Залишення в небезпеці – ст.. 135 КК



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Залишення в небезпеці – ст.. 135 КК



Цей злочин входить до групи злочинів, передбачених Розділом ІІ ОЧ КК, родовим об’єктом яких є життя і здоров’я особи.

Безпосереднім об’єктомосновного складу залишення в небезпеці є безпека життя людини – це стан захищеності людського життя крим. –прав. засобами.

Потерпілою особою від цього злочину визнається особа, яка хар-ся сукупністю таких ознак: 1) вона перебуває в безпорадному стані; 2) позбавлена можливості вжити заходи щодо самозбереження через малолітство, старість, хворобу чи внаслідок інш. безпорадного стану.

Об’єктивна сторонацього злочину полягає у злочинній сусп.-небезп. бездіяльності, що виявляється у залишенні без допомоги потерпілої особи, тт. винна особа не вживає заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілої особи, хоча повинна і могла була запобігти можливі злочинні наслідки.

Злочин є закінченим з моменту ухилення від надання потерпілій особі, що перебуває в небезпечному для життя стані допомоги, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога.

За описом об’єктивної сторони цей склад злочину – формальний.

Суб’єкт залишення в небезпеці – спеціальний. Є дві категорії осіб, що можуть бути притягнуті як суб’єкти цього злочину:

а) які зобов’язані були піклуватись про особу потерпілого і мали змогу надати їй допомогу або

б) які самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан.

Правовий обов’язок піклуватись про осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані може бути зумовлений законом чи інш. нормативно-правовим актом (батьки зобов’язані піклуватись про своїх дітей, діти – про батьків тощо), тт. такий обов’язок може випливати із родинних стосунків, професії винного, із договору, службового статусу, вабо із попередньої поведінки винного.

Суб’єктивна сторона хар-ся виною у формі прямого умислу. Виний усвідомлює, що залишає без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному стані і позбавлена можливості вжити заходів в щодо самозбереження, а також, те, що він зобов’язаний піклуватись про цю особу і має реальне можливість надати їй допомогу, або що він сам поставив потерпілу особу у небезпечний для її життя стан, і бажає вичнити саме так ( залишити потерпілу особу в небезпеці).

Кваліфікованими видами цього злочину є:

- залишення без допомоги матір’ю своєї новонародженої дитини (якщо мати не перебувала в обумовленому пологами стані /ч. 2 ст. 135КК\) та

- якщо залишення в небезпеці спричинила смерть особи чи інш. тяжкі наслідки /ч. 3. ст.. 135КК/

Ставлення винної особи до смерті потерпілого чи інш. тяжких наслідків може бути тільки необережним (якщо умислом охоплюється смерть потерпілої особи за таких обставин – кваліфікація дій винного за відповідною частиною ( і пунктами) ст.. 115КК – в залежності від наявності чи відсутності кваліфікуючих ознак).

Під інш. тяжкими наслідками у цьому злочині слід розуміти заподіяння потерпілому тяжких тіл. ушкоджень, зникнення його без вісти тощо.

При настанні смерті чи інш. тяжких наслідків через залишення потерпілої особи в безпорадному стані без допомоги, слід встановити, чи знаходяться ці наслідки у причиновому зв’язку із злочинною бездіяльністю винної особи.

За ступенем тяжкості основний склад залишення в небезпеці є злочином невеликої тяжкості, залишення матір’ю новонародженої дитини в небезпеці є злочином середньої тяжкості, а кваліфікований вид злочину, передбачений ч. 3 ст. 135КК є тяжким злочином.

 

 

73. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби – ст.. 130КК –кваліфікований вид цього злочину.

Безпосередній об’єктцього злочину – безпека здоровя людини (ч. 3 ст. 130КК).

Потерпілою визнається особа, яку поставили в небезпеку зараження ВІЛ чи інш. невиліковною інфекційною хворобою.

