Добровільна відмова від доведення злочину до кінця, її відмінність від дійового каяття. Особливості добровільної відмови при співучасті.

А) Крим. закон внормовує добровільну відмову при незакінченому злочині (ст.. 17 КК) як обставину, яка за певних умов виключає крим. відповідальність.

Ознаками добровільної відмови у крим. праві є:

- остаточне припинення особою

- за своєю волею

- готування до злочину або замаху на злочин

- якщо при цьому особа усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Якщо в наявності будуть всі (сукупно) ознаки, є підстави стверджувати, що особа сама відмовилась вчиняти злочин.

Можуть бути такі наслідки:

1. Особа, яка добровільно відмовилась від доведення злочину до кінця, підлягає крим. відповідальності в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину (напр., див., п.14 Пост. Пл. ВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості»)

2.. Якщо ж у фактично вчиненому діянні відсутні ознаки складу іншого злочину, до крим. відповідальності особа не притягується (тт., крим. відповідальність виключається у зв’язку із добровільною відмовою злочин до кінця)

Б) Відмінність ДВ від дійового каяття

Добровільна відмова дійове каяття

за юридичною природою	обставина, яка за певних умов (встановлених крим. законом) виключає відповідальність	обставина, яка у встановленому законом порядку є підставою звільнення від крим. відповідальності
за часом здійснення	лише на стадіях готування до злочину або замаху на злочин	після вчинення злочину (поведінка особи винного позитивна)
за ступенем тяжкості вчиненого злочину	закон не обмежує можливість добровільної відмови при будь-яких злочинах	- при вчиненні злочину невеликої тяжкості - або необережний злочин середньої тяжкості

 

В) Особливості добр. відмови при співучасті врегульовані на законодавчому рівні окремою статтею КК (ст.. 31 КК), де мова йде про можливість добровільної відмови з боку всіх співучасників, але за певними умовами, на які чітко вказує крим. закон.

1. Так, якщо виконавець (співвиконавець) добровільно відмовився від вчинення злочину, він не підлягає крим. відповідальності за наявності умов, що передбачають добровільну відмову (ст. 17 КК). Тоді як інші співучасники (організатор, пособник, підбурювач) підлягають крим. відповідальності за готування до злочину або за замах на той злочин, від вчинення якого відмовився виконавець.

2. Інші співучасники ((організатор, пособник, підбурювач)) не підлягають крим. відповідальності при добровільній відмові, якщо вони:

- відвернули вчинення злочину, або

- своєчасно повідомили відповідні органи держ. влади про злочин, що готується або вчиняється.

Причому добровільною відмовою пособника є також:

- ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину, або

- не усунення перешкод вчиненню злочину.

3. Виконавець в такому разі підлягає крим. відповідальності за готування чи замах залежно від того, на якій стадії його діяння було припинено.

Підстави і межі кримінальної відповідальності співучасників злочину

Визначені у КК окремими нормами (див. ст. 29 та ст. 30 КК), в яких вказані вимоги щодо кваліфікації дій співучасників.

· Так, дії виконавця (співвиконавця) слід кваліфікувати за ст.. О.Ч. КК, яка передбачає вчинений ним злочин (якщо особа вчинила умисне вбивство без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин, її слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК).

Дії організатора, пособника, підбурювача підлягають крим. відповідальності за відповідними частинами ст. 27 КК (ч. 3 - організатор, ч. 4 – підбурювач, ч. 5 – пособник) і тією статтею (частиною статті) ОЧ КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем (напр.., К. – ч.3 ст. 27 КК, ч. 1 ст. 185 КК; Ю. – ч. 5 ст. 27 КК, ч. 1 ст. 212 КК; С. – ч. 4 ст. 27 КК, ч. 2 ст. 194 КК).

· При призначенні покарання та кваліфікації вчинених дій співучасників слід ознаки, що характеризують особу окремого співучасника ставити в вину лише йому. Інші обставини, що обтяжують відповідальність, передбачені в статтях ОЧ КК як ознаки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться у вину лише тому співучаснику, який усвідомлював їх.

· Якщо виконавцем вчинено незакінчений злочин, інші співучасники несуть відповідальність за співучасть у незакінченому злочині (напр., К. – ч.5 ст. 27 КК, ч. 1 ст. 14 КК, ст. 113 КК – диверсія).

