Поняття, загальна хар-ка та система злочинів проти власності.

1. Злочини проти власності - це суспільно-небезпечні, передбачені КК Укр. (Розділ VI ОЧ КК) винні діяння, вчиненні суб’єктами злочинів, які посягають на власність, спричиняючи істотну шкоду потерпілим.

Ці злочини становлять одну із найпоширеніших груп злочинних посягань, спрямованих на одне із важливих соціальних благ – право власності, яке здійснюється власником за своєю волею і включає право володіти, розпоряджатись і користуватись своїм майном. Це право є непорушним і охороняється Конституцією Укр., інш. законами, а також КК Укр.

КК Укр. в рівній мірі захищає права будь-якого власника (держави, колективу чи прив. особи).

2. Родовим об’єктом цієї групи злочинів є власність. Це виплаває із назви Розділу VI ОЧ КК. Власність як економіко-правова категорія – історично визначена сусп. форма привласнення матер. благ, перш за все засобів виробництва.

В Укр. є три форми власності – державна, колективна і приватна – щодо яких встановлений однаковий крим-правовий режим захисту.

Безпосередніми об’єктами в злочинах проти власності м. б.:

- право держ. власності

- право колект. власності або

- право приват. власності

в залежності від того, на яку власність здійснено злочинне посягання.

Додатковими об’єктами у злочинах цієї групи м. б. безпека життя (розбій, вимагання), здоровя (грабіж, розбій, вимагання), громадський порядок, екологічна безпека тощо.

Предметом абсолютної більшості цих злочинів є чуже майно) це таке майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винного). Майно – це речи матер. світу, яким притаманні спец. ознаки фізичного, економічного та юридичного ха-ру.

Предметом шахрайства і вимагання є не тільки майно, а й право на нього, а предметом вимагання – ще і будь-які дії майнового хар-ру. Право на майно посвідчують певні документи, що мають правове значення, тт. встановлюють право на майно, або ж звільняють від обов’язків майнового хар-ру (договір дарування, доручення на право користування тощо). Під інш. діями майнового хар-ру розуміють: послуги, які надаються безоплатно вимагачеві (ремонт, реставраційні роботи, будівництво будинку, надання безоплатно транспорту, тур. чи санатор. путівок тощо).

Об’єктивна сторона злочинів проявляється у:

- викрадення (крадіжка і грабіж)

- напад з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя і здоровя або погрозою ним (розбій)

- вимагання

- шахрайство

- привласнення, розтрата, заволодіння майном шляхом зловживання служб. особи.

- вчинення інш. дій, спрямованих на порушення права власності (ст. 192 – 198 КК).

Злочини проти власності можна поділити на три групи:

1. Корисливі злочини з ознаками розкрадання (крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, привласнення, розтрата, заволодіння майном з використанням служб. особою служб. становища).

2. Корисливі злочини без ознак викрадення)заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою – ст. 192КК, незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї – ст. 193КК та придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом - 198КК).

3. Некорисливі злочини (умисне знищення або пошкодження майна – ст. 194КК, умисне пошкодження об’єктів електроенергетики – ст. 199-1, погроза знищення майна – ст. 195КК, необережне знищення або пошкодження майна – ст. 196КК, порушення обов’язків щодо охорони майна – ст. 197КК).

Суб’єктом злочинів цієї групи м. б. загальний з 16 років, загальний з 14 років, спеціальний (напр., службова особа, що зловживає служб. становищем –ст. 191КК, особа, який доручено зберігати чи охороняти чуже майно – ст. 197КК інш.).

Суб’єктивна сторона хар-ся, як правило, прямим умислом, корисливими мотивом та метою.

Некорисливі злочини проти власності м. б. вчинені як умисно, так і з необережності.

Кваліфікуючі ознаки цієї групи злочинів можна поділити на дві групи:

- ті., що притаманні більшості злочинів (корисливим з ознаками розкрадання): повторність, попередня змова групою осіб, значний розмір, великий або особл. великий розміри викрадення майна, організована група, проникнення в житло, сховище чи інш. приміщення.

- ті, що хар-ть окремі склади злочинів цієї групи: застосування насильства чи погроза застосування насильства, вчинення дій з використанням ЕО техніки тощо.

З метою реалізації конят. Гарантій захисту всіх форм власності від злочинних посягань, однакового та правильного застосування судами закон-ва про відповідальність за злочини проти власності та запобігання судових помилок при розгляді справ цієї категорії, Пл. ВСУ видав постанову № 10 від 06.11.09 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

 

 

Поняття, форми та види розкрадання чужого майна.

