Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Образ дитини у поезіях Т. ШевченкаСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
(1814 - 1861) Т.Шевченко спеціально для дітей не писав. У дитяче читання входять або уривки з його поем (переважно пейзажні описи, які в якості окремого твору для дітей передають, як правило, красу української природи, але в тексті самої поеми – це, найчастіше, контрастний прийом для підкреслення тяжкої долі українського селянина-кріпака). Власне образ дитини зустрічається у Т.Шевченка переважно в його автобіографічних поезіях: „Мені тринадцятий минало”, „І виріс я на чужині”, „І золотої, й дорогої”, „І досі сниться: під горою”. Близька за своїми проблемно-художніми підходами і поезія „На Великдень, на соломі”. Змальовуючи образ переважно дитини-сироти, Т.Шевченко обов’язково підкреслює, що дитина прагне також бути щасливою, бажає того, щоб і на неї звертали увагу, в чому виявляється її самоутвердження серед інших дітей. Так, дівчинка-сирітка („На Великдень, на соломі”), знаходячись серед гурту дітей, які вихваляються святковими обновами, заявляє: - А я в попа обідала, - Сирітка сказала. Бути запрошеною до попівського столу – це, дійсно, багато, якщо взяти до уваги, з якою шанобою ставилися селяни до батюшки. Комусь, можливо, із дорослих ніколи не випаде така нагода і відзнака. Водночас це надзвичайно мізерно, бо дитина потребує постійної, а не одноразової уваги і турботи. Подібний мотив властивий і поезії „Мені тринадцятий минало”, в якій можна виділити три настроєві частини, що підкреслює змінність психологічного стану дитини-сироти: 1). Мрійлива споглядальність, зачудованість, до певної міри безтурботність, викликані чудовим літнім днем: Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога... 2). Стан крайнього відчаю, коли дитина починає задумуватися над тим, що вона одна, сама-саміська в цьому великому, власне чужому і ворожому для неї світі: Та не довго сонце гріло, Недовго молилось... ...................................... Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє – І те помарніло. Поглянув я на ягнята – Не мої ягнята! Обернувся я на хати – Нема в мене хати! Не дав мені бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози... 3). Повернення до радісного стану, незважаючи на те, що нічого не змінилося в соціальному плані, однак дитина відчула хоча б трішечки уваги до себе, почула на свою адресу привітне слово: ... А дівчина[2] При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала Та й почула, що я плачу Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала... Неначе сонце засіяло, Неначе все на світі стало Моє... лани, гаї, сади! І ми, жартуючи, погнали Чужі ягнята до води.
ТВОРЧІСТЬ ОЛЕНИ ПЧІЛКИ (1849 - 1930) Олена Пчілка (дівоче прізвище Ольга Петрівна Драгоманова, у заміжжі - Косач) прожила довге і непросте життя. Їй судилося пережити смерть брата Михайла Драгоманова (1895, історик, громадський діяч, через свої громадсько-національні погляди змушений був покинути Російську імперію, значний час проживав у Софії, де працював у Софійському університеті); найстаршого сина Михайла (1903, з ним Леся, трохи молодша від нього, була в особливо дружніх стосунках, за нероздільність їх навіть називали МихоЛося); чоловіка Петра (1909) та дочки Лесі Українки (Лариса Петрівна Косач, 1871 - 1913). В історію української культури увійшла як перекладач, етнограф, письменниця, видавець (у 1920 р. обрана членом Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук, з 1928 р. – член-кореспондент ВУАН у галузі суспільних наук: єдина на той час жінка в цій галузі), хоча в радянські часи про неї намагалися говорити як про людину ліберальних поглядів, що з точки зору офіційної ідеології вважалося ідейно помилковим. Дочка Ізідора: „Мама не була соціалісткою, вважала соціалізм утопією, але демократкою вона була і на словах, і на ділі. Так само, як і ворогом соціальної нерівності мама була все життя і свої переконання висловлювала одверто не тільки в родині своїй чи серед друзів, а широко в громаді, в пресі”. Переважна більшість дитячих творів О.Пчілка публікувала в журналі „Молода Україна” (1908 - 1914), основним завдання якого було: „ Будемо розмовляти – розмовляти по-українському. Довго ми ждали сього. Всі діточки мають свою часопись: французи – французьку, німці – німецьку, отак і інші; тільки в нас не було своїх кубельців для українського слова. Тепер вони єсть. Просимо ж не цуратися нас, бо не подоба цуратися свого рідного слова! Воно любе, як материна ласка! Можна ж навчитися і по-іншому, по якому схотіти – „що знати, за плечима не носити”, а таки й своєю мовою не слід гордувати. ... тішимося тим, що нам довелося говорити з українськими дітьми, українським словом, в українській часописі. Бажаємо, щоб те слово знайшло щирий привіт! ” Зараз дитячі твори письменниці представлені у збірці „ Годі, діточки, вам спати ”: оригінальні поезії, казки та оповідання, байки; літературні записи народних казок, різноманітних дитячих пісень, сміховинок, ігор, спотиканок, загадок. Твори розраховано на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Поезії умовно можна поділити на кілька тематичних груп: 1. Про природу. Зима: в основному фабульні, передають радість дитини від зимових розваг („Снігова баба”, „З ґринджолятами”): Бабу з снігу враз зліпили, Очі з вугілля всадили, Рот із буряка зробили, От так „баба”! Молодці! Ей, чи ж можна морозу боятись Та отаким козакам?! Нуже у сніжки гуляти, Треба зогрітися нам!
