Документальне оформлення результатів санаційного аудиту

Хід санаційного аудиту повинен реєструватися у робочих документах аудитора, склад та кількість яких визначаються у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення має мета складання робочих документів, а саме:

· планування аудиторської перевірки;

· документальне підтвердження виконаних аудитором процедур;

· забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту та його законності;

· одержання в разі потреби інформації про перевірку конкретного підприємства, зробленої кілька років тому, наприклад, при судовому розгляді;

· документальне оформлення встановленого чи визначеного аудитором аудиторського ризику із зазначенням його величини;

· одержання матеріалу для подальших аудиторських перевірок та ін.

Форма подання документів визначається їхнім призначенням, способом та джерелом одержання чи складання, характером інформації, що міститься. Робочі документи вміщують у собі документи з аналітичного огляду, перевірки та підтвердження окремих показників, документів та ін. Кожному етапу аудиторської перевірки (при проведенні санаційного аудиту можна виділити два важливих етапи: оцінка глибини кризи та висловлення думки про санаційну концепцію) характерне складання певних робочих документів аудитора, але всі вони повинні відповідати ряду вимог:

· містити досить повну та детальну інформацію;

· зазначати найбільш істотні моменти, щодо яких аудитору необхідно висловити думку;

· відображати стан і оцінку системи внутрішнього контролю і ступінь довіри до нього;

· необхідно обов’язково зазначити місце і дату складання документа, порядковий номер сторінки в робочій документації.

Важливим робочим документом є документи із планування аудиту. План проведення аудиторської перевірки може являти собою перелік етапів аудиту і головних напрямків перевірки із зазначенням термінів їх виконання й оцінок про контроль. Програма аудиторської перевірки повинна бути тісно пов’язана з планом, являти собою повний його виклад, деталізувати його.

Після завершення аудиту складається аудиторський висновок, який відповідно до мети складання має такі призначення:

· змістовний цілеспрямований висновок незалежного аудитора про надані документи до аудиту (звітність, план санації тощо);

· правовий акт, оскільки у визначених законом випадках лише перевірені аудитором документи є доказом про результати роботи підприємства.

Істотні елементи аудиторського висновку визначаються міжнародними і національними стандартами, а саме:

1) загальні положення – необхідно зазначити назву підприємства, яке надало план санації до аудиту; ким здійснюється аудит; номер ліцензії; кому адресується аудиторський висновок; склад документів, що перевіряються аудитором; період і час перевірки; відповідальність керівників підприємства й аудитора;

2) масштаби перевірки (зазначити обсяг та види проведених досліджень) – зазначити, що аудит проведений відповідно до вимог міжнародних, національних нормативів і загальноприйнятої практики; провести оцінку фінансового стану підприємства; оцінити маркетингову політику підприємства, виробничий потенціал, технології та інновації, кадрову політику, систему постачання.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під аудитом згідно із законодавством України?

2. Який аудит вважається санаційним?

3. Згадайте сутність аудиторської діяльності.

4. Хто може бути аудитором?

5. Що ви розумієте під аудиторським висновком?

6. Якими правами наділяється аудитор під час перевірки?

7. Які існують обмеження щодо проведення аудиту?

8. Назвіть особливості та етапи проведення санаційного аудиту.

9. У яких випадках проведення санаційного аудиту є обов’язковим?

10. Які методи перевірки застосовує аудитор?

11. Що є об’єктом санаційного аудиту?

12. Чим відрізняється санаційний аудит від аудиту фінансової діяльності підприємства?

13. Назвіть особливості проведення аудиту під час фінансової кризи підприємства.

14. Хто є замовником санаційного аудиту?

15. Методика проведення санаційного аудиту.

16. Робочі документи аудитора. Іх класифікація.

17. Основні частини аудиторського висновку.

 

ГЛОСАРІЙ

АВС-аналіз – розподіл наявних ресурсів або можливостей підприємства на групи з виділенням показників, які за кількістю мають невелике значення, проте у вартісному обчисленні займають найбільш питому частку у загальній сукупності.

