Тема 2. 7. Поетична творчість ІІ половини ХХ ст. У дитячому читанні

Зміст

1. Творчість Платона Воронька для дітей.

2. Внесок Василя Симоненка в дитячу літературу.

3. Естетичний та етичний потенціал збірки Ліни Костенко „Бузиновий цар”.

Ключові слова: вірш-мініатюра, віршоване оповідання, сюжет, проблематика.

Цілі та завдання вивчення розділу

Успішне вивчення розділу дозволяє усвідомити проблематику, провідні мотиви творчості для дітей П. Воронька, В. Симоненка, Л. Костенко; знати жанрову специфіку їх творів, мати уяву про систему образотворчих засобів, що використовують письменники, стильові особливості, етичний, естетичний потенціал поезії П. Воронька, В. Симоненка, Л. Костенко.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.3.

При вивченні пункту 1, зверніть увагу на спільні й відмінні риси дитячої та дорослої поезії П. Воронька. Який внесок зробив Платон Воронько в жанр казки? Яка улюблена тема дитячих поезій письменника?

Вивчаючи пункт 2, детально ознайомтесь із життєвим і творчим шляхом В.Симоненка (використовуйте при цьому додаткову літературу). Які філософські мотиви творчості письменника? Зверніть увагу на художні особливості казок В. Симоненка. Чим герої його казок відрізняються від традиційних народних?

У процесі вивчення пункту 3 дайте відповіді на запитання: „Поясніть назву збірки Л. Костенко „Бузиновий цар”; „Про яке царство говорить письменниця?”; „У якій формі автор пояснює дітям високі та складні поняття?”; „Які мовностильові особливості збірки „Бузиновий цар”?

Прочитайте й законспектуйте

 

Платон Воронько

(1913-1988)

Народився Платон Микитович Воронько 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина Охтирського району на Сумщині в родині сільського коваля. З одинадцяти років виховувався в Охтирському дитячому містечку, там закінчив семирічну школу. У 1929 році вступив до Харківського автошляхового технікуму. Після його закінчення працював на будовах Вахшбуду далекого Таджикистану техніком з ремонту машин. З 1935 року служив у прикордонних військах у місті Кушка, потім на фінському фронті. У 1937 році вступив до Московського літературного інституту. Під час війни перебував у партизанському загоні. Після війни П. Воронько працював у редакції журналу “Дніпро” відповідальним секретарем Спілки письменників України, заступником голови правління СПУ.

Помер Платон Воронько 10 серпня 1988 року.

З часу виходу збірки письменника “Карпатський рейд” (1944) письменник поєднував у собі два напрями творчості: один — для дорослих, другий — для дітей. Широко відомі читачам його книжки: “Три щастя” (1948), “Наша залізниця” (1951), “Читаночка” (1951), “Чотири вітри” (1952), “Малятам-соколятам” (1955), “Казка про Чугайстра” (1957), “На своїй землі хорошій” (1961), “Ніколи не хвались” (1958), “Ярик-школяр” (1958), “Сніжна зіронька горить” (1965), “Помагай” (1968), “Сніжинки” (1970).

Як дитячий письменник П. Воронько багато в чому схожий на того, що пише для дорослих. Йому притаманна висока якість поезії, близькість до народної пісні, до ігрової поезії. Малята добре знають вірші-мініатюри Воронька. З педагогічним тактом, жартівливо, з усмішкою в них говориться про вади дітей, хоча найчастіше йдеться начебто про тварин. Вагомий внесок зробив Платон Воронько в жанр казки. Більшість творів цього жанру мають центральними персонажами явища природи. Письменник використовував і відомі казкові мотиви, хоча завжди оригінально їх трактував.

Поет добре обізнаний із психологією та віковими особливостями дітей. Його твори різноманітні за жанром: вірші-мініатюри, ліричні та гумористичні віршовані оповідання, пейзажні вірші, казки, поеми. “Велика популярність творів П. Воронька серед малих читачів пояснюється умінням автора будувати цікаві, захоплюючі сюжети, змальовувати фантастичні події, писати дохідливо, щиро, просто, з повагою до юних, глибоким проникненням у дитячий світ уявлень і мрій” [3,69].

Багато творів Платон Воронько присвятив природі. У них він закликає оберігати її, любити, оскільки вона робить життя людей більш радісним, насиченим (“Берізка”, “Липка”, “Зелений дубок” та ін.).

