Портрет творчої особистості педагога

Прочитайте й законспектуйте

Готовність педагога до творчого пошуку разом з дітьми, уміння створювати атмосферу продуктивного пізнання на занятті залежать від його обізнаності та володіння арсеналом педагогічних умінь та навичок, знання предмета, глибокого інтересу до нього. Лише на основі цього педагог може творчо використовувати навчальні та виховні прийоми, комбінувати їх, впроваджувати нові методики, виробляти нові нестандартні прийоми активізації пізнавальної діяльності дітей. Це здійснюється на основі особистісного підходу у навчанні до кожного учня, використанні можливостей предметних модулів, розвитку ініціативи, використанні нестандартних форм навчання.

Важливими для активізації пізнавальної діяльності дітей, розвитку творчого підходу до опрацювання завдань є проблемні ситуації, завдання й запитання, з якими вони стикаються. Тому вчитель повинен сам вигадувати, раціоналізувати, бути винахідливим, щоб створити атмосферу пошуку на занятті.

Для особистості, яка прагне творчості, на думку Я.Пономарьова, характерними є оригінальність, ініціативність, висока працездатність, задоволеність від самого процесу праці більше, ніж від її результатів. Є.С.Громова вважає, що основні складові творчості педагога (творче мислення, індивідуальний стиль діяльності, педагогічна імпровізація, умови творчої діяльності) важко піддаються об'єктивному аналізу Основою оцінки творчої діяльності педагога є його конкретна діяльність.

Учителя, вихователя можна назвати творчим, якщо йому притаманні певні педагогічні здібності. Фізіологічною основою цих здібностей є деякі задатки, що проявляються в особливостях уваги (вміння швидко зосереджувати увагу та переключати її, збереження усталеної уваги в ситуації утруднення та перешкод), пам'яті, її спрямованості на проблеми виховання й навчання, а також мислення (високий рівень інтелекту, креативність, критичність мислення, його об'єктивна цінність).

У психологічній і педагогічній науковій літературі належна увага приділяється педагогічним здібностям, під якими вчені розуміють такі індивідуально-психологічні якості особистості, завдяки яким успішно здійснюється будь-яка діяльність, при менших затратах праці досягаються більші результати (Ф.Гоноболін), відбувається успішне оволодіння певною діяльністю й забезпечуються її високі показники (Н.Кузьміна).

Ф.Гоноболін виділяє здібності, характерні для педагога, який успішно працює: уміння розуміти учня, доступно повідомляти дітям навчальний матеріал, зацікавити їх навчанням, організаційні здібності, педагогічний такт, передбачення результатів своєї праці, а також помилок і можливих ускладнень, вміння проектувати, як зауважував А.С.Макаренко, "якість своїх вихованців". Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності, розвиває й укріплює внутрішній потяг до самовдосконалення, вбачає сенс не тільки в самостійному творчому пошуці, а й у колективному, разом з учнями. Організація навчання на особистісно-гуманній основі спілкування, удосконалення системи взаємодії вчителя з учнями на уроках сьогодні сприймається як істотний резерв поліпшення якості шкільного навчання, активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхніх пізнавальних інтересів. Під час спільної праці педагог формує в дітей культуру навчальної праці; реалізує принцип переконаності у дієвості та необхідності знань; розвиває самостійність вихованців як засобу їх інтелектуального розвитку; навчає таких прийомів мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, встановлення причиново-наслідкових зв'язків тощо; в повній мірі використовує виховний потенціал мотивування оцінки, створює ситуацію успіху та просування дитини в творчому пошуці; створює необхідну психологічну атмосферу підтримки та розвитку особистості.

Слід зазначити, що співтворчість педагога й вихованців – не просто спільна творча діяльність, в якій останні здійснюють творчий підхід до навчально-пізнавальної діяльності, а вчитель просто керує нею. При організації співтворчості та співробітництва в системі відносин "учитель-учень" значно підвищуються вимоги до творчої позиції педагога у процесі навчання.

Тільки творчий педагог може сформувати творчу особистість вихованця, допомогти йому виявити свої нахили та здібності, самоактуалізуватися. Для цього вчителеві необхідно глибоко вивчати і знати інтереси та захоплення дітей, а також вміло використовувати їх під час спільної навчальної діяльності.