 

Адаптаційна, або прогресивна, реструктуризація – використовується за відсутності кризових явищ як таких, але при виникненні негативних тенденцій із метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов.

 

Антикризова програма діяльності підприємства – це система комплексних заходів щодо виходу підприємства з кризи, яка передбачає пом’якшення, попередження чи подолання негативних тенденцій розвитку підприємства.

Антикризове фінансове управління – це система управлінських заходів із діагностики, упередження, нейтралізації і подолання кризових явищ та причин їх виникнення шляхом своєчасного реагування на зміни, спричинені зовнішнім середовищем через уведення в дію антикризових інструментів, що дають змогу усунути тимчасові фінансові ускладнення на підприємстві та подолати симптоми банкрутства.

 

Аудит – незалежна перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству.

 

Аудиторська перевірка – система заходів перевірки документів інформаційної системи, облікових записів, статистичних матеріалів, а також контролю за ймовірністю виконання необхідних процедур.

Банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Бюджетування – технологія фінансового планування, обліку і контролю ресурсів, що використовуються, доходів і витрат підприємства від визначеного бізнесу на всіх рівнях і за всіма бізнес-процесами, що дозволяє аналізувати прогнозовані і фактичні фінансові показники діяльності; механізм перерозподілу ресурсів між підрозділами підприємства.

Вартість чистих активів – величина, яка визначається господарським товариством шляхом вирахування із суми активів, взятих до розрахунку, суми його зобов’язань, взятих до розрахунку.

Випереджальна реструктуризація – має місце в успішних ком­паніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування (виникнення нових або підсилення наявних конкурентів, упро­вадження новітніх технологій, виникнення нових або втрата існу­ючих ринків) і прагнуть підсилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги.

Виробничо-технологічна криза – це вид локальної кризи, виникнення якої зумовлене як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами, що призводять до зниження рівня використання потужностей, невиконанню зобов’язань перед клієнтами, нездатності випускати конкурентоспроможну продукцію, припинення виробництва тощо.

 

Внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність служби контролінгу підприємства з перевірки й оцінювання адекватності та якості виконання обо­в’язків співробітниками.

Дезінвестування – вилучення частки інвестованого капіталу шляхом продажу активів або недостатність інвестування основних засобів підприємства, яка характеризується негативним значенням показника чистих інвестицій.

Діагностика банкрутства – система цільового фінансового аналізу, що спрямована на виявлення параметрів кризового розвитку, які можуть призвести до банкрутства підприємства у майбутньому.

Діагностика криз підприємства – це сукупність методів, спрямованих на виявлення проблем, слабких і "вузьких" місць у системі управління, що є причинами неблагополучного фінансового стану та інших негативних показників діяльності.

Доведення до банкрутства – умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору.

Допустимі реорганізаційні політики –заходи або комплекс заходів, спрямованих на досягнення і (або) підтримку протягом короткострокового періоду (у межах 1 року) задовільної структури балансу.

Досяжність – реальність досягнення запланованих заходів із використанням наявних ресурсів, сильних сторін та можливостей підприємства.

Економічна криза – відбиває гострі суперечності в економічному стані окремого підприємства. Це криза виробництва і реалізації продукції (товарів, послуг), взаємовідносин економічних агентів, втрати конкурентних переваг тощо.

Економічність – мінімізація ресурсів, спрямованих на виведення підприємства із кризи, з огляду на результат.

Експрес-діагностика – характеризує систему оцінки фінансового розвитку підприємства на підставі даних його фінансового обліку та стандартних алгоритмів аналізу.

Ефективність – співвідношення між запланованими результатами та ресурсами, що використані для їх досягнення.

Загальна криза підприємства – це сукупність проявів (ситуацій) або стан у певний момент часу, що виникає при порушенні нормального функціонування суб’єкта підприємництва у середовищі його господарювання.

Контролінг – координація роботи складових частин системи управління підприємством: системи цілей, організаційної системи, системи управління персоналом, системи планування та контролю, а також інформаційної системи та системи виробництва і реалізації.

