ТОП 10:

Методи фінансового контролінгу



Усі методи фінансового контролінгу можна поділити:

· на загальнонаукові: індукція, дедукція, синтез, аналіз, аналогія, моделювання, конкретизація, абстракція, системний аналіз;

· загальноекономічні: аналіз коефіцієнтів, порівняння, фінансовий аналіз, бюджетування, бенчмаркінг, факторний аналіз відхилень, управлінські моделі (функціонально-вартісний аналіз, АВС-аналіз, СВОТ-аналіз, аналіз беззбитковості, портфельний аналіз, метод EVA):

· специфічні (сучасні) методи аналізу (система ключових показників діяльності – збалансована система показників, піраміда ефективності, стратегічні карти тощо; теорія обмежень; метод Six Sigma; метод Due Dillgence).

Факторний аналіз відхилень

Процедуа аналізу відхилень вимагає їх класифікації на негативні та позитивні; документовані (враховані) і недокументовані; матеріальні та вартісні.

Негативні відхилення прямих витрат аналізують із позицій дотримання технологічних процесів, стандартів організації та управління виробництвом щодо конкретної продукції. Позитивні відхилення прямих витрат розглядаються з погляду обґрунтованості норм і нормативів, розрахованих на одиницю продукції. Відхилення за постійними витратами аналізують за їх реагуванням на зміну обсягів виробництва і дотриманням гнучких кошторисів. Ураховані відхилення (документовані) – виявлені відхилення за даними документації до початку процесу виробництва продукції. Недокументовані відхилення виявляються методами інвентаризації незавершеного виробництва, готової і забракованої продукції, матеріалів та інших матеріальних цінностей. Причинами їх утворення можуть бути неточності при відпусканні у виробництво і підрахунку залишків матеріалів, прихованні браку, приписуванні обсягу виробленої продукції. Матеріальні відхилення виникають у постачальницько-заготівельній і виробничій діяльності. Їх розподіляють між залишками матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та реалізованої в даному звітному періоді продукції. Вартісні відхилення, як правило, відносять на собівартість реалізованої продукції.

У ході аналізу виявлених відхилень визначають вплив різних факторів: використання матеріалів, допустимі відходи виробництва, відходи виробництва у результаті остаточного браку, відходи виробництва з вини адміністрації (організаційні), цінові відхилення; трудомісткості, ставки заробітної плати, продуктивності праці; постійні та змінні величини накладних витрат, обсяг виробництва, використання виробничих потужностей.

Бюджетування

У процесі бюджетування необхідно чітко розуміти принципи його побудови: бюджет є фінансовим відображенням складеного плану заходів щодо досягнення запланованих цілей. Основне призначення бюджетування – прогноз фінансового стану підприємства, виражений у вигляді лімітів витрат, оцінка нормативів використання ресурсів підприємства, а також руху коштів, матеріальних і трудових потоків.

Використовуються два основних методичних підходи до бюджетування:

– побудова бюджетів на основі фінансової структуризації – бюджетування по центрах фінансової відповідальності (ЦФВ). Сутність: формується фінансова структура на базі організаційної із закріпленням фінансової відповідальності та повноважень за керівниками центрів фінансової відповідальності. Труднощі при впровадженні: чітке закріплення функціональних обов’язків між підрозділами з фіксацією меж фінансової відповідальності, а також їх прав і обов’язків;

– побудова бюджетів на основі виділення бізнес-процесів (видів діяльності) – АВВ-бюджетування. Сутність: виділяються бізнес-процеси підприємства із закріпленням повноважень відповідальності за ресурси. Структурування підприємства здійснюється не за функціями, а за виконуваними бізнес-процесами із закріпленням відповідальності за кожен бізнес-процес.

Бюджетування здійснюється за двома напрямами:

· підготовка функціональних бюджетів (планів підрозділів);

· розроблення стандартів і норм витрат. При цьому особлива увага приділяється системі нормативного калькулювання витрат, а також оцінюється кількість ресурсів, необхідних для виробництва продукції в натуральних і грошових одиницях.

Виділяють бюджетування через приріст і бюджетування з нуля. Бюджетування через приріст – складання бюджетів на основі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді. У даному випадку фактичні показники попереднього періоду коригуються з урахуванням цінової і податкової політики. Недолік цього методу – у процесі бюджетування не аналізується ефективність витрат, і досягнутий результат автоматично переноситься на наступний період. Бюджетування з нуля – у цьому методі щоразу плануються витрати, тому що діяльність здійснюється вперше. Цей метод дозволяє виявляти проблеми і вирішувати їх ще на стадії планування. В умовах санації підприємства використовується цей метод, оскільки недоцільно використовувати фактичні показники попереднього періоду під час кризи на підприємстві.

Бюджети складаються для кожного рівня управління, потім узагальнюються і координуються на вищому рівні управління, і складається зведений (основний, загальний) бюджет, а потім доводиться до кожного рівня управління. Деталізований бюджет розробляють на 1 рік, що є тактичним бюджетуванням, також виділяють оперативне бюджетування (бюджет на 1 місяць) та стратегічне бюджетування (бюджет на термін більше 1 року). Річні бюджети можуть бути деталізовані або на 12 місяців, або можуть бути розроблені за місяцями на перший квартал і за кварталами на 9 місяців, що залишилися. Потім впродовж 1 року квартальні бюджети розробляються за місяцями. Квартальні бюджети упродовж 1 року можуть бути переглянуті, тобто якщо з’являється істотна інформація в будь-якому з кварталів, що може вплинути на фінансові результати роботи підприємства, то бюджети наступних кварталів можуть бути змінені.

