Адміністративне провадження у справах про адміністративні правопорушення

(4 год.)

Мета заняття: засвоїти поняттяпровадження у справах про адміністративні правопорушення, його особливостей, видів проваджень. На яких принципах будується порядок проведення даного виду провадження, його завдання, учасники, які докази можуть бути у даному виді провадження, які вимоги до них ставляться. Усвідомити, які стадії виокремлюються у проваджені у справах про адміністративні правопорушення, їх загальна характеристика. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення ретельно розглянути етапи кожної стадії у справах про адміністративні правопорушення, а саме засвоїти: які дії повинні виконуватися на кожній з стадій, якою посадовою особою, у який термін, яким чином ці дії процесуально закріплюються.

Основні поняття: провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, принципи провадження, учасники провадження, докази, джерела доказів, процес доказування, підвідомчість, стадії.

 

П Л А Н:

1. Загальна характеристика проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

2. Посадові особи ОВС, уповноважені порушувати та проводити адміністративне розслідування.

3. Учасники проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

4. Стадії проваджень у справах про адміністративні правопорушення.

5. Порядок проведення та процесуального закріплення результатів адміністративного розслідування.

6. Процесуальний порядок розгляду матеріалів та прийняття рішення про адміністративне правопорушення.

7. Процесуальне закріплення перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення.

 

Приступаючи до розгляду зазначеної теми, необхідно з’ясувати, що представляє собою провадження у справах про адміністративні правопорушення, які думки з цього приводу вироблені у науці адміністративного права, які основні особливості адміністративного провадження в цілому, та в органах внутрішніх справ.

Важливо знати сутність кожної з обставин, що виключає провадження у справах про адміністративні правопорушення та пам’ятати, що їх перелік не співпадає з обставинами, які виключають адміністративну відповідальність.

Суттєве значення для провадження у справах про адміністративні правопорушення представляють питання доказів в адміністративному процесі, з’ясування їх відносності та допустимості.

В залежності від ролі та призначення, змісту і об’єму повноважень, форм та методів участі органів (посадових осіб) і громадян, учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення можливо порозділяти на декілька груп, що надає більш повне уявлення про правовий статус кожного з учасників адміністративного процесу, який необхідно знати (ст. ст. 268-275 КУпАП).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення проходить декілька змінюючих одна іншу стадій, які представляють собою відносно самостійні частини провадження, яким властиві не тільки загальні завдання провадження, а й свої специфічні завдання та особливості, що необхідно з’ясувати, проаналізувавши відповідні статті КУпАП.

Для вирішення завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення важливе значення має чітке уявлення про підвідомчість справ про адміністративні правопорушення, крім того, що для адміністративного провадження актуальним є питання постадійної підвідомчості, на що необхідно звернути особливу увагу. Також необхідно враховувати наявність різних рівнів підвідомчості та порядок послідовного їх виявлення.

Характеризуючи стадію адміністративного розслідування, необхідно мати на увазі, що згідно до діючого законодавства, процесуальний момент порушення справи не встановлений і з цього приводу має місце правова дискусія, яку доцільно навести у своїй відповіді. Слід також знати адміністративно-юрисдикційні повноваження ОВС на цій стадії, вимоги щодо процесуального порядку складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. ст. 254-259 КУпАП).

Центральною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення є стадія розгляду та прийняття рішення щодо справи. Слід мати на увазі, що так само, як й інші стадія, вона включає до себе декілька взаємопов’язаних один з іншим етапів, які поряд із вирішенням загальних завдань, переслідують також й свої специфічні цілі. Процесуальна регламентація порядку підготовки та безпосереднього розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення закріплена у ст. ст. 276-281 КУпАП. Одним з результатів даної стадії може бути винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, види якої та вимоги щодо її змісту закріплені у ст. ст. 283, 284 КУпАП.

Факультативною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення є стадія перегляду постанови (рішення), яка виникає у разі: 1) подання скарги, 2) винесення протесту прокурором, 3) перегляду справи з ініціативи начальника вищестоящого ОВС чи голови вищестоящого суду. Слід знати підстави та терміни подання скарги и винесення протесту, встановлений термін щодо їх розгляду, рішення, які можуть бути прийняті органом (посадовою особою), уповноваженою розглядати скаргу (протест) (Глава 24 КУпАП).

