Сучасне українське законодавство, що регулює проц. відн..



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сучасне українське законодавство, що регулює проц. відн..



Сучасне українське законодавство, що регулює проц. відн..

До законодавства, яке регулює проц. процедури, зокрема пов’язані із визнанням та виконанням в Україні рішень іноземних судів, поряд з нормативно-правовими актами Укр. відносяться і міжнародні договори Укр., а саме: міжнародні договори про надання правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і кримінальних справах, згода на обов’яз­ковість яких надана ВРУ., а також інші міжнародні двосторонні або багатосторонні договори за участю Укр.. До українського законодавства що регулює процесуальну діяльність відносять: ЦПК, КПК, КАСУ, ГПК. 2.Стадійність юридичного процесуЮрид. процес - це завжди певна сукупністьпослідовно здійснюваних дій і постановляє актів. І цясукупність може бути у відомих випадках значною, включати багатодії різного характеру.Традиційно виділяються сім стадій:1)порушення суд-ва; 2) підготовка справи до суд. розгляду; 3) суд. розгляд; 4) перегляд справи в суді кас. інстанції; 5) перегляд справи в судах наглядової інстанції; 6) перегляд справи за нововиявленими обставинами;
7) примусовихве виконання суд. рішення.

Правова природа процесу взагалі й усіх його різновидів – Конст.,законодавчого, цивільного, адм., бюджетного

Юрид. процес — це владна діяльність суб’єктів влади, хоча учасниками проц. відносин є суб’єкти, які не мають владних повноважень, але діяльність суб’єктів влади стосується їх інтересів.Норми проц. права регулюють відн., пов’язані з діяльністю органів судової влади (в окремих випадках з діяльністю спеціально уповноважених держ. органів), тому проц. право ще називають судовим правом.

Згідно з чинним законодавством Укр. на цей час визнано п’ять видів процесів: Конст., адм., цивільний, господарський, кримінальний. Зазначені процеси віддзеркалюють форми і методи реалізації матеріальних норм, які належать до непроц. галузей.Конст. процес є формою діяльності КСУ єдиного органу конституційної юрисдикції з вирішення питань щодо відповідності законів та інших правових актів Конституції Укр., який дає офіційне тлумачення Конституції та законів Укр.. Конст. процес реалізується в особливій царині відносин і в даній главі не розглядається.Адм. проц. норми регулюють діяльність суду, спеціально уповноважених держ. органів вик. влади, їх посадових осіб, інших уповноважених суб’єктів, спрямовану на реалізацію норм адм. права та інших галузей права. Адм. процес реалізує норми права, які регулюють відн. у царині державного управління.Проц. норми, які регулюють порядок розгляду і вирішення судами цивільних і господарських справ та виконання суд. рішень складають цивільне проц. право та господарське проц. право. Вони мають своїм призначенням встановлення порядку і процедури вирішення судами цивільних і господарських прав. Ці проц. галузі найбільш схожі між собою, але вони розрізняються насамперед суб’єктами відносин. Цивільне проц. право регулює захист прав у відносинах за участю громадян. У межах цивільного процесу реалізуються норми більшості галузей: цивільного права, трудового права, житлового права, сімейного права та ін. Господарське проц. право регулює захист прав у відносинах суб’єктів господарювання (підприємництва), тобто господарський процес служить реалізації норм господарського (підприємницького) права і норм інших галузей, що регулюють діяльність, пов’язану з господарсь­кими відносинами.

Кримінально-проц. право призначено для регулювання діяльності з розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ. Кримінально-проц. норми регулюють діяльність щодо порушення кримінальних справ, попереднього розслідування злочинів і розгляду кримінальних справ у суді.

Призначення процесу як засобу забезпечення реалізації норм.

Адм. суд. процес - це порядок застосування норм відповідних галузей матеріального публічного права адміністративними судами Укр. в результаті вирішення індивідуальних справ та спорів між суб'єктами правовідносин.Завдання адм. суд-ва. Завданням адм. суд-ва є захист прав і свобод фізичних осіб, прав та інтересів юр. осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності СВП Адм. суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами Укр.;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);]Матеріал подається за КАС, прийнятим ВРУ., але який ще не підписано Президентом Укр..9) з урахуванням права особи на участь у процесі

прийняття рішення;о10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 

 

Поняття адм. процесу

Адм. процес - правовідн., що складаються
під час здійснення адм. суд-ва.

