Визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або ушкодження

Здоров’я фізичної особи-підприємця.

Також підлягає відшкодуванню дохід фізичної особи-підприємця,

втрачений внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я. Розмір

доходу від підприємницької діяльності, визначається на підставі даних

органу державної податкової служби. Ця сума розраховується із річного

доходу потерпілого, одержаного в попередньому господарському році,

поділеного на дванадцять. Якщо потерпілий одержував дохід менш як 12

місяців, розмір його втраченого доходу визначається шляхом визначення

сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок

каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру

доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у

сумах, нарахованих до вирахування податків.

Такий же порядок обчислення доходу, втраченого фізичною особою,

яка працює адвокатом чи у творчій сфері.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням

Здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи

Певні особливості визначені законом щодо відшкодування шкоди,

завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або

неповнолітньої особи. При заподіянні шкоди малолітній особі (до 14 років),

яка, як правило, не має заробітку (доходу), відшкодуванню підлягають лише

додаткові витрати, викликані ушкодженням здоров'я. Після досягнення

потерпілим 14 років (учнями - 18 років) йому також відшкодовується шкода,

пов'язана із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з

розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. У разі якщо на

момент заподіяння шкоди неповнолітня особа (від 14 до 18 років) мала

заробіток, шкода відшкодовується їй виходячи з розміру її заробітку, але не

нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий здобув певну кваліфікацію, то після початку трудової

діяльносri він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду,

пов'язану зі зменшенням його працездатності, виходячи з розміру винагороди

працівника його кваліфікації. Слід також відзначити новелу ЦК. Потерпілого,

який не мав професійної кваліфікації і після досягнення повноліття

залишається непрацездатним внаслідок каліцтва, завданого йому до

повноліття, має право отримати відшкодування шкоди в обсязі не нижче

встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

а)коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають

непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його

смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого,

народжена після його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України від 9 липня 2003 року «Про

загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні

громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або

визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають

право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Непрацездатними

законодавець вважає дітей померлого до 18 років, учнів, студентів – до

закінчення навчання, але не більше як до досягнення ними 23 років. До

категорії цієї категорії прирівнюються один із батьків (усиновлювачів) або

другий з подружжя чи інший член сім'ї незалежно від віку і працездатності,

якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами,

внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Право на відшкодування також має дитина годувальника, зачата за

його життя і народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до

закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох

років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли

пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) інвалідам - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи

іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не

працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками

померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, -

протягом п'яти років після його смерті.

б) порядок визначення розміру відшкодування.

Зазначеним вище особам, шкода відшкодовується у розмірі

середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки,

яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його

утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів

потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за

договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він

одержував.

Тобто сума заробітку ділиться на кількість осіб, які мають право на

відшкодування з урахуванням померлого та тих працездатних осіб, які

перебували на утриманні, але не мають права на відшкодування. Наприклад,

після смерті померлого залишились його дружина 40 років, повнолітня

дочка, яка ніде не працює і не вчиться, неповнолітній 13-річний син та батько

70 років, який утримує соціальну пенсію. Середньомісячний заробіток

померлого 1 600 грн. Цю суму слід поділити на 5.

1600:5= 320 грн.

Право на відшкодування у розмірі 320 грн. матимуть:

дружина (оскільки здійснює догляд за 13 сином, ще 1 рік);

неповнолітній син до досягнення 18-ти або 23 років;

батько – довічно.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України розмір відшкодування, обчислений

для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої

смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких

випадків:

- народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті

годувальника;

- призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють

догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю

потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати

на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати,

до суми відшкодування шкоди не зараховується.

в) порядок відшкодування шкоди.

Відшкодування _______шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням

здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

ЦК України вперше закріпив правило, згідно з яким за наявності

обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального

становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може

бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Такими

обставинами можуть бути: передбачуваний виїзд заподіювача за кордон на

роботу, проживання, навчання, лікування тощо.

Стягнення додаткових витрат (придбання путівки, оплата проїзду,

оплата спеціальних транспортних засобів тощо), може бути здійснене

наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної

лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг

і майна.

Підстави та порядок зменшення чи збільшення розміру

Відшкодування шкоди.

Потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування, якщо:

1) його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на

момент вирішення питання про відшкодування шкоди. Слід зазначити, що

ступінь зниження працездатності визначається МСЕК. Питання про

збільшення вирішується за домовленістю потерпілого і заподіювача шкоди, а

в разі спору чи відмови – у суді.