Пейзажна лірика (фабульна подієвість по суті відсутня) – краса зими („Новину сьогодні зранку...”): Темні сосни та ялини Простягли далеко віти І поблискують на сонці Снігом-інеєм укриті. Весна: оспівування приходу весни, її краси („До діточок”, „Весняні квіти”, „Чарівниця”). Художні особливості поезій: „ Весняні квіти ” – вірш близький до веснянок: дієслівне римування, інверсія (зворотний порядок слів), пестлива лексика: Всі квіти весняні, Веселі, кохані, З-під листя виходять. Голівки підводять Од сну зимового До сонця ясного! Ті квіти дрібненькі, Мов дітки маленькі... „Чарівниця” – вірш за жанровими ознаками близький до загадок: у метафоричнозагадковій формі змальовується весна. 2. Жартівливі поезії: комізм оснований на зображенні поведінки дитини в чимось складній для неї ситуації, коли дитина намагається знайти з неї вихід, спираючись на власний, ще дитячий досвід („Доки мені, неборачку”, „Вишеньки-сережки”, „Котик-мурчик”, „Мудра кицька”, „Співаки”, „Покута”): Котик-мурчик (Хлопчикові не дуже хочеться їсти кашу, приготовану мамою, а тому він знаходить з цієї ситуації ось такий вихід): Я ту кашку виїдав, Котик – мисочку лизав. Коли б мама теє взнали, Були б котика нагнали! А тим часом він наївся, Коло мене умостився, Стиха казочку муркоче, А я слухаю охоче! 3. Різноманітні сторони життя дитини: а) виховання патріотизму і любові до української мови („Волинські спогади”, „Пісні минулого”): Пророчисті тії читаю скрижалі Народних пісень. І надії, і жалі Свої тут народ положив у піснях, Лунає та мова у дрібних листах. б) соціальні проблеми („Не ховайся, місяченьку”); в) різноманітні сторони життя школярів („Вертаються школярики”, „Школярик на виїзді”); г) дитина і природа („Зайчатко й хлоп’ятко”). 4. Повчально-моралізаторські твори („Сусіди”, „Дітвора”): формування товариських, приязних стосунків між людьми, взаємодопомоги. Потреби виховання таких рис не можна заперечити, але письменниця доводить їхню важливість не лише через змалювання безпосередніх стосунків між персонажами, а і намаганням безпосередньо від себе довести важливість такої поведінки, що і вносить непотрібний моралізаторський тон: Сусіди Буде гоже все У тих діток, що бояться Сварки, бо несе Тая сварка всяке лихо!.. Треба так робить, Щоб без сварки любо й тихо Діткам в світі жить!