Адм. процес виступає специфічним (оскільки не є класичним у згаданому вище розумінні) видом юридичного процесу / завдяки врегулюванню адм-процесуальними нормами має притаманні йому цілі (мету), структуру і суб'єктів.Мета адм. процесу — це заздалегідь заплановані результати, досягнення яких можливе з допомогою відповідних засобів та способів. У свою чергу, завдання процесу відображають необхідність для суб'єкта здійснити певні дії, спрямовані на досягнення мети. Специфіку адм. процесу відображає і його структура — сукупність взаємозв'язаних адміністративних проваджень, що мають як юрисдикційний, так і неюрисдикційний характер. Суб'єктами (учасниками) адм. процесу виступають як державні органи, насамперед органи вик. влади, їх посадові особи, так і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, їх органи та посадові особи, гром. Укр., іноземці та особи без громадянства. Поняття суб'єктів процесу включає до складу його учасників також осіб, які діють з метою ведення процесу і здатні приймати остаточні рішення.

 

Адм. процес в широкому та вузькому значенні

Поняття «адм. процес» у адм-пра­вовій науці прийнято розглядати в широкому й вузькому ро­зумінні. В широкому розумінні адм. процес — це встановлений законом порядок розгляду й вирішення індиві­дуально-конкретних справ, що виникають у сфері державного управління, судами (загальної юрисдикції чи спеціально ство­реними) або спеціально уповноваженими на те органами (по­садовими особами). У вузькому розумінні адм. процес розглядають як провадження в справах про Адм. правопорушення й застосування до правопорушників адміністративних стягнень. Іноді поняття адм.процесу у вузькому розумінні тлумачать не тільки як розгляд справ про Адм. правопорушення й застосування адміністративних стягнень до винних, а і як розгляд справ із застосуванням заходів адм. примусу.

Адм-юрисдикційний процес.

Адм-юрисдикційний процес інакше визначається як адм. провадження. Воно полягає у застосуванні до правопорушників заходів адміністративної відповідальності. Основними стадіями адм. провадження є: виявлення і офіційна фіксація факту правопорушення; прийняття рішення про розгляд (або відмову в розгляді) адміністративної справи; розгляд Справи і прийняття постанови про накладання адм. стягнення; опротестування постанови про накладання адм. стягнення; виконання зазначеної постанови. Порядок адм. провадження регулюється головним чином Кодексом Укр. про Адм. правопорушення. Процесуальна діяльність органів державного управління в інших її формах не регламентується якимось одним законодавчим актом. Проц. норми містяться у Конституції Укр. га в інших нормативних актах. А. п. як у широкому, так і у вузькому його значенні має здійснюватися на вироблених теорією і практикою принципах. Одним із таких принципів є принцип демократизму А. п. Він забезпечує гласність управлінської діяльності, її безпосередність, відкритість для широких верств населення. Ще одним принципом А. п. є його законність. Це означає, що А. п. здійснюється на засадах, визначених законом. Наступний принцип А. п.— науковість, зміст якого полягає у науковій обґрунтованості процедур, за якими повинні діяти органи державного управління. Є й інші принципи А. п. У своїй сукупності вони становлять ту основу, від якої в кінцевому підсумку залежить ефективність управлінської діяльності.

Адм-юрисдикційний процес -урегульована адм-процесуальними нормами діяльність органів вик. влади, а у відповідних випадках - органів місцевого самоврядування, а також суду, спрямована на вирішення адміністративних спорів та застосування заходів адм. примусу.

Адм-процедурна діяльність

Адм-процедурна діяльність являє собою сукупність правових фори діяльності органів вик. влади, а у визначених законом випадках - органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які спеціалізуються за різними галузями управління та видами юридичної практики.

Адміністративна процедура — це порядок адм. провадження. Адм. провадження — це сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень із розгляду та вирішення адміністративних справ, що завершується прийняттям адм. акта і його виконанням.

Проектом Адм-процедурного кодексу Укр. (станом на червень 2007року ) передбачено, що він регулює відн., що виникають у діяльності органів вик. влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юр. осіб та виконання ними визначених законом обов'язків, регламентує процедури розгляду адміністративних справ. Дію цього Кодексу пропонується поширити на діяльність держ. органів, а також підприємств, установ, організацій, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо забезпечення реалізації та захисту прав особи, а також виконання нею визначених законом обов'язків.

