Митна територія і митний кордон України

 

При здійсненні переміщення товарів, транспортних засобів і предметів між країнами важливе значення має точне й правиль­не визначення митної території і митного кордону. Неточності в цьо­му призводять до виникнення конфліктів при перетині кордону.

Поняття митної території та її визначення виходить із загально­прийнятих у міжнародному праві підходів до визначення сувере­на, закріпляється безпосередньо нормативними актами і є проявом одного з важливих принципів митної політики — принципу єдності митної території України. Згідно з територіальною юрисдикцією митна територія України встановлює сферу дії митного суверені­тету України. Такий підхід важливий для забезпечення сплати мита, застосування інших засобів митного регулювання, визначення митних правопорушень та їх кваліфікації. Принципу єдності мит­ної території не суперечать окремі виключення певної території України зі складу її митної території. До таких територій належать території вільних економічних (митних) зон, митних та вільних скла­дів. Ці території вважаються такими, що знаходяться поза межа­ми митної території України.

Відповідно до ст. 5 МК України територія України, зайнята су­шею, територіальне море, внутрішні води, повітряний простір, а також штучні острови, установки та споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюєть­ся виключна юрисдикція України, складає єдину митну територію України. Загалом митна територія збігається з державним кордо­ном України. В той же час митна територія не збігається з держав­ною територією, оскільки подекуди із митної території могуть ви­лучатися ділянки державної території, чи, навпаки, включатися

ділянки, що знаходяться поза межами державного кордону. Так, ч.2 ст.5 МК України встановлює, що території спеціальних розташо­ваних в Україні митних зон вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, за винятком визначених чинним законодавством випадків. Тому межі митної території України визначаються другою складовою, а саме митним кордоном Укра­їни.

Поняття митного кордону безпосередньо визначається ст. 6 МК України, де встановлено, що межі митної території України є мит­ним кордоном України. Елементами митного кордону України є також периметри вільних митних зон і вільних складів. У митно­му праві прийнято виділяти зовнішній і внутрішній кордони. Зов­нішній митний кордон розмежовує митний кордон суміжних дер­жав і переважно збігається з державним кордоном. Виняток складає периметр вільних митних зон і вільних складів. Охорона зовніш­нього кордону здійснюється прикордонними військами спільно з митницею.

Внутрішній митний кордон складають периметри вільних митних зон і вільних складів. Внутрішній митний кордон, як правило, зна­ходиться усередині держави (митні пости в аеропортах).

Загалом обидва кордони за своїм правовим статусом прирів­няні, але є й різниця. Так територія вільної митної зони та вільного складу розглядаються як прикордонні і в'їзд у них здійснюється за спеціальними перепустками через спеціальні контрольно-про­пускні пункти.

Разом із тим у міжнародній практиці широко використовуються спільні митні зони та союзи. Так, відповідно до статей 5 і 6 МК України на території України можуть створюватися спеціальні митні зони різного типу. Статус і територія вказаних зон встановлюються Верховною Радою України відповідно до законодавства про спеціаль­ні митні зони. Як уже зазначалося, до таких спеціальних митних зон належать вільні економічні зони і митні та вільні митні склади.

 

Митний режим

 

Митний режим відповідно до ч. 16 ст. 1 МК України — сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних

засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. Ці положення стосуються порядку оформлення товарів, стягнення мита й надання пільг, визначення меж прав фізичних та юридич­них осіб щодо розпорядження товарами і транспортними засоба­ми, які ввезені на територію України або йдуть через неї транзитом. Митний режим встановлюється з метою спрощення й гармонізації ми­тних процедур стосовно товарів та транспортних засобів, які пе­реміщуються через митний кордон.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон Укра­їни запроваджуються такі види митного режиму (ст. 185 МК України):

1) імпорт;

2) реімпорт;

3)експорт;

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад;

8) спеціальна митна зона;

9) магазин безмитної торгівлі;

10) переробка на митній території України;

11) переробка за межами митної території України;

12) знищення або руйнування;

13) відмова на користь держави.

Митний режим, не передбачений МК України, може встановлю­ватися тільки шляхом внесення відповідних змін до нього.

Декларанту надано право самостійно визначати митний режим то­варів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. Подальша зміна митного режиму допускається за умови виконання всіх належних процедур щодо заявленого режиму, дотримання вимог чинного законодавства щодо тарифних і нетарифних заходів регулювання та подання митному органу для здійснення мит­ного контролю та митного оформлення відповідних документів, що підтверджують заявлений режим. При тому новий МК України де­тально регулює всі митні режими. Розглянемо їх більш детально.

2.1. Імпорт — митний режим, відповідно до якого товари вво­зяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження терміну їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (ст. 188 МК України).

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпор­ту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підста­ви та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків та зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання обмежень.

2.2. Реімпорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше, ніж у встановле­ний законодавством строк, ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території (ст. 190 МК України).

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України у митному режимі реімпорту, якщо вони:

1) походять з митної території України;

2) ввозяться на митну територію України не пізніше, ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України;

3) не використовувалися за межами України з метою одержан­ня прибутку;

4) ввозяться у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються КМ України.

Оформлення митним органом товарів у режимі реімпорту мож­ливе лише за умови, що товари, заявлені у режимі реімпорту, мо­жуть бути ідентифіковані як такі, що були раніше експортованими товарами. Ст. 193 МК України передбачає, що у разі реімпорту товарів протягом одного року з дати їх експорту суми вивізного (експортного) мита, сплачені при їх експорті, повертаються влас­никам цих товарів або уповноваженим ними особам на підставі їхніх заяв. Повернення зазначених сум здійснюється за рахунок Держа­вного бюджету України органами Державного казначейства Укра­їни за поданням відповідних митних органів.

Особа, що переміщує товари в режимі реімпорту, сплачує суми мита, одержані експортером як виплати або за рахунок інших пільг, нада­них під час вивезення (експорту) цих товарів, а також проценти з цих сум, нараховані за обліковою ставкою Національного банку України.

2.3. Експорт — митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встанов­лення умов їх використання за межами митної території України (ст.194 МК України). Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2) сплату податків та зборів, встановлених на експорт товарів;

3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

2.4. Реекспорт — митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше за встановлений законодав­ством строк із моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту (ст. 196 МК Украї­ни). Товари, що походять з інших країн, можуть вивозитися за межі митної території України у режимі реекспорту, якщо:

1) митному органу подано дозвіл уповноваженого КМ України органу чи органу, визначеного міжнародним договором України, на реекспорт товарів;

2) товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

3) товари, що реекспортуються, не використовувалися на тери­торії України з метою одержання прибутку;

4) товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше, ніж че­рез один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

2.5. Транзит — митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України (ст. 200 МК України). Товари, що переміщуються транзитом, мають:

1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

2) не використовуватися на території України ні з якою іншої метою, крім транзиту;

3) у випадках, визначених чинним законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

4) у випадках, визначених КМ України, переміщуватися встано­вленими маршрутами та шляхами;

5) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, від­стані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

У випадках, передбачених законодавством України, митний орган дозволяє переміщення товарів у режимі транзиту лише за умови належного обладнання транспортного засобу та застосування заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення.

Рішення про допущення товарів до переміщення в режимі транзиту приймається митним органом на підставі наявних документів і за умови виконання перевізником положень митного законодавства України.

2.6. Тимчасове ввезення (вивезення) — митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за її межі з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МК України). Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрун­туванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що зумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують встановлених строків;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачене законом.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тим­часове вивезення за межі митної території України) під зобов'язання про зворотне вивезення допускається щодо:

— товарів, призначених для демонстрації або використання на виставках, ярмарках, конференціях або інших подібних заходів;

— професійного обладнання, необхідного особам, які прибува­ють в Україну (виїжджають з України), для підготовки репортажів, здійснення записів або передач для засобів масової інформації або зйомки фільмів;

— контейнерів, піддонів, упаковки, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться (вивозяться) у зв'язку з якою-небудь комер­ційною операцією, але ввезення яких саме по собі не с комерцій­ною операцією;

— зразків товарів і предметів та рекламних фільмів за умови, що вони залишаються власністю особи, яка перебуває або мешкає за межами території тимчасового ввезення, і їх використання на те­риторії України не має комерційного характеру;

— товарів, що ввозяться з освітніми, науковими чи культурними цілями, тобто наукового та навчального обладнання, обладнання для поліпшення дозвілля моряків, а також будь-яких інших товарів, що ввозяться в рамках навчальної, наукової або культурної діяльності;

— особистих речей пасажирів та товарів, що ввозяться для спор­тивних цілей;

— матеріалів для реклами та туризму;

— транспортних засобів, які використовуються виключно для переміщення громадян і товарів через митний кордон України.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) прийма­ється митним органом у порядку, що визначається КМ України. Митні органи не допускають товари до переміщення в режимі тимчасового ввезення (вивезення), якщо немає можливості встановити надійність їх ідентифікації, а також у разі відсутності гарантій їх повернення.

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів стано­вить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезен­ня з митної території України). З урахуванням мети ввезення (виве­зення) товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка дала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, даним митному органу, або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з дотриманням вимог митного законодавства України.

У разі тимчасового ввезення (вивезення) окремих видів товарів, які визначаються КМ України, митне оформлення товарів у режимі тим­часового ввезення (вивезення) здійснюється митними органами за умови гарантування дотримання режиму тимчасового ввезення (вивезення).

2.7. Митний склад — митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків та зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у пері­од зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформ­лення митними органами до фактичного їх вивезення за межі мит­ної території України (ст.212 МК України).

У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається КМ України. Товари, що можуть завда­ти шкоди іншим товарам або вимагають особливих умов зберігання, повинні зберігатись у спеціально обладнаних приміщеннях.

Строк зберігання товарів, ввезених з-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим. Строк зберігання в режимі митного складу підакцизних товарів, ввезених з-за меж митної території України, не може перевищувати трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим.

Товари, ввезені з-за меж митної території України, що зберіга­ються у режимі митного складу, до закінчення установлених строків зберігання, мають бути задекларовані власником або уповноваже­ною ним особою до іншого митного режиму. Товари, що вивозяться за межі митної території, можуть зберігатися в режимі митного скла­ду протягом трьох місяців з дати поміщення їх у цей режим. До за­кінчення зазначеного строку такі товари мають бути вивезені за межі митної території України.

З товарами, які перебувають у режимі митного складу, можуть проводитися такі операції:

1) операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів;

2) підготовка товарів за дозволом митного органу до продажу (відчуження) та транспортування: подрібнення партій, формування від­правлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, наван­таження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.

Конкретний перелік та порядок здійснення таких операцій вста­новлюється спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади в галузі митної справи.

2.8. Митні ліцензійні склади — господарська діяльність, пов'яза­на зі зберіганням товарів. Відкриття, експлуатація, ліквідація митних ліцензійних складів регулюється Господарським кодексом України.

Ліцензування цієї господарської діяльності провадиться відпо­відно до Закону України «Про ліцензування певних видів господар­ської діяльності» та ліцензійними органами.

Митні ліцензійні склади на території України створені відпо­відно до МК України та затвердженого наказом № 592 від 31 грудня 1996 р. ДМСУ «Положення про відкриття і експлуатацію митних ліцензійних складів»[26] та іншими нормативними актами.

