють вчитися до Київського пансіону шляхетних дівчат. Улітку 1868 року письменниця виходить заміж за Петра Антоновича Косача. Родина виїздить до Новограда-Волинського (Звягеля), потім до Луцька (1879) та села Колодяжного Ковельського повіту (1880). У 1886 році виходить перша збірка поезій Олени Пчілки “Думки-мережанки”, публікуються її оповідання та вірші в українському журналі “Зоря”.

Наприкінці 90-х років родина Косачів переїжджає на постійне мешкання до Києва. Ольга Петрівна завідує літературним відділом “Київського літературно-артистичного товариства”, стає редактором і видавцем журналу “Рідний край”. З 1908 року додатком до “Рідного краю” вона почала видавати щомісячний журнал для дітей “Молода Україна”.

Для друкування в журналі письменниця добирала твори, спрямовані на формування сильної, ініціативної, самостійної, неординарної, національно свідомої особистості. Журнал багато зробив для популяризації кращих творів зарубіжних авторів. Діти мали можливість ознайомитися рідною мовою з творами Ч. Діккенса, С. Лагерлеф, Р. Кіплінга, Д. Свіфта, Г-К. Андерсена, О. Уайльда, М. Гоголя, Д. Ма­мі­на-Сибіряка, М. Лермонтова. Видання багате на оповідання, казки, п’єси, байки, вірші, науково-художні та історичні розповіді, фольклорні твори. Уміщені в ньому розповіді про історичне минуле України, Запорозьку Січ, козацьких гетьманів, кращих представників української культури.

У 1882 р. Олена Пчілка видала книгу власних перекладів “Українським дітям”, до якої увійшли твори Пушкіна, Лермонтова. Ці переклади письменниця готувала до дитячої читанки, але, зважаючи на те, що “підручник не так швидко може з’явитися у світ”, і щоб “раз уже зроблена праця не лежала мертвим статком” [5,8], вирішує видати їх окремо. На жаль, буквар, над яким працювала Олена Пчілка, залишився незавершеним.

“Педагогічні здібності Олени Пчілки особливо повно розкрилися в її методах національного виховання своїх дітей, редагуванні дитячого журналу “Молода Україна”, у безпосередньому спілкуванні з дітьми та молоддю, на яких покладала особливі сподівання. У 1909 році в часописі “Рідний край” вона висловлювала радість з того, що минули часи, коли вважалося чимось ганебним називати себе українцем, любити рідну мову та інші національні символи. “Боже, як ми раділи, що наші рідні й духовні діти горнуться до свого національного, кохаються в своїй рідній мові, пробують свої сили в своїй літературі, пускають дальші “літорослі порубаного дерева”. Так ми тим тішилися і тішимося й досі, — хто живий зоставсь, — новою силою, новими талантами…” [4,8].

Письменниці належить значна кількість творів різних жанрів, підписаних зазвичай одним із псевдонімів — Бабуся Олена, О. Б-а, П., Кочубеївна, Княжна Кочубеївна, О. Колодяжинська та ін. Широко відомі літературні обробки народних казок, зроблених Оленою Пчілкою (“Ворона і рак”, “Морозова кара”, “Казка про жадного чоловіка та про гадюку”, “Казочка про дідову рукавичку” та ін.), упорядковані й систематизовані народні пісні та вірші для дітей, сміховини, прислів’я і приказки.

Дитячі поезії Олени Пчілки розраховані переважно на дошкільнят. Героями їх часто постають тварини (“Зами­сле­ний котик”, “Зайчатко й хлоп’ятко”, “Мудра кицька”, “Зай­чик-Джигунчик”, “Котик-мурчик”). У доступній формі вірші знайомлять дітей із явищами природи (зміна пір року — “Весна-красна”, “Весняні квіти”, “Діброва смутная все листячко ронила”, “Як швидко літо проминуло”, “Зміни­лося все”), дитячими розвагами (“Снігова баба”, “З ґринджолятами”, “Сніговий дід”, “Дітвора”). Поезії сприяють формуванню в маленьких читачів високих моральних якостей характеру, поваги до людей, батьків, родини й роду.

Байки Олени Пчілки створені як за власними сюжетами, так і за мотивами творів світової літератури (“Найкращі діти”, “Снігир та Щиглик”, “Дрібненькі грушки”, “Миша-городянка і Миша-хуторянка”). Вони позначені особливою українською ментальністю, торкаються важливих морально-етичних та суспільно-політичних проблем. Своєрідною азбукою моральності для дітей є дитячі казки та оповідання письменниці (“Сосонка”, “Малий музика Моцарт”, “Хлоп­чик та ведмідь”, “Премудра приповість”).