2) у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої

каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Рішення про

проведення індексації сум відшкодування у зв’язку з ушкодженням здоров’я

чи заподіянням смерті ухвалює суд за заявою потерпілих осіб. Також на

підставі рішення суду, може бути збільшений розмір відшкодування, у

зв’язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати.

Зменшення розміру відшкодування на вимогу заподіювача:

Особа, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану

каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я потерпілого, має право вимагати

зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо працездатність потерпілого

зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про

відшкодування шкоди.

Список використаних джерел:

1. Йоффе О.С. Обязательственное право. - М., 1975. - 880.c

2. Лейст О.Э. Методология исследования правомерных и неправомерных

действий в развитом социалистическом обществе // Методологические

и теоретические проблемы государства и права развитого социализма

/Под. ред. А.И. Денисова, О.Е. Кутафина. - М: Изд-во МГУ. - 1983. -

С.154.

3. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., Наука. –

1982.

4. Смирнов В.Т., Собчак А.А. Общее учения об деликтных

обязательствах в советском гражданском праве. – Л.: Издательство

Ленинградского университета, 1983. –

5. Харитонов Є.О. Приватне право у Стародавньому Римі: Навчальний

посібник. – Одеса: АО БАХВА. – 1996. – С. 124-125.

6. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник. – К.:

Юрінком Інтер. – 2003. – С. 416-418.

7. Шевченко Я.Н. Правовое регулирование ответственности

несовершеннолетних. – К.: Наукова думка. – 1976. – С.64.

8. Словник іншомовних слів. / За ред. О.С.Мельничука. – К. - 1974. –

775с.

9. Цивільне право України. / За ред. О.А.Підопригори і Д.В. Бобрової. –

К.: ВЕНТУРІ, 1995. – 480с.

10.Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.:

Статут. – 2000. - С. 319.

11.Флейшиц Е.А. Обязательства из причинения вреда из

необосновательного обогащения.- М. - 1951. - С. 20.

12.Белякова А.М. Имущественная ответственность за причинение вреда. -

М. - 1979. – С.7.

13.Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. - М., 1965. -

С. 5.

14.Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому

законодательству. – М.: Юрид. лит. – 1963. – С. 104.

15.Тархов В. А. Ответственность по советскому гражданскому праву. –

Саратов. – 1973. – С. 173.

16.Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.:

Юрид. лит. – 1970. – С. 31.

17.Слесарев В.Л. Вред как результат гражданского правонарушения //

Советское государство и право. – 1976. - № 3. – С. 115.

18.Иоффе О.С. Обязательства по возмещению вреда. – Л.: Изд-во

Ленинград. гос. ун-та, 1952 - С. 66.

19.Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. –

К., видавничий дім «Скіф», 2007. – 304 с.

20.Мазалов А.Г. Гражданский иск в уголовном процессе. – М.: Юрид.

лит., 1977. - С. 30.

21.Никулин Е. С. Возмещение ущерба, причиненного правонарушением. –

М., 1983. - С. 15.

22.Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению ущерба. –

Казань, 1990. - С. 6.

23.П. М. Рабінович, О. В. Грищук Право людини на компенсацію

моральної шкоди (загально-теоретичні аспекти) // Праці Львівської

лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідницького

інституту державного будівництва та місцевого самоврядування

Академії правових наук України/ Редкол.: П. М. Рабінович (гол.ред.) та

ін.. - Серія І Дослідження та реферати. Випуск 9.- Львів, 2006. – С. 56.

24.Шимон С. І. Поширення недостовірної інформації: відповідальність за

шкоду, завдану особистим немайновим правам фізичної особи //

Юридичний журнал.- 2003.- № 6.- С.2

25.Эрделевский А. Моральный вред: соотношение с другими видами

вреда // Российская юстиция.- 1998.- №6.- С. 20.

26.Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного

субъектами гражданского права. - Х.: Консум, 1996.- С. 5.

27.Иоффе О.С.Советское гражданское право. (Курс лекций для юрид.

вузов). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – Т. 1. – C. 428.

28.Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. – К., 2004. –

С. 202.

29.З.Ромовська. Українське цивільне право: Загальна частина.

Академічний курс. Підручник. – К.: Атіка, 2005. – С. 190.

30.Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України:

[В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.А. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 3.

– К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж. - 2006. – С. 724.

31.Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України:

[В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.А. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – Т. 2.

– К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – С. 543.

32.Матвеєв Г.К. О понятии «непреодолимая сила» в гражданском праве

//Сов. гос. и право. – 1963. - № 8. – С. 95-105.

33.Агарков М.М. Учебник гражданского права для вузов. – Т. 1. – М.,

1938. 279 c.

34.Баранова Л.Н. Понятие «непреодалимая сила» и «форс-мажор» и их

соотношение в гражданском праве //Предпренимательство, хозяйство и

право. – 1997. - №11. – С.13-15.

35.Хлонь О. Форс_______-мажор та непереборна сила: їх розмежування у

цивільному праві. //Право України. - № 1. – 2005. – С. 114.

36.Закон України від 1 грудня 1994 року “Про відшкодування шкоди,

завданої громадянину незаконними діями органів дізнання,

попереднього слідства, прокуратури і суду” //Урядовий кур'єр 1995,

N13-14 від 26.01.95

37.Закон України від 7 липня 1992 року "Про оперативно-розшукову

діяльність" // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст.

572.

38.Закон України від 30 червня 1993 року "Про організаційно-правові

основи боротьби з організованою злочинністю" // Відомості Верховної

Ради України. – 1993. – № 35. – Ст.358.

39.Закон України від 17 квітня 1991 року "Про реабілітацію жертв

політичних репресій на Україні" // Відомості Верховної Ради. – 1991. -

№ 22. – Ст.263.

40.Савицкий В.М., Флейшиц Е.А. Об имущественной ответственности за

вред, причиненный должностными лицами органов дознания,

предварительного следствия, прокуратуры и суда // Советское

государство и право. – 1966. – № 7. – С. 17.

41.Нор В.Т. Имущественная ответственность за неправильные действия

должностных лиц. – Львов: Выща школа, – 1974. – С. 171.

42.Полякова М.Ф. Имущественные проблемы реабилитации по

советскому праву: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.03., 12.00.09.

– М., 1997. – С. 15.

43.Помарин В.Я. Защита имущественных прав личности в уголовном

процессе Российской Федерации: Дис. … д-ра юрид. наук. – Воронеж,

1994. – С. 223.

44.Токанова А.В. Право гражданина на возмещение вреда, причиненного

незаконными действиями (бездействием) органов исполнительной

власти // Журнал российского права. – 2001. – № 11. – С. 105.

45.Миколенко О.М. Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної

злочином Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Університет

внутрішніх справ. – Х., 2000. – С. 8.

46.Закон України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу” //Голос

України від 05.01.1994 р.

47.Ремняк С. Я.Відшкодування шкоди, завданої малолітніми особами за

цивільним законодавством України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук:

12.00.03 / Одеська національна юридична академія. – О., 2007. – 22 с.

48.Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. - Вид.2,

змінене і доп. / -За ред. В.М. Коссака. – К.: Істина, 2008. - С. 896.

49.Гражданское право /Под ред. М.М.Агаркова. М. -1949. - Т.1. – С. 339.

50.Йоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекцій. - Л. – 1961. –

Т. 2. – 531 c.

51.Советское гражданское право /Под ред. В.Г.Вердникова. –М. – 1961.-

Ч. 2. – С. 398.

52.Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный

источником повышенной опасности. – М. – 1966. – С.9.

53.Боброва Д.В. Обязательства, возникающие вследствие причинения

вреда. /ГК УССР: Научно-практический комментарий. - К. – 1984. – С.

510.

54.Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником

повышенной опасности. – М. – 1966. – С.9.

55.Закон України від 8 лютого 1995 року «Про використання ядерної

енергії та радіаційну безпеку» //Відомості Верховної Ради України вiд

21.03.1995 – 1995. - № 12. Ст.81.

56.Віденська конвенція від 21 травня 1963 року «Про цивільну

відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року» //Офіційний

вісник України вiд 10.06.2005 – 2005. - № 21, стор. 251, стаття 1180, код

акту 32509/2005

57.Закон України від 8 лютого 1995 року «Про використання ядерної

енергії та радіаційну безпеку» //Голос України вiд 13.04.1995

58.Рада національної безпеки і оборони України. Рішення від 8.03.2008 р.

«Про безпеку ядерної енергетики держави» //Урядовий кур'єр вiд

27.02.2008 - № 38

59. Закон України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»

//Відомості Верховної Ради. – 2006. - № 7. – Ст.84.

60.Закон України від 1 листопада 2001 року “Про захист економічної

конкуренції” //Відомості Верховної Ради. – 2005. - №50. – Ст.533.

61. Закон України від 2 жовтня 1992 року “Про інформацію”. //Відомості

Верховної Ради. – 1992. - №48. – Ст.650.

62. Закон України від 3 липня 1996 року «Про рекламу». //Відомості

Верховної Ради. – 2004. - № 8. – Ст.62.

63.Цивільне право України: Підручник. – У 2т. /Борисова В.І. (кер. авт.

кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. //За заг ред. В.І. Борисової;

І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького – К.: Юрінком Інтер. – 2007. –

Т. 2. –С. 127.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Антимонов Б.С. Значение вини потерпевшего при гражданском

правонарушении. Юридическая литература. - М. - 1950. – 350 с.

2. Баранова Л.М. Обставини, які звільняють від відповідальності в

цивільному праві. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 /

Національна академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 1998. –

18с.

3. Безлепкин Б.Т. Возмещение вреда, причиненного судебно-

следственными органами. – М.: Академия МВД, 1979. – 203с.

4. Боброва Д. Недоговірні зобов’язання у проекті Цивільного кодексу

України // Українське право. 1997. - №1.

5. Осетинська Г. Деякі проблеми відповідальності за завдання моральної

шкоди споживачам у сфері надання послуг. // Юридична Україна. –

2004. - № 12.

6. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні

виплати: нормативні акти, роз'яснення, коментарі / Відп. ред. П.І.

Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 928 с.

7. Гражданское право // Отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., переработ. и

доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 816 с.

8. Гражданское право // Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.:

Проспект, 1999. –Т.3. – 621с.

9. Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому законо-

дательству. – М.: Юридическая литература, 1990. – 272 с.

10.Дороніна В.П., М.Є.Шумило. Про підстави реаблітації та

відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями

органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, в

кримінальному процесі // Вісник Верховного Суду України – № 1(23). –

2001. – C. 34 – 38.

11.Егоров Н. Понятие источника повышенной опасности // Советская

юстиция. - 1980. - №11.

12.Заїкін Ю. Проблема захисту постраждалих від неякісної продукції та

можливі шляхи її вирішення // Предпринимательство, хо-зяйство й

право. — 2000. — №5. — С.41-45.

13.Иоффе О.С. Обязательства по возмещению вреда. – Л.: Изд-во

Ленингр. гос. ун-та. – 1952. – 127 с.

14.Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву // Сов. гос. и

право. – 1972. – № 9. – С.41 – 45.

15.Ківалова Т.С. Зобов'язання відшкодування шкоди у цивільному

законодавстві України (теоретичні аспекти): моногр. /Т.С. Ківалова. -

Одеса: Юридична література, 2008. - 360 с.

16.Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником

повышенной опасности. - М. - 1966.

17.Матвеев Ю.Г. Англо-американское деликтное право. Юридическая

литература. - М. - 1973.

18.Могилянский Л.Г. Возмещение ущерба при столкновении

автотранспорта. М. Юридическая литература. - 1988.

19.Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України // За ред.

проф. Коссака В.М. – К.: Істина, 2004. – 976 с.

20.Ніжинська І.С. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями

службових осіб дізнання і досудового слідства в системі органів

внутрішніх справ України: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К., 2003. –

16 с.

21.Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України.

– К., Юрінком, 2009.- 240с.

22.Пендяга Г. Співвідношення відповідальності за шкоду, заподіяної

джерелом підвищеної ядерної небезпеки, та спеціального режиму

цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду. //

Підприємництво, господарство і право. -2006. - № 15.

23.Письменна О.П. Правовідносини, що виникають у зв’язку з

порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт

(послуг). Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська

національна юридична академія. – О., 2006. – 19 с.

24.Савицкая А.Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим

врачеванием. Львов. “Вища школа”. - 1982.

25.Савицкая А.Н. Функции гражданско-правовой ответственности

//Вестник Львовского университета. - Вып.17. - Серия юридическая. -

1978.

26.Савицька А.М. Майнова відповідальність державних організацій за

шкоду завдану їх службовими особами. - ЛДУ. - 1959.

27.Савицька А.М. Протиправність - як необхідна підстава

відповідальності в зобов’язаннях, що виникають внаслідок заподіяння

шкоди. - Вісник ЛДУ. - Серія юридична. - 1973.

28.Терещенко Н.В. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну

джерелом підвищеної небезпеки. Автореф. дис. … канд. юрид. наук:

12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003.– 6 с.

29.Флоров М.М. Відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх

справ України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 /

Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2006. – 21 с.

30.Чорна Ж.Л. Відшкодування завданої шкоди малолітнім та

неповнолітнім як форма захисту порушених майнових прав // Вісник

Львівського університету. Серія юридична. – 2004. – Випуск 39. – С_______.

289-295.

31.Юридична відповідальність (цивілістичні аспекти). //За ред. Тітової

Н.І. Львів. - Вища школа. - 1975.

32.Яновицька Г.Б. Відновлення майнових прав незаконно засуджених і

реабілітованих громадян: Монографія. – Львів: Львівський державний

університет внутрішніх справ, 2006. – 160 с.

33.Яновицька Г.Б. Підстави відповідальності за завдану шкоду / Вісник

Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів, 2006. –

№1. - С.99 – 104.__