Види ухвал адм. Суду, які приймаються судом першої інстанції.

Ухвала – це рішення суду, яким суд вирішує питання, що виникають у зв'язку і з приводу розгляду і вирішення матеріально-правового спору, який є предметом адм. розгляду. На відміну від постанови адм. суду, якою вирішується подальша доля об'єкта адм. процесу, ухвали стосуються питань,які виникають у зв'язку та з приводу розгляду справи і не вирішують справу по суті, відтак їх може бути декілька по одній і тій самій Адм.й справі, на відміну від постанови, яка, як правило, у справі постановляється одна. Види: За суб'єктним критерієм (хто виносить): одноособові, колегіальні. За формою, в якій виражаються ухвали: усні або протокольні. За змістом: підготовчі ухвали: вирішуються окремі питання підготовки справи до суд. розгляду, ухвали з поточних питань, які виникають під час розгляду справи, припинювальні ухвали; заключні ухвали; окремі ухвали.

Ухвали викладаються окремим документом з питань, які безпосередньо закріплені у КАС Укр.. 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в Адм.й справі; 4) об'єднання та роз’єднання справ; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру суд. витрат; 7) продовження та поновлення проц. строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адм. суду; 9) забезпечення адм. позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового суд. рішення; 13) роз'яснення постанови; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду; 17) інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом. окремі ухвали – один із способів усунути причини правопорушень. Вони стосуються питань, які виходять за межі основного спору, але пов'язаних із ними, і спрямовані на усунення виявлених судом у процесі розгляду справи порушень закону, недоліків у роботі, протизаконних вчинків окремих СВП.

 

Судові рішення

Судове рішення — ще правозастосовчий акт, постановлений іменем Укр., оформлений у вигляді проц. документа, яким владно підтверджу­ється наявність чи відсутність спірного правовідношення, вна­слідок якого воно перетворюється у безспірне на основі вста­новлених у судовому засіданні фактичних обставин справи.

Стаття 158.Види суд. рішень
1. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
2. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших проц. дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

— постанова — письмове рішення суду будь-якої інстанції в Адм.й справі, в якому ирішуються вимоги адм. позову;

- ухвала — письмове або усне рішення суду будь-якої інстан­ції в Адм.й справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші проц. питання. Ухвалами судів апеляційної та кас. інстанцій також вирішуються вимоги апеля­ційної чи кас. скарги.

Залежно від проц. питань, які розв'язуються рішенням адм. суду, ці рішення набувають фор­ми та змісту або постанови, або ухвали.

Рішення адм. суду являють со­бою імперативний наказ, в якому втілено волю держави що­до даного правовідношення¹. Імперативна природа таких рі­шень визначена Конституцією Укр. (ст. 129) та у ст. 14 КАС Укр. "Обов'язковість суд. рішень". Відповідно до цих норм, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адм. суді:

— ухвалюється іменем Укр.;

— постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території Укр.;

— невиконання суд. рішень тягне за собою відповідаль­ність, встановлену законом.

 

Також ухвала чи постанова адм. суду безпо­середньо є процесуальним документом, позаяк у ньому вира­жається застосування норм адм. проц. права, міститься інформація про процедуру захисту або від­новлення прав, свобод, оспорюваних інтересів фізичних та юр. осіб. Судове рішення як процесуальний акт-документ фіксує висновок суду як акта судової влади, у якому за­кріплюється завершення процесу застосування судом норм матеріального і проц. права при розгляді та вирішенні правових спорів.

Рішення судів є процесуальною формою вираження діяль­ності щодо застосування права.

Постанови і ухвали адм. суду — акт право­суддя, в якому міститься остаточний висновок про взаємні права та обов'язки учасників спірного правовідношення.

Постанови і ухвали адм. суду — акт засто­сування норм матеріального права, тобто оформлене відпо­відним чином юридично-владне рішення уповноваженого орга­ну, посадової особи щодо встановлення (зміни, скасування) суб'єктивних прав і обов'язків персоніфікованих суб'єктів адм-правових відносин для вирішення конкретних питань у сфері державного управління і місцевого самоврядування.

