Наукові концепції адм. процесу.

Як зауважують вчені-теоретики, система проц. права в основному складається з чотирьох галузей проц. права: кримінально-проц., цивільного проц., господарського проц., підгалузі адм. права – адм-проц. права Вчені-адміністративісти вважають, що для адм. процесу в багатьох випадках потрібна спеціальна правозастосовча діяльність держави, тобто здійснювана в спеціально встановлених законом формах державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави, що полягає у винесенні на основі норм права і відповідних фактичних обставин індивідуально-конкретних правових розпоряджень Проте, розуміння адм. процесу, як спеціальної правозастосовчої діяльності держави, в юридичній літературі не є однозначним, оскільки, на думку науковців, воно охоплює різні види правозастосовчих процедур, що, в свою чергу, зумовило виникнення двох основних наукових концепцій – юрисдикційної і управлінської.

Так, наприклад, такі відомі українські і російські вчені, як О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, І.П.Голосніченко, В.М. Горшеньов, Є.В. Додін, Ю.М. Козлов, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, В.Г.Перепелюк, В.Д.Сорокін та інші розглядають адм. процес в «широкому» розумінні, відносячи його до управлінської концепції та включаючи в його структуру юрисдикційні провадження та неюрисдикційні (управлінські) процедури. Інші науковці, зокрема Н.Г.Салищева, В.С. Тадевосян, А.П. Клюшниченко, М.І. Піскотін, О.Г. Лук’янова, визначають адм. процес у «вузькому» розумінні та відносять його до юрисдикційної концепції, включаючи до його структури лише юрисдикційні провадження. О.В. Кузьменко ще наголошує на існуванні «третього» підходу, представники якого розглядали адм. процес як діяльність органів правосуддя з вирішення справ про Адм. проступки, а також як діяльність адміністративних судів щодо вирішення індивідуальних справ, в основі яких лежить спір про суб’єктивне публічне право У сучасній юридичній літературі до юрисдикційної концепції адм. процесу включають: провадження у справах про Адм. правопорушення і застосування до правопорушників адміністративних стягнень, а також розгляд справ щодо застосування заходів адм. примусу; а також як регламентовану законом діяльність щодо вирішення спорів, які виникають між сторонами адм. правовідношення, які не знаходяться між собою у відносинах службового підпорядкування, а також щодо застосування заходів адм. Примусу. До управлінської концепції адм. процесу в сучасній науковій літературі відносять сукупність всіх дій, які здійснюються виконавчими органами (посадовими особами) для реалізації своєї компетенції, тобто державно-управлінська діяльність у всіх її можливих проявах трактується в якості адм. процесу (весь процес виконавчо-розпорядчої діяльності: це і видання правових актів, і вирішення спорів, які виникають у сфері управління, і застосування адміністративних стягнень тощо); як визначений порядок діяльності органу (посадової особи) щодо застосування і реалізації адм-правових норм [6,

Для більш поглибленого розуміння сутності адм. процесу варто звернутися до позиції Ю.М. Козлова, який зазначав, що державно-управлінська діяльність в основному зорієнтована на вирішення завдань позитивного характеру, юрисдикція не є визначальною її зміст ознакою, а сама вона не збігається із судово-процесуальною діяльністю. Ці її якості надають адм. процесу своєрідне забарвлення. Але, у той же час, процес правозастосування не зводиться лише до забезпечення позитивних юр. результатів, передбачених диспозицією матеріальної норми. На долю суб’єктів вик. влади припадає і реалізація санкцій матеріальних адм-правових норм. Отже, адм-процесуальна діяльність поділяється на адм-процедурну (позитивно-правозастосовчу) і адм-юрисдикційну (правоохоронну) [7, с. 389-390. В юридичній літературі напрямами адм. процесу визначають адм-процедурну діяльність органів вик. влади та місцевого самоврядування, а також адм-юрисдикційний процес, тобто процесуальну діяльність держ. органів щодо вирішення адм-правових спорів та реалізації адміністративної відповідальності за порушення норм адм. права [8, с. 98-99.].

Структура та основні напрями розвитку адм-юрисдикційного процесу.