Корпоративна реструктуризація – передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності.

 

Криза збуту – це вид локальної кризи, яка формується на основі певного переліку кризоутворювальних чинників і впливає на підсистему збуту, що характеризується наявністю неліквідних запасів, втратою клієнтів, зменшенням загальних обсягів виробництва і прибутків, що може призвести до загального кризового стану підприємства.

Криза ліквідності – підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності.

Криза персоналу – це різновид локальної кризи, що проявляється у зміні кількості та якості прийняття і реалізації управлінських рішень, моделі побудови організаційної структури управління, принципів організаційної поведінки, які дестабілізують діяльність підприємства в цілому.

Криза прибутковості – перманентні збитки вихолощують власний капітал і це призводить до незадовільної структури балансу.

Кризове явище – це стале погіршення окремого кількісного або якісного показника функціонування підприємства, яке має локальний та несуттєвий негативний вплив на процеси його життєдіяльності.

Ліквідаційна маса – це сукупність усіх видів майнових активів банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського відання.

 

Ліквідаційна процедура – це сукупність заходів щодо підприємства, стосовно якого прийнято рішення про банкрутство чи ліквідацію, спрямованих на задоволення вимог кредиторів продажем майна боржника та ліквідацією його як юридичної особи.

 

Ліквідаційний баланс підприємства – це баланс, який складається після виконання ліквідаційних процедур: реалізації майнових об’єктів, що входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій кредиторів, та розподілу виручених сум між кредиторами.

Ліквідація – припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, для здійснення заходів щодо задоволених визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Локальна криза – сукупність кризових явищ, що мають автономну сферу прояву, виникли в окремій підсистемі підприємства (в межах окремих елементів, функцій, процесів), мають суттєвий негативний вплив, але не порушують життєдіяльність підприємства в цілому, наприклад, криза збуту, криза діяльності, криза менеджменту, криза платоспроможності тощо.

Мирова угода – домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочення та (або) розстрочення платежів або припинення зобов’язань за угодою сторін (далі – прощення боргів ).

Незадовільна структура балансу – стан майна та зобов’язань боржника, коли за рахунок майна неможливо забезпечити своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатньою ліквідністю майна боржника.

 

Оперативний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих як на зменшення розміру зовнішніх і внутрішніх поточних фінансових зобов’язань (скорочення негативного грошового потоку) у короткостроковому періоді, так і на збільшення грошових активів (збільшення позитивного грошового потоку), що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань.

Операційна реструктуризація – реструктуризація, що стосується основної господарської діяльності підприємства, результатом якої є прибуток або збитки. Під час її проведення усі дії щодо узгодження обсягів продажу, запасів сировини, матеріалів, готової продукції тощо позначаються на зміні структури активів (за всіма складовими або окремими частинами).

Організаційна криза – виявляється як криза організаційно-правової форми господарювання, стилю управління, організаційності структури, розподілу функцій, регламентації повноважень окремих структурних підрозділів (центрів фінансової відповідальності) тощо.

 

Організаційна структура управління – це форма системи управління, що визначає склад, взаємодію та підпорядкованість виробничих, управлінських та інших підрозділів.

Портфельний аналіз – використовується для оптимізації портфеля цінних паперів, для дослідження портфеля продукції (портфеля бізнесів).

Приховування стійкої фінансової неспроможності – умисне приховування громадянином-засновником або власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.

Програма реструктуризації – це перелік заходів у межах основних напрямів, що дозволяють досягти поставленої мети – підвищення прибутковості діяльності компанії й забезпечення зростання її ринкової вартості.

Психологічна криза – проявляється у вигляді масового стресу, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності існуючим станом речей, рівнем захищеності тощо.

Реальне банкрутство – характеризує повну нездатність підприємства відновити в майбутньому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність через реальні втрати капіталу, що використовується. Катастрофічний рівень втрат капіталу не дозволяє такому підприємству здійснювати ефективну господарську діяльність у майбутньому періоді, внаслідок чого воно оголошується банкрутом юридично.

