Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства ч. 1 ст. 115 КК

Конституція Укр. (ст.. 3) проголошує, що людина, її життя, здоров’я, безпека є найвищою соц.. цінністю. Гарантією здійснення захисту людини є беззастережне виконання судами вимог крим. закону щодо забезпечення прав потерпілих від злочинних посягань.

Основний склад умисного вбивства за законодавчою класифікацією (ст.. 12 КК) відносять до особл. тяжких злочинів.

Безпосередній об’єкт цього злочину є життя людини (динамічний стан організму людини як безперервний процес обміну матерії і енергії з оточуючим середовищем). Життя людини починається з початку фізіологічних пологів, а кінцевим моментом життя – час настання смерті. Померлою вважається людина з моменту констатації смерті її мозку (ст.. 15 Закону Укр., «Про трансплантацію органів і тканин людини»)

Об’єктивна сторона вбивства хар-ся: діянням (дія чи бездіяльність), наслідками у вигляді смерті потерпілої особи, причиновим зв’язком між діянням та наслідком – смертю (інші об’єктивні обставини: час, місце, спосіб, обстановка, знаряддя вчинення злочину на кваліфікацію не впливають, крім таких, які визначені як кваліфікуючі ознаки в ч. 2 ст. 115 КК).

Діяння – посягання на життя іншої особи як ознака об’єктивної сторони – частіше проявляється як усвідомлена вольова активна поведінка (тт. у формі злочинної дії), хоча не виключаються випадки заподіяння смерті шляхом бездіяльності (напр., ненадання потрібної мед. допомоги тощо).

Склад умисного вбивства є матеріальним, що означає обов’язковість встановлення причинового зв’язку між діянням винної особи і наслідком у виді смерті як закономірним необхідним результатом.

Суб’єктом цього вбивства є осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилось 14 років. Не виключена можливість так званого посереднього вчинення умисного вбивства, коли особа, яка наділена ознаками суб’єкту використовує для вбивства неосудну, малолітню особу, чи особу, яка введена в оману – тоді до відповідальності буде притягнуто та визнано виконавцем вбивства особу, яка використала інших як знаряддя, інструмент вбивства.

Суб’єктивна сторона основного складу умисного вбивства хар-ся умислом, який може бути як прямим, так і непрямим. (винна особа усвідомлює сусп.. небезпечність своїх дій, спрямованих на заподіяння смерті потерпілому, передбачає, що в результаті її дій потерпілому буде заподіяна смерть і бажає (при прямому умислі) або свідомо припускає (при непрямому умислі) настання смерті потерпілого).

Пленум ВСУ у постанові «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я особи» № 2 від 07.02.03 наголошує на необхідності ретельного дослідження всіх обставин справи при розслідуванні справ про умисне вбивство, щоб уникнути помилок у кваліфікації вчиненого діяння. Так, зокрема, неможна розглядати я к умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, отриманого при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав такого наслідку. Такі дії, залежно від змісту суб’єктивної сторони, можуть кваліфікуватись як умисне вбивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (п. 26 вказ. постанови).

Для встановлення причин смерті призначення судом експертизи є обов’язковою вимогою закону (див., ст.. 76 КПК)..

Умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115КК, і без ознак, передбачених ст.. 116-118 КК, зокрема в обопільній сварці бійці, інших мотивів …, кваліфікують за ч. 1 ст. 115КК як просте вбивство (п. 20 вказ. постанови).

 

 

63. Кваліфікуючі ознаки умисного вбивства перераховані в 13-ти пунктах ч. 2 ст. 115КК. Це умисне вбивство:

1. Двох або більше осіб (п. 5.п ПВСУ) – їх вбивство охоплюється єдиним умислом. Наявність розриву у часі при реалізації такого умислу значення не має. 2. Малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 6 п. ПВСУ) – це умисне позбавлення життя особи, який не виповнилось 14 років, коли винний достовірно знав про це, або припускав, чи за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати. Щодо вагітної жінки –якщо винний завідомо знав про такий стан потерпілої.

3. Заручника або викраденої людини (п. 7 п. ПВСУ). Треба встановити, що потерпіла особа – заручник, тт. особа, яка була захоплена чи трималася з метою спонукати її родичів, держ. або інш. установу, підпр-во, орг.-цію, фіз. або служб. особу до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії, як умови звільнення, і що винна особа усвідомлювала це. Якщо винний вчинив захоплення заручника, а потім вбив його, дії винної особи слід кваліфікувати як сукупність злочинів (захоплення заручника, що спричинило тяжкі наслідки та умисне вбивство заручника).