Процес бюджетування умовно можна поділити на дві складові частини:

· підготовка операційного бюджету – це сукупність бюджетів витрат і доходів, що сприяють складанню бюджетного звіту про фінансові результати;

· підготовка фінансового бюджету – це сукупність бюджетів, що відображають заплановані кошти і фінансовий стан підприємства.

У міру здійснення запланованих операцій бюджети забезпечують виконання контрольної функції управління, тобто в процесі роботи можуть бути різниці між бюджетними та фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень і відповідного реагування здійснюється бюджетний контроль. У разі наявності значних відхилень необхідно або переглянути бюджет, або вжити заходів для досягнення поставленої мети.

Портфельний аналіз

Способом здійснення портфельного аналізу є побудова двовимірних матриць (матриця “зростання – частка ринку”, матриця “привабливості – конкурентоспроможності”, матриця Ансоффа). Більш детальну характеристику цих матриць можна знайти у відповідних літературних джерелах[10]).

Аналіз точки беззбитковості

Період, упродовж якого дають рекомендації, обмежений наявними виробничими потужностями. Аналіз точки беззбитковості дає також відповідь на запитання, наскільки реальною є загроза зазнати збитків. Чим менша величина запасу міцності, тим вищий ризик виникнення збитків.

Використовуються три методи визначення точки беззбитковості: рівняння, маржинальний дохід, графічне зображення.

АВС- аналіз

Якщо в структурі собівартості матеріальні витрати займають вагому частку, то найбільше можливостей щодо виявлення резервів зниження собівартості можна знайти, аналізуючи елемент витрат “Матеріальні витрати”. Тому підприємствам доцільно проводити АВС-аналіз саме цього елемента витрат як у розрізі окремих постачальників, так і у розрізі окремих видів матеріалів.

Ван Хорн та інші[11]) пропонують поділяти витрати для здійснення АВС-аналізу на такі групи: група А – 15 % загальної кількості запасів та 70 % їх вартості; група В – 30 % та 20 % відповідно; група С – 55 % та 10 % відповідно. Згідно з Парето ці співвідношення такі: група А – на 20 % найбільш цінних матеріалів припадає 80 % вартості; група В – 30 % та 15 % відповідно; група С – 50 % та 5 % відповідно. Зрозуміло, що найбільше резервів при найменших витратах часу можна виявити при аналізі запасів, які належать до групи А. Досить часто АВС-аналіз використовують з XYZ-аналізом, який використовують з метою нормування оборотних активів для створення виробничих запасів, де X – сировина, що рівномірно споживається у процесі виробництва; Y – сировина, що споживається з відчутними коливаннями (наприклад, залежність від сезонних робіт); Z – сировина, що споживається нерегулярно через значні коливання відповідної потреби.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА)

Функції поділяють на головні, допоміжні, непотрібні та розробляються заходи щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, досліджуються можливості уникнення виконання додаткових функцій, які потребують значних витрат ресурсів.

У процесі аналізу витрат досліджуються усі калькуляційні статті та виявляються резерви зі зниження собівартості.

Функціонально-вартісний аналіз (Activity Based Costing, АВС) – це технологія, що дозволяє оцінити реальну вартість продукту або послуги незалежно від організаційної структури підприємства.

Мета ФВА – це забезпечення правильного розподілу коштів, що виділяються на виробництво продукції або надання послуг, за прямими і непрямими витратами.

При застосуванні функціонально-вартісного аналізу відбувається[12]):

- формування релевантної інформації про ефективність діяльності центрів відповідальності на підприємстві;

- визначення та проведення загального аналізу собівартості бізнес-процесів на підприємстві (маркетинг, виробництво продукції і надання послуг, збут, менеджмент якості, технічне та гарантійне обслуговування тощо);

- проведення порівняльного аналізу та обґрунтування вибору раціонального варіанта технології реалізації бізнес-процесів;

- проведення функціонального аналізу, пов’язаного із встановленням та обґрунтуванням функцій, що виконують структурні підрозділи підприємства з метою забезпечення випуску високої якості продукції та надання послуг;

- визначення та аналіз основних, додаткових і непотрібних функціональних витрат;

- порівняльний аналіз альтернативних варіантів зниження витрат у виробництві, збуті та управлінні за рахунок упорядкування функцій структурних підрозділів підприємства;

- аналіз інтегрованого поліпшення результатів діяльності підприємства.

Усе це дозволяє найбільш реалістично оцінювати витрати підприємства.

 

Питання для самоконтролю

1. Сутність контролінгу та його характеристики. Мета запровадження контролінгу на підприємстві. Предмет та об’єкт контролінгу.

2. Функції контролінгу. Інструментарій контролінгу.

3. Сутність фінансового контролінгу. Концепції фінансового контролінгу. Охарактеризуйте їх. Методи фінансового контролінгу.

4. Показники та інструментарій фінансового контролінгу.

5. Які види контролінгу розрізняють залежно від критерію часу? Охарактеризуйте їх. Які види контролінгу розрізняють залежно від критерію характеру впливу? Охарактеризуйте їх.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.161.118.57 (0.007 с.)