Чинність (дія, юрисдикція, застосування) кримінального закону у часі.

а) Дія кримінального закону у часі - це застосування крим. закону в залежності від часу вчинення злочину.

Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії чи бездіяльності (ч.3.ст. 3 КК)

Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом, що діяв на час вчинення злочину - основне правило. (ч.2 ст. 4 КК).

Наприклад, дія вчинена 30 січня 2001р. – діє КК 1960р.

дія вчинена 3 вересня 2001р. – діє КК 2001р.

Закон визнається чинним з моменту набрання ним сили і до моменту її втрати

Крим. закон вступає в силу (набирає чинності)	Крим. закон втрачає силу (втрачає чинність)
з моменту, який вказаний в самому законі (напр.., ст..1 Розділ.1 прикінцевих і перехідних положень КК Укр.) через 10 днів з дні його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене законом, але не раніше дня його опублікування (ч.1 ст. 4 КК)	у випадку його заміни новим (в тексті нового закону є вказівка на відміну старого закону) у випадку відміни його дії іншим законом, що набрав сили (див. ст.. 188 КК) із спливом строку, вказаного в законі чи у зв’язку зі зміною умов чи обставин, внаслідок яких цей закон був прийнятий.

 

б) Кримінальний закон може мати зворотну дію. Це питання регламентується ст.. 5 КК

Зворотна дія крим. закону – це властивість нового кримінального закону поширювати свою дію на діяння, які були вчинення до набрання ним чинності. Є такі положення, що характеризують зворотну дію кримінального закону:

 

Закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи має зворотну дію в часі на:

- діяння,вчинення до набрання ним чинності, в т.ч. на

- осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Закон про кримінальну відповідальність, що

частково пом’якшує крим. відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а

частково посилює крим. відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію в часі лише в тій частині, що пом’якшує або іншим чином поліпшує становище особи.

Якщо після вчиненого особою діяння, передбаченого КК укр.. відповідний закон змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що

- скасовує діяння,

- помякшує крим. відповідальність,

- іншим чином поліпшує становище особи - ст.5 ч.4 КК.

 

 

3. Дія кримінального закону у просторі – це застосування (або поширення, чинність, юрисдикція) крим. закону за місцем вчинення злочину.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі визначається на підставі т ериторіального принципу.

Сутність цього принципу виражена в ч. 1 ст. 6 КК, де зазначено, що особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 6 КК, злочин визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України, незалежно від того, де особу було віддано до суду в зв'язку з його вчиненням.

Злочин вважається вчиненим на території України у випадках, коли:

1) він розпочатий і закінчений на території України;

2) він підготовлений за межами України, а дії, що утворюють його, вчинені на території України;

3) суспільно небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами України, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України (наприклад, постріл було зроблено з території Молдови, а смертельне поранення особи сталося на території України)

Однак практично будь-яка із держав, на території якої була вчинена певна частина злочинних дій, може застосовувати щодо особи, яка вчинила злочин, свої кримінальні закони, якщо відповідальність за такі злочини в них передбачена.

Частина 3 ст. 6 КК вказує також на випадки вчинення злочину в співучасті. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України. Тому відповідно до ст. 27 КК злочин належить вважати вчиненим на території України, якщо організаційна діяльність, підмовництво, пособництво були здійснені за кордоном, а виконавець діяв на території України, а також у протилежних випадках, коли той чи інший співучасник діяв в Україні, а виконавець злочину — за кордоном.

Територіальний принцип чинності закону в просторі вимагає з'ясування, що таке «територія України». Поняття території визначається на підставі норм державного і міжнародного права, зокрема Закону України від 4 листопада 1991 р. «Про державний кордон України». Стаття 1 цього Закону зазначає: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору».