Об’єктивна сторона основного складу злочину проявляється в активних діях, які ставлять іншу особу в небезпеку зараження ( ВІЛ-інфекція може передаватись статевим шляхом, при використанні для ін’єкцій нестерильних шприців, шляхом введення донорської крові чи її препаратів, що містять вірус, з молоком матері. Це майже вичерпний перелік способів зараження ВІЛ-інфекцією, таким же чином особа може бути поставлена в небезпеку зараження невиліковною інфекційною хворобою)

Основний склад злочину є формальним і закінченим вважається з моменту поставлення в небезпеку зараження іншу особу.

В ч. 2 ст. 130КК передбачено цілком самостійний склад злочину, об’єктом якого є здоров’я інш. особи. Об’єктивна сторона – зараження ВІЛ чи інш. невиліковною інфекційною хворобою.

Суб’єкт – спеціальний – особа, яка знала, що вона є носієм вірусу, осудна і досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона проявляється з необережністю.

У разі умисного зараження ВІЛ-інфекцією чи інш. невиліковно інфекційною хворобою іншої особи, відповідальність настає відповідно до ч. 4 ст. 130КК.

Сусп. небезпека цього злочину в тому, що таке діяння сприяє масовому розповсюджуванню небезпечного захворювання серед населення, а також впливає негативно на моральне здоровя суспільства.

Кваліфікуючи ознаки цього злочину:

- зараження двох або більше осіб, або неповнолітнього особою, яка знала про те, що є носієм вірусу (ч. 3 ст. 130КК).

За ступенем тяжкості основний склад цього злочину є злочином середньої тяжкості, а кваліфікований – тяжкий злочин.

 

 

74. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини – ст.. 146КККваліфіковані види цього злочину.

Безпосереднім об’єктом злочину є особиста (фізична) свобода людини, а додатковим – безпека життя чи здоровя потерпілого.

Потерпілою особою визнається особа, яку позбавлено волі незаконно, або викрадено, незалежно від віку, громадського чи соціального стану тощо.

З об’єктивної сторонизлочини може бути вчинений в двох формах:

- незаконне позбавлення волі (коли воно здійснюється всупереч Конституції, законів Укр, м/н договорів. Слід відрізняти від затримання чи арешту, здійснених за процедурою відповідно до закону, напр., затримання злочинця, арешт з метою запобігти незаконний вїзд до країни тощо).

Незаконе затримання може полягати в утриманні особи в місті, де вона не бажає бути , або не має можливості вільно залишити таке місце. Це м.б. приміщення (кімната, підвал, лікарня), інш. місця (дах, трансп. засіб) чи місцевості (гори, острів тощо).

Способами вчинення цього злочину м. б.: обман, зловживання довірою, відібрання засобу пересування тощо.

Це є формальний злочин. Закінченим вважається з моменту факт. захоплення людини і переміщення її хоча б на якийсь час в інше місце.

- викрадення людини може бути як таємним (коли потерпіла особа не розуміє значення вчинюваних дій через малолітство, безпорадний стан тощо), або відкритим (коли такі дії спостерігають свідки і потерпіла особа, розуміючи, що вчиняється викрадення).

Закінченим є з моменту заволодіння потерпілим з метою його викрадення.

Суб’єктомцього злочину є фізична осудна особа, який виповнилось 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел та мета – викрасти людини чи незаконно позбавити її волі.

Кваліфікованими видами незаконного позбавлення волі або викрадення людини є вчинення їх:

- щодо малолітнього (до 14 років)

- із корисливих мотивів

- щодо двох або більше осіб

- за попередньою змовою групою осіб

- способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого

- із заподіянням потерпілому фіз.. страждань

- із застосуванням зброї

- протягом тривалого часу.

Особливо кваліфікованими видами цього злочину є: вчинення його організованою групою, або спричинення тяжких наслідків (напр., заподіяння з необережності тяжких тіл. ушкоджень потерпілому, його зникнення безвісти) Якщо з умислом були заподіяні тяжкі тіл. ушкодження, з метою залякати, на замовлення, групою осіб, то такі дії утворюють разом із цим злочином сукупність ще і за ст.. 121КК.