Шведський антропософ, вальдорфський учитель Калгрен Франес у книзі "Виховання волі"говорить, що педагогічна творчість потребує постійної праці над власним темпераментом та темпераментом дітей. Пристосовуючись до різних темпераментів учнів, учитель має завжди дотримуватися таких принципів:

- бути емоційним, жвавим, тобто різним, таким, що сангвініки ледве встигатимуть стежити за ним;

- таким співчутливим, що меланхоліки забудуть про власні неприємності;

- настільки драматичним, що це зацікавить холериків і приверне їхню увагу до навчального матеріалу без застосування дисциплінарних методів.

У діяльності творчого педагога мають бути присутні елементи артистизму. Необхідною рисою педагога, як і актора, є оригінальність, безпосередність особистісного бачення світу, віра у вигадку, вміння дивитися на світ очима дитини. "Зберегти в собі дитячу безпосередність – це щаслива умова для педагогічного мистецтва".

На нашу думку, у процесі навчання головний не педагог; а діти, їхня творча активність. Найкращий педагог – той, хто все обміркував, організував, передбачив так, що його роль непомітна, а діти творчо, із захопленням працюють, ніби самостійно відкриваючи навчальний матеріал.

Найважливіше, коли педагог має чітке надзавдання, яке дає змогу сприймати та обмірковувати уроки з погляду перспективи, а відтак цілеспрямованіше та ефективніше розв'язувати його.

Педагог, який формує творчу особистість, повинен бути новатором за своєю суттю. Тільки тоді нові ідеї, прогресивні принципи та прийоми допоможуть йому створювати нові педагогічні технології, впроваджувати різноманітні інновації в навчально-виховний процес. І тільки тоді буде перебудовано всю.систему виховання й навчання у бік підвищення її ефективності.

На думку Павленко Ю.І., на заняттях з художньою літературою педагогу потрібно організовувати роботу, спрямовану на розвиток творчих здібностей дітей, за трьома напрямками:

1) правильно формулювати цільову настанову (відзначати, перелічувати факти, все, що підлягає засвоєнню, давати загальне уявлення про тему, яку потрібно вивчити; звертати увагу на новизну матеріалу, що вивчається; приділяти увагу критиці, критичному ставленню до підручника; робити прогнозування);

2) активізувати контроль за сприйняттям (незрозуміле, суперечливе, неправильне);

3) підвищувати темп уявних операцій, звертати увагу на глибину та чіткість їх усвідомлення, на зорове уявлення фактів, виділення головного, прогнозування прочитаного, установлення причиново-наслідкових зв'язків, критичне ставлення до тексту.

Учитель має дотримуватись принципів навчально-виховного процесу, які сприяють формуванню творчих здібностей учнів. Серед них можна-назвати:

- принцип розвитку, який припускає врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;

- принцип самодіяльності, що має на меті діяльний підхід, коли вихованці відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю оволодівають ними;

- принцип самоорганізації, який повинен бути добре відпрацьований учителем.

 

Питання для самоконтролю

1. Визначте елементи педагогічної майстерності вчителя. Схарактеризуйте їх.

2. Що таке педагогічні здібності? Наведіть приклади.

3. Чи потрібні творчому педагогу елементи артистизму? Чому? Обґрунтуйте свою думку.

4. Назвіть напрямки роботи педагога щодо розвитку творчих здібностей дітей.

ВИСНОВКИ

Сучасній українській освітній системі потрібен педагог з новим, якісним баченням проблем освіти, учитель-творець, професіонал, невтомний дослідник-новатор, здатний швидко перебудувати напрям і зміст діяльності відповідно до зміни технологій та вимог суспільства, педагог, який допоможе дитині сформувати генетичну потребу у творчій самостійності, реалізації себе як всебічно розвиненої особистості. Дидактична взаємодія в системі відносин "учитель-учень" – важливий стимул "пізнавальної активності, самостійності дітей. Правильна організація навчального процесу на принципах дидактичної взаємодії створює необхідні умови для становлення творчої індивідуальності учнів.

 

 

Практичне заняття №1