· При ексцесі виконавця співучасники не підлягають крим. відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалось їх умислом.

Причетність до злочину та її види

Це дія (чи бездіяльність), яка хоч і пов’язана з вчиненим злочином, але не є співучастю

За КК можна виділити такі форми причетності (ч. 6, 7 ст. 27 КК):

1.

· Заздалегідь не обіцяне приховування злочину (активна діяльність особи, спрямована на приховування злочинця, засобів, знарядь злочину, його слідів або предметів, здобутих злочинним шляхом (напр.., ст.. 396 КК – мова йде про можливість притягнення до крим. відповідальності за приховування лише тяжких чи особливо тяжких злочинів, див. також ч. 2 ст. 396 КК – не підлягають крим. відповідальності за приховування злочину члени сім’ї, або близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначено законом

Близькі родичі – батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати, сестри, дід, баба, онуки

Члени сім’ї – особи, які спільно проживають і ведуть спільне господарство, а також особи, які перебувають на вихованні чи утриманні.

· В КК передбачено самостійною нормою крим. відповідальність за найбільш небезпечний вид причетності (ст.. 256 КК) – заздалегідь необіцяне сприяння учасникам злочинних організацій чи укриття їх злочинної діяльності. (якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то їх слід кваліфікувати як співучасть у злочині у виді пособництва).

2. Іншою формою (видом) є придбання чи збут майна, здобутого злочинним шляхом – активна діяльність, що виявляється у купівлі чи інший оплатній передачі майна, здобутого злочинним шляхом, або зберігання такого майна (ст.. 198 КК).

3. Виділяють ще такий вид причетності як потурання - виражається в тому, що особа, яка зобов’язана була і могла перешкодити вчиненню злочину, не зробила цього, і злочин було здійснено (напр.., працівник міліції знає, що готується злочин, але не припиняє його) На практиці питання про відповідальність у потуранні вирішується так:

- якщо потурання було заздалегідь обіцяним, воно стає пособництво (у формі сприяння переховуванню чи усунення перешкод)

- заздалегідь не обіцяне потурання утворює собою у випадках, передбачених КК, службовий злочин (зловживання службовим становищем чи службова недбалість).

4. Крим. закон (ч. 7 ст. 27) до причетності відносить обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи несуть крим. відповідальність лише у випадках, коли вчинене діяння містить ознаки іншого складу злочину (див. ч. 3 ст. 243 КК)

Поняття, ознаки і види множинності злочинів. Відмінність множинності від одиничного злочину і конкуренції кримінально-правових норм.

А) Поняття множинності визначено в теорії крим. права. Це

вчинення однією особою двох або більше злочинів, коли принаймні два з них зберігають своє крим.-правове значення, тт. за два із вчинених сусп. -небезп. діянь не виключається можливість притягнення до крим.відповідальності або у особи зберігається судимість за раніше вчиненийзлочин.

До множинності відносять повторність, сукупність, рецидив (Р. VІІ ст.. 32-35 КК)

Б) Множинність злочинів характеризується такими ознаками:

1. Одна особа вчиняє декілька (два і більше) кримінально-правових діянь (послідовно – одне за іншим або одночасно).

2. Кожне із вчинених діянь містить ознаки самостійного складу злочину (напр., вбивство – ч. 1 ст. 115 КК і крадіжка – ч. 3 ст. 185).

3. Кожен злочин тягне за собою крим.-правові наслідки, тт. особа зазнає осуд, їй може бути призначено покарання т.п.).

4. Особа, яка вчинила злочин, має непогашену або не зняту судимість (напр., вчиняє крадіжку – ч. 2 ст. 185 КК і має непогашену судимість за грабіж – ч. 1 ст. 186 КК).

В) На законодавчому рівні, в спеціальний літературі та наукових дослідженнях, в правозастосуванні виділяють три види (форми) множинності:

- повторність (ст.. 32 КК)

- сукупність злочинів (ст.. 33 КК)

- рецидив (ст.. 34 КК).

Кожному з цих видів характерні загальні ознаки множинності, а також спеціальні ознаки, які допомагають відрізнити їх один від одного.

Відмінність