Реструктуризація виробництва – передбачає внесення змін до організаційної та виробничо-господарської сфер підприємства для підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.

Реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов’язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Рефінансування дебіторської заборгованості – форма реструктуризації активів, що полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: кошти, короткострокові фінансові інвестиції тощо.

Санаційна спроможність – наявність у підприємства фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей для успішного проведення санації.

Санаційна, або відновна, реструктуризація – застосовується, ко­ли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має на меті вийти з нього.

Санаційний прибуток – це прибуток, який виникає:

1) у результаті викупу акціонерним товариством акцій власної емісії за курсом, нижче номінальної вартості цих прав (дизажіо), у зв’язку з безкоштовним передаванням їх до анулювання чи зниження номінальної вартості;

2) у випадку списання (цілком чи частково) заборгованості кредиторами.

 

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство для запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структур боржника.

СВОТ-аналіз – аналіз сильних та слабких сторін, можливостей та загроз підприємства.

 

Системна криза – критична за наслідками сукупність кризових явищ та сфер їх прояву, наявність якої призводить до недотримання параметрів життєспроможності (найважливіших характеристик внутрішнього стану підприємства), порушення життєздатного стану підприємства та в кінцевому підсумку – до його економічної загибелі: примусової чи самостійної ліквідації.

Соціальна криза – виникає при загостренні суперечностей та зіткнен­ні інтересів у трудовому колективі підприємства, між окремими соціальними групами персоналу та менеджменту з приводу умов та оплати праці, стилю управління, вирішення соціальних проблем тощо.

Стандарт-кост – система обліку витрат та калькулювання з використанням стандартів (нормативів) витрат.

Стратегічна криза – коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху.

Стратегічна реструктуризація – здійснюється у довгостроковому періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджальної реструктуризації.

Стратегічний контролінг – це комплекс функціональних завдань, інструментів та методів довгострокового (три і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих на підтримку досягнутої фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді.

 

Стратегія запобігання банкрутству – спосіб дій, які забезпечують уникнення підприємством кризового стану, а у разі його виникнення вибір механізмів захисту від можливого банкрутства, спрямованих на фінансове оздоровлення підприємства шляхом координації управлінських рішень.

Тактичний механізм фінансової стабілізації – система заходів, спрямованих на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді.

Технічна криза – найчастіше причиною є незадовільний рівень матеріально-технічної бази (обладнання), моральне та технологічне старіння основних засобів, їх псування або загибель, неефективне використання, що обумовлює неспроможність вироблення продукції, адекватної потребам ринку.

Технічне банкрутство – характеризує стан неплатоспроможності підприємства, що виник у результаті наявності простроченої дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості перевищує розмір кредиторської заборгованості підприємства, а сума його активів значно перевершує обсяг його фінансових зобов’язань. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні підприємством, як правило, не призводить до його юридичного банкрутства.

Технологічна криза – виникає в разі недосконалої технології виробництва продукції, наслідком якої є втрата конкурентоспроможності продукції тощо. Імпульсом для її розгортання є усвідомлення потреби у нових технологіях, впровадженні досягнення науково-технічного прогресу.

 

Точка беззбитковості – такий обсяг продажу продукції, при якому витрати на виробництво продукції дорівнюють прибутку від реалізації продукції.

Управління грошовими потоками – система принципів та методів розроблення та реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу та використання коштів, організації їх обігу, що спрямовані на забезпечення фінансової рівноваги підприємства.

 

Факторинг – перевідступлення дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку, тобто операція з відступленням першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредиторові (фактору) із попередньою або подальшою компенсацією вартості боргу першому кредиторові.

Факторний аналіз відхилень –виявлення та оцінка причин відхилень фактичних показників від установлених згідно з нормою (планом).

Фіктивне банкрутство – свідомо неправдива заява громадянина-засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності, і так само громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі.

Фінансова криза – віддзеркалює суперечності між фактичним станом його фінансового потенціалу (спроможністю генерування та (або) залучення фінансових ресурсів) та необхідним обсягом фінансування.