4. Вчинене з оосбл. жорстокістю (п. 8 п ПВСУ) вважається тоді, коли винний, позбавляючи потерпілого життя усвідомлював, що завдає йому особл. фізичних, психічних чи моральних страждань, а також, якщо воно було поєднано із глумлінням над трупом або вчинювалось у присутності близьких потерпілому людей, і винний усвідомлював, що такими діями завдає їм особл. фізичних чи моральних страждань.

Якщо з метою подальшого приховання злочину, винний знищив або розчленував труп, такі дії не можна кваліфікувати як вбивство, вчинене з особл. жорстокістю.

5. Вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 89 п ПВСУ) – якщо винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує такий спосіб вбивства, який є небезпечним і для інших людей. Небезпека має бути реальною.

При помилці винного у виборі способу кваліфікація здійснюється як замах на вчинення такого злочину.

Коли при вчиненні вбивства способом, небезпечним для життя багатьох людей, заподіюється смерть кільком потерпілим, то дії винного слід кваліфікувати ще і за п. 1 ч. 2 ст. 115КК.

6. З корисливих мотивів (п. 10 п ПВСУ) – коли винний бажав одержати матер. блага для себе чи інш. осіб, одержати ч и зберегти певні майнові права, уникнути матер. витрат чи обов’язків або досягти іншої матер. вигоди, яку він бажав отримати через вбивство. Важливо встановити при цьому, коли виник мотив: як до початку, чи під час вбивства (значення не має, але характеризує особу винного).

Таким же чином кваліфікуються дії винного, якщо він вчиняє умисне вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини в певних корисливих цілях.

7. З хуліганських мотивів (п. 11 п ПВСУ) – коли винний позбавляє інш. особу життя через явну неповагу до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами спів життя і нормами моралі або без будь якої причини чи з використанням малозначного приводу. Пленум ВСУ наголошує, що не можна кваліфікувати як умисне вбивство з хуліганських мотивів, якщо воно вчинене під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а також з ревнощів, помсти чи інш. мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому було порушено громадський порядок.

8. Особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням нею служб. чи гром. обов’язку (п. 12 п ПВСУ)- якщо цей злочин вчинено з метою не допустити чи припинити правомірну діяльність потерпілого у зв’язку з виконанням ним зазначених обов’язків, змінити хар-р її чи помститись за таку діяльність.

Близькі родичі в контексті цієї кваліфікуючої обставини – це батьки, один із подружжя, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки (див. п. 11 ст. 32 КПК).

Слід відрізняти цей злочин від посягання на життя держ. чи гром. діяча за такими ознаками:

- за безпосереднім об’єктом:ст.. 112КК – безпека держави в політ. сфері та життя держ. чи гром. діяча; п. 8 ч.2.ст. 115КК – життя особи, яка виконує службовий чи громадський обов’язок;

- за об’єктивною стороною: ст. 112КК – замах на вбивство або вбивство, а п. 8 ч. 2 ст. 115 КК – вбивство;

- за суб’єктивними ознаками: ст.. 112КК – прямий умисел і мета припинити діяльність держ. діяча чи керівника партії, а п. 8 ч. 2 ст. 115КК – прямий умисел щодо позбавлення життя службової особи чи особи, що виконує громадський обов’язок.

9. З метою приховати інш. злочин або полегшити його вчинення (п. 13 п. ПВСУ) – немає значення, чи був винний причетним до того злочину, який приховує. Якщо він вчинив умисне вбивство з метою приховати інш. раніше вчинений ним злочин, його дії кваліфікують за сукупністю злочинів (за приховуваний злочин та за п. 8 ч. 2 ст. 115КК). Додаткової кваліфікації ще й за ст.. 396КК – приховування злочину - немає потреби. Якщо таке вбивство було заздалегідь обіцяне – тоді п. 8 ч. 2 ст. 115КК та пособництво у тому злочині (вчиненому іншою особою), що приховується.

10. Поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. 14 п ПВСУ) – має місце у процесі вчинення зазначених злочинів чи відразу ж після них.

Умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть із трупом тягне відповідальність також за цією ознакою (п. 10 ч. 2 ст. 115КК).

