Нормативні акти та акти індивідуального призначення, їх підготовка та реалізація

За критерієм юридичної природи:

-нормативні,

- індивідуальні (іноді їх називають “ненормативні”, “правозастосовчі”) і

- змішані (комплексні).

Таке розмежування правових актів управління зумовлено виокремленням таких загальних функцій держави, в тому числі діяльності органів вик. влади, як правотворча (правоустановча) та правозастосовча функції.
1) Нормативні акти управління — це правові акти управління, які встановлюють, змінюють або скасовують правові норми. Нормативні акти містять адм-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері вик. влади, розраховані на тривале застосування та не мають конкретного адресата. Саме у нормативних актах виявляється регулятивна роль адм. права.
Нормативні акти управління є найбільш містким вираженням реалізації вик. влади, оскільки саме через них відбувається підзаконна адміністративна нормотворчість. Нормативні акти встановлюють конкретні права, обов'язки, відповідальність учасників адм-правових відносин. У них часто містяться обмеження і заборони, зумовлені специфікою сфери управління. Вони формують основи взаємодії різних суб'єктів управління (наприклад, шляхом встановлення певного адм-правового режиму), передбачають юридичні гарантії забезпечення законності й дисципліни в управлінні.
В особливу категорію нормативних актів управління виокремлюються: акти, за допомогою яких затверджуються різні правила, положення, інструкції, що містять правові норми; акти, що втратили чинність, раніше видані акти чи їх окремі пункти. Вони, безумовно, є нормативними, хоч і мають в певному розумінні допоміжне значення. Зважаючи на це, окремі дослідники і називали їх актами нормативно-допоміжного значення.
2) Індивідуальні акти управління — це акти, які стосуються конкретних осіб, їх прав і обов'язків. Характерною рисою індивідуальних актів управління є їх очевидний правозастосовчий характер. Головне в цих актах конкретність, тобто вирішення з їх допомогою індивідуальних справ та питань щодо конкретних осіб (особи), виникнення персоніфікованих адміністративних правовідносин, зумовлених цими актами. Різновидом індивідуальних актів є правоохоронні, юрисдикційні рішення.
За юридичними наслідками індивідуальні акти можуть бути:
а) зобов'язуючими;
б) забороняючими;
в) правоуповноважуючими;
г) такими, які містять відмови.
Такі акти не тільки містять точно визначені й персоніфіковані юридичні приписи, а й завжди відіграють роль юр. фактів, з якими пов'язуються виникнення, зміна та припинення конкретних адм-правових відносин.
Говорячи про правозастосовчий характер індивідуальних актів управління, не можна применшувати їх певне регулююче значення. Адже індивідуальні акти на основі та в межах приписів, що містяться в нормативних актах, регламентують ті чи інші управлінські відн.. Але на відміну від нормативних актів, які регулюють будь-які управлінські відн., індивідуальні акти управління завжди регулюють конкретно визначені відн..

 

 

80.Підготовка адм-правового акта
1. Підготовка акта управління.
Значна їх кількість готується і видається з ініціативи зацікавленого органу, але багато й з ініціативи суб’єктів вико навчої влади за дорученням вищих органів, за протестом прокурора, скар гами, заявами громадян.
Значний обсяг і неоднорідний зміст роботи, яку має виконати уповно важений орган, дає підстави виділити на цій стадії кілька етапів:
а) правова ініціатива – акт управління приймається, якщо є юридичні
та фактичні підстави його прийняття, коли в ньому є об’єктивна не
обхідність;
б) аналіз ситуації й варіантів правового впливу (на даному етапі з’ясо
вується фактичний стан справ та можливі варіанти розв’язання питань,
що виникли);
в) підготовка проекту акта управління (розроблення проекту покла
дається на орган, структурний підрозділ або окрему посадову особу; про
ект управлінського акта підлягає обговоренню, узгодженню та належно
му оформленню; проект акта вважається погодженим за наявності віз ке
рівників відповідного органу вик. влади).
Проект акта управління повинен перебувати у вільному доступі для ознайомлення та обговорення всіма зацікавленими особами. Обов’яз ковість ведення органами вик. влади веб-сторінок та оперативного розміщення на них офіційної інформації про діяльність відповідних органів, чинних та скасованих нормативно-правових актів, проектів нор мативно-правових актів з повідомленням про це засобів масової інфор мації була передбачена Указом Президента Укр. «Про додаткові захо ди щодо забезпечення відкритості у діяльності органів вик. влади» від 1 серпня 2002 р. № 683/2002.
Наприклад розглянемо Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів Укр.:
- право ініціативи в ухваленні актів КМУ мають члени КМУ, центральні органи вик. влади, Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Ініціювати підготовку та ухвалення актів Кабінету Міністрів Укр. може Президент Укр.;
- проекти актів Кабінету Міністрів Укр. вносяться на розгляд КМУ міністерствами, центральними органами вик. влади, місцевими державними адміністраціями;
- проекти актів КМУ, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом КМУ, зареєстровані проекти актів КМУ вносяться до бази даних електронної комп’ютерної мережі. Їх оприлюднення відбувається на офіційному веб-сайті КМУ;

