Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Відмежування правопорушення від інших видів порушення правСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Загальний порядок визнання деякого діяння порушенням права - судовий. Таким чином, порушенням права буде дія, визнане протиправним, заподіяла шкоду правам і законним інтересам особи, яка звернулася за захистом. Але не всяке подібне порушення відбувається винне і не всяке тягне юридичну відповідальність, оскільки така може бути не передбачена законодавчо зважаючи неісчерпиваемості похідних від основних прав і свобод. Не буде правопорушенням таке порушення права, за яке не встановлено санкцію, тобто ненаказуемое. Це пов'язано з тим, що правопорушення - є діяння суспільно шкідливий або суспільно небезпечне, тобто таке, яке зачіпає не тільки інтереси окремих осіб, але громадську безпеку і свободу громадських відносин. Караність того чи іншого роду правопорушень - результат державної правоохоронної політики, тоді як охорона, захист і відновлення прав, порушених діями, не визнаними правопорушенням, здійснюються за ініціативою правовласників і відповідно їх уявленням про розумність заходів захисту, ступеня відповідальності порушника та розміру відшкодування. Суспільна небезпека не виділяється в якості загальної ознаки правопорушень, що відрізняють їх від інших порушень прав, оскільки характерна не для всіх з них. Висловлюється думка 16, що суспільна небезпека - ознака ще більш вузької групи порушення прав - злочинів. Ознака суспільної небезпеки притаманний значній кількості адміністративних правопорушень. Такі правопорушення, пов'язані з порушенням правил дорожнього руху, пожежної безпеки, правил зберігання та використання небезпечних предметів і речовин, забезпечення охорони праці і т.п. Таким чином, не можна говорити, що будь-яке адміністративне правопорушення відрізняється від злочину відсутністю ознаки суспільної небезпеки, а тільки про ступінь такої. Відсутність ознаки суспільної небезпеки при незначності шкоди (якщо склад правопорушення не є формальним), тягне за собою застосування ст. 2.9 КоАП РФ - звільнення від адміністративної відповідальності. Спільними для всіх видів порушення права, включаючи правопорушення, є: факт посягання на право або охоронюваний законом інтересу, його протиправність, шкодочинність, наявність причинно-наслідкового зв'язку. Обов'язковими для правопорушення і факультативними для інших видів порушення прав будуть: вина, юридична відповідальність (караність) протиправного діяння. Шкідливість у вигляді громадської небезпеки також характерна виключно для правопорушень.
Адміністративними правопорушеннями (проступками) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: § протиправність; § винність; § відповідальність (адміністративне стягнення). Визначальною з названих ознак є поняття діяння, забороненого адміністративним законодавством. § по-перше, це вольовий акт поведінки певної особи; § по-друге, воно має два аспекти поведінки: дію чи бездію. Дія – активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленої нормами права заборони (наприклад, порушення правил полювання). Бездія – пасивне невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов’язків. Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства, оскільки може завдати шкоди інтересам особи, матеріальним речам, а також загрожує небезпекою. Правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями права, а саме: цивільного, трудового, земельного тощо (порушення правил охорони праці – трудове право; агрохімічних норм – земельне право). Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: у вигляді умисної та необережної. Адміністративне правопорушення багато в чому нагадує злочин – так само воно може бути спрямоване проти громадського порядку, власності, прав і свобод громадян тощо. Головною ознакою, за якою адміністративні правопорушення відрізняються від кримінальних злочинів, є менший ступінь суспільної небезпеки. Адміністративне правопорушення переростає у злочин: якщо адміністративний проступок набув ознак складу злочину; якщо адміністративне правопорушення вчинене вдруге. Із співвідношення відповідних статей кримінального законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення видно, що і злочини і адміністративні правопорушення посягають на однакові за своїм характером об’єкти, саме це складає суспільну небезпеку. Завдання адміністративного і кримінального законодавств складається в охороні від посягань одних і тих же об’єктів. [ред.]Дисциплінарні проступки Дисциплінарні проступки – це суспільно небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність. У Кодексі законів про працю визначено два види стягнень, що можуть бути накладені на працівників – догана і звільнення. Робота деяких категорій працівників пов’язана з підвищеним ризиком і небезпекою, що зумовлює потребу в додержанні чіткої дисципліни і порядку (залізничники, авіатори, митники та інш.) [ред.]