Перелік робіт, виконуваних локомотивною бригадою при прийманні локомотива

3.1.1. Локомотивна бригада перед виїздом із депо і після відстою локомотива без бригади зобов'язана перевірити на локомотиві:

— рівень мастила в картерах компресорів за необхідності — добавити;

— правильність положення ручок роз'єднувальних кранів гальм;

— наявність пломб: на запобіжних клапанах, на фіксаторі роз'єднувального крана гальмівної магістралі до електропневматичного клапана (ЕПК), на роз'єднувапьних кранах на постачальному повітропроводі й на повітропроводі від повітророзподільника до крана № 254, на роз'єднувальних кранах постачального повітропроводу до реле тиску гальмівних циліндрів, на роз'єднувальному крані на повітропроводі від гальмівної магістралі (ГМ) до швидкостеміра, на манометрах, візуальний огляд яких можливий без допоміжної роботи;

— роботу компресорів після їх пуску, переконатися в наявності потрібного тиску в системі змащення за показаннями манометра компресора;

— межі тиску в головних резервуарах при автоматичному відновленні роботи компресорів та їх відключення регулятором. На електровозах, які мають компресор з електроприводом, ці межі тиску мають становити 7,5—9,0 кгс/см² Допустиме відхилення має бути ±0,2 кгс/см².

— щільність зрівнювального резервуара, гальмівної та

постачальної мереж, роботу кранів машиніста і повітророзподільника при ступені гальмування, сигналізатора, темп ліквідації понад зарядного тиску, регулювання допоміжного гальма на граничний тиск у гальмівних циліндрах, дію електропневматичного гальма (ЕПГ), електричного і ручного гальм; (перевірку виконувати з обох кабін, крім перевірки щільності ГМ та постачальної мережі);

— стан гальмівної важільної передачі, її запобіжних пристроїв, виходи штоків гальмівних циліндрів, товщину гальмівних колодок та їх розміщення на поверхні кочення коліс;

— проходження повітря через кінцеві крани гальмівної магістралі шляхом не менш як триразового відкриття кінцевих кранів.

Крім цього, локомотивна бригада, яка приймає локомотив, зобов'язана випустити конденсат із головних і допоміжних резервуарів, мастиловологовіддільників, холодильників і маслянок пароповітряних насосів.

3.1.2. Під час зміни локомотивних бригад бригада, яка приймає локомотив, зобов'язана перевірити на локомотиві:

— стан механічної частини гальма, положення режимних перемикачів повітророзподільників, вихід штоків гальмівних циліндрів, візуальний огляд яких можливий;

— наявність мастила в картерах компресорів

— правильність регулювання крана машиніста на підтримку зарядного тиску в ГМ при поїзному положенні його ручки;

—правильність регулювання крана допоміжного гальма локомотива на максимально допустимий тиск при повному гальмуванні;

— положення ручок кранів у обох кабінах;

— напругу джерела живлення електропневматичного гальма;

— правильність з'єднання рукавів і відкриття кінцевих кранів між локомотивом (локомотивами) і першим вагоном, правильність підвішування неробочого рукава;

— дію електроблокувапьних клапанів (на локомотивах з електричним гальмуванням).

Локомотивна бригада зобов'язана випустити конденсат із головних резервуарів і мастиловіддільників. 3.2. Правила перевірки і регулювання гальмівного обладнання

3.2.1. Рівень мастила в картерах компресоров К2, КЗ — між верхньою і нижньою рисками мастиловказівника.

Рівень мастила в картерах компресорів, що виходить за межі контрольних рисок мастиловказівника, в експлуатації не допускається.

Для компресорів електровозів слід використовувати компресорне мастило К12 (в зимовий період) і К19 чи КС19 (у літній період); для компресорів тепловозів — компресорне мастило марки К19 чи КС19 цілорічно.

Мастило марки К3-10н слід використовувати для змащування компресорів електровозів серій ЧС цілорічно за температури атмосферного повітря до —30 °С, а для компресорів електровозів решти серій у зимовий період за температури атмосферного повітря до —30 °С.

Забороняється використовувати інші види мастил для змащування компресорів Під час випускання локомотива із депо після технічного обслуговування (крім ТО-1) і ремонту слід перевірити продуктивність його компресорів за часом наповнення головних резервуарів з 7,0 до 8,0 кгс/см² (додаток 1).