Рішення суду є юрид. фактом, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинен­ня правовідносин. Наприклад, на підставі рішення суду: 1) не­законно звільнена особа має бути поновлена на посаді держав­ного службовця; 2) адм. стягнення у вигляді ви­правних робіт замінюється штрафом; 3) скасовується реєст­рація кандидата на пост президента Укр..

Особливості постанов і ухвал адміністративних судів:

— виникають як наслідок публічних спорів. Рішенням адм. суду від імені держави усувається спір між сторонами або вирішується питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, ус танов і організацій, держ. і суспільних інтересів¹;

— у рішенні від імені Укр. дається оцінка спірної вимоги чи правовідносинам та діям зацікавлених осіб;

— постановляються виключно судовими органами на основі норм адм. проц. права та ряду ін­ших відповідних галузей права;

— їх юридична сила, як правило, поширюється виключно на учасників спору;

— є засобом реалізації норм матеріального права;

— структура і порядок постановлення чітко визначені в зако­нодавстві;

— мають державно-владний характер, є обов'язковими для ви­конання усіма суб'єктами, яким вони адресовані;

— наділені законною силою, тобто є стабільними та такими, обов'язковість виконання яких забезпечена законом;

— є виключними, тобто їх неможливо повторно порушити і розглянути справу, яка вже була предметом адміністратив­ної справи і в якій постановлено відповідне рішення;

— мета суд. рішень полягає: а) у процесуальному оформ­ленні і фіксуванні волі суду, спрямованій на вирішення спору між сторонами; б) в охороні прав, свобод, інтересів
учасників державно-суспільних відносин, безпосередньому захисті підтверджених у суді дійсних матеріальних право­відносин між сторонами і тим самим у захисті норм права,
на основі яких виникли правовідн.; в) у здійсненні ви­ховної функції правосуддя; г) у забезпеченні примусового дотримання зобов'язаними особами припису, який містить­
ся у рішенні;

— мають преюдиціальний характер: факти, встановлені під час розгляду адміністративної справи і закріплені постано­вою або ухвалою адм. суду, повторно в іншій справі (цивільній, кримінальній, Адм.й справі), не встановлюються.

 

Відмінності постанов від ухвал адм. суду:

— ухвал по окремій справі може бути декілька, а постанова, як правило, завжди одна;

— ухвали документально оформляють одну чи декілька не­складних дій, а постанова підводить підсумок у справі в цілому;

— законна сила ухвал може поширюватись на окремих учас­ників процесу (сторона, третя особа, представник), а закон­на сила постанови — і на позивача, і на відповідача та (в окремих випадках) на державні органи, яким слід вчинити юридично значущі дії (наприклад, за рішенням адм. суду державна податкова служба має зняти з об­ліку приватного підприємця-платника податку);

- постановою суд вирішує вимоги адм. позову по суті — вона усуває публічно-правовий спір, а ухвалою суд вирішує поточні проц. питання, які виникають
під час та у зв'язку із розглядом та вирішенням адміністра­тивної справи; постановою суду вирішується матеріально-правовий спір по суті, який є об'єктом процесу, з метою
остаточного встановлення і захисту прав та інтересів суб'єктів цього спору, у повній відповідності із дійсними об­ставинами справи і чинним законодавством.

 

Види постанов:

— постанови суду першої інстанції, якими суд вирішує вимо­ги, заявлені в адм. позові;

— постанови суду апеляційної інстанції — суд одночасно ви­рішує вимоги апеляційної скарги і вимоги адм. позову;

— постанови суду кас. інстанції—суд вирішує одно­часно вимоги кас. скарги і вимоги адм. позову;

— постанови Верховного Суду Укр., у яких вирішуються вимоги скарги за винятковими обставинами, а також ви­рішуються вимоги адм. позову;

— постанови щодо частини позовних вимог — їх суд приймає до закінчення суд. розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо обставини, які з'я­сував суд, дають можливість без шкоди для справи виріши­ ти частину позовних вимог;

— додаткові постанови — їх суд приймає, якщо у його поста­нові внаслідок недогляду було вирішено не всі вимоги адм. позову, щодо яких було досліджено докази або не встановлено способу виконання суд. рішення, або не вирішено питання про судові витрати.

 

Види ухвал:

— ухвала суду будь-якої інстанції — за її допомогою суд ви­рішує поточні питання проц. характеру стосовно прийняття заяви чи скарги, суті заявленого клопотання, вчинення процесуальної дії з ініціативи суду тощо;

— ухвали суду апеляційної інстанції — вирішують вимоги апеляційної скарги, але не вимоги адм. позо­ву;

— ухвали суду кас. інстанції — через неї суд вирішує лише вимоги кас. скарги, але не вимоги адм. позову;

— додаткові ухвали — постановляються судом, якщо у його ухвалі внаслідок недогляду було вирішено не всі клопотан­ня, щодо яких були досліджені докази або не встановлено способу виконання ухвали, або не вирішено питання про судові витрати;

— окремі ухвали — їх спрямовано на усунення порушень, з приводу яких особи, які беруть участь у справі, не заявляли вимог, а також на усунення причин і умов, що сприяли цим порушенням.

 

Вимоги до суд. рішень:

1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм проц. права.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в Адм.й справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Також повинно бути безумовним, повним, ясним (зрозумілим), точним (чітким).

 

Стаття 160.Порядок ухвалення суд. рішень, їх форма
1. Суд приймає постанову іменем Укр. негайно після закінчення суд. розгляду.
2. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
3. У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови. Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи.4. Окремим документом викладаються ухвали з питань:
1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в Адм.й справі; 4) об'єднання та роз'єднання справ; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру суд. витрат; 7) продовження та поновлення проц. строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адм. суду; 9) забезпечення адм. позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового суд. рішення; 13) роз'яснення постанови; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду. Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час суд. розгляду.
5. Ухвали, які під час суд. засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу. 6. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем суд. засідання у журнал суд. засідання.
7. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення. До складення зазначених ухвал застосовуються правила частини третьої цієї статті. 8. Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені складом суду, який його ухвалив. Стаття 161.Питання, які вирішує суд при прийнятті постанови
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адм. позову.
2. При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду Укр., викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд суд. рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

 

Стаття 162. Повноваження суду при вирішенні справи
1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адм. позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
2. У разі задоволення адм. позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;
2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі Укр.; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) СВП. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала отримання і захист прав, свобод, інтересів людини і гром.на, інших суб'єктів у Сфері публічно-правових відносин від порушень з боку СВП.
Суд за адміністративним позовом СВП може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.
3. Якщо в ході суд. розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адм. суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адм. суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адм. суду поважними, позовна заява залишається без розгляду. Стаття 163.Зміст постанови
1. Постанова складається з:
1) вступної частини із зазначенням: дати, часу та місця її прийняття; Найменування адм суду, ФІО судді (суддів) і секретаря суд. засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмета адм. позову;
2) описової частини: короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом;
3) мотивувальної частини: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини: висновку суду про задоволення адм позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу суд. витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно). Стаття 164. Постанова щодо частини позовних вимог
Суд може до закінчення суд. розгляду справи за клопотанням особи, яка бере участь у справі, прийняти постанову щодо частини позовних вимог, якщо з'ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити ці вимоги, виділивши їх в окреме провадження. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена у загальному порядку. Стаття 166. Окремі ухвали суду
1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
2. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. 3. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.

 

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. На вимогу особи, яка бере участь у справі, а так само особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду.Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія суд. рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді. Якщо копія рішення надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку він представляє.

 

Стаття 168. Додаткове судове рішення
1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання суд. рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Питання про ухвалення додаткового суд. рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання суд. рішення.
3. Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
4. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
5. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового суд. рішення можуть бути оскаржені. Стаття 170. Роз'яснення суд. рішення
1. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
2. Подання заяви про роз'яснення суд. рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
3. Суд розглядає заяву про роз'яснення суд. рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз'яснення суд. рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
4. Подання заяви про роз'яснення суд. рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання суд. рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. 5. Копія ухвали про роз'яснення суд. рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається особам, які беруть участь у справі, а також заявнику, які не були присутні у судовому засіданні. 6. Ухвалу про роз'яснення суд. рішення або відмову у його роз'ясненні може бути оскаржено.