Фінансова криза підприємства – одна із форм порушення його фінансової рівноваги, яка відображає під дією різноманітних факторів суперечності між фактичним станом фінансового потенціалу підприємства та фінансовими потребами, що несе найбільш небезпечні потенційні загрози функціонуванню підприємства.

Фінансова реструктуризація – реструктуризація, пов’язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.

Фінансова рівновага – стан фінансової діяльності підприємства, при якому потреба в прирості активів балансується з можливостями формування підприємством фінансових ресурсів за рахунок власних джерел.

Фінансова стратегія підприємства – це спосіб реалізації підприємством цілей фінансової діяльності, спрямований на розв’язання основної суперечки між потребою у фінансових ресурсах і можливістю їх використання. Тобто фінансова стратегія – генеральний план дій щодо забезпечення підприємства коштами.

Фінансовий аналіз – це процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства для виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку, це засіб накопичення, трансформації й використання інформації фінансового характеру.

 

Фінансовий контролінг – це контролююча система, що забезпчує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від запланованих та прийняття оперативних управлінських рішень щодо забезпечення її нормалізації.

Форфейтинг – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептував імпортер.

Франчайзинг – та­ка форма організації економічних відносин, за якої підприємство-франчайзер на підставі договору про довгострокове співробітництво передає іншому суб’єкту господарювання (франчайзі) права на продаж своїх товарів (робіт, послуг).

Фундаментальна діагностика – це система оцінки параметрів кризового розвитку підприємства, що використовує методи факторного аналізу та прогнозування.

Функціонально-вартісний аналіз – дослідження функціональних характеристик продукції з точки зору відповідальності вартості і корисності.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Основна література

1. Боронос В. Г. Управління фінансовою санацією: навч. посібник / В. Г. Боронос, І. Й. Плікус, І. М. Кобушко. – Суми: СумДУ, 2010. – 437 с.

2. Боронос В. Г. Управління фінансовою санацією підприємств: методика та практика / В. Г. Боронос, І. Й. Плікус. – Суми: СумДУ, 2011. – 311 с.

 

Додаткова література

3. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкр у том” вiд 30.06.1999 № 784 - ХІV.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18–22.

5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44.

6. Закон України “Про аудиторську діяльність” вiд 22.04.1993 № 3125-XII.

7. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. – № 9. – С. 3–8.

8. Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємств і ознак дій з прихованого банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Наказом Міністерства економіки України від 26.10.2010 року № 1361 зі змінами та доповненнями.

9. Методические положения по оценке финансового состояния предприятий и установлению неудовлетворительной структуры баланса. – Утв. Российским Федеральным управлением по делам о несостоятельности (банкротстве) распоряжением от 12.08.94, № 31-р.

10. Шершньова З. Є. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / З. Є. Шершньова, В. М. Багацький, Н. Д. Гетманцева; за заг. ред. З. Є. Шершньової. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с.

11. Багацький В. М. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / В. М. Багацький, Н. Д. Гетманцева; за заг. ред. З. Є. Шершньової. – К.: КНЕУ, 2007. – 680 с.

12. Бланк И. А. Антикризисное финансовое управление предприятием / И. А. Бланк. – К.: Изд-во "Эльга", Ника-Центр, 2006. – 672 с.

13. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента / И. А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 1999. – Т. 1. – 592 с. – С. 43.

14. Бланк И. А. Управление активами и капиталом предприятия / И. А. Бланк. – К.: Эльга, 2003. – 446 с.

15. Бланк И. А. Управление финансовой стабилизацией предприятия / И. А. Бланк. – К.: Эльга, 2003. – 483 с.

16. Бланк И. А. Финансовый менеджмент / И. А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 2003. – 528 с.

17. Бланк И.А. Управление активами / И. А. Бланк. – К.: Ника-Центр, 2000. – 720 с. – С. 674.

18. Воронина В. М. Факторный анализ стоимости чистых активов в целях управления предприятием / В. М. Воронина // Аудит и финансовый анализ. – 2006. – №4. – С.43-47.

19. Гольцова С. М. Звітність підприємств: навч. посібник / С. М. Гольцова, І. Й. Плікус. – К.: ЦУЛ, 2004. – 294 с.

20. Горицкая Н. Финансовая стратегия: Управление финансами / Н. Горицкая // Финансовый директор. – 2005. – № 11. – С. 17-25.

21. Давидович I. Є. Контролінг: навчальний посібник / I. Є. Давидович. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 552 с.

22. Ковтун С. Бюджетирование на современном предприятии или как эффективно управлять финансами / С. Ковтун. – Харьков: Фактор, 2005. – 226 с.

23. Концепция контроллинга: Управленческий учет. Система отчетности. Бюджетирование: пер. с нем. Horvath & Partners. – 3-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. – 269 с.

24. Немировский И. Б. Бюджетирование: от стратегии до бюджета – пошаговое руководство / И. Б. Немировский, И. А. Старожукова. – М.: ДЦД Пектика, 2006.

25. Пушкар М. С. Контролінг – інформаційна підсистема стратегічного менеджменту / М. С. Пушкар, Р. М. Пушкар. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 370 c.

26. Пушкар М. С. Креативний облік (створення інформації для менеджменту): монографія / М. С. Пушкар. – Тернопіль: Карт-бланш, 2006. – 334 с.

27. Пушкар М. С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку в Україні (теоретико-методологічні аспекти): монографія / М. С. Пушкар. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – 423 с.

28. Райан Б. Стратегический учет для руководителей: пер. с англ. – М.: Аудит ЮНИТИ, 1998. – 616 с.

29. Реструктуризація підприємства: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / за ред. В. М. Заболотного. – К.: Міленіум, 2001. – 440 с.

30. Рябков А. В. АВС-костинг как альтернатива директ-костингу / А. Рябков // Управление корпоративними финансвами. – 2004. – № 6. – С. 22.

31. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посіб. / Г. В. Савицька. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 668 с.

32. Скібіцький О. М. Антикризовий менеджмент: навч. посібник для вузів / О. М. Скібіцький. – К.: ЦУЛ, 2009. – С. 185-186.

33. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: монографія / О. О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2006. – 268 с.

34. Терещенко О. О. Санація балансу АТ у контексті стандартизації фінансової звітності в Україні / О. О. Терещенко // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – № 10. – С. 49-54.

35. Терещенко О. О. Управління фінансовою санацією підприємств: підручник / О. О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2006. – 552 с.

36. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник / О. О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

37. Федулова Л. І. Методологічні підходи до управління реструктуризацією підприємств / Л. І. Федулова // Проблеми науки. – 2002. – № 5. – с. 54-59.

38. Фінанси підприємств: підручник / А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – 6-те вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2006. – 552 с.

39. Шевчук В. Стратегічний управлінський облік / В. Шевчук. – К.: Алеута, 2009. – 175 с.

40. Шеремет А. Д. Методика финансового анализа предприятия / А. Д. Шеремет, Е. В. Ненашев. – М.: Дело, 2002. – 208 с.

41. Шеремет А. Д. Финансы предприятий / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулин. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 343 с.

42. Шершньова З. Е. Стратегічне управління: навч. посіб. / З. Е. Шершньова, С. В. Оборська. – К.: КНЕУ, 2002. – 384 с.

43. Шершньова З. Є. Антикризове управління підприємством: навч.-метод. посіб. [для сам. вивч. дисц.] / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська. – К.: КНЕУ, 2006. – 196 с.

44. Штангрет А. М. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / А. М. Штангрет, О. І. Копилюк. – К.: Знання, 2007. – 335 с.

45. Franchon G., Romanet Y. Finance de l’etreprise // Comprendre et maitrise l’evolution commerce. – Sent. 1990. – P. 36-38.

46. Fink S. Management. Planning for the Inevitable. – New York. NY. American Management Association. 1986. – P. 245.

Навчальне видання