Олена Пчілка віддала багато енергії й таланту справі виховання й освіти українських дітей, стверджуючи, що “діти — се наш дорогий скарб, се наша надія, се — молода Україна”.

Олена Пчілка відома не лише як автор віршів, оповідань, байок, публіцистичних виступів. Вона була визначним ученим-літературознавцем, етнографом, фольклористом. Їй належать такі праці, як “Українські колядки”, “Український народний орнамент”, “Українсь­кі народні легенди останнього часу”, “Українська гумо­ристика”, “Очерки национальных типов в украинской народной словесности”.

Під час революції і громадянської війни Олена Пчілка жила в Гадячі. Тут вона організувала аматорський дитячий театр, писала п’єси для дітей, редагувала місцеву газету. Потім вона переїздить до Києва, де працює в етнографічній та літературно-історичній комісіях АН УРСР. У роки сталінських репресій Ольга Петрівна Косач зазнала переслідувань. Померла письменниця 4 жовтня 1930 року в Києві.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає особливість байок Олени Пчілки?

2. Який внесок зробила письменниця в розвиток етнографії, фольклористики, літературознавства?

3. Який журнал видавала Олена Пчілка? Яке значення він мав?

Література

1. Білинський О.В. Веселий шарварок (за дитячими творами Олени Пчілки) // Початк. шк. — 1993. — №10. — С. 61—62.

2. Дрофань Л.А. Світло добра і любові: (До 140-річчя з дня народження О. Пчілки) // Укр. мова і л-ра в шк. — 1989. — № 7. — С. 74—76.

3. Камінчук О. Олена Пчілка: аспекти творчої діяль­ності // Слово і час. — 1999. — №6. — С. 12—18.

4. Новаківська Л. Олена Пчілка і українські діти // Рідна шк. — 1998. — №11. — С. 8—9.

5. Пчілка О. Українським дітям. — К., 1882.

6. Сверстюк Є. Повернення Олени Пчілки // Укр. мова та л-ра. — 2000. — Верес. (ч. 35). — С. 4.

7. Хорунжий Ю. Горда жіноча душа: (Олена Пчілка) // Украї­на. — 1991. — №6. —С. 40—41.

Прочитайте й законспектуйте

Олександр Олесь

(1878-1944)

Народився Олександр Іванович Кандиба 5 грудня 1878 року в місті Білопілля (нині Сумська область) в родині службовця. Свій перший вірш написав у дев’ятирічному віці. 1893 року розпочав навчання в Дергачівській хліборобській школі (поблизу Харкова), потім деякий час був студентом Київського політехнічного інституту. Через матеріальні трудно­щі змушений був покинути навчання. У 1903 році вступає до Харківського ветеринарного інституту. По його закінченні живе й працює в Харкові, а з 1911 — в Києві.

Початок його літературної діяльності припадає на студентські роки. Перша збірка “З журбою радість обнялась” побачила світ у 1907 р. У 1909-1919 рр. Олександр Олесь працює на Київських бойнях. За ці 10 років вийшли 4 збірки поета. У 1919 році він їде в Будапешт як культурний аташе УНР. Того ж року переїздить на постійне проживання до Чехословаччини, поселяється в Горніх Черношицях. З 1931 року до кінця свого життя Олександр Олесь проживає в Празі. 22 липня 1944 року письменник помер.

Олександр Олесь залишив по собі багату творчу спадщину: 11 збірок віршів, 20 драм, багато творів для дітей. Найсильніше виявив себе як поет-лірик. Протягом 1924-1925 рр. у віденському видавництві “Чайка” в серії “Українській дитині” вийшло п’ять збірочок письменника: “Ялинка”, “Поєдинок”, “Вовченя”, “Рак-рибалка”, “Іменини”. Згодом побачили світ Олесеві дитячі поеми “Грицеві курчата” й “Мисливець Хрін та його пси”. У Харкові у 1925 і 1929 рр. виходить “Збірничок віршів для дітей молодшого віку”. Ці твори свідчать про любов письменника до дітей, про піклування щодо виховання української дітвори.

Значна частина дитячих творів Олександра Олеся написана його дітям — Олегу (домашні називали його ніжно й ласкаво Лелекою), а згодом і Олександру.

