Кафедра адміністративного права та управління в ОВС

Примірник № _____

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедрою адміністративного права та управління в ОВС

д.ю.н. С.Г. Стеценко

 

“ ___” ___________ 2005 року

 

Тільки для викладачів

 

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни “Митне право України”

 

Тема № 1 “МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ”

 

 

Лекцію підготувала:

Кандидат юридичних наук, доцент

підполковник міліції Золотарьова Н.І.

 

 

ОБГОВОРЕНО

на засіданні кафедри адміністративного

права та управління в ОВС

“___” ___________ 2005 року

Протокол № _____

 

 

К И Ї В – 2 0 0 5

Поняття митної справи

Із становленням України як незалежної держави, розкріпачен­ням економічної активності населення та міграційної політики особливого значення набуло забезпечення її економічної самостій­ності, невід'ємним елементом якої є митна система. Відповідно до розділу VI Декларації про державний суверенітет України Украї­на самостійно створює банківську (включаючи зовнішньоекономіч­ний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує дер­жавний бюджет... Отже, самостійний розвиток України з самого початку пов'язувався із її суверенітетом у зовнішньоекономічній діяльності, де особливого значення набуває митна справа, основу якої складає митне законодавство[1].

Характерно, що врегулювання митної справи стало одним із перших та пріоритетних завдань України на шляху до самостійності. Так, ще 25 червня 1991 р. Верховна Рада Української РСР приймає Закон Української РСР «Про митну справу в Українській РСР»[2], де визначено, що ним регулюються відповідно до Конституції правові засади організації митної справи при орієнтації на формування спільного ринкового простору і митних союзів із іншими країна­ми[3]. Україна як суверенна країна самостійно створює митну сис­тему та здійснює митну справу. Остання визнається складовою частиною зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. Отже, митна справа започатковувалася як елемент зовнішньої політики України та зовнішньоекономічної діяльності. Відкритість чи закритість суспільства пізнається через низку зовнішніх та внутрішніх чинників, чимале місце серед яких відводиться митній справі.

Але не тільки цим визначається спрямованість та зміст митної справи. Вона є необхідним елементом переміщення осіб, транспорт­них засобів, предметів та особливо товарів через кордон. Зміст митної справи визначався встановленням порядку та організацією переміщення через митну територію України товарів і предметів, обкладення їх митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики. При цьому підкреслюва­лося, що при здійснені митної справи Україна дотримується визнаних у міжнародній практиці системи класифікації та кодифікації това­рів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, станда­ртів митної інформації та інших загальноприйнятих у міжнародній практиці норм та стандартів. У подальшому з розвитком митного за­конодавства і особливо з прийняттям нового МК України більшість норм згаданого закону в ньому інкорпоровано та уточнено.

Відповідно до ст. З МК України[4], прийнятого Верховною Радою України від 11 липня 2002 р., митна справа є складовою зовніш­ньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, засно­ваної на додержанні визнання міжнародних відносин, систем кла­сифікації і кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів. Отже, митна справа є поліструктурним явищем й вклю­чає в себе: порядок переміщення через митний кордон України то­варів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане із встано­вленням та справлянням митних платежів, процедури митного контролю та оформлення, боротьбу з контрабандою та порушен­нями вимог цього кодексу, спрямованих на реалізацію митної по­літики. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України, де дотримуються ви­знаної у міжнародних відносинах системи класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту і імпорту товарів, ми­тної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Але цим не обмежується зміст митної справи. У митну справу також включається митна статистика та ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, профілактика виявлен­ня та припинення контрабанди та інших порушень митного зако­нодавства, розгляд справ про їх порушення, співробітництво з мит­ними органами інших країн. Крім цього при виконанні своїх безпосередніх обов'язків митні органи зв'язані з іншими правовід­носинами: міжнародно-правовими, цивільно-правовими, зовнішньо­економічними тощо. Відповідно кожен із перелічених напрямів має свій зміст, свою специфіку та інструментарій здійснення. У ряді ви­падків здійснення митної справи виходить за межі компетенції са­мих митних органів. Так, уже згаданою статтею МК України ви­значається, що засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, встановлюються виключно законами України та цим кодексом.

