Поняття, об'єкти, предмети митної експертизи

 

Митна експертиза — це спеціальне науково-практичне досліджен­ня, що проводиться експертами з метою рішення завдань митної справи для з'ясування питань, що виникають у справі про порушен­ня вимог митного законодавства, в окремих галузях науки, техніки, Мистецтва, релігії і т.п.

При здійсненні митної справи зважується цілий комплекс загаль­них завдань фіскального, контрольного, економічного, правоохо­ронного, статистичного і захисного характеру, що вимагають спеціаль­них знань і виконання всіляких експертиз. У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти. Для обґрунтованого призначення експертизи необ­хідно, щоб співробітник митного органа — ініціатор її проведення обов'язково знав основи теорії і практики проведення відповідної експертизи (її предмети, об'єкти, методи дослідження, можливості та ін.). Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівни­ком митного органу або його заступником за погодженням з ке­рівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт.

Визнавши необхідність проведення експертизи, посадова особа митного органа, у провадженні якого знаходиться справа про по­рушення вимог МК України, виносить постанову, у якій визна­чаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта, найменування митної лабораторії (іншої відповідної установи), у якій може проводитися експертиза. У цій самій постанові став­ляться конкретні питання, що мають бути вирішені під час прове­дення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються в розпорядження експерта.

Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходить­ся справа про порушення вимог МК України, уповноважена від­бирати в осіб, що притягаються до відповідальності за порушення вимог митного законодавства України, зразки підпису, почерку, а також брати проби і зразки товарів, які необхідні для проведення експе­ртизи. У разі потреби узяття проб і зразків може проводитися також в інших осіб, свідчення і участь яких у вивченні й оцінці обставин порушення вимог МК України можуть мати важливе значення для проведення і розгляду справи.

Посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення вимог МК України, виносить постанову про взяття проб і зразків. До узяття проб і зразків у разі потреби може

залучатися експерт.

Проби та зразки беруться у мінімальній кількості, що забезпе­чує можливість проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) за нормативами, затвердженими спеціально уповноваженим централь­ним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Про взяття проб та зразків товарів, що перебувають під митним контролем, складається акт за формою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, а також складається протокол.

Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для експе­рта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт, Митну експертизу можна віднести до особливого класу експертиз, оскільки вона має властиві тільки їй характерні ознаки: предмет, завдання, об'єкти і методи дослідження.

Об'єктами митної експертизи є: матеріалізовані джерела інформації: товари і предмети, переміщувані через митний кордон, а також • їх проби, що відібрані для дослідження у встановленому порядку; об'єкти контрабанди й особливого роду документи, що супроводжу­ють товар.

До предмета митної експертизи можна віднести як загальні; проблеми митної справи, так і конкретні факти й обставини про­цедури митного контролю. Найбільш важливими серед них є:

— класифікація товару згідно з МН ЗЕД;

— визначення митної вартості товарів;

— оцінка ринкової вартості товарів, виходячи з їх якісних по­казників (марки, сорту, виду, натуральності матеріалів і т.д.);

— ідентифікація справжності митних печаток, штампів та інших ' знаків митного забезпечення товарів і документів;

— встановлення екологічної й експлуатаційної безпеки товарів;

— визначення хімічного складу і фізичної структури товарів (речовин);

— визначення характеру товару (ліцензійний, підакцизний, по­двійного призначення);

— установлення можливості реалізації товарів, звернених у дер­жавну власність, і визначення їхньої споживчої вартості;

— ідентифікація наркотичних і психотропних речовин;

— визначення країни походження товару;

— діагностика коштовностей, антикваріату, музейних цінностей та ін.

Крім того, предметом митної експертизи можуть стати окремі питання, висунуті оперативними працівниками в процесі бороть­би з контрабандою та іншими порушеннями митних правил і є ос­новними предметами інших класів експертиз: криміналістичної, економічної, товарознавчої тощо.

Методи і технічні кошти при проведенні митної експертизи.

Дані проведенні митних експертиз експертами й експертними Установами використовуються різні технічні кошти І методи Дослідження, деякі були спеціально розроблені для митних цілей.

У митній експертизі застосовуються такі методи: органолептич­ний; розрахунковий; інструментальний; експертний спосіб.

Органолептичний метод заснований на аналізі відчуттів чуттєвого сприйняття людини характерних рис речовини, продукції (співвід­ношення маси і об'єму), що належать до її якісних і діагностичних ознак і показників. Цей метод з успіхом застосовують в оцінці ха­рчових продуктів, ароматичних речовин, деяких споживчих това­рів, а також дорогоцінних каменів.