 

 

75. Захоплення заручника – ст. 147КК.Кваліфіковані види

Безпосереднім об’єктом цього злочину є особиста воля потерпілої особи та його недоторканість.

Потерпілою особою є заручник. Це особа, яку захопила або утримує інша особа, погрожуючи заручнику вбивством, спричиненням тіл. ушкоджень або продовжувати утримувати далі.

Заручника захоплюють або тримають з метою спонукати родичів затриманого, держ. іи інш. установу, підпр-во чи орг.-цію, фіз.. або служб. особу до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника.
Об’єктивна сторона злочину:

- захоплення особи як заручника, або

- тримання особи як заручника.

Захоплення означає напад, пов'язаний із затримання та з подальшим обмеженням пересування, поведінки особи.

Тримання – це насильницька заборона заручнику залишати місце, в якому він знаходиться, чи унеможливлення це зробити.

Закінченим цей злочин – з моменту, коли свобода особи була фактично обмежена.

Суб’єкт злочину фізична осудна особа, що досягла 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину хар-ся прямим умислом. Винний усвідомлює, що захоплює заручника (або утримує його) і бажає такі дії вчинити.

Кваліфікованими видами є вчинення цього злочину щодо неповнолітнього, організованою групою, поєднаного з погрозою знищення людей, або спричинення тяжких наслідків.

Якщо заручника було вбито, то дії слід кваліфікувати як сукупність злочинів (захоплення заручника та умисне вбивство заручника або викраденої людини – див.

Під тяжкими наслідками у цьому злочині слід розуміти заподіяння тіл. ушкоджень (і таких, що спричинили смерть потерпілого), великої матер. шкоди тощо.

За ступенем тяжкості основний склад цього злочину є тяжким, а кваліфікований – особливо тяжким.

 

 

76. Експлуатація дітей – ст.. 150 КК. Кваліфіковані види цього злочину

Безпосередній об’єкт цього злочину – особиста свобода дитини, її фізичне і психічне здоровя.

Потерпілою особою є дитина, яка зазнала експлуатації.

Об’єктивна сторона злочину – експлуатація дитини, тт. використання її праці власником будь-якого підпр-ва або підприємцем без належної плати з порушенням умов, встановлених законодавством.

Суб’єктом злочину є загальний суб’єкт. Якщо такі дії вчиняє службова особа, то за наявності ознак службового злочину, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – експлуатація дітей та зловживання владою чи службовим становищем.

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел та наявність мети – отримати прибуток в результаті експлуатації дітей (корислива мета)

Кваліфікованими видами цього злочину є:

- експлуатація кількох дітей одночасно або в різний час

- завдання істотної шкоди здоровю, фізичному розвитку або освітньому рівню дитини

- використання дитячої праці на шкідливому виробництві

Питання захисту дитини, її психічного та фізичного здоровя, обмеження у використанні дитячої праці регулюються Конституцією Укр, м/н правовими актами, ратифікованими ВРУ, підзаконними нормативними актами )див. Конституція Укр, ст.. 52-53, Закон Укр. «Про охорону дитинства» Конвенція ООН «Про права дитини» тощо)

 

 

77. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини ст.. 149 КК Кваліфіковані види цього злочину.

Безпосереднім об’єктомцього злочину - воля, честь, гідність особи. Факультативними об’єктами м. б. здоровя особи, порядок перетинання кордону.

Об’єктивна сторонацього злочину може виражатись в таких формах:

- продаж людини

- інша оплатна передача людини

- інша незаконна угода, об’єктом якої є людина

- вербування, переміщення, переховування, передача чи одержання людини, якщо ці дії вчинені:

- з метою експлуатації

- з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

Суб’єкт злочину – загальний. Це м. б. покупець, продавець, посередник.

Суб’єктивна сторона хар-ся прямим умислом, метою – вчинити саме такі незаконні дії щодо людини та корисливий мотив.