Вірш “Дід Мороз і Весна” змальовує зміну пір року. Дід Мороз — грізний дідуган, якого всі бояться, він радіє з того, що зумів усім “дошкулити”, заявляє: “Я страшніший бур і гроз”. Проте весна першими промінчиками сонця зупинила самовпевненого Мороза. Він — тепер уже жалюгідний морозець — усвідомлює, що необхідно поступитися володарці Весні:

Ти мені, красуне мила,

Сиву бороду спалила!

А вона, поступово набираючи сили, заквітчана, крокує лісами та луками, змушуючи старого покоритися невблаганній силі природи. Усе розквітло з приходом весни, і ніщо не може зупинити її життєдайну, всеперемагаючу ходу.

У поезії “Сніжинки” поет з великою майстерністю зображує зиму, використовуючи при цьому влучні й точні порівняння, епітети (пушинки — діамантові, білі королеви, наче різьблені віночки, з кришталю, із перлини). Зірочки-сніжинки своєю витонченістю, красою, ніжністю зачаровують всіх навкруги.

Вірш “Осінь” немовби підсумовує хліборобський рік. Осінь у поета — немов жива істота, дбайлива господарка, що обходить свої володіння. Мовностилістичні та образотворчі засоби підпорядковані піднесеному настрою поезії. Рефрен-запитання та відповіді звучать, як гімн людям праці: “Осінь… бродить по зерні: “Це усе чи ні?” — “Це не все, — шумлять скирти…”; “Ходить осінь по дворі.., лічить все, що є, голос подає: “Гей, корови, коні, вівці, чи усі ви тут на місці?” — “Ні, не всі, не всі…”. Поезія завершується описом благодатних осінніх дощів, що сприятимуть хорошому врожаю в наступному році.

У багатьох віршах Платона Воронька виразно розкривається душевна близькість дітей і старших. І серед них — всюдисущий Помагай, роботяще допитливе хлопча, якого в праці знають і старі, і молоді. Помагай у всіх на видноті. Він разом з дорослими саджає сад, поливає дерева, допомагає пасічникові знайти рій:

За селом копали став, —

Помагай візок дістав.

Цілий день возив пісок,

Аж вищав його візок.

Помагая у труді

знають літні й молоді.

(“Помагай”)

Поезії для дошкільнят здебільшого мають жартівливий, дотепний характер. Їх головні герої — тварини, на прикладі яких автор знайомить дітей з навколишнім середовищем, життєвими ситуаціями, рисами характеру:

Падав сніг на поріг,

Кіт злипів собі пиріг.

Поки смажив, поки пік,

А пиріг водою стік.

Кіт не знав, що на пиріг

Треба тісто, а не сніг.

(“Кіт не знав”)

Кіт з Рябком були друзяки.

Котик нишком у собаки

Брав щоразу м’ясо, сало,

Бо котові завжди мало.

А Рябко зітхав у тузі:

“Хай бере, на те ми друзі”.

Діти, ви скажіть мені:

Кіт був друг Рябкові?..

(“Друзяки”)

Окрема сторінка творчості Платона Воронька для дітей — казки. Серед них — “Цап-забіяка”, “Казка про Горобця-лобурця”, “Казка про Суховія”, “Казка про Сніжину-Краплину”, “Лісовий гомін” та ін. Усі вони збагачують дітей естетично, заохочують малят до пізнання життя, прищеплюють любов до природи. Творчість Воронька для дітей (зб. “Читаночка”, “Сніжна зіронька горить”, “Облітав журавель”, “Казка про Чугайстра”) відзначена премією ім. Лесі Українки. Художня спадщина письменника допомагає глибше пізнати творче єство людини, осягнути багатозвучне й багатобарвне життя.

Питання для самоконтролю

1. Які якості притаманні дитячій поезії П.Воронька?

2. Доведіть, що дитяча поезія П.Воронька є різножанровою.

3. Які художні засоби використовує письменник у своїх казках?

Література

1. Глушко О. Слово — це Бог... (До 80-річчя з дня народження Платона Воронька) // УМЛШ. — 1993. — №12. — С. 58—59.

2. Дергаль Л. Цей казковий дитячий світ: Про драматичну поему “Казка про Чугайстра” П. Воронька // Література. Діти. Час. — Вип. 7. — К., 1982. — С. 117—121.

3. Рева Л.Г. Улюблений поет П. Воронько // Почат. шк. — 1987. — №6. — С. 69—72.

4. Рева Л. “Оглянутись назад відверто, чесно...”// УМЛШ. — 1993. — №12. — С. 57—58.