81. Прийняття адм- правового акта та введення його в дію Окремі автори слушно зауважують, що чим більша підготовча робота була проведена на попередньому етапі, тим коротшою буде ця стадія1. В ній можна виділити кілька процедур.а) можливе обговорення та обов’язкове голосування в колегіальних органах (іноді рішення приймають «в робочому порядку» шляхом опиту вання, однак більшість актів управління приймається одноособове керів ником органу вик. влади; тобто ключовим на даному етапі є підписання підготовленого проекту);б) внесення змін до проекту: проект може бути визнаний таким, що потребує доопрацювання, що передбачає розроблення нового, з урахуванням зауважень і вимог, висунутих у процесі обговорення й узгодження;в) оформлення рішення – остаточне редагування проекту акта управління, його підписання та присвоєння акту порядкового номера.Набрання чинності:Найочевиднішим правилом щодо набуття адміністративним актом чинності є доведення його до відома осіб, яких він стосується. Доведення акта до відома осіб, яких він стосується, може здійснюватися різними способами. Це, зокрема, проголошення, вручення або направлення адм. акта поштою. Проголошення — це усне повідом-лення особі прийнятого рішення. Вручення полягає в особистій видачі особі адм. акта. Що стосується направлення адм. акта особі поштою, то з юридичної точки зору це найнезаперечний спосіб доведення акта до відома особи, особливо якщо це робиться листом з повідомленням про вручення.
Індивідуальні (ненормативні) акти набувають чинності з момен- ту їх прийняття. Цей принцип закріплений, наприклад, щодо індивідуальних актів Кабінету Міністрів України та місц. держ. адміністрацій.
За загальним правилом, адм. акт є чинним, доки не закінчився строк його дії або доки цей акт не скасовано.

82. Вимоги нормотворчої техніки.
Нормотворча техніка - система правил і прийомів підготовки проектів актів, що забезпечує максимально повну і точну відповідність форми нормативних положень їх змісту, простоту викладу та доступність для розуміння, вичерпне охоплення питань, що належать до предмета правового регулювання актів.
Основними елементами нормопроектувальної техніки є:

1) методологія розроблення проекту акта та визначення його
структури;
2) правила і прийоми викладення нормативних положень з обов'язковим дотриманням вимог щодо уніфікації термінології та мовного оформлення;
3) правила внесення змін до постанов (розпоряджень), визнання їх такими, що втратили чинність, або скасування.
Проект акта повинен відповідати таким вимогам:
- логічна послідовність викладу;
- взаємозв'язок нормативних положень;
- відсутність суперечностей у тексті проекту акта, узгодженість його положень з актами законодавства;
- оптимальна стислість викладу нормативних положень. Кожне слово повинне нести смислове навантаження;
- доступність для розуміння;
- точність та уніфікованість термінології, дотримання мовних норм;
- зменшення до мінімуму кількості актів з одного питання.
(Постанова КМУ Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів Укр.).

Структура НПА

Загалом серед теоретиків законодавчої техніки вироблись певні підходи щодо загальної структури будь-якого нормативного акта, яка виглядає досить просто й лаконічно:[1]

1) форма акта (Закон, Указ, Постанова…);

2) назва органу, що ухвалив акт (Верховна Рада, Кабінет міністрів…);

3) назва акта (заголовок): (Про підприємництво);

4) преамбула (за потреби);

5) основна частина, яка, в залежності від форми та обсягів нормативного акта, розбивається на розділи, глави, статті, частини, пункти, підпункти;6) санкції за недотримання норм акта та порядок відповідальності;7) положення про відміну раніш ухвалених нормативних актів;8) дата (порядок) набуття чинності нормативного акта;9) дата ухвалення нормативного акта;10) підпис особи, що скріпила акт.Така структура найбільш загальна і, можливо, найбільш повна в більшості європейських держав, де є всі, названі тут, структурні елементи.

За українськими традиціями, з цієї загальної структури виділяють структурні елементи тексту нормативного акта і його реквізити.еФактично в Україні до структурних елементів НПА відносять:1) назву;2) преамбулу (якщо цього вимагає зміст нормативного акта);3) розділи, глави, статті, частини, пункти, підпункти, абзаци залежно від виду нормативного акта;4) прикінцеві положення (у разі необхідності);5) перехідні положення (у разі необхідності);6) додатки (якщо вони є).До реквізитів НПА відносять:1) повну назву суб’єкта нормотворення,2) вид документа,3) дату, а в разі необхідності - місце прийняття нормативного акта;3) власний номер акта;4) посаду та прізвище повноважної посадової особи, яка підписала нормативний акт;5) посаду та прізвище повноважної посадової особи, яка скріпила підписом нормативний акт у випадках, передбачених законом;7) код нормативного акта за Єдиним державним реєстром нормативних актів після включення нормативного акта до цього реєстру”.В нашій роботі послуговуватимемося саме таким підходом до визначення структури, наведеної вище.

84. Поняття адмын послуг, хар-ка закону «Про адмын послуги» Стаття 1. Визначення термінівУ цьому законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону;