Регіон як територіальна соціально-економічна система. Структура регіональної економіки.

3.1. Визначення сутності регіону як територіальної соціально-економічної системи.

3.2. Галузева та територіальна структура економіки регіону.

3.3. Поєднання національних, галузевих і територіальних інтересів.

3.4. Ідеологія економічної самостійності регіону.

Ні один суб'єкт господарювання не може існувати незалежно від інших суб'єктів господарської діяльності. Підприємства, організації та установи знаходяться в певному взаємозв'язку. Знаходячись у такому стані, суб'єкти господарювання визначають форми та структуру відносно певної спільноти людей. Таким чином економічна діяльність на даній території знаходиться в залежності від соціальних процесів і вони разом формують так звану територіальну соціально-економічну систему (ТСЕС).

ТСЕС - це взаємозв'язана цілісність об'єктів економічного і соціального характеру на даній території.

За функціональною ознакою ТСЕС поділяється на ряд функціональних підсистем. Тому регіони відносяться до складних територіальних систем. В структурі ТСЕС виділяють три основні взаємозалежні підсистеми (мал.3.1.):

Малюнок 3.1. Схема основних функціональних підсистем територіальної соціально-економічної системи.

Виробнича підсистема - це цілісна сукупність об'єктів виробничого призначення;

Соціальна підсистема - цілісна сукупність об'єктів соціального призначення;

Природно-ресурсна підсистема - сукупність природних ресурсів (земельних, лісових, водних, нерудних та корисних копалин тощо).

Формалізовано ТСЕС можна зобразити у вигляді кортежу структурними елементами якого є вектор взаємозв'язків (R) і сукупність (множина) економічних об'єктів (Е)

S (E,R)

 

ТСЕС характеризується ієрархічністю, тобто існує певна територіальна підпорядкованість суміжних систем і підсистем.

Ієрархічність систем - це властивість, яка дозволяє розчленити її на певні ступені (ранги), коли системи нижнього рангу входять до складу верхнього. За ознакою ієрархічності охоплюваних територій ТСЕС розподіляються на: первинні системи (селища і села); місцеві системи (міста і райони); локальні системи (3-6 місцевих ТСЕС); регіональні системи (від 3 до 6 локальних ТСЕС). Ієрархічність зображується таким виразом:

 

де; — система рангу і- 1; - система і -го рангу.

Кожна підсистема входить до складу системи рангом вище.

ТСЕС характеризується ймовірністю розвитку, що визначається впливом цілої низки випадкових факторів та умов. Тому ТСЕС відносяться до ймовірносних систем.

ТСЕС відноситься також до динамічних систем, тобто таких, які відзначаються зміною своїх характеристик за певний проміжок часу.

Виділення ТСЕС здійснюється на основі економічного районування, тобто поділу певної території на відповідні економічні райони або зони. Виділення цих районів (зон) здійснюється на основі аналізу і кількісної оцінки інтенсивності виробничих і невиробничих зв'язків між структурними елементами даної території.

Інтенсивність зв'язків визначається, наприклад, обсягом взаємних поставок продукції або ж обсягом перевезених вантажів між відповідними суб'єктами господарювання. При цьому до економічного району (зони) відносяться об’єкти, які мають найвищу інтенсивність зв’язків (дивись мал.3.2.)

Умовні позначення:

а₁₂, а₂₃, а_ij – обсяги відповідних видів зв’язків;

а₁₂‘’ а₂₃, а₂₃ > а₁₂

а_ij‘’ а_ik, а_ij > а_ik

ТСЕС виконує ряд соціально-економічних функцій за функціональною ознакою ТСЕС має такий вигляд:

Ґрунтуючись на функціональній структурі, в межах ТСЕС можна виділити два види структур: галузеву; територіальну.

Ці структури обумовлені галузевим і територіальним поділом праці.

Галузева структура економіки регіону - це співвідношення у відповідних пропорціях між різними галузями або секторами економіки регіону.

Галузева структура визначається долею (Ді) тієї чи іншої галузі або сектору в економіці регіону:

де: Оі - обсяг продукції, яка приходиться на і-ту галузь,

О - загальний обсяг виробництва даного регіону.

Галузева структура може бути також визначена показниками зайнятості населення у відповідних галузях (секторах) економіки регіону:

де: Зі - чисельність зайнятих в і-ої галузі (секторі) економіки; З - загальна чисельність зайнятих в економіці регіону; Дзі - доля і-ої галузі (сектора) економіки регіону.

Територіальна структура регіональної економіки характеризується співвідношенням (у відповідних пропорціях) окремих галузей (секторів) економіки регіону між територіальними одиницями (формуваннями), які входять до складу територіальної системи:

де: Оіr - обсяг продукції (послуг-) і-ої галузі r-ої території. Діr - доля продукції (послуг) і-ої галузі r-ої території в загальному обсязі продукції (послуг) регіону.

Між загальнонаціональною економікою, економікою окремих галузей і економікою регіонів існують відповідні відносини.

Економіка регіону є складовою економічної системи держави. Виробничий потенціал регіону працює на національну економіку. Чим більший економічний потенціал регіону, тим більш відчутний вплив економіки регіону на національну економіку.

В той же час національна економіка повинна сприяти розвитку і функціонуванню регіональної економіки. Це здійснюється за рахунок розвинутих міжрегіональних економічних зв'язків. Чим більше розвинені ці зв'язки, тим ефективніше розвивається економіка регіону, а тому усі суб'єкти господарювання повинні розглядатись в економічному просторі національної економіки.

Економічна замкнутість (автаркія) призводить до зниження ефективності і економічної кризи.

Першим кроком розвитку економічних зв'язків - це пошук регіональних ринків збуту товарів і послуг. Другим кроком після насичення регіону товарами і послугами є пошук нових зв'язків.

Держава повинна створити сприятливі економічні умови для розвитку регіональної економіки через систему оподаткування, надання різного виду пільг, дотацій, субсидій, пільгового кредитування тощо. Між галуззю (секторами) економіки і регіону теж повинні складатись ефективні відносини. Чим ефективніше працює галузь, тим ефективніша регіональна економіка. В той же час регіон повинен сприяти розвитку галузі шляхом забезпечення відповідних галузевих суб'єктів господарювання сприятливими територіальними умовами (природними і трудовими ресурсами, ефективною регіональною спеціалізацією тих чи інших видів діяльності, місцевою системою оподаткування, наданням місцевих економічних пільг тощо).

Взаємодія регіону і галузі (сектору) економіки може бути зображена схема:

Р – регіон, Г - галузь

В умовах ринкової економіки усі суб'єкти господарювання (як галузеві, так і територіальні) повинні мати певну економічну свободу. Тільки в умовах вільних економічних відносин суб'єкти господарювання досягають своєї ефективності. Виходячи із цього, правомірно ставити питання про економічну самостійність регіонів.

Під економічною самостійністю регіонів слід розуміти можливість регіону самостійно вибирати шляхи й засоби соціально-економічного розвитку на базі його економічного потенціалу, його ресурсів і при цьому самостійно розпоряджатися досягнутими результатами, задовольняючи потреби регіону І враховуючи загальнодержавні інтереси.

Економічна самостійність досягається при зміні відносин власності, коли власниками майна стають суб'єкти господарювання на даній території: окремі фізичні особи, підприємства, а також органи місцевого самоврядування.