Митний склад — митний режим, за якого ввезені із-за меж мит­ної території України товари зберігаються під митним контролем без стягування мита та інших податків і без застосування заходів нетарифного регулювання й інших обмежень в період зберігання, а товари, які вивозяться за межі митної території України, зберіга­ються під митним контролем з моменту початку митного оформ­лення митними органами України до фактичного вивезення за межі митної території України. При цьому зберігання товарів в режимі митного складу забезпечується шляхом використання спеціально призначеного і обладнаного приміщення чи іншого місця — мит­ного ліцензійного складу. Іншими словами, саме таке приміщення у поєднанні із спеціальним митним режимом зберігання в ньому товарів і визнається митним ліцензійним складом.

Митні ліцензійні склади надають послуги особам, що переміщують через митний кордон товари і транспортні засоби на підприємницьких засадах. Власниками митних ліцензійних складів є суб'єкти підприєм­ництва, які в установленому порядку отримали ліцензію на право від­криття і експлуатації митного ліцензійного складу. Свої відносини із клі­єнтами вони будують на основі цивільно-правового договору.

Головними завданнями митних ліцензійних складів є:

— сприяння розвитку зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни та її зближення з існуючою світовою практикою;

— створення умов для підготовки імпортних товарів до викори­стання на території України;

— зниження витрат на переміщення товарів через митний кор­дон України.

Розрізняють митні ліцензійні склади відкритого і закритого типу. На митних складах відкритого типу зберігаються товари будь-якого товаровласника, а на митних складах закритого типу — лише влас­ника митного складу.

До митних ліцензійних складів чинним законодавством встановлені певні вимоги. Так, їх робота повинна бути організована таким чином, щоб ввезення і вивезення товарів здійснювався з дотриманням митного законодавства, а порядок зберігання гарантував їх постійне перебування під митним контролем у режимі «митний склад» і виключав можливість надходження чи вилучення цих товарів поза митним контролем.

Як митний ліцензійний склад може виступати одне чи декілька спеціально визначених і обладнаних приміщень чи інших призна­чених для зберігання товарів в режимі митного складу споруд. Територія складу повинна бути огороджена. Якщо товари є великога­баритними, або з інших причин не можуть зберігатися в приміщеннях

митного складу, як виняток передбачена можливість їх зберігання на відкритих площадках за умови наявності добового посту охо­рони. До приміщень митних складів висуваються вимоги відпові­дності вимогам охоронної і протипожежної сигналізації, наявності умов для праці митників та інші. У складі повинні бути вантаж­но-розвантажувальні і транспортні засоби, складське обладнання, засоби зв'язку, оргтехніка, меблі, засоби обліку і контролю.

Митний склад може використовуватися тільки для зберігання¹ товарів, які розміщуються в режимі митного складу. Для їх розмі­щення власник товару подає митному органу мотивовану заяву, в якій визначає мету розміщення товару і режим. Цей товар декла­рується шляхом заповнення вантажної митної декларації. Разом з нею митному органу направляються такі документи:

— договір на зберігання товарів на митному ліцензійному складі і зовнішньоекономічний контракт;

— транспортні та інші документи на товари, які ввозяться (на­кладні, коносаменти, специфікації, рахунки-фактури і інше);

— інші документи, які необхідні для здійснення митного оформ­лення і митного контролю.

З метою збереження товарів, що знаходяться на митному ліцен­зійному складі, з ними дозволяється проводити такі операції як: очищення, провітрювання, сушку, створення оптимального темпе­ратурного режиму зберігання, інвентаризацію, захист від корозії, фарбування. Окрім цього, дозволяється й проводити операції щодо підготовки товарів до реалізації: переміщення товарів у межах ліцензійного складу з метою їх раціонального розміщення, подріб­нення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, завантаження, розвантаження, переван­таження, прості операції з доукомплектуванням чи доведення до робочого стану, боротьба із шкідниками, тестування.

З митного складу товари випускаються в таких випадках:

— тимчасово, з наступним поверненням;

— для вільного використання на території України;

— для тимчасового використання на території України;

— для переробки на території України;

— за митний кордон України;

— для перевезення на інші митні ліцензійні склади, що знахо­дяться в зоні дії тієї самої митниці;

— для перевезення в інші митні органи для проведення митного оформлення згідно з митними режимами.

