Оскарження та опротестування постанов та рішень митних органів у справах про порушення митного законодавства

 

Як і в загальному провадженні, винесене при розгляді справи про порушення митного законодавства рішення може бути оскар­жене. Будь-яка постанова митного органу може бути оскаржена осо­бою, щодо якої вона винесена, або її представником. Скарга на по­станову митниці регіонального підпорядкування може бути подана до відповідної регіональної митниці або до районного (міського) суду за місцем знаходження митниці, яка винесла постанову.

Рішення регіональної митниці по скарзі на постанову підпорядкованої їй митниці може бути оскаржене до спеціально уповноваженого ДМСУ або до районного (міського) суду за місцем знаходження цієї регіо­нальної митниці. Постанова регіональної митниці, митниці цент­рального підпорядкування може бути оскаржена у такому ж порядку.

Якщо постанова або рішення митного органу одночасно оскар­жується до митного органу вищого рівня та до суду І суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги митним органом вищого рівня припиняється. Постанова ДМСУ у справі про пору­шення вимог митного законодавства, а також її рішення по скарзі на постанову іншого митного органу у такій справі може бути оскаржене до районного суду за місцем знаходження ДМСУ.

Скарга на постанову, рішення митного органу подається протягом десяти днів з дати вручення зацікавленій особі копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього терміну з поважних причин він за заявою зацікавленої осо­би може бути поновлений відповідно регіональною митницею, ДМСУ або судом.

Законність та обґрунтованість постанови митного органу у справі про порушення митного законодавства може бути перевірена судом або митним органом вищого рівня. За результатами перевірки суд або митний орган згідно зі ст. 394 МК України приймає одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги або протесту без задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий роз­гляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну заходу стягнення в межах передбаченої відповіда­льності за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб стягнення не було повільне.

Якщо законність та обґрунтованість постанови митного органу перевіряються після того, як такі перевірки були проведені митними органами вищого рівня, то відповідно залишаються в силі або ска­совуються рішення митних органів, прийняті за результатами пе­ревірок. Рішення по скаргах можуть прийматися митними органа­ми шляхом винесення постанов.

За наслідками перевірки особі, щодо якої виносилася постано­ва, що перевірялася, або прокуророві, який приніс протест, надси­лається письмове повідомлення про прийняте рішення.

У разі скасування постанови митного органу сплачені суми штра­фів повертаються особам, які притягалися до відповідальності, або уповноваженим ними особам з Державного бюджету України ор­ганами Державного казначейства України за поданням митних органів. При їх поверненні виконавчий збір не сплачується.

Підставами для скасування постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митно­го законодавства є:

1) відсутність в діях особи, яка притягається до відповідальності,

ознак правопорушення;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або

необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним

обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митного законо­давства, якщо таке обмеження зашкодило всебічному розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на винесення обґрунтованої постанови за результатами її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопору­шення;

6) накладення стягнення, не передбаченого МК України.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладен­ня стягнення або про припинення провадження у справі про пору­шення вимог митного законодавства можуть бути визнані й інші об­ставини.

Розгляд скарг має здійснюватися у встановлені строки. Скарга на постанову митного органу у справі про порушення митного за­конодавства розглядається протягом місяця з дня надходження до митного органу вищого рівня, а скарга, яка не потребує додат­кового вивчення і перевірки, — протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.

Строки розгляду скарги можуть бути продовжені начальником митного органу вищого рівня або його заступником, а у разі роз­гляду такої скарги у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі митної справи — начальником Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митного законодавства або його заступником, однак не більше, ніж до двох місяців, про що повідомляється скаржник.

Відповідно подання скарги зупиняє виконання постанови мит­ного органу у справі про порушення митного законодавства до закінчення перевірки. Якщо скарга буде не обґрунтована і в її задоволенні буде письмово відмовлено, то постанова митного ор­гану у справі про порушення митного законодавства підлягає ви­конанню.

 

§7. Виконання постанов митних орга­нів про накладення стягнення за порушення митного законодавства

 

Постанови митних органів про накладення стягнення у справі про порушення митного законодавства є обов'язковими для вико­нання як особами, що притягуються до відповідальності, так і тими, через посередництво яких такі постанови реалізуються. Виконан­ня постанов здійснюється у порядку, передбаченому главою 62 МК України.

Постанова митного органу про накладення стягнення за пору­шення митного законодавства підлягає виконанню після закінчення терміну оскарження, або відмови у задоволені скарги. Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення за порушення мит­ного законодавства, у більшій мірі виконує її самостійно. Якщо це неможливо, то воно здійснюється через державного виконавця. У разі винесення митним органом кількох постанов про накладення стягнень за порушення щодо однієї особи кожна постанова або рі­шення виконується окремо.