Поняттям «територія України» охоплюються:

а) суша, море, ріки, озера і решта водойм, надра землі в межах кордону України, а також повітряний простір над сушею і водним простором, у тому числі і над територіальним морем. До територіального моря України належать прибережні морські води Шириною12 морських миль, що відлічуються від лінії найбільшого відливу як на материку, так і на островах, належних Україні, або від прямих початкових ліній, що з'єднують відповідні точки. Географічні координати цих точок затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках іншаширина територіального моря України може встановлюватися міжнародними договорами України, а при відсутності договорів — у відповідності із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;

б) військові кораблі, приписані до портів на території України, що знаходяться під прапором України у відкритому морі, в територіальному морі або портах інших держав;

в) невійськові судна, приписані до портів на території України, що знаходяться під прапором України у відкритому морі;

г) іноземні невійськові судна, що знаходяться в територіальному морі чи порту України. Згідно з п. 5 ст. 28 Закону України «Про державний кордон України» прикордонні війська України мають право знімати з такого судна і затримувати осіб, які вчинили злочин і підлягають кримінальній відповідальності за законодавством України, передавати цих осіб органам дізнання та слідства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

г) військові повітряні судна України, приписані до аеропортів на її території, які під розпізнавальним знаком України знаходяться у відкритому повітряному просторі, в повітряному просторі чи на аеродромі іншої держави;

д) невійськові повітряні судна України, які приписані до аеропортів на її території і знаходяться поза межами держави у відкритому повітряному просторі під розпізнавальним знаком України.

Виділяють також об'єкти, які не є територією України, але на які поширюються юрисдикція і сфера застосування кримінального законодавства України. Це:

а) континентальний шельф — поверхня і надра морського дна підводних районів, що примикають до узбережжя чи до островів України і знаходяться поза зоною територіального моря до глибини 200 м або за цими межами до такого місця, де глибина покриваючих вод дозволяє розробку природних багатств цих районів. Разом з тим юрисдикція і сфера застосування кримінального законодавства України не поширюються на води, що покривають континентальний шельф, і повітряний простір над ним, режим яких регулюється міжнародним правом;

б) підводні телеграфні кабелі і трубопроводи, що проходять по дну відкритого моря;

в) наукова станція, розташована в Антарктиді. Таку станцію Україна має на острові Галиндес цього материка;

г) запущені в космос об'єкти, що належать Україні та включені відповідно до Конвенції «Про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір» 1975 р. у реєстр космічних об'єктів України. Такі об'єкти підпадають під юрисдикцію і сферу дії кримінального законодавства України.

5. Поняття і ознаки злочину.

А) Поняття злочину визначено на законодавчому рівні (ст. 11 КК), а саме, злочином є:

- передбачене у КК України

- винне

- суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність)

- вчинене суб’єктом злочину

Діяння - у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 11 КК,- це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи, безпосередньо спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Під дією у КК розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Бездіяльність - це пасивна поведінка, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків.

Щоб встановити, що діяння є злочинним, слід довести, що вчинене діяння характеризується:

· суспільною небезпекою (ч.2 ст.11 КК), яка визначається через істотну шкоду, яку завдано охоронюваним об’єктам, фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (або може бути завдано). Якщо вчинене хоч і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через свою малозначність не становить суспільної небезпеки, воно не є злочинним (ч.2 ст.11 КК)

· кримінальна караність діяння - зміст цієї ознаки слід розуміти не тільки з огляду, що таке діяння передбачене КК України я к злочин, але й те, що за цей злочин передбачає кримінальний закон вид і розмір покарання. Отже, кримінальна караність означає передбачуваність КК такого діяння як злочин та караність його

· винність як ознака злочину ґрунтується на принципі невинуватості (ч.2 ст.2): Особа є невинуватою і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Вина появляється у формі умислу або необережності

 

 

прямий непрямий злочинна злочинна

- визначений самовпевненість недбалість

(конкретний)

- альтернативний

- заздалегідь обумовлений

- такий, що раптово виник

· діяння, щоб його можна було назвати злочинним, має бути виконане лише суб’єктом злочину (ст. 18 – 22 КК). Суб’єктом злочину є «фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати крим. відповідальність»

Б) Відмінність злочину від інших правопорушень

за об’єктом	за характером і ступенем суспільної небезпеки	за характером санкцій	за органами, що застосовують покарання
він за своїм соціальним значенням більш важливий, ніж об’єкти відповідних адм.., цив., дисципл. правопорушень	злочини є суспільно небезпечними, а правопорушення - шкідливими	1. кр.-правові санкції більш репресивні, передбачають більш серйозні обмеження 2. покарання тягне негативний наслідок – судимість – інші – ні Злочини визначаються тільки КК, а правопорушення регулюються адм., цив, сім.	тільки суди, а за правопорушення не тільки суд, а й службові особи (саніт.лікар, напр.)