За функціональною ознакою в структурі адм. процесу можуть бути виділені: а) провадження, що носять установчий характер (провадження по утворенню держ. органів, суб'єктів підприємницької діяльності); б) провадження, що мають правотворчий характер (провадження по відпра­цюванню та прийняттю нормативних актів); в) правоохоронні провадження (провадження в справах про Адм. пра­вопорушення, провадження по скаргах громадян); г) правона-діляючі провадження (провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень).Виділяють звичайне та прискорене провадження. При цьо­му прискорене провадження (наприклад, провадження в справі про адм. правопорушення) характеризується спро­щеною процесуальною регламентацією, мінімальною кількістю проц. актів, певною «спресованістю» стадій.

У загальному вигляді під час класифікації за індивідуально-конкретними справами систему адміністративних проваджень, що складають структуру адм. процесу, може бути подано таким чином: і) провадження по відпрацюванню та прий­няттю нормативних актів; 2) провадження по прийняттю інди­відуальних актів управління; 3) провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів і посадових осіб, що пору­шують права громадян; 4) провадження по зверненнях грома­дян; 5) провадження по застосуванню адм-попе­реджувальних заходів і заходів адм. припинення; 6) провадження в справах про Адм. правопорушен­ня; 7) дисциплінарне провадження; 8) провадження по реалі­зації контрольно-наглядових повноважень; 9) реєстраційно-доз­вільне провадження; 10) провадження по приватизації держав­ного майна; 11) діловодство; 12) установче провадження.В юридичній літературі напрямами адм. процесу визначають адм-процедурну діяльність органів вик. влади та місцевого самоврядування, а також адм-юрисдикційний процес, тобто процесуальну діяльність держ. органів щодо вирішення адм-правових спорів та реалізації адміністративної відповідальності за порушення норм адм. права

Адм. процес в широкому та вузькому значенні

Поняття «адм. процес» у адм-пра­вовій науці прийнято розглядати в широкому й вузькому ро­зумінні. В широкому розумінні адм. процес — це встановлений законом порядок розгляду й вирішення індиві­дуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління, судами (загальної юрисдикції чи спеціально ство­реними) або спеціально уповноваженими на те органами (по­садовими особами). У вузькому розумінні адм. процес розглядають як провадження в справах про Адм. правопорушення й застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Іноді поняття адм.процесу у вузькому розумінні тлумачать не тільки як розгляд справ про Адм. правопорушення й застосування адміністративних стягнень до винних, а і як розгляд справ із застосуванням заходів адм. примусу.

Адм-юрисдикційний процес.

Адм-юрисдикційний процес інакше визначається як адм. провадження. Воно полягає у застосуванні до правопорушників заходів адміністративної відповідальності. Основними стадіями адм. провадження є: виявлення і офіційна фіксація факту правопорушення; прийняття рішення про розгляд (або відмову в розгляді) адміністративної справи; розгляд Справи і прийняття постанови про накладання адм. стягнення; опротестування постанови про накладання адм. стягнення; виконання зазначеної постанови. Порядок адм. провадження регулюється головним чином Кодексом Укр. про Адм. правопорушення. Процесуальна діяльність органів державного управління в інших її формах не регламентується якимось одним законодавчим актом. Проц. норми містяться у Конституції Укр. га в інших нормативних актах. А. п. як у широкому, так і у вузькому його значенні має здійснюватися на вироблених теорією і практикою принципах. Одним із таких принципів є принцип демократизму А. п. Він забезпечує гласність управлінської діяльності, її безпосередність, відкритість для широких верств населення. Ще одним принципом А. п. є його законність. Це означає, що А. п. здійснюється на засадах, визначених законом. Наступний принцип А. п.— науковість, зміст якого полягає у науковій обґрунтованості процедур, за якими повинні діяти органи державного управління. Є й інші принципи А. п. У своїй сукупності вони становлять ту основу, від якої в кінцевому підсумку залежить ефективність управлінської діяльності.

Адм-юрисдикційний процес -урегульована адм-процесуальними нормами діяльність органів вик. влади, а у відповідних випадках - органів місцевого самоврядування, а також суду, спрямована на вирішення адміністративних спорів та застосування заходів адм. примусу.