При здійсненні угод на покупку дорогоцінних матеріалів юве­ліри здавна застосовували візуальні методи оцінки і діагностики. Тому методи органолептичного аналізу можна вважати традиційно класичними. Слід зазначити, що точність і надійність цих методів обмежена й істотно залежить від знань, досвіду і фізіологічних можливостей експерта, проте з їх допомогою можна діагностувати й оцінювати не тільки власне дорогоцінні камені, але і близько 50%

комерційних каменів.

Для поліпшення почуттєвих сприйнять експерти користуються спеціальними технічними засобами. Так, для збільшення здатності ока, що дозволяється при візуальній діагностиці, вони застосову­ють окуляри, лупи, чи мікроскопи, інші оптичні прилади. Тому метод називається візуально-оптичним. Це найпростіший і економічний органолептичний метод, і головна його перевага полягає в тому, що він дозволяє швидко і без руйнування проводити діагностику й оцінку різних матеріалів, виробничих і споживчих товарів та харчових про­дуктів, що є важливим моментом у митній практиці.

Розрахунковий метод ґрунтується на встановленні теоретичної чи емпіричної залежності між діагностичними чи якісними ознаками і деякими іншими параметрами товару (матеріалу).

Інструментальний метод заснований на показаннях технічних засобів, приладів, за допомогою яких визначаються фізико-хімічні властивості й ознаки (діагностичні, ідентифікаційні й ін.) матеріа­лів. Залежно від встановлюваної ознаки застосовується відповідна методика й апаратура. Надійність інструментальних методів у ба­гато разів перевищує органолептичні і розрахункові методи. У митній практиці найбільшого застосування дістали такі методи:

— поляризаційно-оптичні;

— хімічні;

— спектральні (ультрафіолетові — УФ, інфрачервоні — ІЧ,

видима область — У — спектроскопія);

— методи використання індукованого випромінювання (люмі­несценція, флюоресценція та ін.);

— методи характеристичного вивчення (рентгеноспектральний флюоресцентний аналіз — РСФА, рентгеноспектральний енергодисперсійний аналіз — РСЕА, рентгеноспектральний аналіз — РСА).

— атомно-абсорбційний і ін.

Експертний спосіб полягає в тому, що експерти при аналізі товарів самі встановлюють номенклатуру якісних ознак. Але цей спосіб використовується вкрай рідко, і тільки за відсутності нор­мативної документації.

 

Правовий стан експерта

 

Експертиза проводиться експертами митних лабораторій та інших установ, окремими фахівцями, що призначаються посадовою осо­бою митного органу, у проведенні якої знаходиться справа про порушення вимог митного законодавства. Експертом може бути особа, що має необхідні знання для надання відповідного виснов­ку. Експертами (лат. ехрегШз — знаючий, досвідчений) прийнято називати універсально освічених людей, що володіють як енцик­лопедичними пізнаннями, так і спеціальними знаннями, професій­ними навичками і досвідом.

Право проведення експертизи мають експерти, що працюють в експертних установах і мають спеціальні дозволи (ліцензію) на експертну діяльність. Необхідною умовою для одержання права здійснювати експертизу є: фахова освіта (юридична, матеріалознав­ча, товарознавча, мистецтвознавча й ін.), знання основ митної справи й експертизи, знання ринкової кон'юнктури щодо досліджуваних матеріалів і виробів, а також висока кваліфікація експерта, що за­лежить від його інформаційної активності і поінформованості — про­фесійної, кваліметричної і культурної.

Інформаційна активність виражається у прагненні працівника опанувати основи сучасної інформатизації, яка залежить у першу чергу від бажання, розумових здібностей і можливостей кандида­та в експерти.

Професійна інформованість полягає в тому, що експерт чи кан­дидат в експерти повинен мати обсяг знань з історії розвитку і сучасного стану митної справи, а також мати глибокі пізнання в тій галузі, що відповідає визначеному класу експертизи, по об'єк­тах і предметах конкретних видів експертизи.

Митний експерт мусить бути професійно інформованим:

— про нормативні вимоги національних стандартів і регламен­тів, на відповідність яким проводиться експертиза;

— про порядок (методичний, організаційний, економічний і пра­вовий) проведення митної експертної діяльності за рубежем.