Цивільно-правові проступки Цивільно-правові проступки – це суспільно небезпечні порушення майнових і пов’язаних з ними особистих відносин, які регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного, фінансового, аграрного права. На відміну від злочинів, цивільні проступки не мають вичерпного переліку у законодавстві, а їх юридичні наслідки тягнуть за собою правовідновлюючі заходи (невиконання обов’язків за цивільно-правовим договором). Цивільно-правова відповідальність носить в значній мірі компенсаційний характер. Головна мета цивільно-правової відповідальності, на відміну від кримінальної і адміністративної – не покарання чи перевиховання, а відшкодування завданих збитків, оскільки цивільне порушення завдає шкоди насамперед конкретній фізичній чи юридичній особі. [ред.]Конституційні проступки Конституційні проступки – завдають шкоди державному ладу; його об’єктом є закріплені Основним Законом порядок організації та діяльності органів державної влади і глави держави, порядок утворення інших органів держави, форма правління та устрій держави, отже, об’єктом такого проступку можуть ставати форма або апарат держави; ним можуть бути також конституційні права людини. [ред.]Податкові проступки Новим видом правопорушення являються податкові проступки – суспільно небезпечні протиправні діяння, які порушують права і законні інтереси суб’єктів податкових правовідносин. За їх здійснення встановлена юридична відповідальність. [ред.]Матеріальні проступки Матеріальні проступки – суспільно небезпечні протиправні вчинки, які складаються в винному нанесенні збитків майну підприємства його робітником. Матеріальну відповідальність покладено за шкоду, заподіяну підприємству чи організації внаслідок порушення трудових обов’язків. [ред.]Трудові правопорушення Трудові правопорушення (порушення трудового законодавства) – це винні протиправні діяння суб’єкта трудового права, які складаються з невиконання, порушення трудових обов’язків і заборонене санкціями, які містяться в нормах законодавства про працю. [ред.]Процесуальні правопорушення Процесуальне правопорушення зв’язані з порушенням громадянами чи державними органами інтересів правосуддя чи процесуальних прав сторони, з якою правопорушник перебуває в правовідносинах. Не являються процесуальними правопорушеннями незначні витрати процедурного характеру, які допускаються громадянами. Малозначність Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі» (ст. 11 ч. 2 КК). Ознаки малозначного діяння: 1) воно містить формально усі ознаки складу злочину; 2) таке діяння не повинно спричинити істотної шкоди охоронюваним суспільним відносинам; 3) умисел особи повинен бути спрямований саме на вчинення такого малозначного діяння. Прогалина у праві - це повна або часткова відсутність у чинних нормативно-правових актах необхідних юридичних норм. Прогалини в праві виникають, як правило, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них "знищує" іншу. Аналогія права - це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства. Аналогія права застосовується тоді, коли: — немає норми, яка прямо передбачає даний випадок; — немає норми, яка передбачає подібний випадок.
Пеналізація — покарання, яка призначається учаснику змагань за порушення правил змагань або інших регламентуючих документів. Перелік порушень, за які призначається пеналізація, з вказівкою можливих видів пеналізациії, повинен бути включений до Регламенту змагання. Декриміналізація - це вивід об'єкта з кола прийнятих під кримінально-правову охорону тобто визнання діяння незлочинним. Цей процес тісно пов'язаний з крим.-правовою політикою д-ви, яка має враховувати різноманітні інтереси різних соціальних груп і забезпечувати найважливіші з них. Спрямованість Д. значною мірою залежить від зрілості сусп. відносин, поширеності й репидивонебезпечності злочинних посягань, а також розміру заподіюваної ними шкоди. Потреба в тій чи ін. крим.-правовій нормі випливає насамперед із соціально-екон., політ.-демогр. та ін. об'єктивних умов і тенденцій сусп. життя. Підставами Д. діянь є певні вимоги (фактори), які враховуються при скасуванні крим.-правової заборони. До них, зокрема, належать: незначна сусп. небезпека діяння; невисокий ступінь його морального осуду населенням; рідкісне застосування певних крим.-правових норм на практиці; наявність ін. законів, за допомогою яких можна успішно боротися з відповідним видом анти-сусп. поведінки. Д. має на меті: 1) уникнути зайвого застосування найсуворішого виду юрид. відповідальності й заподіяння морально-психол. травм тоді, коли з урахуванням характеру діяння і особи правопорушника потрібні результати можуть бути досягнуті застосуванням менш жорстких санкцій; 2) обійтися без складного і тривалого крим. судочинства, яке забирає багато сил, засобів, часу і віддаляє покарання від діяння, за яке воно призначається; 3) забезпечити невідворотність відповідальності за злочинні посягання, уникнути факт, безкарності, яка сприяє вчиненню нових правопорушень; 4) активніше залучати до боротьби з цими правопорушеннями широку громадськість; 5) чіткіше розмежувати злочинну і незлочинну поведінку.