У той же час встановлена давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення. Не підлягає виконанню поста­нова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства, якщо їх не було реалізовано до виконання протягом трьох місяців з дня винесення постанови або рішення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства здійснюється митним органом, який виніс постанову. Так, постанова митного органу про накладення стягнення у ви­гляді попередження виконується митним органом, який виніс по­станову, шляхом оголошення постанови порушнику з врученням копії такої постанови. Якщо постанова митного органу про накладення стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, копія постанови видається або надсилається йому про­тягом трьох днів з дня її винесення.

Штраф має бути сплачений особою, яка вчинила порушення, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй поста­нови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскаржен­ня або опротестування такої постанови — не пізніше п'ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення про­тесту. Сума штрафу вноситься винною особою до Державного бюджету України у встановленому законодавством України порядку. У разі відмови особи добровільно виконати накладене на неї стяг­нення у вигляді штрафу проводиться примусове виконання поста­нови митного органу. У разі, коли сума штрафу не була сплачена у встановлений термін, вона стягується митним органом із вартості товарів, вилучених для забезпечення цього стягнення, або у при­мусовому порядку з грошових доходів або коштів особи, яка вчи­нила порушення митного законодавства шляхом направлення фінан­совому органу, банку, Іншим фінансово-кредитним установам, які мають ліцензію Національного банку України, повідомлення про звернення постанови до виконання. У тому разі, якщо стягнення суми штрафу з коштів фізичної або юридичної особи неможливе, стягнення сум штрафу здійснюється на підставі постанови митного органу державним виконавцем шляхом звернення на майно цієї особи або на частку такого майна, що перебуває у спільній влас­ності. Постанова, за якою стягнення суми штрафу проведено уповноваженим органом повністю, з позначкою про виконання, повертається митному органові, а кошти від штрафів перерахову­ються до Державного бюджету України.

Якщо товари і транспортні засоби, які підлягають конфіскації, не вилучені митним органом, особа, яка притягається до відпові­дальності за порушення митного законодавства, повинна доставити їх до цього органу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення їй копії рішення суду про конфіскацію. Якщо копія зазначеного рі­шення надсилається поштою, вона вважається врученою з дня відправлення. У тому разі, коли товари і транспортні засоби, що підлягають конфіскації, не доставлено до митного органу у вста­новлений термін, конфіскація здійснюється у примусовому порядку державним виконавцем за місцем проживання чи знаходження по­рушника. Рішення суду про конфіскацію товарів і транспортних засобів з позначкою про виконання надсилається митному органові.

За неможливості конфіскації товарів і транспортних засобів, щодо яких судом винесено постанову про конфіскацію, з особи, яка вчи­нила порушення митного законодавства, стягується вартість зазна­чених товарів і транспортних засобів у порядку, передбаченому для стягнення штрафу.

Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства на осіб, які проживають або знаходяться за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, яке знаходиться на території України. У разі відсутності в Україні майна, що належить таким особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та міжнародними угодами про правову: допомогу з державами, на території яких проживають або перебу­вають притягнуті до відповідальності особи.

 

Адміністративне затримання

 

Адміністративне затримання — це один із заходів забезпечен­ня впровадження у справах про порушення митних правил, який застосовується з метою припинення порушення митних правил, складення протоколу про таке порушення при неможливості його складення на місці, забезпечення вчасного і правильного розгляду справи та виконання постанови по ній. Таке затримання може бути застосоване на строк до трьох годин.

Адміністративне затримання проводиться посадовими особами митних органів за рішенням начальника митного органу або осо­би, яка його заміщає. Про адміністративне затримання складаєть­ся установленої форми протокол, в якому зазначаються дата і міс-' це його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. Якщо той відмовляється підписати протокол, в ньому робиться відповідний запис.

На прохання затриманої особи про час та місце її перебування повідомляються її родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. При затримані неповнолітнього обов'язково повідомля­ються його батьки або особи, які їх заміщають.

Термін адміністративного затримання не може тривати понад три години. Щоправда, чинним законодавством передбачено, що у виняткових випадках у зв'язку з особливою потребою можуть бути встановлені інші терміни. Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропускання через державний кордон, мож­на затримати на термін до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обста­вин правопорушення — до трьох діб з повідомленням про це пись­мово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту за­тримання або на термін до десяти діб із санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу.

Термін адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення особи, яка скоїла порушення митних правил, у служ­бове приміщення митного органу України або інше приміщення, де провадження необхідних дій є можливим. Щодо осіб, які зна­ходилися у службовому приміщенні у зв'язку зі здійсненням мит­ного контролю, строк адміністративного затримання обчислюєть­ся з моменту закінчення такого контролю.

Про адміністративне затримання складається протокол установ­леної форми.