Олег ріс енергійним і допитливим хлопчиком, він не раз тішив батьків різноманітними витівками:

Мій синочок-розбишака:

Чи то кіт, чи то собака, —

Він нічого не боїться —

Лізе биться.

У поезії “А мій Буба-чарівничка…” батько висловлює захоплення, що син рано почав розв’язувати арифметичні завдання:

А мій Буба-чарівничка

Знає, скільки два та одиничка.

А іноді як піде,

То і три з одним складе.

З метою полегшити Олегові шлях до пізнання величного світу природи, оволодіння азбукою, письменник склав “Алфавіт віршами, написаними для сина”. Як зазначає Р. Радишевський, “Кожна літера в цій абетці означає то квітку, то звірятко, то рибину, то пташину… Всі вони легко запам’ятовуються, розширюють кругозір та уяву дитини. І ці живі та неживі творці алфавіту природи розквітають, один одного доганяють, граються між собою, виказують свій норов, вдачу, спонукають до дії.” [8,6].

Півень весело співає,

Пугач цілий день дрімає.

Рибка плаває, гуляє,

Рак на неї поглядає.

Слон синка свого купає,

Сарна з лісу виглядає.

Перу Олександра Олеся належить і ряд колискових: “Над колискою”, “Колискова”, “Спи, дитиночко кохана”, “Сон”. Вони витримані в ліричній тональності, сповнені чарівної милозвучності.

Спи, мій малесенький, спи, мій синок…

Я розкажу тобі безліч казок!

Нащо ж ти віченьки знову розкрив?!

Спи, моя пташко, то вітер завив.

(“Над колискою”)

Коли Олег був маленьким, Олександр Олесь навчався в харківському ветеринарному інституті. Очікування зустрічі з сином було поштовхом для написання теплих поетичних рядків:

Ближче головоньку… Любий мій, спи…

Завтра ми підемо вдвох у степи.

Пташка співає там, бджілка гуде,

Батечко рідний, далекий нас жде.

Сядемо в полі ми втрьох на межі…

“Батечку рідний, нам все розкажи:

Де ти в дорозі так довго барився,

Де ти так в чистім степу закурився?”

(“Колискова”)

Найчастіше в своїх дитячих віршах письменник оспівує зайчиків, півників, курей, качок, гусей — найулюбленіших персонажів малюків. Завдяки фантазії письменника герої ці ожили в його поезіях і залишилися назавжди в літературі.

Білі гуси летять над лугами,

В синім небі біліють снігами,

В синім небі хмарками зникають,

Довго-довго їх очі шукають.

(“Біли гуси летять над лугами”)

Ой качечко, поведи

Каченяток до води.

Хай рясочки покуштують,

Хай рибкою поласують.

Ой качечко, поведи.

(“Качечка”)

Біга зайчик-скакунець,

В затишок тікає.

А зима на помелі

Зайця доганяє.

Зайчик бачить, що біда —

Під дубом сховався.

А зима тут снігу — кидь!

Там малий й зостався.

(“Біга зайчик-скакунець…”)

Олесеві поезії щедрі на живописні пейзажні замальовки. “Пейзажна лірика поета будується на поєднанні оспівування природи з яскравим змалюванням настроїв ліричного героя і майстерною стилізацією фольклорних джерел, з музичною мелодійністю. Ці вірші — своєрідна енциклопедія рідної природи для дитини” [1,5—6].

Гроза пройшла… Зітхнули трави,

Квітки головки підняли,

І сонце, тепле і ласкаве,

Спинило погляд на землі.

Літає радість, щастя світить,

Дзвенять пташки в садах рясних,

Сміються знову трави, квіти…

А сльози ще тремтять на них.

(“Після грози”)

Тануть,

в’януть

сніги, —

як крізь хмари летючі

гляне сонце блискуче,

усміхнеться в привіті,

розіллється в блакиті.

Тане сніг,

в’яне сніг,

гине…

(“Тануть, в’януть сніги…”)

Олександр Олесь — автор низки казок для дітей (“Грицеві курчата”, “Мисливець хрін та його пси”, “Водяни­чок”). У казці “Грицеві курчата” письменник розповів про те, як діти вдень малювали на крашанках різних звірів, а вночі зустрілися з ними уві сні. “Водяничок” був написаний для другої дитини письменника — Олександра. Це своєрідний заповіт, сподівання, що хлопчик пізнає красу природи і пройметься образним сприйняттям довколишнього світу.