Під розкраданням слід розуміти – незаконне безоплатне, з корисливою метою вилучення чужого майна у спосіб, передбачений крим. законом, в свою користь або в користь інш. осіб.

За способами вилучення чужого майна розкрадання поділяють на такі форми:

- Таємне викрадення (крадіжка –ст. 185КК)

- Відкрите викрадення (грабіж – ст. 186КК)

- Розбій (ст.. 187КК) – напад, поєднаний із застосуванням небезпечного для життя потерпілого насильства чи з погрозою таким насильством з метою заволодіння чужими майном.

- Шахрайство (ст. 190КК) – заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою

- Привласнення (ст. 191КК) – протиправне безоплатне утримання або неповернення чужого майна

- Розтрата (ст. 191КК) – незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, обмін тощо) винним чужого майна

- Заволодіння чужим майном шляхом зловживання служб. особою своїм служб. становищем (ч. 2 ст. 191КК)

- Вимагання (ст. 189КК) – вимога передачі чужого майна, поєднана з погрозою насильства

- Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (ст..188-1 КК)

Форми між собою розрізняються:

- за способом вилучення чужого майна

- за предметом посягання

- за суб’єктом злочину

- за ступенем насильства, що м.б. застосоване при заволодінні чужим майном

- за моментом закінчення злочинного посягання.

Корисливі злочини проти власності, зокрема розкрадання, поділяють ще на види. Критерієм такого поділу служить істотність шкоди, яка завдається потерпілому. Визначається така шкода економічним показником, тт. вартістю викраденого майна.

- кримінально-каране (є ще адміністративне правопорушення)

- у значних розмірах

- у великих розмірах

- у особливо великих розмірах. Див. прим. до ст. 185КК

Ці ознаки впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, кваліфікацію та на вибір виду і міри покарання.

 

 

Крадіжка – с. 185КК

Відноситься до корисливих злочинів з ознаками викрадення.

За ступенем тяжкості основний вид складу «крадіжка» (проста крадіжка) – злочин середньої тяжкості.

Сусп. небезпечність злочину в тому, що порушуються в результаті посягання права власника володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном.

Безпосереднім об’єктом крадіжки є право власності (державної, колективної чи приватної).

Предметом є чуже майно, тт. таке майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винної особи (не є власниками майна колективних підпр-в, підпр-ств, заснованих на власності об’єднань громадян, Акціонерних товариств члени їх, а тому заволодіння таким майном утворює відповідно крадіжку).

Не визнається предметом крадіжки майно, набуте подружжям за час шлюбу і яке перебуває у спільній сумісній власності.

Не є чужим для осіб, що ведуть селянське (фермерське господарство) майно такого господарства.

У пост. Пл. ВСУ № 10 від 06.11.09 у п. 2 визначено

«предметом злочину проти власності (а значить – і крадіжки) є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі і нерухомі), грошові кошти, цінні метали, ціні папери тощо, а також право на майно та дії майнового хар-ру, електрична та теплова енергія.

Об’єктивна сторона крадіжки – таємне викрадення чужого майна, тт. здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інш. осіб (п. 3 пост. №10).

Таємність означає, що майно винна особа викрадає не тільки за відсутністю потерпілого (чи інш. осіб), але і у присутності, але і у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).

Викрадення є таємним і тоді, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно, а також тоді, коли викрадене вчиняється в присутності особи, який доручено майно, але вона перебуває у такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп’яніння) (п. 3 пост. № 10).

Закінченою крадіжка вважається з моменту, коли винний вилучив майно і мав реальну можливість розпоряджатись чи користуватись ним (інакше – замах на крадіжку).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи інш. особами і незважаючи на це, продовжені винним з метою заволодіти майном, слід кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози ним – залежно віх хар-ру насильства чи погрози – як грабіж чи розбій (п. 4 пост № 10).

Коли винна особа застосовує насильство з метою уникнення затримання, то буде інша крим-прав. оцінка (напр., замах на крадіжку і легкі тілесі ушкодження – сукупність злочинів).

Суб’єктом крадіжки є фізична, осудна (або обмежено осудна) особа, яка досягла 14 років (ч. 2 ст. 22КК).

Суб’єктивна сторона крадіжки хар-ся умислом (прямим) на викрадення таємно чужого майна. Умислом охоплюється як спосіб вилучення чужого майна, так і факт, що майно є чужим для винного.

Крім прямого умислу, суб’єктивна сторона крадіжки має таку ознаку як корисливий мотив.

Із змісту дій винного випливає і мета таких дій – незаконне збагачення за рахунок чужого майна або себе або інш. осіб.