Поняття адм-проц. права

Наука адм-проц. права - це особливий вид пізнавальної діяльності, заснований на універсальних законах логіки та філософії, і спрямований на узагальнення, систематизацію й творче переосмислення практичного та теоретичного досвіду, накопиченого у сфері адм-проц. відносин, з метою подальшого вдосконалення умов її функціонування.

Об'єкт науки адм-проц. права охоплює:- нормативний, теоретичний, практичний, історичний, прогностичний та ін. значущі аспекти функціонування однойменної галузі права;- суспільні відн., що виникають у процесі розгляду адміністративних справ уповноваженими органами публічної влади;- власне галузеву науку. Метод наукового дослідження - сукупність ідей, принципів, вимог, норм, правил, процедур, засобів та інструментів, спрямованих на пізнання об'єкта дослідником.

Предмет регулювання АПП.

Предмет адм. проц. права становить система суспільних правовідн., які виникають між органом владних повноважень, їх посадовими особами, судом, з одного боку, та фізичними чи юридичними особами, з іншого, щодо визнання, реалізації і захисту прав і законних інтересів особи і держави у сфері публічних відносин

та розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, визна-

ченому адміністративним процесуальним законодавством.

Адм. проц. право Укр. як системне об’єднання юр. норм і правових інститутів являє собою

складне реально існуюче юр. утворення, основними завданнями якого є:1) створення умов для реалізації суб’єктивних прав, свобод і інтересів фізичними чи юридичними особами, а також виконання ними суб’єктивних юр. обов’язків;2) забезпечення захисту в проц.й формі прав, свобод та інтересів фізичних чи юр. осіб шляхом: а) управлінської (адміністративної) діяльності через виконання завдань і функцій органами владних повноважень, їх посадовими особами; б) поновлення порушеного права органами владних повноважень, їх посадовими особами в судовому порядку за позовом;3) розгляд і вирішення правових спорів чи спорів про право шляхом: а) розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ органами владних повноважень, їх посадовими особами у порядку підлеглості, підвідомчості та компетентності, тобто в адм. порядку; б) розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ адміністративними судами в порядку суд. позову щодо захисту прав та інтересів фізичних чи юр. осіб у сфері державного управління

(публічних відносин).

Норми

Адм. проц. норми — це встановлені державою та забезпечені її примусом (організаційними заходами)

формально-визначені, загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відн. щодо визнання, реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних чи юр. осіб, а також інтересів держави в публічній сфері, розгляду і вирішення адміністративних справ.Норми адм. проц. права можна класифікувати за наступними критеріями:— за змістом норми поділяються на регулятивні і дефінітивні. Регулятивні встановлюють правила поведінки учасників адм-проц. відносин, у тому числі і ор-ганів, уповноважених розглядати Адм. справи. Дефінітивні норми визначають завдання проваджень, встановлюють принципи процесу, формулюють визначення понять правоздатності та дієздатності, проц. строків, доказів,

суд. витрат тощо;— за сферою застосування норми адм. процесуального права поділяються на загальні, спеціальні, виняткові.Загальні норми мають значення для всіх видів провадження,

всіх стадій процесу і містяться в загальних розділах адм-проц. актів. Спеціальні норми регулюють права, обов’язки, умови і порядок проц. дій суб’єктів правовідносин щодо окремих видів проваджень, здійснення певних процедур. Виняткові норми в адм. процесуальному праві спрямовані на врегулювання особливих видів проваджень, умови виняткової підсудності та ін. Наприклад,

провадження в окремих категоріях справ, провадження за винятковими обставинами, провадження за нововиявленими обставинами та ін.;— за методом впливу на відн. Адм. процесуальні норми поділяються на імперативні і диспозитивні. Iмперативні встановлюють зобов’язання, заборону, примушування

вчинення тих чи інших дій учасниками адм. процесу. Диспозитивні встановлюють права учасників адміністра-

тивного процесу на вчинення дій на власний розсуд, однак спрямованих на повне, об’єктивне, справедливе вирішення адміністративних справ.

Адм-проц. відн..