БАЙКИ Можна розподілити на дві групи: Перша – традиційні за жанровими ознаками (наявність алегоричних образів, авторської „моралі”), але при цьому мають досить оригінальну тематику та образи: а) осуд ледарства, відсутності самокритичності: „Котова наука” – Кіт Мурко дорікає Петрусеві за погане навчання; б) осуд нещирості, безпідставних розривів у стосунках між людьми: „Баєчка про цуцика і про його пані”: в алегоричній частині розповідається про одну пані, яка не могла намилуватися своїм цуциком, але несподівано перестала звертати на нього увагу: Часто-густенько ведеться, Що буває хтось „чудовий”, „Примеленький!” Адже згодом Наче іншим він здається – Не таким уже „клейнодом!..” Хто тут винен з двох буває – Дуже трудно розібрати... (У байці відсутня авторська „мораль”, що примушує самого читача задуматися не лише над поведінкою персонажів, а і над своїми власними вчинками); в) утвердження важливості „маленьких людей”, їхньої потрібності; утверджується вагомість самих „маленьких справ”. Подібна позиція авторки теж могла викликати заперечення з погляду офіційної радянської ідеології, бо там утверджувалися тільки грандіозні справи, люди-велетні. Не випадково Сталіним було проголошено що людина – це гвинтик (повна зневага до особистості „рядової” людини, її потреб тощо). Маленький вітрячок Поруч розташовані маленький вітрячок і здоровий паровий млин. В останнього завжди багато роботи, а вітрячок майже завжди простоює. Паровий млин зверхньо починає дорікати останньому, що той не потрібен, від нього немає ніякої користі. На це вітрячок відповідає, що він і не намагається відібрати роботу в парового млина, оскільки той успішно справляється з великими обсягами того зерна, що доводиться перемелювати. Але при цьому зауважує: коли є потреба переробити невеличкий обсяг зерна, то не слід звертатися до великого млина, а для цього саме і згодиться він – маленький вітрячок. І ту „маленьку роботу” він виконає не гірше за великого парового млина; г) вираження співчуття до людини, яка довгий час не мала волі, втратила всі свої колишні здобутки, а це є трагедією для особистості („Орел на визволі”): Упав на дуб той кучерявий, рідний, Хотів на силу там зібратись, бідний! Та вже ж там інші, дужчії орли сиділи – Ні стану, ні журби його не зрозуміли, Знебулого – крилом з погордою одбили!
Траплялось бачить вам орла такого? Ох, тяжко так дивитися на нього. Друга група байок – мало в чому нагадують твори традиційного жанру: „мораль” майже відсутня, алегоричність виражена слабо („Дрібні грушки”, „Миша-городянка і миша-хуторянка”, „Найкращі діти”): у байках ідеться про те, що не слід лінуватися, не треба прагнути „примарного” успіху, а варто триматися свого звичного середовища; уславлюється материнська любов.
КАЗКИ ТА ОПОВІДАННЯ Сосонка У казці розповідається про декілька епізодів із життя молодої сосонки. Вона виросла в лісі і почувала себе дуже щасливою, бо відчувала свою красу і привабливість. Сосонка дуже злякалася, коли її було зрубано. Однак вона знову відчула себе „на коні”, коли її було привезено до багатого будинку, розкішно прибрано, навколо неї водили хороводи діти, весело співаючи і граючись. Через деякий час сосонку було розібрано і винесено на чорний двір. Це дуже засмутило сосонку. Однак її переніс до простої селянської хати хлопчик, як зумів прибрав і почав радіти, що тепер і до нього в хату завітало свято. І це знову тішило сосонку. Однак знову через певний час її було розібрано, бо вже глиця пожовкла. Хлопчик навіть пропонував просто порубати її на дрова. Однак батько зробив по-іншому: він обрубав усі гілочки, що також не дуже подобалося сосонці, і в такому вигляді поставив у полі як дороговказ. Одного разу під час заметілі саме завдяки їй, як орієнтиру, хлопчик знайшов правильний шлях і цим врятував собі життя. Після цього сосонка і приходить до певного висновку: „А бач, - каже сосонка, - а ти казав, щоб мене на дрова порубати! А от якраз я тобі в пригоді стала!.. Та й двірник помилився; казав, що я ні на що не здатна, - а ось дарма, що я пожовкла, проте здаюся на користь!.. - Полетіть до моїх сестричок та розкажіть їм про всю пригодоньку мою!..” Отже, у творі порушується проблема визначення сенсу життя, необхідності зробити вибір: зовнішній блиск, краса – знайти своє місце в житті, чим і приносити користь іншим людям. Оповідання „ На хуторі ” - краса і поезія звичайного селянського побуту: Івасик спілкується з новонародженим телям, змушений вступити в „суперечку” з батьком: „Умовк Івасик, як на те умовкло й телятко. Чи знало воно, скільки втіхи принесло в ту хату?” Є ряд оповідань, в яких досить сильно простежуються ліберальні позиції О.Пчілки: „ Увінчаний співець ”: твір певним чином схожий на поему Лесі Українки „Давня казка”, однак розв’язка в О.Пчілки дещо схожа не „хепі енд” – володар відпускає співця з в’язниці на волю. „ Хлопчик та ведмідь ” – дитина-сирота знайшла притулок взимку в клітці коло ведмедя. Вранці „хазяїн розпитався, як те бідне хлоп’я туди попало, та зглянувся на його, взяв до себе, став годувать та вчити, та й до розуму довів. І вийшли з того хлопчика люди”. У типовість такої розв’язки досить складно повірити, оскільки в українській літературі є новела М.Черемшини „Злодія зловили”, в якій дитину-сироту жорстоко покарала господиня з чоловіком, а їх у цьому підтримало все село, радіючи при цьому.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; просмотров: 486; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.38.120 (0.015 с.) |