Заключною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення є стадія виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, особливість якої полягає в тому, що порядок виконання постанов регулюється не тільки нормами КУпАП, а й іншими нормативно-правовими актами. Розкриваючи сутність даної стадії необхідно уяснити, що адміністративно-юрисдикційна діяльність ОВС полягає не тільки в виконанні винесених ними постанов про накладення адміністративного стягнення, але також й тих, що були винесені іншими уповноваженими органами. При цьому необхідно з’ясувати загальні положення виконавчого провадження, поняття давності виконання постанов, особливості виконання постанов про накладення окремих видів адміністративних стягнень.

З а в д а н н я

Усні.

1. Правове регулювання провадження у справах про адміністративні правопорушення.

2. Класифікація адміністративних проваджень.

3. Завдання та принципи провадження у справах про адміністративні правопорушення.

4. Пояснить різницю між поняттями „докази” та „джерела доказів”.

5. Порівняйте поняття „суб’єкт провадження” та „учасники провадження”.

6. Як ви вважаєте, чи можливо назвати першу стадію провадження у справах про адміністративні правопорушення „порушенням справи”?

7. Поняття та види підвідомчості справ про адміністративні правопорушення.

8. Обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення.

9. Альтернативна підвідомчість. Правила її вирішення.

10. Місце та термін розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення.

11. У чому полягає особливість стадії виконання постанови про накладення адміністративного стягнення?

 

Письмові:

1. У ході перевірки діяльності пункту продажу аудіовізуальної продукції працівниками податкової служби був виявлений факт торгівлі неліцензійною комп’ютерною програмою у зв’язку із чим був складений протокол про адміністративне правопорушення. Однак продавець Пітерник В.І. відмовився підписувати протокол, мотивуючи це тим, що працівники податкової служби не мають повноважень щодо складання адмінпротоколів за порушення прав інтелектуальної власності.

Надайте юридичну оцінку діянням Пітерник В.І. Чи мають працівники податкової служби право складати адмінпротокол за порушення прав інтелектуальної власності? Який порядок дій посадових осіб у випадку відмови винної особи підписувати протокол про адміністративне правоопрушення?

2. Приблизно о 1 годині ночі. працівниками міліції був затриманий гр. Федоров М.К внаслідок скоєння їм дрібного хуліганства. Утром Федоров відправив скаргу в районну прокуратуру про порушення його прав, оскільки час його затримання перевищував 3 години.

Надайте юридичну оцінку діям працівників міліції. Поясніть, який порядок та терміни адміністративного затримання.

3. Працівниками міліції був затриманий 18-річний гр. Буров В.О., який вчинив стрільбу із пневматичного пістолету на літній площадці у кафе. Як пояснив останній, пістолет належить його батькові, Бурову О.Я., який не знав, що той взяв у нього пістолет. Разом із складенням протоколу про адміністративне правопорушення, була вилучена пневматична зброя. Однак батько Бурова В.О. подав скаргу на ім’я начальника райвідділу із вимогами повернути йому зброю, оскільки він є її законним власником.

Надайте юридичну оцінку діям Бурова В.О., його батька – Бурова О.Я. Поясніть, чи є правомірними дії працівників міліції. Який процесуальний порядок вилучення речей і документів?

4. Внаслідок порушення гр. Потапенко В.Д. терміну перереєстрації вогнепальної зброї працівниками районного відділу ВС з цього факту був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 192 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Однак Потапенко В.Д. був незгоден із призначеним адміністративним стягненням і подав скаргу начальнику обласного Управління МВС. У задоволенні скарги йому було відмовлено на підставі того, що право на перегляд постанови ОВС належить тільки районному суду.

Поясніть, чи правомірні дії працівників ОВС? Який порядок та терміни оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення?

Підготувати реферат на одну із тем:

1. Адміністративне доказування та докази в адміністративному процесі.

3. Виконання постанов про накладення окремих видів адміністративних стягнень.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

По темі №9

АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО

Мета заняття: вивчення основних положень діючого адміністративного законодавства, що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення адміністративного судочинства, основних теоретико-правових положень стосовно сутності та особливостей здійснення провадження в порядку адміністративного судочинства; характеристики здійснення провадження в адміністративних судах першої інстанції; особливостей перегляду судових рішень.

Основні поняття: судочинство, правосуддя, адміністративно-процесуальне право, учасники адміністративного процесу; змагальні права; диспозитивні права; адміністративна процесуальна правоздатність; адміністративна процесуальна дієздатність; адміністративна процесуальна правосуб’єктність.

П Л А Н:

1.Адміністративне судочинство як провідний спосіб захисту прав, свобод та законних інтересів приватних осіб в сфері публічного управління;

2. Основні етапи історичного розвитку та становлення адміністративного судочинства в Україні;

3. Адміністративно-процесуальне право: поняття, предмет та метод;

4. Принципи адміністративно-процесуального права.

 

Викладання матеріалу здійснюється шляхом вивчення законодавчих та підзаконних актів що регулюють порядок здійснення адміністративного судочинства в Україні. Адміністративне судочинство— це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, тобто публічно-правових спорів, в яких хоча б однією стороною є орган державного управління. Такі спори виникають з приводу порушення органами державної влади прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Під суб'єктами владних повноважень слід розуміти органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Система адміністративних судів побудована таким чином. Судами першої інстанції є:

— неспеціалізовані місцеві загальні суди. Вони поряд з адміністративними справами розглядають цивільні і кримінальні справи. Це —районні, міські, районні у містах та міськрайонні суди;

— окружні адміністративні суди. Місцеві загальні суди і окружні адміністративні суди є судами першої інстанції та не підпорядковані одне одному.

Апеляційною інстанцією (тобто інстанцією, яка переглядає судові рішення, які не набрали законної сили) для місцевих загальних судів та окружних адміністративних судів є апеляційні адміністративні суди. Вони створюються в округах. Вищою судовою інстанцією, касаційною інстанцією (переглядає судові рішення адміністративних судів першої інстанції та апеляційних адміністративних судів) в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України. Законодавством також передбачено можливість перегляду судових рішень у виняткових випадках Верховним Судом України.

—Розгляд справ у адміністративних судах здійснюється за правилами, що встановлює Кодекс адміністративного судочинства України, який був прийнятий 6 липня 2005 р. та набрав чинності з 1 вересня 2005 р.

Завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

КАС встановлено основні принципи адміністративного судочинства, тобто вихідні, кардинальні засади його здійснення: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністратив­ного суду; обов'язковість судових рішень.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк (1 рік), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору (мається на увазі оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарги), і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

До адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Право на звернення до адміністративного суду реалізується шляхом подання адміністративного позову. Позивачами в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень, причому суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених КАС (наприклад, про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС (це стосується окремих категорій адміністративних справ, де строк роз­гляду справи є більш стислим). Судові рішення адміністративного суду викладаються у формі постанови (вирішується спір по суті) та ухвали (вирішуються всі процесуальні питання).

З а в д а н н я

Усні.

1. Розмежуйте поняття “судочинство” і “правосуддя”;

2. Які стадії можна виділити в адміністративному судочинстві?

3. Визначте значення та порядок надання правової допомоги в адміністративному судочинстві;

4. Визначте особливості адміністративно-правових спорів;

5. Розмежуйте поняття “адміністративне судочинство” і “адміністративна юстиція”;

6. В чому полягає особливість методу адміністративно-процесуального права?

Письмові. Вирішить наступні завдання:

1. 16 - річний Андрій Кривий перед тим, як одержувати паспорт, звернувся до міського відділу реєстрації актів цивільного етапу із заявою про зміну прізвища із «Кривий» на «Кривенко», оскільки дуже комплексував з приводу свого прізвища. Відділ реєстрації актів цивільного стану відмовив йому, мотивуючи це тим. що П. Заїка не сплатив державного мита і не подав довідки з органів внутрішніх справ про те, що він не перебуває у розшуку і щодо нього не ведеться слідство. П. Заїка не погодився з такою відмовою і звернувся до адміністративного суду з позовом про зобов’язання відділу реєстрації актів цивільного стану змінити його прізвище. Адміністративний суд повернув позовну заяву у зв'язку з тим, що А. Кривого не має адміністративної процесуальної дієздатності, оскільки не досяг повноліття.

Чи належить справу розглядати за правилами адміністративного судочинства? Чи правильно вчинив суд, повернувши позовну заяву А. Кривого? Порадьте як йому діяти далі.

 

2. К. Іванов звернувся до окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним рішення міської ради про відмову у звільненні його від сплати податку на землю. Окружний адміністративний суд своєю ухвалою відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, посилаючись на те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки міська рада не є юридичною особою (юридичною особою є виконком цієї ради), а отже, відповідно до ч. 1 і 3 ст. 48 КАСУ вона не мас адміністративної процесуальної правосуб’єктності.

Чи належить справу розглядати за правилами адміністративного судочинства? Якому суду підсудна ця справа? Чи правильно вчинив суд. відмовляючи у відкритті провадження? Порадьте К. Іванову, як йому потрібно діяти далі.

3. Н. Зачепа звернулася до районного суду з позовом про скасування рішення виконавчого комітету сільської ради від 5 квітня 2006 р. за яким по вул. Якутській, буд. № 45 було встановлено межу між її земельною ділянкою і ділянкою буд. № 47 на відстані 0.55 м. від її будівлі (хоча раніше вона дорівнювала 1 м.) і загальна площа земельної ділянки зменшилась на 14.7 кв. м. Спір з приводу користування земельною ділянкою виконком сільради вирішував за зверненням самої Н. Зачепи, яка вважала, що її частину ділянки сусід В. Петрушенко захопив самовільно. Районний суд відмовив Н. Зачепі у відкритті провадження в адміністративній справі, посилаючись на те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Чи правильною є відмова суду? Надайте консультацію Н. Зачепі, як їй чинити далі.

4. За рішенням міськрайонного суду з виконавчого комітету міської ради було стягнуто на користь А. Коршуна кошти у розмірі 2 300 грн. на відшкодування шкоди його автомобілю, який зіткнувся зі службовим автомобілем міськвиконкому внаслідок порушення водієм останнього правил дорожнього руху. Для примусового виконання рішення було видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. Через місяць державний виконавець закрив виконавче провадження у зв'язку з відсутністю у бюджеті міськвиконкому статті видатків на відшкодування шкоди. Вважаючи таке рішення державної виконавчої служби незаконним. А. Коршун звернувся з позовом до адміністративного суду з вимогою скасувати це рішення.

Проаналізуйте ситуацію.

За правилами якого судочинства міськрайонний суд ухвалив рішення у спорі між А. Коршуном і міськвиконкомом? Чи поширюється юрисдикція адміністративного суду на визнання рішень державної виконавчої служби незаконними? Яке рішення повинен ухвалити адміністративний суд, одержавши адміністративний позов А. Коршуна? Надайте консультацію А. Коршуну, як захистити його інтереси.

Підготуйте реферат за однією із тем:

1. Шляхи удосконалення адміністративного судочинства в Україні;

2. Особливості апеляційного оскарження рішень суду першої інстанції;

3. Перегляд судових рішень у зв’язку із нововиявленими та винятковими обставинами;

4. Проблеми виникнення засад адміністративного судочинства в Україні.

5. Джерела адміністративного процесу.

 

НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА:

ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. Ст. 141.

2. Кодекс адміністративного судочинства України. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2005. – 160 с.

3. Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565 „Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

4. Закон України від 2 жовтня 19996 р. № 393 „Про звернення громадян” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.

5. Закон України від 17 листопада 1992 р. № 2790 „Про статус народного депутата України” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.

6. Закон України від 11 липня 2002 р. № 93 „Про статус депутатів місцевих рад” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 40. – Ст. 290.

7. Закон України від 15 жовтня 1995 р. № 356 “Про боротьбу з корупцією” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.

8. Закон України від 18 лютого 1992 р. “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України. –1992. – № 22. – Ст. 303.

9. Закон України від 21 квітня 1999 р. № 606 „Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.

10. Закон України № 202 від 24 березня 1998 р. „Про державну виконавчу службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36. – Ст. 243.

11. Закон України „Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” в редакції від 8 липня 1999 р. № 863-ХIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 36. – Ст.317.

12. Закон України „Про заходи про­тидії незаконному обігу наркотичних засобів, психо­тропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст.62.

13. Указ Президента України від 6.02.2003 року № 84 „Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.

14. Указ Президента України від 18.02.2002 р. № 143/2002 «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”.

15. Розпорядження Президента України від 26 березня 2002 року № 53/2002 „Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах” // Урядовий кур’єр. – 2002. - № 66 (6 квітня). – С.14.

16. Указ Президента України від 29 травня 2001 р. № 345 “Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні” // Офіційний вісник України – 2001. – № 22 – Ст. 985.

17. Указ Президента України від 21 липня 2001 р. № 538 “Питання організації проведення в Україні адміністративної реформи” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 30 – Ст. 1358.

18. Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376 “Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52 – Ст. 2258.

19. Указ Президента України від 16.06.1999 р. № 650/99 “Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24. – С. 69.

20. Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. № 2471 “Про право власності на окремі види майна” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст.517.

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 “Про затвердження Положення про дозвільну систему МВС України”.

22. Наказ МВС України від 20.10.2003 р. № 1212 “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України”.

23. Наказ МВС України від 22 лютого 2001 р. “Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення”.

24. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 р. № 6 “Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення” // Законодавство України про адміністративну відповідальність. – К. – 2003.

25. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 5 грудня 2003 р. № 10 “Про деякі питання перегляду постанов судів у справах про адміністративні правопорушення” // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 26.

26. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 р. № 13 «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язанні з корупцією» // Право України. Право вісник. – 1998. – № 2. – Ст. 109-115.

27. Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.

28. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2002.– 288 с.

29. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2004. – 272 с.

30. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004.– 368 с.

31. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб. и доп. / Учебник для студентов высш. учеб. заведений юрид. спец./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др./; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Харьков: Право, 2003. – 576 с.

32. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В. Кивалова. – Ч.: «Одиссей», 2004. – 880 с.

33. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584 с.

34. Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ України: Затвердженно Указом Президії Верховної Ра­ди України від 28 липня 1991р. № 1368-ХП. (Оголошено наказом МВС України № 403 від 18 вересня 1991р.)

35. Колпаков В.К. Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник - К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

36. Стефаник В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків: Фірма “Консум”, 2003. – 464 с.

37. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року // За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка.– К.: Каннон, А.С.К., 2002. –1104 с.

38. Голосніченко І.П., Стахурський М., Золотарева Н. Попередне адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. – 2002. – № 2. – Ст.26.

39. Бандурка О.М., Акімов В.В., Чуб В.І. та ін. Наркотики: Особлива небезпека: Навч.посібник – Харьків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002.-172с.

40. Организация деятельности участкового инспектора милиции: Учебное пособие / А.И. Никитенко, А.В. Бережной, А.П. Головин и др.; МВД Украины, Луган. ин-т внутр. дел; [Отв. ред. А.И. Никитенко]. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 143 с.

41. Охорона громадського порядку як один з основних інформаційних аспектів профілактики правопорушень на транспорті // Науково-практичний збірник. Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених. - 2001. - №5. – С. 20-24.

42. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Пiдручник. / За загальною ред.проф. О. М. Бандурки.- Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, «Еспада», 2000. – 368с.

43. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический коммента-рий / Под ред. Ак. А. С. Васильева. – Х.: Одиссей, 2000. – 1008 с.

44. Золотарьова Н.І. Провадження в справах про адміністративні правопорушення, що посягають на правові відносини обігу наркотичних засобів та психотропних речовин: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. – К., 2000. – 191 с.

45. Калаянов Д.П. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції, та їх профілактика: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Одеса.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ №1

1. Про судоустрій: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002.- №27-28. – Ст. 180.

2. О. В. Кузьменко. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.

3. Основи адміністративного судочинства в Україні. (навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Александрової Н.В., Куйбіди Р.О., -К.: Конус-Ю, 2006. -256 с.

4. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. — К: УАВС, 1996 — 144с.

5. Адміністративне право України: Навчальний посібник /За заг. ред.. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. — К.: Істина, 2007. — 216 с.

6. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. — К.:Літера ЛТД, 2002. — 288 с.

7. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. – 367с.

8. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине.: Учебное пособие. Издание третье, переработанное и дополненное. — Х.:ООО «Одиссей, 2007. —360 с.

9. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч. посіб. — К.: Прецедент, 2007. — 531 с.

10. Ткаченко В.І. Адміністративно-процедурні провадження у дозвільній системі в Україні: шляхи вирішення проблемних питань: Монографія/ МВС України, Луган. Держ. Ун-т внутр. Справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 344с.

11. Г.Ю. Гулєвська. Адміністративна юстиція: Методичні вказівки для студентів ІV курсу юридичного фак-ту. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – 60 с.

12. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. — К.: ТОВ. «Видавництво «Юридична думка», 2007. — 592 с.

13. І.О. Федоров. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: Монографія. — Запоріжжя: ТОВ. «ВПО «Запоріжжя», 2006. -144 с.

14. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. — Х.: Право, 2005. — 304 с.

15. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник. К. — 1995. — 80с.

16. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины. Учебное пособие. Одесса. АО Бахва, — 1998. — 128с.

17. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: Навчальний посібник / За заг.ред. Т.О. Коломієць, Г.Ю. Гулєвської. — К.:Істина, 2007. — 152 с.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ №2

1. О. В. Кузьменко. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.

2. Основи адміністративного судочинства в Україні. (навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Александрової Н.В., Куйбіди Р.О., -К.: Конус-Ю, 2006. -256 с.

3. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. — К: УАВС, 1996 — 144с.

4. Адміністративне право України: Навчальний посібник /За заг. ред.. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. — К.: Істина, 2007. — 216 с.

5. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. — К.:Літера ЛТД, 2002. — 288 с.

6. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. – 367с.

7. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине.: Учебное пособие. Издание третье, переработанное и дополненное. — Х.:ООО «Одиссей, 2007. —360 с.

8. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч. посіб. — К.: Прецедент, 2007. — 531 с.

9. Ткаченко В.І. Адміністративно-процедурні провадження у дозвільній системі в Україні: шляхи вирішення проблемних питань: Монографія/ МВС України, Луган. Держ. Ун-т внутр. Справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 344с.

10. Г.Ю. Гулєвська. Адміністративна юстиція: Методичні вказівки для студентів ІV курсу юридичного фак-ту. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – 60 с.

11. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. — К.: ТОВ. «Видавництво «Юридична думка», 2007. — 592 с.

12. Т.О. Коломоєць, Р.В. Сінєльнік. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: Монографія. — К.: Істина, 2008. — 184 с.

13. Т.О. Коломоєць, І.О. Сквірський. Виправні роботи як вид адміністративного стягнення за законодавством України: Монографія. — К.: Істина, 2008. — 184 с.

14. І.О. Федоров. Кодифікація адміністративно-деліктного законодавства України: Монографія. — Запоріжжя: ТОВ. «ВПО «Запоріжжя», 2006. -144 с.

15. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. Запоріжжя. ЗЮІ МВС України. 2001. 142с.

16. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень: Навч. посібник / За заг. ред. Пєткова В.П. — Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2000. — 72с.

17. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник. К. — 1995. — 80с.

18. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины. Учебное пособие. Одесса. АО Бахва, — 1998. — 128с.

19. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції): Монографія.— Київ: УАВС, 1995.— 163с.

20. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: Монографія.—Одеса: Юридична література, 2006. — 336 с.

21. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: Навчальний посібник / За заг.ред. Т.О. Коломієць, Г.Ю. Гулєвської. — К.:Істина, 2007. - 152 с.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ №3

1. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР України.— 1991.— №4.— Ст.20. (з наступними змінами та доповненнями).

2. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993.- № 52- Ст.490. (із змінами внесеними згідно із законами № 282/95 – ВР від 11.07.95, № 358/95 – ВР від 5.10.95).

3. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5.10.95 // Голос України. – 1995.- 16 лист.

4. Про судоустрій: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002.- №27-28. – Ст. 180.

5. Про звернення громадян: Закон України від 2.10.96 // Голос України. - 1996.- 22 жовтня.

6. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. //Голос України. – 1997.- 12 черв.

7. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. // ВВР. – 1991.- №24. – Ст. 272.

8. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 р.

9. Концепція реформи адміністративного права України. (Підготовлено робочою групою Кабінету Міністрів України з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України). Березень 1998 р.— 87с.

10. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1984.— №51.— Ст.1123 з наступними змінами та доповненнями.

11. Кодекс Украины об административных правонарушениях: (научно-практический комментарий). Под общ. ред. А.С. Васильева — Х.: ООО “Одиссей”, 2000. — 1008с.

12. О. В. Кузьменко. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.

13. Основи адміністративного судочинства в Україні. (навчальний посібник для юридичних факультетів та юридичних клінік) / За заг. ред. Александрової Н.В., Куйбіди Р.О., -К.: Конус-Ю, 2006. -256 с.

14. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. — К: УАВС, 1996 — 144с.

15. Адміністративне право України: Навчальний посібник /За заг. ред.. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. — К.: Істина, 2007. — 216 с.

16. Бандурка О