1) адм-проц. відн. мають управлінський характер, так як виникають у сфері державного управління;2) проц. адм-правові відн. відрізняються від матеріальних підставами виникнення. Для виникнення матеріального правовідношення необхідні три обставини: норма права, правосуб'єктність, юрид. факт. Для виникнення проц. адм-правового відношення необхідні вже чотири обставини: матеріальна норма, Нпроцесуальна норма, правосуб'єктність, юрид. факт. При цьому досить характерним є юрид. факт, що породжує адм-проц. правовідношення: ним служить відповідне матеріальне адм-правове відношення в цілому;3) адм-проц. відн. відрізняються від матеріальних правовідносин особливостями регулювання. Якщо матеріальні норми адм. права регулюють, так би мовити, статичні відн., то проц. норми регулюють відн. динамічні, для яких особливого значення набувають дії їх суб'єктів; 4) адм-проц. правовідн. відрізняються від матеріальних за своїм призначенням, так як задача перших полягає в забезпеченні реалізації других. Звідси виходить, що адм-проц. правовідношення в повній відповідності з диспозицією адм-процесуальної норми є засобом здійснення відповідного матеріального правовідношення; 5) адм-проц. правовідношення відрізняється від матеріального більш складною структурою - наявністю кількох суб'єктів, роль яких у даному правовідношенні не є однаковою.

Субєкти адм-проц. відносин.

Бути суб'єктом адм. права означає мати права та обов'язки у сфері державного управління. На коло суб'єктів впливають такі фактори, як: політичні, економічні, ідеологічні. Коло суб'єктів адм. права досить багаточисельне і різноманітне. Суб'єктів адм. права можна поділити на два види: індивідуальні та колективні. В Адм.й науці їх часто називають фізичні та юридичні особи.До індивідуальних суб'єктів належать: гром. Укр., іноземці, особи без громадянства, біженці; до колективних — органи вик. влади, органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; громадські організації, релігійні організації та ін. Серед колективних суб'єктів адм. права слід, у першу чергу, виділити органи вик. влади, їх можна класифікувати на різні види в залежності від критерію класифікації, а саме:а) від обсягу і характеру компетенції: загальної компетенції (КМУ, РМ АРК, місцеві державні адміністрації), галузевої компетенції (Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки та ін.), спеціальної компетенції (Міністерство економіки, Міністерство фінансів та ін.);б) від порядку вирішення питань: єдиноначальні (міністерства, комітети та ін.) та колегіальні (КМУ, РМ АРК та ін.);в) від предмета спрямованості компетенції: органи управління економічною сферою; органи управління соціально-культурною сферою; органи управління адм-політичною сферою;г) від обсягу повноважень по території: центральні (КМУ, міністерства, комітети) та місцеві (державні адміністрації);

д) від характеру повноважень: міністерства; державні комітети (державні служби), центральні органи вик. влади зі спеціальним статусом.

Систематизація принципів.

Система принципів адм. процесу. Система принципів адм. процесу включає: загальні принципи адм. процесу, що притаманні усій адм-проц.й діяльності, принципи особливого рівня, які включають, по-перше, принципи адм-процедурної діяльності, по-друге, принципи адм-юрисдикційного процесу, а також принципи окремих видів провадження.Принципи права можна класифікувати за такими підставами:

а) за формою нормативного вираження(тобто за характером нормативного джерела, у якому вони закріплені): закріплені вміжнародних та внутрішньодерж. деклараціях, конституціях і в поточному законодавстві;

б) за сферою дії (в одній чи в кількохгалузях, праві в цілому): загальноправові, міжгалузеві, галузеві та принципиправових інститутів;в) за змістом: загальносоціальні (економічні, політичні та ін.) і спеціально-юридичні принципи.Найбільш сучасну та повну класифікацію принципів, на нашу думку,наводить А. М. Колодій, який виокремлює наступні принципи: 1) правосвідомості; 2) правоутворення; 3) правотворчості, а серед них — законотворчості і нормотворчості; 4) системи права: а) загальноправові (основні); б) міжгалузеві; в) галузеві; г) інститутів права; 5) структури права: а) загальносоціального і юридичного; б) публічного і приватного; в) регулятивного і охоронного; г) матеріального і проц.; ґ) об´єктивного й суб´єктивного; 6) правореалізації, а серед них — правозастосування; 7) правоохорони, а серед них — особливо — правосуддя і юридичної відповідальності [

Принцип верховенства права

Стаття 8. Верховенство права

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. 3. Звернення до адм. суду для захисту прав і свобод людини і гром.на безпосередньо на підставі Конституції
Укр гарантується. 4. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні
адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відн..

Принцип науковості

Принцип науковості адм-процедурної діяльності - адм-процедурна діяльність повинна здійснюватись на базі висновків різних галузей науки. Як нормотворча діяльність, так і прийняття рішень щодо надання управлінських послуг потребує всебічного вивчення суспільних відносин, наукового прогнозування їх розвитку, обґрунтованості їх прийняття.