Коли потерпілу особу було вбито через певний час після зґвалтування чи насильницького задоволення з нею статевої пристрасті, то дії винного кваліфікують за сукупності злочинів – зґвалтування чи ст.. 153КК та умисне вбивство з метою приховати вчинений злочин.

11. Вчинене на замовлення (п. 15 п ПВСУ) – здійснюється особою (виконавцем) за дорученням інш. особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник – вчинити в інтересах виконавця певні дії матер. чи нема тер. хар-ру або ж не вчиняти їх.

Якщо замовлення мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч.2 ст. 115КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцю дії – до чи після вбивства, виконав чи ні замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні.

Коли умисне вбивство на замовлення вчиняється з корисливих мотивів, то виконавцю у вину ставиться і ця ознака.

Дії замовника залежно від конкретних обставин визнають підбурюванням або організаторськими діями і кваліфікують відповідно за ст.. 27 (підбурювач чи організатор) та п. 11 ч. 2. ст.. 115КК.

Якщо замовник одночасно був і співвиконавцем умисного вбивства, яке замовив, його дії підлягають кваліфікації як вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб (п. 11, 12 ч. 2 ст. 115КК).

При вчиненні умисного вбивства на замовлення мотиви замовника і виконавця можуть не співпадати, тоді кожен з них буде відповідати лише за дії, що охоплювались їх умислом.

Замовник не несе відповідальності за ексцес виконавця.

Якщо виконавець не довів злочин до кінця з причин, що від нього не залежали, дії замовника кваліфікують залежно від стадії, на який виконавець припинив злочинну діяльність (як співучасть у готуванні чи замаху).

12. Вчинення за попередньою змовою групою осіб (п. 16 п ПВСУ) – вважається тоді, коли у позбавленні потерпілого життя брали участь дві і більше особи, які заздалегідь до початку злочину домовились про спільне його вчинення.

Відповідальність за таке вбивство несуть і особи, які хоч безпосередньо і не вчиняли дій, якими заподіяна смерть, але об’єднані умислом на позбавлення життя потерпілого, виконали хоча б частину дій, необхідних для реалізації цього умислу (це такі дії як: застосування на початку нападу насильства до потерпілого, щоб привести його у безпорадний стан, подолання опору потерпілого, щоб полегшити спричинення йому смерті інш. співучасниками, усунення перешкод, що заважають чи ускладнюють в даній ситуації заподіяння смерті потерпілому, надання виконавцю, який за домовленістю позбавляє життя потерпілого конкр. допомоги – поради, передача знарядь вбивства, ведення спостереження за потерпілим, обстановкою безпосередньо перед вбивством чи під час його вчинення, щоб забезпечити реалізацію спільного умислу тощо).

Якщо співучасники діяли узгоджено щодо декількох потерпілих, хоча кожний з них позбавив життя одного потерпілого, їх дії кваліфікують я к умисне вбивство двох або більше осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Важливим є роз’яснення пленуму ВСУ щодо кваліфікації умисного вбивства, вчиненого організованою групою осіб. В залежності, яка це група (злочинна організація, озброєна банда, тер. група чи тер. організація, непередбачене законом воєнізоване чи збройне формування ….) відповідальність учасників групи настає за сукупністю злочинів, напр.. п. 12 ч. 2 ст. 115КК та ст.. 257КК.

13. Вчинене особою, яка вчинила раніше умисне вбивство (крім вбивства, передбаченого ст. 116-118КК), повторне вбивство – відповідальність настає незалежно від того, чи була винна особа засуджена за перший злочин, чи вчинила вона закінчене вбивство, чи готування або замах на нього, була вона виконавцем чи інш. співучасником вбивства.

Окремої кваліфікації потребують дії, вчинені раніше, і сам ост. кваліфікації підлягають як повторне вбивство дії, вчинені після (напр., ст.. 14, ч. 1 ст. 115 та п. 13 ч. 2 ст. 115КК).

Крим-прав. значення для кваліфікації повторного вбивства мають не тільки дії, передбачені ст.. 115КК, а й у разі вчинення вбивства, що передбачено інш. статтями КК (ст.. 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст.404, 443КК).