Поет зробив багато для того, щоб діти побачили на сценах театрів героїв народних казок. Віршованими рядками драматичних творів він переповів такі казки: “Івасик Телесик”, “Лісовий цар Ох”, “Лисичка, Котик і Півник”, “Со­лом’яний бичок”, “Микита Кожум’яка”.

Олександр Олесь залишив також багато мистецьких перекладів творів Г. Гауфа, арабських казок, “Пісні про Гайавату” тощо.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає особливість пейзажної лірики Олександра Олеся?

2. Хто є головними героями збірки ”Все навколо зеленіє”? Якими рисами вони наділені?

3. Як творча манера письменника позначилася на його казковій творчості?

Література

1. Благовісники душі людської. Новітня література ХХ ст. // Рідне слово. Українська дитяча література: Хрестоматія: У 2 кн. Кн.2. — К., 1999.

2. Дем’янівська Л.С. Олександр Олесь (1878-1944) // Дніпрова хвиля. — К., 1992. — С. 509—515.

3. Жулинський М. Олександр Олесь // Жулинський М. Із забуття — в безсмертя. — К., 1990. — С. 92—107.

4. Неврлий М. Олександр Олесь. Життя і творчість. — К., 1994.

5. Одинець І. Від найперших вражень — до свідомої оцінки: (До вивчення творчості Олександра Олеся) // Укр. літ. в загально-освіт. шк. — 1999. — №1. — С. 15—18.

6. Пепа В. Воскресіння Олександра Олеся // Уряд. кур’єр. — 2001. — 13 січ.

7. Письменний В.І. Олександр Олесь (1878-1944) // Нові імена в програмі з української літератури. — К., 1993. — С. 90—101.

8. Радишевський Р. Поетичний дарунок синові і кожній українській дитині // Олесь. О. Все навколо зеленіє. — К., 1990.

Прочитайте й законспектуйте

Леся Українка

(1871-1913)

Лариса Петрівна Косач (за чоловіком Квітка) народилася у м. Новоград-Волинському в інтелігентній родині. Першим вчителем і вихователем для дівчини була мати — Ольга Петрівна Косач-Драгоманова (Олена Пчілка). Дитячі роки минули на Волині. Ще в дитинстві Леся важко захворіла туберкульозом кісток. Усе життя їй довелося вести “війну” з цією хворобою, виїздити на лікування в інші країни.

Початкову освіту здобула вдома. Знала грецьку, латинську, німецьку, французьку, польську, італійську, англійську мови. Деякими з них навіть писала вірші. Уже в юнацькі роки Леся Українка мала глибокі знання зі світової літератури, історії культури, релігії, філософії. Перебувала в Петербурзі й Києві, відвідувала лекції з хімії, медицини.

Складати вірші Леся Українка почала дуже рано. У 13 років почала публікувати свої твори. Перша збірка поезій вийшла в світ, коли письменниці було 22 роки. Пізніше були опубліковані її драматичні твори, оповідання, критичні, публіцистичні статті, переклади.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року.

До золотого фонду української дитячої літератури увійшли твори письменниці для малят: “На зеленому горбочку”, “Вишеньки”, “Літо краснеє минуло”, “Колискова”, “Мамо, іде вже зима”, казки “Метелик”, “Біда навчить”, “Лелія” та інші. Видатна письменниця надавала дитячій літературі першорядного значення у вихованні підростаючого покоління, тому активно працювала над її збагаченням.

Цикл “У дитячому крузі” побачив світ 1904 року. Більшість його поезій пов’язані з природою.

Від вірша “На зеленому горбочку” віє ароматом дитинства. Авторка поетично змальовує схід сонця (Хатинка на початку твору “притулилася”), наприкінці ж поезії вона зовсім інша — розвеселена сонцем. “Літо краснеє минуло” — майстерний опис зимової природи переданий через деталі дитячого побуту. Поезія насичена життєстверджуючими, оптимістичними мотивами:

— Ждіте, ждіте, любі діти!

— Літо знов прилине,

— Прийде мила годинонька,

— Як зима та згине.

Найулюбленіша пора року дітей — літо — зображена у поезії “Вишеньки”. Літньої пори “поблискують черешеньки в листі зелененькім”. Динамічності картині надають постаті дітей, які “Під деревцем скачуть, Простягають рученята”. Жартівливе забарвлення має кінцівка твору:

Ой, того ми так високо

Виросли на гіллі, —

Якби зросли низесенько,

Чи то ж би доспіли?