3.2.2. Щільність гальмівної та постачапьної мереж перевіряють при поїзному положенні ручок крана № 254 і крана машиніста, перекритому комбінованому крані й непрацюючих компресорах. Зменшення тиску, який показують манометри, має бути:

— у гальмівній магістралі з нормального зарядного тиску на величину не більше, ніж 0,2 кгс/см² протягом 1 хв, або 0,5 кгс/см²протягом 2,5 хв;

— у постачальній мережі з 8,0 кгс/см² на величину не більше, ніж 0,2 кгс / см² протягом 2,5 хв, або не більше 0,5 кгс/см² протягом 6,5 хв.

Перед вказаною перевіркою локомотив має бути закріпленим.

3.2.3. Провести перевірку:

— щільності зрівнювального резервуара в кранах машиніста № 394 і 395: слід зарядити гальмівну мережу локомотива до нормального зарядного тиску, ручку крана машиніста перевести в положення IV. Щільність вважається достатньою, якщо падіння тиску в зрівнювальномурезервуарі (ЗрР) не перевищує 0,1 кгс/см² протягом 3 хв. Підвищення тиску в ЗрР при цьому не допускається;

— на чутливість повітророзподільників (ПР) до гальмування зменшенням тиску в ЗрР крана машиніста в один прийом на 0,5—0,6 кгс/см², а при ПР, що діє через кран № 254, — на 0,7— 0,8 кгс/см^г. При цьому ПР повинен спрацювати і не давати довільного відпускання протягом 5 хв; при спрацюванні ПР повинна загорітися, а після наповнення гальмівних циліндрів погаснути лампочка ГМ (ТМ) сигналізатора розриву гальмівної магістралі поїзда. Після гальмування слід переконатися в тому, що штоки поршнів вийшли із гальмівних циліндрів і колодки притиснуті до коліс;

— на чутливість повітророзподільника до відпускання гальма зі встановленням ручки крана машиніста у поїзне положення, при якому гальма повинні відпуститися, а колодки — відійти від коліс;

— темпу ліквідації понадзарядного тиску. Для цього після відпускання гальма ручку крана машиніста необхідно перевести в положення I, витримати в цьому положенні до тиску в зрівнювальному резервуарі 6,1—6,3 кгс/см² з наступним переведенням її у поїзне положення. Зниження тиску в ЗрР з 6,0— 5,8 кгс/см² має проходити за 100—120 с; на локомотиві, Ідо має сигналізатор розриву ГМ з датчиком № 418, сигналізатор під час переходу з підвищеного тиску до нормального спрацьовувати не повинен;

— допоміжне гальмо на максимапьний тиск у гальмівних циліндрах (ГЦ). Цей тиск повинен бути 3,8—4,0 кгс/см²,. Після приведення в дію допоміжного гальма максимальним тиском у ГЦ на локомотиві, що має сигналізатор розриву ГМ, слід зменшити тиск в ЗрР на 0,2—0,3 кгс/см², а після загорання лампочки "ГМ" набрати позиції контролером. Схема режиму тяги не повинна збиратися. Потім необхідно збільшити розрядження до 0,6—0,7 кгс/см² і лампочка "ГМ" має погаснути.

Щільність зрівнювального резервуара і час ліквідації понад-зарядного тиску під час видачі локомотива із депо після ремонту чи технічного обслуговування (крім ТО-1) мають бути перевірені під час витікання повітря з ГМ локомотива через отвір діаметра 5 мм знімальної головки кінцевого крана. Разом з витіканням повітря слід перевірити також роботу крана машиніста гіри положенні III його ручки. При цьому тиску ГМ і ЗрР повинен безперервно зменшуватись.

3.2.4. За випускання локомотивів із депо вихід штоків гальмівних циліндрів має знаходитися в межах норм, вказаних у табл. 3.1, при тиску в гальмівних циліндрах 3,8—4,0 кгс/см². За випускання локомотивів і моторвагонного рухомого складу (МВРС) після технічного обслуговування (крім ТО-1) і ремонту важільну передачу необхідно відрегулювати на величину виходу штока із забезпеченням мінімальної допустимої норми.

3.2.5. Товщина чавунних гальмівних колодок в експлуатації допускається не менше: без гребеневих на тендерах — 12 мм, гребеневих і секційних на локомотивах (у тому числі й на тендерах) — 15 мм, на маневрових і вивізних локомотивах — 10 мм. Вихід гальмівних колодок за зовнішню поверхню бандажа (обода колеса) в експлуатації допускається не більше 10 мм. Колодки слід замінити: при досягненні мінімальної граничної товщини, наявності по всій ширині колодки тріщин, які доходять до сталевого каркасу, при клиноподібному зношенні, якщо найменша допустима товщина знаходиться від тонкого кінця колодки на відстані 50 мм і більше.

Таблиця 3.1