 

31….публічності провадження при вирішенні спорів

Принцип публічності адм. процесу при вирішенні спорів полягає в доступності громадян до слухання справи при її розгляді.Принцип публічності адм. процесу при вирішенні спорів полягає в доступності громадян до слухання справи при її розгляді. Розгляд конкретних справ, збирання необхідних доказів і матеріалів є обов'язком держ. органів та їх посадових осіб. Усе це здійснюється за рахунок держави.Так, у коментарі до ст. 268 "Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності" КУпАП підкреслюється, що обов'язок доведення покладено на органи, що розглядають адміністративну справу. Відсутня також будь-яка плата з боку громадян за участь у процесі, оформлення матеріалів, прийняття рішення.

32….об’єктивної істиниПринцип об'єктивної істини спрямований на повне виклю­чення з процесу проявів суб'єктивізму, однобічності в аналізі дій суб'єктів процесу, покликаний забезпечити встановлення та оцінку реальних фактів, які мають значення для прийняттяобґрунтованого рішення у конкретній Адм.й справі. Не випадково, наприклад, законодавець як основне завдання в справі про адм. порушення закріпив необхідність своєчасного, всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її точно відповідно до за­конодавства. З такою необхідністю законодавець пов'язує оцін­ку досліджуваних у ході розгляду справи доказів.

ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Дослідження доказів

1. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні суд. рішення у справі.

2. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.Дослідження письмових доказів1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам.2. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів.3. Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.Дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом Укр..

Судові дебати

1. Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні.

2. У дебатах першим надається слово позивачеві, його представнику, а потім - відповідачеві, його представнику.

3. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, її представник виступають після сторін у справі.

4. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, їхні представники виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь.

5. За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть виступати лише їхні представники.

6. Суд може встановити регламент промов осіб, які беруть участь у справі, який визначає їх тривалість. Головуючий у судовому засіданні може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається. З дозволу суду після закінчення суд. дебатів промовці можуть обмінятися репліками.

7. Якщо під час суд. дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться у загальному порядку.

1.4. Ухвали адміністративних судів Укр.: поняття, структура та особливості постановлення

У разі якщо постановляється судове рішення, яким провадження у справі зупиняється чи закривається, позовна заява залишається без розгляду або приймається рішення щодо інших проц. дій, клопотань, воно викладається у формі ухвали(акт застосування норм проц. права, спрямований на вирішення окремих питань, що виникли у процесі розгляду адміністративної справи).

Як вже зазначалося раніше, ухвала – це рішення суду, яким суд вирішує питання, що виникають у зв'язку і з приводу розгляду і вирішення матеріально-правового спору, який є предметом адм. розгляду.

На відміну від постанови адм. суду, якою вирішується подальша доля об'єкта адм. процесу, ухвали стосуються питань,які виникають у зв'язку та з приводу розгляду справи і не вирішують справу по суті, відтак їх може бути декілька по одній і тій самій Адм.й справі, на відміну від постанови, яка, як правило, у справі постановляється одна. Види суд. ухвал різноманітні і їх можна класифікувати за такими критеріями За суб'єктним критерієм (хто виносить):одноособові: виносяться суддею, який одноособово розглядає справу [40, ст. 23];колегіальні: виносяться судом при колегіальному розгляді справи [40, ст. 24].За формою, в якій виражаються ухвали:усні або протокольні: заносяться в протокол суд. засідання (наприклад, про відкладення розгляду справи);у вигляді окремого проц. документа (наприклад, про залишення позовної заяви без руху).За змістом: підготовчі ухвали: вирішуються окремі питання підготовки справи до суд. розгляду (прийняття рішення про витребування документів та інших матеріалів; призначення експертизи; вирішення питання про залучення третіх осіб);ухвали з поточних питань, які виникають під час розгляду справи (наприклад, заміна неналежної сторони, повернення до з'ясування обставин у справі);припинювальні ухвали (наприклад, про залишення позовної заяви без руху);заключні ухвали (наприклад, про закриття провадження у справі, про зупинення провадження у справі);ухвали, прийняті з приводу винесеної постанови (наприклад, щодо виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовій постанові);окремі ухвали.Залежно від судової інстанції, що постановляє ухвалу:ухвали окружних (місц.) адміністративних судів;ухвали апеляційних адміністративних судів;ухвали Вищого адм. суду Укр..Ухвали викладаються окремим документом з питань, які безпосередньо закріплені у КАС Укр. [40, ст. 160]: 1) залишення позовної заяви без руху; 2) повернення позовної заяви; 3) відкриття провадження в Адм.й справі; 4) об'єднання та роз’єднання справ; 5) забезпечення доказів; 6) визначення розміру суд. витрат; 7) продовження та поновлення проц. строків; 8) передачі адміністративної справи до іншого адм. суду; 9) забезпечення адм. позову; 10) призначення експертизи; 11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок; 12) відмови в ухваленні додаткового суд. рішення; 13) роз'яснення постанови; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позовної заяви без розгляду; 17) інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом. Наприклад у разі підстав передбачених КАС Укр. виноситься окрема ухвала про відвід (самовідвід) судді [40, ст. 27].

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час суд. розгляду.

Ухвали, які викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем суд. засідання у протокол суд. засідання.

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.

Ухвала,що викладається окремим документом, складається з таких частин [40, ст. 165]:

вступна частинаіз зазначенням: дати і місця її постановлення; найменування адм. суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

описова частинаіз зазначенням: суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;

мотивувальна частинаіз зазначенням: мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

резолютивна частина із зазначенням: висновків суду, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Якщо ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, тоді заносяться секретарем суд. засідання у протокол суд. засідання.

Слід зазначити, що в ухвалі, яку суд постановляє без виходи до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалута направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону [40, ст. 166]. Про вжиті заходи суд повідомляє не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.

Отже, окремі ухвали – один із способів усунути причини правопорушень. Вони стосуються питань, які виходять за межі основного спору, але пов'язаних із ними, і спрямовані на усунення виявлених судом у процесі розгляду справи порушень закону, недоліків у роботі, протизаконних вчинків окремих СВП.

Окремо у КАС Укр. визначено також зміст ухвали судуапеляційної інстанції та випадкиїхпостановлення [40, ст. 205, 206].

Так, розглянувши апеляційну скаргу, адм. суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі:

залишення апеляційної скарги без задоволення, а суд. рішення – без змін;

зміни ухвали суду першої інстанції;

скасування суд. рішення і постановлення нової ухвали;

скасування суд. рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі;

визнання суд. рішення нечинним і закриття провадження у справі;

скасування ухвали суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала адм.апеляційного суду складається з таких частин:

вступна частиніз зазначенням: дати й місця їїпостановлення; найменування адм. суду апеляційної інстанції, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря суд. засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.

описова частинаіз зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і суд. рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин.

мотивувальна частинаіз зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

резолютивна частинаіз зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; розподілу суд. витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

У разі скасування або зміни суд. рішення суду першої інстанції в ухвалі зазначається, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість цього рішення. Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції може бути постановлена окрема ухвала[40, ст. 208] у випадках і в порядку, встановлених КАС Укр. [40, ст. 166]. Зокрема, суд апеляційної інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального чи проц. права, які не є підставою для зміни або скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до КАС Укр. суд кас. інстанції (Вищий адм. суд Укр., Верховний Суд Укр.), розглянувши касаційну скаргу, постановляє ухвалуабо постанову[40, ст. 230, 232].

Суд кас. інстанції постановляє ухвалув разі:

залишення кас. скарги без задоволення, а суд. рішень – без змін;

скасування суд. рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд;

зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції;

скасування суд. рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження;

визнання суд. рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу і закриття провадження;

скасування суд. рішень і постановлення нової ухвали.

Тобто з усіх проц. питань суд кас. інстанції постановляє ухвали.

Судові рішення суду кас. інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому КАС [40, ст. 160, 167].

Ухвала суду кас. інстанціїскладається з таких частин:

вступна частинаіз зазначенням: дати і місця постановлення; найменування адм. суду, прізвищ та ініціалів суддів і секретаря суд. засідання; імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі.

описова частина із зазначенням: короткого змісту вимог кас. скарги та оскаржених суд. рішень; узагальнених доводів особи, яка подала касаційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин.

мотивувальна частинаіз зазначенням: мотивів, з яких суд кас. інстанції виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

резолютивна частинаіз зазначенням: висновку суду кас. інстанції по суті вимог кас. скарги; розподілу суд. витрат; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

У разі коли кас. скарга залишається без задоволення, в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовуються доводи, що в ній містяться. У разі скасування або зміні суд. рішень судів першої та апеляційної інстанцій в ухвалі зазначається, у чому полягала їхня незаконність.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.170.169 (0.025 с.)