Митні склади ліквідуються у разі відміни чи анулювання ліце­нзії або за заявою їх власників.

2.9. При митному оформлені і митному контролі застосовуються спеціальні митні зони (ст.218 МК України). Спеціальна митна зона — це частина території України, на якій запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Відповідно до цього режиму до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) еконо­мічних зон з-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання.

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних мит­них зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України. Спеціальні митні зони створюються відповідно до чинного законодавства України про спеціальні (вільні) еконо­мічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціа­льної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо ство­рення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони щодо виконання вимог митного законодавства під час здійснення ми­тного контролю. В Україні запроваджено 23 спеціальні економічні зони.

Митний орган, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1) спорудження огорожі за периметром зони;

2) встановлення обмежень щодо порядку доступу в зону у певні години роботи;

3) застосування інших заходів, що не перешкоджають нормаль­ному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво в межах спеціальних мит­них зон без попереднього погодження з митним органом, у зоні діяльності якого знаходиться спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного митного контролю у спеціаль­них митних зонах митні органи мають право:

1) здійснювати постійний контроль та нагляд за кордонами спе­ціальних митних зон, а також за доступом у них;

2) вимагати від осіб, які переміщують товари через кордон спе­ціальної митної зони, ведення обліку руху таких товарів з метою їх контролю;

3) проводити перевірки товарів, що переміщуються через кор­дон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення пе­редбачених цим Кодексом операцій та недопущення переміщення заборонених товарів;

4) здійснювати перевірки товарів, що знаходяться у спеціальних митних зонах;

5) здійснювати інші передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення надійності митного контролю.

У спеціальних митних зонах допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з товарами за умови дотримання положень митного законодавства та законодавства про вільні еко­номічні зони. Конкретний перелік видів товарів та операцій, що з ними здійснюються, визначається у законі про конкретну спеціа­льну митну зону. З метою забезпечення виконання законів та з урахуванням характеру товарів можуть запроваджуватися окремі заборони та обмеження щодо здійснення операцій з товарами у спеціальних митних зонах. Такі заборони та обмеження стосовно спеціальних митних зон встановлюються законами.

КМ України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони.

Особи, які здійснюють операції з товарами у спеціальних мит­них зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберіга­ються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізу­ються, і подають митним органам звітність про такі операції у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах спеціальних митних зон, мають відображатися в облікових документах.

У разі ліквідації спеціальної митної зони власники товарів, що перебувають у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов'язані розпорядитися визначеними товарами до моменту остаточного вирі­шення усіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної митної зони.

2.10. Магазин безмитної торгівлі — митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні, від­критих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів та без за­стосування заходів нетарифного регулювання (ст. 225 МК України).

Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі). Розташування магазинів безмитної торгівлі та умови реалізації в них товарів повинні виклю­чати можливість безпосереднього ввезення цих товарів для спожи­вання на митній території України.

Приміщення магазину безмитної торгівлі може включати:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громад­ського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склад магазину.

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим. Після закінчення або впродовж зазначеного строку товари можуть бути заявлені митному органу:

1) для вільного обігу на митній території України;

2) для вільного обігу за межами митної території України;

3) для поміщення в режим митного складу;

4) для знищення під митним контролем.

Власники таких магазинів можуть мати митні склади для збе­рігання та наступного постачання в магазини всіх видів товарів, у тому числі підакцизних. Такі магазини здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які за­боронено згідно із законодавством до ввезення, вивезення та тран­зиту через територію України.

Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються КМ України. При тому власником магазину безмитної торгівлі може бути лише підприємство-резидент. Власник магазину безмитної торгівлі зобов'язаний:

1) своєчасно декларувати митному органу товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення;

2) виключити можливість надходження до магазину та вилучення з магазину товарів поза митним контролем;

3) дотримуватись положень митного законодавства та інших за­конодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмит­ної торгівлі;

4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і подавати митним органам, у зоні діяльності яких знаходиться магазин безмитної торгівлі, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою спеціально уповнова­женим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У разі набрання чинності рішенням про ліквідацію магазину безмит­ної торгівлі розміщення нових партій товарів, а також реалізація това­рів у магазині не дозволяються. Товари, що знаходяться в магазині безмитної торгівлі, підлягають негайному переміщенню на склад ма­газину та декларуванню власником магазину до іншого митного режиму.

2.11. Переробка на митній території України — митний ре­жим, відповідно до якого ввезені на митну територію України то­вари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому за­конодавством порядку переробці чи обробці без застосування до них заходів нетарифною регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки чи обробки відповідно до митного режиму експорту (ст. 229 МК України).

Ввезення та переробка на митній території України товарів, що походять з інших країн, здійснюється з дозволу митного орга­ну відповідно до положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України. Такий дозвіл може бути скасовано митним органом, якщо його видано на підставі недостовірних даних, що мали істот­не значення для прийняття рішення, або у разі, коли підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень митного законодавства України.

Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується. Такі опе­рації можуть включати:

1) власне переробку товарів;

2) обробку товарів — монтаж, збирання, монтування та налаго­дження, внаслідок чого одержуються інші товари;

3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

4) використання окремих товарів, що не є продуктами перероб­ки, але сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Обмеження на окремі операції щодо переробки товарів, поря­док виконання операцій щодо переробки товарів, включаючи мо­жливість та умови використання українських товарів у процесі переробки, визначаються законодавством України.

Окремі операції з переробки товарів за дорученням підприємства-резидента, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній тери­торії України, та з дозволу митного органу можуть здійснюватись іншим підприємством. При цьому відповідальність перед митними органа­ми за дотримання визначеного порядку переробки чи обробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій щодо переробки товарів на митній території України.

У разі, коли за умовами переробки товарів на митній території України передбачається виконання кількох операцій щодо їх пере­робки кількома підприємствами, кожне з підприємств, які беруть участь у процесі переробки чи обробки, повинне одержати дозвіл митного органу на переробку товарів на митній території України. Переміщення товарів між підприємствами, що беруть участь у їх переробці, здійснюється з дозволу і під контролем митних органів.

Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх пере­робки у будь-якої особи, яка здійснює операції щодо переробки та­ких товарів.

У разі вивезення за межі митної території України товарів, ввезе­них для переробки на митній території України, чи продуктів їх пе­реробки такі товари підлягають декларуванню митним органам з поданням окремого документа — митної декларації, в якій зазнача­ється кількість та вартість українських товарів, витрачених на здійснен­ня операцій щодо переробки товарів, що ввозилися для переробки.

Митне оформлення українських товарів, використаних під час переробки товарів, що походять з інших країн, здійснюється у порядку, встановленому законодавством актами України для мит­ного оформлення експорту товарів українського походження.

2.12. Переробка за межами митної території України — мит­ний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх пере­робки, обробки чи ремонту за межами митної території України та наступного повернення в Україну (ст.237 МК України).

Під час переробки товарів за межами митної території України можуть здійснюватись такі операції, як і при попередньому режимі. Але можуть бути встановлені обмеження щодо окремих операцій з переробки товарів за межами митної території України.

Вивезення товарів для переробки за межами митної території України здійснюється з дозволу митного органу на основі положень митного законодавства України. Дозвіл на вивезення товарів для переробки за межами митної території України може бути скасо­вано митним органом у разі, якщо його видано на підставі недо­стовірних даних, що мали істотне значення для прийняття рішен­ня, або якщо підприємство-резидент, якому видано такий дозвіл, не дотримується положень законодавства.

У разі ввезення на митну територію України товарів, вивезених за її межі для переробки, чи продуктів переробки вони підлягають декларуванню з поданням окремого документа — декларації на товари іноземног