Висновки за § 2: Спільними для всіх видів порушення права, включаючи правопорушення, є: факт посягання на право або охоронюваний законом інтересу, його протиправність, шкодочинність, наявність причинно-наслідкового зв'язку. Обов'язковими для правопорушення і факультативними для інших видів порушення прав будуть: вина, юридична відповідальність (караність) протиправного діяння. Шкідливість у вигляді громадської небезпеки також характерна виключно для правопорушень.
de lege lata – чинне кримінальне право. Види правопорушень – класифікаційні групи правопорушень за різними підставами розмежовуються між собою за ступенем суспільної шкідливості,за об’єктами посягань, за суб’єктами, за розповсюдженням, за ознаками об’єктивної і суб’єктивної сторони, а також за процедурами їх розгляду. Класифікацією правопорушень за ступенем суспільної небезпеки: на злочини і проступки. Критеріями їх поділу являється характер і ступінь суспільної шкідливості, що визначається цінністю об’єкта протиправного посягання, змістом протиправного діяння, обстановкою, часом, способами, розміром і характером завданої шкоди, формою і ступенем вини правопорушника, інтенсивністю протиправних дій, їх мотивацією, особистими характеристиками правопорушника і ін.; по-друге, суб’єктивний фактор, який в значній мірі здійснює вплив на визнання того чи іншого діяння в якості протиправного. Злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки. Щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки: кримінальна протиправність; суспільна небезпечність; винність; караність. Проступки – менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі. Інститут кримінального проступку має незвичну комплексну природу, адже його впровадження передбачає реформування адміністративного та кримінального галузей. Розпочате впровадження з вказівки у КПК нормативної новели, приведе до радикальних змін у системі права. Відхід від моністичної моделі кримінального законодавства (злочин-покарання) до бінарної моделі (кримінальний злочин – кримінальний проступок – кримінальне покарання) може призвести до невизначеності у галузі, що загрожуватиме зміною принципів, системи відповідальності, класифікації злочинів. Також необхідним є виокремлення кримінальних проступків, це прямо випливає із нового КПК України. в КПК треба внести невеличку зміну, а кримінальні проступки слід визначити в Книзі 2 Особливої частини КК України. Реформувавши систему крим. правопор. буде набагато зручніше користуватися КК, як що безпосередньо в нього будуть внесені зміни щодо визначення кримінальних проступків. Негативним є те, що після внесення змін до КК, потрібно значним чином змінювати і КУпАп, адже частина адмінправопорушень повинні перейти у статус кримінальних проступків. А відтак будуть у цілому внесені зміни і до законодавства про адміністративну відповідальність. Щодо конституційності впровадження кримінального проступку: ст. 92 Конституції, частина науковців говорять, що як що в ній немає згадки про кримінальний проступок, то він не може існувати у правовій природі. Але після проведення певних консультацій і дискусій зійшлися на тому, що не згадка про цей інститут у Конституції не означає, що його не може існувати в законодавстві. Тобто інститут кримінального законодавства має регулюватися виключно законом, а не актами нижчого рівня. У новому КПК України передбачено два види кримінального правопорушення – злочин та кримінальний проступок, а в чинному КК єдиним кримінальним правопорушенням є злочин. Існування в межах правової системи такої колізії в принципі неприпустиме, тому Прикінцеві положення нового КПК передбачають прийняття відповідного закону про кримінальні проступки. 7.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; просмотров: 687; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.14.77.134 (0.008 с.) |