У формі діалога матері з сином написана поезія “Мамо, іде вже зима”. Хлопчик виявляє допитливість і спостережливість, він роздумує над поведінкою птахів:

Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже:

Чи то безпечні такі…

Поведінку пташок намагається пояснити мати. На її дум­ку, спів

…пташині потіха одна, —

Хоч голодна, співа веселенько,

Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна.

Леся Українка є автором низки казок для дітей (“Біда навчить”, “Метелик”, “Лелія”). В основу казки “Біда навчить” покладене народне прислів’я. Письменниця наповнила твір цікавим змістом. Головний герой — безтурботний легковажний горобчик, якому ніхто не хотів допомагати збагатитися розумом. Поважний крук дає пташці добру пораду: “Розум, молодче, по дорозі не валяється, не так-то легко знайти! А я тобі ось що скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. От тобі моя наука”. Згодом горобчик стає добрим господарем. “Дедалі всі горобці почали його поважати; куди зберуться на раду, то й його кличуть, він так вславився між ними своїм розумом”. Казці притаманна проста манера розповіді, мудрий народний гумор.

Алегоричний зміст має казка “Метелик”. Письменниця протиставляє двох персонажів — Метелика й Лилика. Останньому добре живеться в темному льохові без мрій і прагнень. Метелик же зовсім інший. Він виривається на волю, летить на проміння настільної лампи і згорає у полум’ї. “Дурне сотворіння! — мовив дехто з товариства, — Хто велів йому налітати на вогонь?! Женуть його, так ні, таки лізе! Дурному й дурна смерть!”.

Цим міркуванням Леся Українка протиставляє погляди, притаманні усій її творчості: “А хіба ж розумніша була б його смерть, якби він навіки заснув у темнім льоху? Те світло спалило його, — але він рвався на простір! Він шукав світла!”.

У формі сну-подорожі хворого хлопчика Павлуся із царицею ельфів Лелією написана казка “Лелія”. Письменниця химерно переплітає у творі реальність (життя простих людей, образи панночки й селянки) і фантастику (перетворення хлопчика на квітку та ін.).

Леся Українка інколи вдається в казці до використання ритмізованої прози, що наближає її до народних дум. Ельфи-посестри плачуть-промовляють, нарікають на нелегку долю: “нас полють, руками займають, листя обривають, а часом і віку збавляють, гострим ножем стинають…”. Окремі епізоди свідчать про близькість твору до фольклорних джерел, зокрема народних пісень: “На чужому полі ніжки натомила, на чужій роботі ручки натрудила, на чужих городах цілий день полола, бур’яном колючим руки поколола” (розповідь Лелії про невтомні Мар’янині руки).

“Прекрасно обізнана з народними українськими казками і переказами, повір’ями, обрядами, Леся Українка майстерно користувалася ними в літературних казках, на практиці доводячи, що останній є дітищем фольклорної казки” [4,159]. Своїми творами письменниця пробуджувала в дітей любов до рідного краю, показувала дивосвіт дитинства, чарівну красу усної народної творчості.

Питання для самоконтролю

1. Визначте провідні мотиви циклу поезій Лесі Українки ”В дитячому крузі”.

2. Поясніть назву казки Лесі Українки ”Біда навчить”.

3. Розкрийте алегоричний зміст казки ”Метелик”.

4. Схарактеризуйте особливості мови і стилю казки Лесі Українки ”Лелія”.

Література

1. Бібліотечка вчителя-словесника: Леся Українка // Дивослово. — 2001. — №2. — С. 52—58.

2. Голованова М.В., Шарапова О.Ю. Леся Українка // Нач. шк. — 2001. — №2. — С. 11—15.

3. Данилюк Н.О. “Ой вишеньки-черешеньки” (Народно-пісенне слово “дитячих” поезій Лесі Українки) // Культура слова. — К., 1992. — Вип. 43. — С. 89—92.

4. Латанський В. Леся Українка — дітям // Література. Діти. Час. — Вип. 7. — К., 1982. — С. 152—160.

5. Леся Українка — славна донька українського народу // Б-чка вчителя почат. шк. — 1998. —№21—22. — С. 58—60.

6. Мартиненко В.О. Леся Українка // Початк. шк. — 1995. — №2. — С. 33—34.

Висновки

Кінець 19 – початок 20 ст. – новий період в історії української дитячої літератури, обумовлений складними політичними й культурними подіями. Розвиток теорії й критики дитячої літератури, зародження нових дитячих журналів, активізація літературно-мистецького життя – основні його ознаки. Іван Франко, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Олена Пчілка, Леся Українка, Володимир Винниченко – найяскравіші представники літературного життя означуваного періоду.