Наявність в діях особи кваліфікуючих ознак, передбачених крим. законом (ч. 2 ст. 115КК) значною мірою підвищує ступінь сусп.. небезпеки умисного вбивства, впливає на зміну кваліфікації вчиненого діяння (за відповідним п. ч. 2 ст. 115КК) та вид і розмір покарання. Санкція ч. 2 ст. 115КК передбачає найтяжчий вид крим. покарання – довічне позбавлення волі.

У разі засудження винного за декількома пунктами ч. 2 ст. 115КК окремо за кожним пунктом покарання не призначається (воно в межах санкції ч. 2 ст. 115КК), однак це впливає на оцінку судом тяжкості вчиненого злочину, особи винного.

14. З мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

 

 

Види умисного вбивства

Умисні вбивства можна поділити за певними критеріями на види. Так:

а) за формою вини:

- умисні вбивства (ст.. 115 – 118КК) з прямим або непрямим умислом

- необережне вбивство (ст.. 119КК) зі злочинної недбалості чи злочинної самовпевненості;

б) за ступенем тяжкості:

- основний склад умисного вбивства, без обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115КК, і пом’якшуючих, передбачених ст.. 116-118КК (просте вбивство)

- кваліфіковані склади умисного вбивства. В ч. 2 ст. 115КК передбачено 13 пунктів, в яких перераховані обставини, за наявності яких просте вбивство слід вважати кваліфікованим. (ці обставини див. в пит.. 80)

- умисні вбивства з пом’якшуючими обставинами, передбаченими в ст.. 116КК - умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, в ст.. 117КК – умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, в ст.. 118КК – умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Саме поняття «вбивство» визначене в ч. 1 ст. 115КК

як протиправне заподіяння смерті іншій особі, при цьому законодавець вказує на форму вини – умисні дії, спрямовані на заподіяння смерті або необережне заподіяння смерті (ст.. 119КК) потерпілій особі.

Отже, це поняття, яким законодавець користується і в інш. статтях КК, в яких передбачена відповідальність за заподіяння смерті протиправно, є загальним для групи злочинів, безпосереднім об’єктом яких є життя іншої особи. Воно включає в себе як діяння (у формі дії чи бездіяльності), так і наслідок у вигляді смерті потерпілої особи (як результат діяння винного).

Є в КК також норми, в яких передбачається відповідальність за посягання на життя (держ. чи громадського діяча, судді, працівника правоохоронного органу, представника іноземної держави). В цих випадках поняття «посягання» більш ширше, ніж поняття «вбивство», бо включає в себе і замах на вбивство і власне вбивство.

Вважають в науці, що це особливі випадки, коли спричиняється смерть потерпілим, спеціально визначеним в статтях ОЧ КК.

Крім безпосереднього об’єкту види поєднані тим, що при встановленні об’єктивної сторони у всіх складах вбивств треба встановити три ознаки:

- діяння (дію чи бездіяльність)

- наслідки у виді смерті

- причинний зв'язок між діянням і настанням смерті.

Суб’єктом цих злочинів, крім передбачених ст. 118 та ст. 119КК, може бути фізична, осудна (або обмежено осудна) особа, якій до вчинення вбивства виповнилось 14 років. Відповідальність за вбивства, передбачені ст..118 та ст. 119КК настає з 16 років.

За юридичною природою основний склад умисного вбивства та кваліфіковані його вид и відносяться до особливо-тяжких злочинів, причому кваліфіковані види є за ступенем сусп.. небезпечності більш тяжкими

(покарання за ч. 1 ст. 115КК – від 7 до 15 років, а

за ч. 2 ст. 115КК – від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі).

Що ж до привілейованих складів умисного вбивства, тт. тих, що передбачені ст. 116, ст. 117 та ст. 118КК – то це є перші з них – злочини середньої тяжкості, а передбачений ст. 118КК – злочин невеликої тяжкості.

Як це встановлено законом, умисні склади злочинів, в тч умисне вбивство без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин є більш суспільно небезпечним, ніж вчинене вбивство з необережності (до 5 років позбавлення волі).

Отже, ретельне дослідження всіх обставин справи, пов’язаних із протиправним винним заподіянням смерті інш. особі, має велике значення, а саме:

- допомагає відмежувати вбивство від самогубства;

- правильно кваліфікувати заподіяння смерті інш. особі, враховуючи всі об’єктиві і суб’єктивні ознаки кожного конкретно вчиненого діяння;

- вибрати відповідне покарання особі, винній у вчиненні вбивства (в залежності від його виду).