5. Рева Л. Поезія Платона Воронька в школі // Література. Діти. Час. — К., 1990. — Вип.15. — С. 127—131.

6. Сингаївський М. Майстер. Риси творчого портрета Платона Воронька // Література. Діти. Час. — К., 1976. — С. 105—111.

7. Сингаївський М. Платон Воронько для дітей // Рад. літературознавство. — 1976. — №10. — С. 40—44.

8. Скрипник А. Довгий шлях за синім птахом: (До 85-річчя з дня народження Платона Воронька) // Дивослово. — 1998. — №12. — С. 8—12.

Прочитайте й законспектуйте

 

Василь Симоненко

(1935-1963)

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в родині селянина. Тут закінчив початкову школу, а середню — у сусідніх селах Єнківцях і Тарадинцях. У 1952 році став студентом факультету журналістики Київського університету (у той час там навчались Ю. Мушкетик, В. Близнець, Б.Олійник, Т. Коломієць та інші нині відомі письменники). 1957 року В. Симоненко закінчив університет і поїхав працювати кореспондентом “Робітничої газети” по Черкаській області, працював також в редакції газети “Молодь Черкащини”, публікував статті, рецензії, нариси й репортажі. У 1962 році вийшла перша збірка поезій “Тиша і грім”. Наступна збірка “Земне тяжіння” побачила світ після смерті поета (1964). 14 грудня 1963 року Василь Симоненко помер.

Поезія В. Симоненка — це мистецтво найвищої проби, явище незабутнє в нашому духовному житті, як і весь його мистецький спадок, що ввібрав у себе і сатиру, і прозу, і навіть казку.

Найкращим твором письменника вважається поезія “Лебеді материнства”. Простими щирими словами авторові вдалося передати і почуття до рідної матері, і любов до рідної неньки України. Картина вечора, коли “заглядає в шибку казка сивими очима”, подана у фольклорному стилі. Поет прохає припливти до синової колиски лебедів, щоб “тихі зорі” опустилися йому під вії. Наступні рядки поезії — це своєрідна розмова автора з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу, про зустрічі, що чекають сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Небезпечний та тривожний шлях чекає юнака, але завжди мужності й сили йому буде надавати рідна земля, любов до неї.

Завершується поезія “Лебеді материнства” фразою, сповненою геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Вірш “Ти знаєш, що ти — людина” має глибоку філософську наснаженість та могутню гуманістичну напругу. Ти знаєш, що ти — людина? Отже, ти — не бездушний гвинтик, ти “повинен мати право на свободу, на визнання своєї людської гідності, на можливість жити так, як ти хочеш, і, нарешті, право на щастя” [5,273].

Із щирим запалом В. Симоненко звертається до читача:

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Простота й доступність поезії зумовлюють силу її ідейно-художнього впливу на читача. Людина замислюється, що потрібно зробити, аби залишити по собі добру пам’ять, оскільки

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві і злі.

Безмірною любов’ю до матері-України насичений вірш “Задивляюсь у твої зіниці”. Громадянський темперамент автора спонукає до думки, вчинку.

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Громотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи — все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє червоне знамено.

Наймолодшому читачеві адресуються казки письменника. Вони цілком відповідають жанровим вимогам: цікава інтрига, захоплюючий сюжет, легкий ритм руху думки і при цьому авторська установка на впізнаваність героїв, яка вводить юного співбесідника у вже освоєний світ знайомих героїв Чуковського й Маршака.

“Від перших рядочків “Лесик, Толя й два Володі сумували на колоді” і до останнього слова автор послідовно проводить ідею переоцінки цінностей, яка відбувається на всіх етапах життя людини мислячої — від раннього дитинства до зрілості.” [1,87].

Дивовижна країна захоплює і вабить дітлахів, адже в ній “ніхто й не чув про мило”, а “кожен робить там, що схоче…”. У надзвичайно привабливих для дитини картинах Симоненко малює перспективу свободи й незалежності від сімейного диктату:

Всі замурзані по вуха,

Галасують всі щодуху,

Оком чують, вухом бачать,

Догори ногами скачуть.

Усупереч законам народної казки Симоненкові герої не є канонічними; врешті-решт вони прийшли до розуміння й щиро пообіцяли всім:

Нас тепер ніяким дивом —

Навіть бубликом красивим! —

Не заманите віки

У країну Навпаки!