КМ України організує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до МК України та інших законів, погоджених з Верхов­ною Радою України міжнародних договорів. Уряд координує діяль­ність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

Отже, митна справа є специфічною діяльністю держави та ство­рених нею митних органів у взаємодії з іншими державними ор­ганами щодо забезпечення зовнішньополітичної і особливо зовні­шньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва. Сучасне уявлення про митну справу охоплює складний комплекс відносин, безпосередньо пов'язаних із зовнішньою та внутрішньою політи­кою держави. Перш за все це стосується зовнішньоекономічних, культурних та інших зв'язків.

Митна справа здійснюється в межах митної політики, має багатоцільовий характер, слугує задоволенню інтересів та потреб фізичних та юридичних осіб і самої держави. Відповідно до ст. З Конституції України визначено пріоритети здійснення державної політики. Тому й митна політика повинна слугувати інтересам людини. Лише в такому ракурсі повинна оцінюватися діяльність всіх ланок державного механізму здійснення митної політики.

Структура митної справи може бути репрезентована у такий спосіб і в такій послідовності:

митна політика;

переміщення через митну територію товарів і транспортних засобів та інших предме­тів;

митні режими;

митне регулювання;

встановлення та справляння

митних платежів;

митне оформлення;

митний контроль;

валютний контроль;

надання митних пільг;

ведення митної статистики та товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД);

боротьба із контрабандою та іншими порушеннями митного зако­нодавства;

дізнання у митних органах;

притягнення винних осіб до відповідальності за скоєні ними порушення;

провадження у даних справах;

інформаційна, консультативна та роз'яснювальна діяль­ність;

прийняття, відміна чи відкликання попередніх рішень;

пове­рнення переміщених з порушеннями митного законодавства пред­метів та товарів у власність держави та розпорядження вилученими товарами та транспортними засобами;

оскарження і розгляд рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб;

регулю­вання порядку проходження служби в митних органах та внутрі­шніх взаємовідносин;

співробітництво із митними органами інших країн та міжнародними організаціями в галузі митної справи та митного регулювання.

Митна справа в той же час не є незмінною і перебуває у постій­ному розвитку. Тому з ускладненням завдання митної політики змі­нюються її пріоритети та засоби здійснення. У той же час страте­гічно митна справа завжди спрямована на досягнення гуманітарних, політичних, економічних, фіскальних[5], правоохоронних[6] і регуля­тивних завдань держави. Гуманітарна сфера пов'язана із забезпе­ченням прав та інтересів людини, у тому числі на вільне пе­ресування і спілкування, вільне забезпечення своїх культурних, професійних та інших потреб на основі кращих досягнень людст­ва. При цьому економічна мета митної діяльності полягає у захисті економічних інтересів та національного ринку, стягненні митних платежів при переміщенні товарів та предметів через кордон. Від­повідно до номенклатури митних товарів також стягується мито, податок на додану вартість, акцизні та інші збори, у тому числі й за митне оформлення, зберігання товарів, їх митне супроводження. Тим самим митна справа через здійснення фіскальної політики є ваго­мим джерелом формування державного бюджету. Регулятивна мета митної справи та митного регулювання досягається шляхом встановлення ставок і мита, які застосовуються до товарів при їх пе­реміщенні через кордон, встановлення заборон та обмежень на ввезення та вивіз товарів, ліцензування та квотування експорту та імпорту, видачу дозволів на ввезення та вивіз окремих товарів.

Регуляторна політика при здійсненні митної справи є відобра­женням економічної політики й проводиться відповідно до міжна­родних зобов'язань України, з необхідності захисту економічної основи власного суверенітету, захисту власного споживацького ринку від засилля низькоякісних товарів, для сприяння внутрішньому товаровиробникові та захисту від дискримінації з боку інших країн та ін. Основу цієї та іншої діяльності складає необхідність захисту життя та здоров'я людей, їх законних прав та інтересів. Сюди вхо­дить також захист державної безпеки, суспільного порядку, моралі, культурного і історичного надбання, охорона тваринного та рослин­ного світу, довкілля. Одночасно захищаються законні права та інте­реси українських підприємців та споживачів ввезеного товару, вживаються заходи для запобігання їх незаконному обігу, наприклад наркотиків, зброї, предметів історичної, культурної спадщини. Митні органи здійснюють боротьбу із контрабандою, незаконним обігом валюти та іншими злочинами і порушеннями митного законодавства.