Поняття, загальна хар-ка та види тілесних ушкоджень

1. Поняття тілесного ушкодження – це протиправне винне порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій через застосування одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

За КК тілесні ушкодження поділяються на три групи:

- тяжкі тілесні ушкодження

- середньої тяжкості тілесні ушкодження

- легкі тілесні ушкодження, які поділяються на легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, та легкі тілесні ушкодження без вказаних наслідків.

Детальне визначення кожного із зазначених видів тіл. ушкоджень дано у Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ.

Встановлення ступеня тяжкості тіл. ушкоджень здійснюється за висновком судово-мед. експертизи, призначення якої є обов’язковим у разі заподіяння тіл. ушкоджень.

Безпосереднім об’єктом злочинів, що спричиняють тіл. ушкодження є здоров’я інш. людини. (У разі спричинення шкоди власному здоров’ю – самокалічення - може бути ознакою об’єктивної сторони злочину ухилення від призову на строкову військову службу ст.. 335КК).

Факультативними об’єктами цих злочинів виступають честь, гідність, недоторканість особи.

Об’єктивна сторона цієї групи злочинів може проявлятись як в діях, так і в бездіяльності. За описом об’єктивної сторони ці злочини є матеріальними, тому обов’язковим є встановлення трьох ознак:

- діяння (дія чи бездіяльність);

- наслідку у виді тілесного ушкодження певного ступеня тяжкості;

- причинового зв’язку між ними.

Закінченими ці злочини вважаються з настанням шкоди здоров’ю певного ступеню тяжкості.

Суб’єктом злочинів, що передбачають відповідальність за різного виду тіл. ушкодження, можуть бути

- за тяжкі тіл. ушкодження та сер. тяжкості тіл ушкодження, вчинені умисно – фізична осудна особа, який виповнилось 14 років;

- за інш. види тіл. ушкоджень (легкі тіл. ушкодження, вчинені умисно, тяжкі тіл. ушкодження чи сер. тяжкості, вчинені необережності, умисне тяжке тіл. ушкодження в стані сильного душевного хвилювання чи заподіяне у разі перевищення меж необхідної оборони чи затримання злочинця) – фізична осудна особа, який виповнилось 16 років.

Суб’єктивна сторона цих злочинів може хар-ся такими ознаками:

- умисел (прямий або непрямий) – при вчиненні тяжкий чи сер. тяжкості тіл. ушкоджень та легких тіл. ушкоджень (за КК крим. відповідальності підлягають особи за заподіяння лише умисно легких тіл. ушкоджень);

 

- необережність може проявлятись (як злочинна самовпевненість так і злочинна недбалість(при заподіянні тяжких тіл. ушкоджень і сер. тяжкості тіл. ушкоджень;

- є також склад злочину, при вчиненні якого суб’єктивну сторону хар-ть не тільки умисна вина, а й емоційний стан суб’єкта)ст.. 123КК – умисне тяжке тіл. ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання);

- крим. відповідальності підлягає особа за умисне заподіяння тяжких тіл. ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Відношення суб’єкту до настання наслідків – тяжких тіл. ушкоджень – може проявлятись як з прямим, так і з непрямим умислом. При цьому слід зазначити, що як роз’яснює Пл. ВСУ відповідальність за цей злочин настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалась (п. 24 П ПВСУ № 2 від 07.02.03).

 

 

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121КК) та кваліфіковані його види

КК Укр. (в ч. 1 ст. 121КК) містить перелік ушкоджень, які відносяться до тяжких:

1. Небезпечне в момент заподіяння (чи в клінічному перебігу) через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання мед. допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитись смертю (деталізовані в Правилах)

2. Ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу або його функції (воно не є загрозливим в момент заподіяння, але належить до тяжких за кінцевим результатом та наслідками, напр., втрата зору, слуху, язику, руки, ноги і репродуктивної здатності):

- втрата зору – повна стійка сліпота на обидва ока або зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (0,04 і нижче)

- втрата язика (мовлення) – втрата можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих;

- втрата руки, ноги - відокремлення їх від тулуба або ампутація на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів, чи втрата ними функцій (напр., параліч);

- втрата репродуктивної здатності – втрата здатності до злягання, запліднення, зачаття та дітородіння.

3. Ушкодження, що спричинило психічну хворобу, якщо воно потягло за собою розвиток психічного захворювання незалежно від його тривалості і ступеня виліковності.

4. Ушкодження, що спричинило розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше третини (не менш 33%, встановлює медико-соціальна експертна комісія –МСЕК)

Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності слід розуміти таку незворотну втрату функцій, яка повністю не відновлюється.

5. Ушкодження, що спричинило переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причино вий зв'язок (винний знав про вагітність потерпілої і мав умисел (прямий чи непрямий) на її переривання);

6. Ушкодження, що спричинила непоправне знівечення обличчя – має два критерії: юридичний (знівечення обличчя) та медичний (непоправність ушкодження). Встановлення факту знівечення є компетенцією суду, і визначається з естетичної оцінки нормального вигляду людського обличчя. Непоправність (визначає суд-мед. експерт) – слід розуміти як неможливість відтворення чи значного зменшення патологічних змін з часом чи під дією немедичного втручання.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я людини.

Суб’єктом цього злочину є фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину – умисел – прямий або непрямий. Особа усвідомлює сусп.. небезпечність своїх дій, спрямованих на заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, передбачає настання сусп.. –небезпечних наслідків у виді тяжких тіл. ушкоджень і бажає (при прямому умислі) або свідомо припускає їх настання (при непрямому умислі).

Кваліфікуючими ознаками цього злочину є:

- заподіяння умисних тяжких тіл. ушкоджень способом, що має хар-р особливого мучення (це м. б. тривале позбавлення їжі, пиття чи тепла тощо). Цим поняттям охоплюються і інш. дії – мордування: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень – тільки за умови, що наслідком таких дій спричинено хоч один із видів тяжких тіл. ушкоджень;

- групою осіб (наявність двох або більше виконавців, які вчинили злочин, незалежно від того, була чи ні між ними попередня змова);

- з метою залякування потерпілого або інш. осіб;

- на замовлення (див. відповідь до № 80);

- спричинення смерті потерпілому при заподіянні умисно тяжкого тіл. ушкодження – означає, що в такому випадку склад злочину передбачає настання двох наслідків: тяжке тіл. ушкодження і смерть потерпілого.

Виникає питання про відмежування цього злочину від умисного вбивства, його слід проводити за суб’єктивною стороною: при вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121КК, за наявності ознаки – смерть потерпілого – відношення винного до настання смерті є необережним, а до спричинення тяжких тіл. ушкоджень – умисним. При умисному вбивстві – відношення до настання смерті є умисним.

В постанові Пл. ВСУ № «від 07.02.03. п. 22 вказано, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тіл. ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Визначальним є суб’єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тіл. ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання хар-ся необережністю).