“Казка про дурила” відзначається глибоким сатиричним змістом. В алегоричній формі вона розповідає про трагічну долю українського народу. Василь Яременко назвав цей твір “страшною казкою про шукання Вітчизни у так званому різному краю … про трагедію втратити Батьківщину”. Симоненкова фраза “Я, люди, шукаю вітчизну свою” повною мірою стосується і сучасників.

“Ця казка — прозріння, казка-застереження, яка не втратила сенсу і досі та, очевидно, не втратить його ніколи, бо ж деградація особистості загрожує молодій людині в усі часи, коли втрачає вона основний стрижень, опертий на пам’ять, любов, обов’язок. Молодий поет прагнув навчити мудрості й мужності молодших від себе. Одна у тебе Батьківщина; незглибимо трагічна історія твого народу — то й твоя історія, іншої в тебе не буде — цей високоморальний пафос передсмертного твору поета перемагає час, бо написаний ніби вчора” [2,88].

Загалом твори Василя Симоненка сповнені незнищенним змістом загальнолюдських понять гуманності й доброти, людяності й щирості, любові до людей і до рідної Батьківщини.

Питання для самоконтролю

1. Яке філософське підґрунтя мають поезії В.Симоненка ”Лебеді материнства”, ”Ти знаєш, що ти –– людина”?

2. Визначте етичний потенціал має казка В.Симоненка ”Цар Плаксій і Лоскотон”.

3. Які загальнолюдські цінності проголошує письменник у своїй творчості?

Література

1. Барабаш С. “Хай серця не знають супокою...” (Поезія Василя Симоненка) // Література. Діти. Час. — К., 1990. — Вип.15. — С. 79—89.

2. Брюховецький В. Хто найдужче любить життя // УМЛШ. — 1985. — №1. — С. 13—18.

3. Дядечко Н.Т. Поетична казка В. Симоненка “Подорож у країну Навпаки”: (Урок-бесіда з позакласного читання) // Б-чка вчителя початк. шк. — 1998. — №1. — С. 25—28.

4. Жулинський М. Василь Симоненко // Жулинський М. Із забуття — в безсмертя. — К., 1990. — С. 397—401.

5. Нові імена в програмі з української літератури: Посібник для вчителя / Упоряд. В.Я. Неділько. — К., 1993. — С. 273.

6. Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. — К., 1990.

7. Шевченко А. Василь Симоненко вчора й сьогодні // Дивослово. — 1999. — №12. — С. 42—45.

Прочитайте й законспектуйте

Ліна Костенко

(народилася 1930 року)

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в учительській родині. 1936 року дівчинка разом із батьками переїздить до Києва. Після війни закінчила середню школу, навчалася в Київському педагогічному інституті. З 1952 року по 1956 рік — студентка Московського літературного інституту ім. М. Горького. Під час навчання в інституті Ліна Костенко гідно представляла українську поезію. Коли на літературних вечорах, семінарах чи просто дружніх вечірках у студентському гуртожитку починала читати свої твори, усі замовкали, бо враз потрапляли у полон її поетичного слова. І викладачі, і студенти були переконані: Л.Костенко –– майбутня знаменитість.

У 1957 р. виходить перша поетична збірка “Проміння землі”. Наступні збірки — “Вітрила” (1958), “Мандрівки серця” (1961) — полонили читачів своєю неповторністю, свіжістю образів, глибиною думок. Потім — вимушена 16-річна перерва (кінець 60-х — початок 70-х — хвиля репресій серед митців). Після тривалого мовчання з’являються нові книги: “Над берегами вічної ріки” (1977), “Неповторність” (1980), роман у віршах “Маруся Чурай” (1979, 1982), “Сад нетанучих скульптур” (1987).

Все більше знавців поезії, знайомлячись із її творчістю, приходять до думки, що вона належить до обраного кола кращих поетів сучасності. У 1990 році в США відбувся Всесвітній конгрес ”Ліна Костенко –– поет і мислитель”. Історичний роман ”Маруся Чурай” відзначено Шевченківською премією (1987). Ліна Костенко є лауреатом кількох зарубіжних літературних премій, у тому числі й премії, що носить ім’я Франческо Петрарки.

У 1987 р. поетеса видала єдину збірку для дітей “Бузиновий цар”. Ці твори написані в різні періоди творчості письменниці, проте вражають своєю органічністю. У ”Бузиновому царі” простежується глибокий емоційний зв’язок зі старовинним ”Садом поетичним”, з традиціями класичної української літератури.

У збірці відображений природний річний цикл. Телеграма весни з першого вірша приводить у рух рослинний і тваринний світ, який проходить через зиму, зустрічає Новий рік і знову поспішає до весни. Діти, читаючи поезії, відчують радість праці комах, які рубають билинку на дрова, білочок, що наколюють гриби на соснові гілочки, готуючись до зими.

Високі та складні поняття письменниця намагається пояснити малюкам через серце, так, щоб легко відчути неповторність, необхідність рідного краю, своєї землі:

Синиці голодом намлілись -

така зима, така зима!..

Оце б у вирій полетіти, -

так батьківщини ж там нема.

Атмосфера чистоти й доброти присутня в кожній поезії: і про соловейка, що лежить під ковдрою і п’є гарячий чай з медом, і про шпака зі своїми діточками біля шпаківні, що перевернулася, і про зайчика, що здригається від шарудіння в осінньому лісі, і про берізок, що стоять по коліна в талій воді.

Поетичні образи збірки пробуджують відчуття прекрасного, допомагають відчути красу рідної мови.

Ростуть опеньки у тумані

серед сосонок та беріз.

В жабо й атласному каптані

стоїть грибочок, як маркіз.

І сіє дощ дрібнесенький,

оце уже грибнесенький.

Вірші Ліни Костенко опоетизовують живу природу, навчають фантазувати, спостерігати, відкривати таємниці прекрасного.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть жанрові та стильові домінанти поетичної творчості Ліни Костенко.

2. Охарактеризуйте збірку віршів ”Бузиновий цар”.

3. Наведіть приклади майстерності словесного живопису у пейзажній ліриці поетеси. Які настрої викликають у вас поезії такого плану?

4. Чим, на вашу думку, традиційна, а чим новаторська поезія Л.Костенко?

5. Що таке ”алюзія”? В чому її художній сенс (на прикладі вірша ”Кольорові миші”)?

Література

1. Барабаш С. Пам’ять розуму і серця в ліриці Ліни Костенко // Література. Діти. Час. — К., 1989.

2. Брюховецький В. Ліна Костенко: Нарис творчості. — К., 1990.

3. Гаєвська Н.М. Ліна Костенко // Дніпрова хвиля. — К., 1992. — С. 674—677.

4. Жулинський М. Лицарство духа: Про творчість Ліни Костенко // Вітчизна. — 2000. — №3-4. — С. 2—5.

5. Ильченко О. Рецензия на книгу Лины Костенко “Бузиновый царь: Стихотворения” // Дет. лит. — 1988. — №11. — С. 65—66.

6. Клочек Г. Ліна Костенко: Навч. посібник-хрестоматія. — Кіровоград, 1999. — 320 с.

7. Коваленко О. Ліна Костенко: гімнів не пишу і орденів не приймаю… // Освіта України. — 2005. — 1 квітня (№25). — С. 10—12.

8. Панченко В. Самотність на верхів’ях: Поезія Ліни Костенко в часи “відлиги” і “заморозків”. — Дивослово. — 2005. — №3. — С. 54—59.

9. Овдійчук Л. Вивчення окремих творів Ліни Костенко у 7-х класах // Укр. літ-ра в загальносвіт. шк. — 2004. — №2. — С. 28—29.

Висновки

Творчість П. Воронька, В. Симоненка, Л. Костенко належить до періоду розквіту в колишньому СРСР тоталітарної соціалістичної системи, руйнівний вплив якої позначився зокрема й на українській літературі. За жорстоких умов пресингу склалася ситуація, коли всі вартісні твори для дітей виходили з-під пера письменників „недитячих”, які вже мали ім’я, завойоване в дорослій літературі. Проте це не зменшує художньої цінності їх дитячого доробку.

 

Творчість П. Воронька допомагає глибше пізнати творче єство людини, оглянути багатозвучне й багатобарвне життя. Поезії письменника збагачують дітей естетично, заохочують до пізнання життя, прищеплюють любов до природи.

„Мистецтвом найвищої проби” називають критики поезію В.Симоненка. Вона сповнена незнищенним змістом загальнолюдських понять гуманності й доброти, людяності й щирості, любові до людей і до рідної Батьківщини.

Єдину збірку для дітей видала Ліна Костенко. Вірші, що увійшли до неї, опоетизовують живу природу, навчають фантазувати, спостерігати, відкривати таємниці прекрасного. Таємниці поетичної творчості письменниці присутні і в „Бузиновому царі”.

Практичне заняття № 3

Тема: „Творчість Івана Франка для дітей”

Мета практичного заняття:

– ознайомитись із творчим шляхом письменника;

– визначити місце у доробку митця творів для дітей;

– з’ясувати особливості казок І. Франка, своєрідність побудови збірки „Коли ще звіри говорили”;

– окреслити теоретико-літературні постулати письменника, що стосуються проблем дитячої літератури (за ст. „Байка про байку”, „Жінка-мати”);

– розглянути проблеми, що піднімає письменник в оповіданнях „Грицева шкільна наука”, „Малий Мирон”, „Олівець”, та особливості їх висвітлення.

Питання до практичного заняття

1. Місце й роль Івана Франка в становленні й розвитку української дитячої літератури.

2. Іван Франко – теоретик і критик дитячої літератури.

3. Казки письменника. Особливості збірки „Коли ще звіри говорили”.

4. Оповідання І.Франка на шкільну тематику. Образи учнів та учителя. „Грицева шкільна наука”, „Олівець”.

5. Проблема „нестандартної” дитини в оповіданнях письменника („Малий Мирон”).

Література

1. Вишневська Н. Іван Франко і його твори для дітей // Франко І. Грицева шкільна наука. — К., 1990.

2. Гмир І.С. Літературні казки І.Я. Франка (в 4 класі) // Укр. мова і л-ра в школі. — 1970. — №10. — С. 61—67.

3. Гуменний М., Гуменна В. До проблеми авторської особистості в дитячих оповіданнях І. Франка // Укр. мова і л ра в шк. — 2000. — №3. — С.62—64.

4. Гуменний М., Гуменна В. Авторські характеристики і образна система І. Франка: (На мат-лі дитячих оповідань) // Укр. мова і літ. в шк. — 1999. — №2. — С. 34—37.

5. До 145-річчя від дня народження Івана Франка: [статті] // Укр. мова і л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2000. — №6. — С.4—207.

6. Луцишин О. Часпопростір оповідань Івана Франка про дітей // Укр. мова і літ-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2000. — №6. — С. 34—45.

7. Покодзіло М.І. Іван Франко в школі. — К., 1970.

8. Степанишин Б.І. Вивчення творчості І. Франка в школі. На допомогу вчителю. — К., 1971.

9. Франко І. Грицева шкільна наука. — К., 1990.

10. Франкова криниця. Вивчення І.Франка в школі. Посібник для вчителя / За ред. Л.М. Кіліченка. — К., 1991.

11. Хропко П. Світ дитини в автобіографічних оповіданнях Івана Франка // Література. Діти. Час. — К., 1981. — Вип. 6. — С. 111—120.

 

Практичне заняття № 4

Тема: „Твори для дітей Бориса Грінченка”

Мета практичного заняття:

– розглянути життєвий і творчий шлях митця;

– простежити вплив педагогічних поглядів Б.Грінченка на його художню творчість;

– визначити особливості творчої манери письменника, жанрово-стильову та композиційну своєрідність дитячих оповідань.

Питання до практичного заняття

1. Борис Грінченко – письменник і педагог, його місце в історії української літератури.

2. Проблеми школи в оповіданнях Бориса Грінченка („Украла”, „Дзвоник”).

3. Оповідання на історичну тематику („Олеся”).

4. Твори про Луганський край, про життя Донбасу („Панько”, „Батько та дочка”).

Література

1. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д. Грінченка. — К., 1990.

2. Гаєвська Н. Борис Грінченко // Дніпрова хвиля. — К., 1991. — С.456—461.

3. Коваленко Л.П. Дитина і суспільство в оповіданнях Б. Грінченка // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Т. Шевченка. — 1999. — №7(17). — С.24—27.

4. Ковбасенко Ю. Філологічний аналіз оповідання Бориса Грінченка “Украла” // Дивослово. — 1996. — №2. — С. 45—47.

5. Неживий О.І. Борис Грінченко в нашому краї // Освіта на Луганщині. — 1998. — №3(9). — С. 66—72.

6. Неживий О.І. Для рідного слова: Творча спадщина Бориса Грінченка і проблеми національного виховання. — Луганськ, 1994. — 90 с.

7. Нові імена в програмі з української літератури. Посібник для вчителя / Упоряд. В.Я. Неділько. — К., 1993.

8. Погрібний А. Життя і творчість Бориса Грінченка // Дивослово. — 1994. — №3. — С. 6—12.

9. Погрібний А.Г. Борис Грінченко: Нарис життя і творчості. — К., 1988. — 268 с.

10. Хропко П. Гуманістичний пафос дитячих оповідань Б. Грінченка // Література. Діти. Час. — К., 1987. — С. 69—79.

Підсумковий контроль.