Елементи деліктного зобов’язання.

Елементами деліктного зобов’язання є суб’єкт, об’єкт і зміст.

Суб’єкти деліктного зобов’язання.

Суб’єктами деліктного зобов’язання є кредитор та боржник. Якщо у

договірних зобов’язаннях кожна із сторін є як кредитором так і боржником,

то у деліктних: одна є тільки кредитором, а інша – боржником. Кредитор – це

особа, якій завдану шкоду (потерпілий). Потерпілий наділений правом

вимоги і ним може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду.

Боржник (носієм обов'язку) – особа, яка відповідає за завдану шкоду.

Як правило нею є заподіювач шкоди. У деяких випадках, передбачених

законодавством, боржником є не заподіювач шкоди, а особа відповідальна за

поведінку заподіювача.

Безпосередній заподіювач шкоди:

- фізична особа, яка є деліктоздатною. Згідно з ЦК (ст.1179) деліктоздатною

визнається особа, яка досягла 14 років (крім випадків, визначених Ч.2 ст.1179

ЦК) та не визнана недієздатною. Недієздатні фізичні особи не є

відповідальними за завдану ними шкоду. Лише у випадку, якщо опікун

недієздатної особи помер або в нього відсутнє майно, достатнє для

відшкодування шкоди, а сама недієздатна особа має таке майно, суд може

постановити рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим

ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого частково або в повному

обсязі за рахунок майна цієї недієздатної особи (ч.2 СТ.1184 ЦК).

Шкода, завдана дієздатною фізичною особою, яка в момент її завдання

не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не

відшкодовується, крім випадків, коли ця особа сама довела себе до такого

стану шляхом вживання спиртних напоїв наркотичних засобів, токсичних

речовин (ст.1186 ЦК). З ypaхуванням матеріального становища потерпілого

та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про

відшкодування нею шкоди частково чи в повному обсязі;

- юридична особа або фізична особа - роботодавець. Відповідно до ст. 1172

ЦК юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім

працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану

їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької діяльності

від імені товариства чи кооперативу (ч.3 ст. 1172).

Інші особи, на яких законом покладений обов'язок відшкодування

шкоди:

- батьки (усиновлювачі), опікуни, інші особи, які здійснюють виховання

малолітньої особи, відповідають за шкоду, заподіяну малолітньою особою

(яка не досягла 14 років), якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком

несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та

нагляду за малолітньою особою (ч. l ст.1178 ЦК);

- навчальний заклад, заклад охорони здоров'я, інший заклад, що зобов'язаний

здійснювати нагляд за малолітньою особою особа, що зобов'язана

здійснювати нагляд за малолітньою особою на підставі договору, зобов'язані

відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, якщо вони не доведуть,

що шкоду було завдано не з їх вини (ч.2 ст.1178 ЦК);

- заклад, який за законом здійснює функції опікуна малолітньої особи

(дитячий будинок, школа-інтернат тощо) відшкодовує шкоду, завдану

малолітньою особою, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини

(ч.3 ст.1178 ЦК);

- батьки (усиновлювачі), піклувальники неповнолітньої особи, заклад, який

за законом здійснює функції піклувальника щодо такої особи,

відшкодовують шкоду, завдану неповнолітньою особою, у разі відсутності у

неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею

шкоди, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини

(ст.1179 ЦК). Обов'язок вищезазначених осіб відшкодувати шкоду

припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоду, повноліття або

коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для

відшкодування шкоди;

- опікуни недієздатної фізичної особи або заклад, який зобов'язаний

Здійснювати нагляд за нею, зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану

недієздатною фізичною особою, якщо не доведуть, що шкода була завдана не

з їх вини (ст.1184 ЦК). Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану

недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі поновлення

цивільної дієздатності;

- чоловік (дружина), повнолітні діти фізичної особи, яка завдала шкоди в

момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла

керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, можуть бути

суб'єктами відшкодування шкоди за рішенням суду, якщо вони проживали

разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не

вжили заходів щодо запобігання шкоди (ч. З ст.118б ЦК);

- замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником якщо він

діяв за завданням замовника (ст. 1172 ЦК);

- держава, АРК, орган місцевого самоврядування є суб'єктами відшкодування

шкоди, завданої фізичній або юридичній особі дією чи бездіяльністю органу

державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування при

здійсненні ними своїх повноважень (ст.1173 ЦК); шкоди, завданої фізичній

або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю

посадових або службових осіб органу державної влади, органу влади АРК,

органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень

(ст.1174 ЦК); шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті

прийняття органом державної влади, органом влади АРК, органом місцевого

самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і

скасований (cт.1175 ЦК);

- держава відшкодовує шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи

бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства,

прокуратури або суду (ст.1176 ЦК), а також шкоду, завдану майну фізичної

особи внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин,

або якщо вона є неплатоспроможною (ст. 1177 ЦК).

Право регресу.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право

зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого

відшкодування, якщо іншій розмір не встановлений законом.

Регрес (від. лат. regressus – зворотний рух) – право особи, яка

виконувала зобов’язання іншої особи, пред’являти до неї зворотну вимогу

про повернення витрат [8, c.575].

На думку проф. Бобрової Д.В., регресне зобов'язання визначається як

зворотна вимога на повернення грошей або майна, виконане однією особою

за іншу або з вини останньої третій особі [9, c.14].

Регресне зобов'язання завжди є похідним від основного. Коли припиняє

дію основне зобов’язання, то виникає – регресне.

Підстави виникнення регресного зобов’язання:

1. Виконання боржником свого обов'язку перед кредитором, коли цей

обов'язок боржника виник з вини третьої особи.

2. Виконання обов'язку за третю особу.

Наприклад_______, у солідарному зобов’язанні один із боржників може

виконати зобов’язання перед кредитором у повному обсязі. Також кредитор

за своїм вибором має право одержати виконання від будь-якого боржника в

повному обсязі, а також право одержати виконання як від усіх боржників, так

і від кожного з них окремо як повністю, так і в частині боргу.

У регресному зобов’язанні беруть участь дві сторони – кредитор

(регредієнт) і боржник (регресант). Особливість статусу регредієнта полягає

в тому, що він перш ніж стати кредитором у регресному зобов'язанні, він був

боржником в іншому зобов'язанні, виконання якого і стало підставою для

виникнення регресного зобов'язання.

Об'єктом регресного зобов'язання є відшкодування, яке регресант

зобов'язаний регредієнту.

Зміст регресного зобов'язання становлять права і обов’язки сторін. У

регресному зобов’язанні регредієнту належить право на одержання

відшкодування, регресант зобов’язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто

змістом регресного зобов’язання є стягнення сплаченого. Таким змістом

регресні зобов’язання відрізняються від інших зобов’язань.

Так, в деліктних правовідносинах, особа, яка відшкодувала шкоду,

завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи. Як нами

вже було зазначено, регресант повинен відшкодувати шкоду регредієнту в

тому самому обсязі, в якому регредієнт відшкодував кредитору за основним

зобов'язанням. З цього загального правила можуть бути винятки, коли обсяг

відшкодування регредієнту може бути меншим за суму, сплачену

регредієнтом кредитору. Зазначимо, що у співвідношенні первісної і

регресною вимоги розмір останньої не може бути більшим, а тільки меншим.

Право регресною вимоги виникає в силу того, що чинне законодавство

за тих відносин, що фактично склалися між сторонами, дає підстави для

пред'явлення регресною вимоги.

Так, право зворотної вимоги у деліктних відносинах має:

держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні

особи до фізичної особи, винної у вчинені злочину, у розмірів коштів,

витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину;

держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою

органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду до

цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за

обвинувальним вироком суду, щодо неї, який набрав законної сили.