Кваліметрична інформованість насамперед виражається у знанні експертом основ кваліметрії — науки, що займається кількісними методами оцінки якості продукції. Кваліметрія використовує основні методи кількісної оцінки і сучасну аналітичну апаратуру, а також прагнення експерта знайти і застосувати найбільш об'єктивну екс­пертну оцінку якості досліджуваних матеріалів і виробів, у тому числі здійснювати правильний вибір номенклатури показників якості і грамотно будувати їх оцінні шкали.

Культурна інформованість ґрунтується на широкій ерудиції й енциклопедичних пізнаннях експерта. Він повинен володіти знаннями в галузі природних, технічних і гуманітарних наук. Для успішного освоєння міжнародної інформації про досліджувані матеріали не­обхідне знання іноземної мови. При проведенні митної експертизи експерт має право:

— знайомитися з матеріалами справи, що належить до предмета експертизи, і заявляти клопотання про надання додаткових мате­ріалів, необхідних для надання висновків;

— радитися з іншими членами експертної комісії, що беруть участь у проведенні комісійної експертизи, і звертатися до голови чи до керівника комісії по консультацію; вимагати від адміністрації лабораторії забезпечення необхідних умов для роботи, оскільки спе­цифіка експертної діяльності ставить певні вимоги до робочого при­міщення, виробничого устаткування, режиму роботи і відпочинку, відзначати у висновку свою особливу думку, якщо вона не збіга­ється з думкою інших експертів, що беруть участь у проведенні ко­місійної експертизи;

— оскаржити у встановленому законодавством порядку дії чи рішення осіб, у виробництві чи на розгляді яких знаходиться справа, якщо вони порушують права чи законні інтереси експерта;

— відмовитися від участі в експертизі, якщо поставлені перед ним питання виходять за межі спеціальних пізнань експерта;

— протистояти зовнішньому впливу (від кого б він ні виходив) чи тиску думки більшості, тобто мати нонконформізм;

— бути максимально самостійним.

Визнавши необхідність проведення експертизи, посадова особа митного органу, у веденні якого знаходиться справа про порушення вимог митного законодавства, виносить постанову, у якій ви­значаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта чи найменування митної лабораторії або іншої відповідної устано­ви, у якій може проводитися експертиза. У цій самій постанові ста­вляться конкретні питання, що мають бути вирішені під час про­ведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються в розпорядження експерта.

При цьому експерт не має права:

— приймати об'єкти до проведення експертизи без письмової вказівки керівництва митної лабораторії (структурного підрозділу), посадової особи митного органу, у провадженні якого знаходить­ся справа;

— досліджувати зразки і матеріали справи, не зазначені в дору­ченні (постанові, ухвалі) про призначення експертизи і не є об'єктом дослідження;

— самостійно збирати і досліджувати дані, не подані йому у вста­новленому законом порядку;

— вирішувати питання, що належать до правової оцінки дій осіб, а також інші питання, що виходять за межі його компетенції;

— брати участь у справі (карній, про НТП) як фахівець, про­водити ревізію, брати участь у доборі проб і зразків чи товарів в інвентаризації, проводити експертизу, зв'язану з дослідженням до­кументів установ, підприємств, організацій, у яких він перебував (перебуває) на службі;

— залучати до участі у виробництві дорученої йому експерти­зи інших осіб, що не мають безпосереднього відношення до екс­пертизи;

— зберігати зразки проб та інші матеріали, по яких проводиться експертиза, поза службовим приміщенням.

Експерт зобов'язаний:

— керуватися у своїй роботі Положенням про проведення екс­пертизи і відповідними НТД при роботі з досліджуваними матері­алами й об'єктами;

— давати об'єктивний і достовірний висновок на підставі повної, всебічної й об'єктивної оцінки.

Якщо експерт під час проведення експертизи визначить обста­вини, що мають значення для справи, із приводу яких йому не було поставлено питань, він зобов'язаний викласти ці обставини у своєму висновку:

— забезпечувати конфіденційність здобутої інформації при здій­сненні експертизи;

— забезпечувати схоронність отриманих для дослідження мате­ріалів зразків, проб;

— заявляти самовідвід за наявності підстав, зазначених у чин­ному законодавстві України.

Кожен експерт несе особисту відповідальність за проведене ним дослідження та зроблений висновок.

Слід зазначити, що висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи митного органу, у веденні якого знаходиться справа про порушення митного законодавства. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта в постанові, що виноситься у справі, має бути обґрунтування незгоди.