Кваліфікуючі ознаки при вчиненні цього злочину:

- щодо неповнолітнього (до 18 років)

- щодо кількох осіб

- повторно

- за попередньою змовою групою осіб

- з використанням службового становища

- особою, від якої потерпілий був у залежності

- поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого чи його близьких

- поєднане з погрозою такого насильства.

Особливо кваліфікованими видами цього злочину є вчинення дій:

- щодо малолітнього (до 14 років)

- організованою групою

- поєднане з насильством, що є небезпечним для потерпілого чи його близьких

- погроза таким насильством

- тяжкі наслідки.

У примітках до ст.. 149КК визначаються такі поняття:

1. Експлуатація людини – це:

- всі форми сексуальної експлуатації

- використання в порнобізнесі

- примусова праця або примусове надання послуг

- рабство або звичаї, подібні до нього

- підневільний стан

- залучення у боргову кабалу

- вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди

- усиновлення (удочеріння) з метою наживи

- примусова вагітність

- втягнення в злочинну діяльність

- використання у збройних конфліктах тощо.

2. Уразливий стан особи – це зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, що позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею рішення, чинити опір насильницьким чи інш незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інш. обставин.

 

 

78. Зґвалтування – ст.. 152 КК . Кваліфіковані склади цього злочину.

Безпосередній об’єкт – статева свобода та недоторканість особи.

Додатковими об’єктами м. б. : нормальний розвиток н/л осіб, здоров’я, честь, гідність.

Потерпілими м. б. жінки, чоловіки, діти.

Об’єктивна сторона зґвалтування полягає у статевих зносинах (під ними слід розуміти природний гетеро сексуальний статевий акт), які поєднуються:

1) із застосуванням фізичного насильства

2) з погрозою застосування фізичного насильства

3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи

Суб’єктзлочину – осудна особа чоловічої або жіночої статті, яка досягла 14 років.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел та мета – зґвалтувати, тт. вчинити статевий акт проти волі потерпілої особи. Мотиви на кваліфікацію злочину не впливають.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

- повторно

- особою, яка вчинила один із статевих злочинів, крім розбещення неповнолітніх

Особливо кваліфікуючими ознаками є:

- вчинення зґвалтування групою осіб

- зґвалтування н/л особи (ч. 3 ст. 152КК)

- зґвалтування малолітньої особи, або

- спричинення особливо тяжких наслідків (ч. 4 ст. 152КК)

З приводу застосування законод-ва у справах про статеві злочини Пл ВСУ у постанові № 5 від 30.05.08 дає такі роз’яснення:

А) в п. 3 – під фізичним насильством слід розуміти умисний зовнішній негативний вплив на організм потерпілої особи з метою подолати чи попередити її опір, або привести її у безпорадний стан;

Б) в п. 4 – погроза застосування насильства – залякування (як щодо неї, так і щодо близьких їй людей) повинне сприйматися як реальне, що м. б. реалізоване, виходячи з місця, часу,, обстановки, у разі погрози вбивством – такі дії утворюють сукупність – зґвалтування та погроза вбивством;

В) п. 5 – безпорадний стан зумовлюється малолітством, хворобою, розладом психіки, непритомністю, при цьому така особа не могла розуміти хар-ру та значення вчинюваних щодо неї дій, або не могла чинити опір, а винна особа усвідомлювала факт безпорадності потерпілої особи

Для кваліфікації дій як зґвалтування з використанням безпорадності потерпілої особи значення не має чи винний привів до такого стану, чи причиною безпорадності були інші чинники.

Г) п. 9 – для кваліфікації дій групою осіб немає значення попередньо суб’єкти домовились про зґвалтування, чи не було такої домовленості. Треба встановити, що у зґвалтуванні приймали участь декілька суб’єктів, які діяли всі умисно і узгоджено.

Д) в п. 11 – особливо тяжкими наслідками при зґвалтуванні (ч. 4 ст. 152КК) м. б. визнані зокрема:

- смерть або самогубство потерпілої,

- втрата нею органу чи функції

- психічна хвороба

- інш. розлад здоровя не менш 1/3

- непоправне знівечення обличчя

- переривання вагітності

- втрата дітородної або репродуктивної функції,

а також:

- зараження ВІЛ-інфекцією чи інш. невиліковно інфекційною хворобою

- насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

Якщо потерпіла, яку хотіли зґвалтувати, вистрибнула з машини, з балкона, тощо і загинула, або отримала тяжкі тілесні ушкодження, це також охоплюється поняттям «особливо тяжкі наслідки»

Є) в п. 13 – зґвалтування є закінченим злочином з моменту початку статевих зносин. Немає значення, чи закінчила винна особа статевий акт у фізіологічному розумінні.

 

 

79. Статеві зносини хз особою, яка не досягла статевої зрілості – ст.. 155 КК.Кваліфіковані види.

Безпосередній об’єкт злочину – нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток н/л осіб.

Додатковим факультативним об’єктом може виступати здоровя особи.

Потерпілими від злочину – особи жіночої або чоловічої статі, які не досягли статевої зрілості. Статева зрілість означає завершення формування організму чоловіка чи жінки, коли статеве життя, а для жінок, крім того, запліднення, вагітність, пологи та годування дитини, є фізіологічно нормальною функцією і не завдає шкоди організму.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні природного статевого акту з особою, яка не досягла статевої зрілості.

Закінченим є з моменту початку статевого акту.

Суб’єкт злочину – особа чоловічої або жіночої статі, якій виповнилося 16 років, осудна (завжди протилежної статі потерпілої особи)

Суб’єктивна сторона злочину хар-ся прямим умислом (щодо статевої зрілості потерпілої особи психічне ставлення винної особи не виключає необережності. Вирішується це питання з урахуванням обізнаності винного про вік, зовнішній вигляд, поведінку потерпілої особи, тощо).

Кваліфікуючими видами цього злочину є:

- вчинення його батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном, піклувальником, або особою, на яку покладений обов’язок виховувати потерпілого, а також якщо такі дії спричинили безплідність чи інш. тяжкі наслідки.

Пл ВСУ в постанові № 5 від 30.05.08 (п. 16) роз’яснює, що добровільні статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, утворює склад злочину, передбачений ст.. 155КК, коли винна особа усвідомлювала (достовірно знала або припускала), що потерпіла особа не досягла статевої зрілості, а так само коли вона повинна була і могла це усвідомлювати.

Правила проведення суд-мед експертиз (обстежень) встановлюють, що особи, як жіночої, так і чоловічої статі віком до 14 років, вважаються такими, що не досягли статевої зрілості. Встановлення статевої зрілості проводиться щодо осіб віком з 14 до 18 років – на підставі висновку суд-мед експертизи, призначення якої є обов’язковим.

Безплідність як кваліфікуюча ознака злочину (ст.. 155КК) – це втрата потерпілою особою репродуктивної здатності. До інш. тяжких наслідків зокрема слід відносити зараження ВІЛ-інфекцією, інш. невиліковною інфекц. хворобою, самогубство потерпілої особи.

Безплідність та інш. тяжкі наслідки мають перебувати у причинному зв’язку із статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості.

 

 

80. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат - ст.. 175.Кваліфіковані види цього злочину.

Безпосередній об’єкт злочину - конституційне право на з/плату не нижче від визначеної законом і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист )в т.ч. на отримання пенсій, стипендій та інш. виплат).

Об’єктивна сторона злочину полягає у безпідставній невиплаті з/плати, пенсії, стипендії, інш виплат, встановлених законом громадянам більше як за один місяць. Діяння – у формі бездіяльності.

Суб’єкт злочину – спеціальний (керівник підпр-ва, орг.-ції, установи незалежно від форми власності, або громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності).

Суб’єктивна сторона злочину хар-ся прямим умислом (охоплює як безпідставність невиплати, так і період – понад 1 місяць - її не виплати).

Кваліфікованим видом є – вчинення цього злочину внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати з/плати, стипендії, пенсії та інш. встановлених законом виплат.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 161; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.212.120.195 (0.009 с.)