Монтаж як один з головних методів створення сценарію.

 

Найважливішим методом в створенні сценарію культурно-дозвіллєвої програми є монтаж всього матеріалу. Монтаж – єдиний родовий метод культурно-дозвіллєвої діяльності, який дозволяє скомпонувати виступи реальних осіб, цитати з документів, уривки з творів художньої літератури, кінофільмів, музичні фрагменти і інші елементи.

Монтаж називають художнім, оскільки він дозволяє з величезної кількості матеріалу відібрати і добитися „поєднання елементів в ціле”, підлеглого ідеї, без якої не може бути програми. Творче використання методики художнього монтажу за наявності задуму включає сукупність дій, що мають певний стимул. Стимул – це спонукальна причина дії. Матеріалом для художнього монтажу можуть служити газетні статті, філософські трактати, медична книга, художня проза, вірші, зв'язані загальною темою та ідеєю. Вони, як в калейдоскопі, дозволяють створювати спроектовану дію, що адекватно відповідає тій ідеальній структурі, яка могла бути розрахована розумом. Калейдоскопічне, деколи різке контрастне чергування різних дій створює асоціативний ряд, який повинен бути сприйнятий глядачами. Відбір дій, що викликають асоціації, обумовлений попереднім досвідом, що приймається за зразок, асоціації глядача слідують за думкою сценариста.

Розкриваючи принципи художнього монтажу, слід пам’ятати, що саме різкі грані, різкі ритмічні відмінності підводять до багатства фарб і сполучають в новий, цілісний твір, де грані кожного елементу несуть свій емоційний зміст, працюють на загальне завдання.

 

 

Прийоми художнього монтажу.

 

Один з найбільш поширених прийомів художнього монтажу – контрастність. Він заснований на зближенні, зіткненні протилежних, різко не схожих між собою явищ і елементів сценарію. Застосування цього прийому дозволяє яскравіше виявити конфлікт як основу драматургії.

На відміну від драматичного твору в сценарії культурно-дозвіллєвої програми сюжет ослаблений, в нім немає драматичних зіткнень характерів. Насправді, в святковій програмі через її специфіку – документальність – навряд чи варто вивести на сцену антиподів, порушників дисципліни або бюрократів. Тоді як в театральній п'єсі драматургові це вдається зобразити через художні образи. Проте це не означає, що в святковому уявленні не повинно бути конфліктних ситуацій. Тут конфлікт виявляється в зіткненні протилежних явищ і елементів сценарію, поєднанні і побудові епізодів програми, що відображають в своїй єдності моменти історії і сьогоднішнього дня.

Іншим широко використовуваним прийомом монтажу є паралельний, коли епізоди дій, різних по своєму ідейному змісту, вмонтовують один за іншим. Інакше кажучи, в тканину одного епізоду включається інший, протилежний йому. Після такої вставки думка першого епізоду продовжує розвиватися. Цим прийомом досягається паралельна дія.

Наприклад, у вечорі „Цих днів, що театралізується, не замовкне слава”, присвяченому Святу Перемоги, були два ведучих. Один з них веде розповідь, яка ілюструється епізодами участі людей в героїчній епопеї на фронтах Великої Вітчизняної війни, інший ведучий розповідає, як працювали в цей час ті, хто залишився в тилу. Паралельний монтаж дозволив яскраво показати, як наш народ в єдиному пориві, загалом титанічному зусиллі, розділяючи горе і радість, кував перемогу.

Представляє інтерес і поєднання прийому паралельної дії з прийомом одночасності дії, коли дія йде в різних місцях сцени, на декількох частинах сценічного майданчика одночасно. Цей спосіб застосовується при включенні в дію залу для глядачів, коли до суперечки на сцені між учасниками уявлення підключаються глядачі.

Сценарій святкових масових культурно-дозвіллєвих програм обов’язково передбачає способи активізації відвідувачів закладів культури. Необхідно, щоб вони відчували себе не глядачами, а співучасниками програми. Для цього використовують різні сценарні ходи та рішення. Це можуть бути питання, звернені до залу, колективного виконання пісень, розкидання в залі листівок, вихід акторів в зал для глядачів і так далі.

Як прийом, активізуючий аудиторію культурно-дозвіллєвих програм, фахівці використовують і так звану підсадку. Прийом полягає в наступному: у залі для глядачів знаходяться декілька активістів або учасників художньої самодіяльності, які ставлять таким, що веде заздалегідь підготовлені питання, вступають з ними в суперечку, спонукаючи глядачів висловити свою думку про питання, що зачіпають в програмі.

У перехідний період реформування суспільства все більш популярними стають цикли вечорів „Моє і наше”, на яких піднімаються важливі питання, що хвилюють людей: відношення людини до праці, матеріальні і енергетичні ресурси і так далі. Це можуть бути вечори „Слово про суспільний і особистий”,, „Людина і речі”,, „Бути або здаватися”. На завершальному вечорі „Давайте порахуємо”, можна зіставити положення сім'ї нового класу бізнесменів, підприємців і сім'ї простої людини, звернути увагу на правильну організацію сімейного бюджету.

Зміст цих культурно-дозвіллєвих програм може бути тісно пов’язане з конституційними правами і обов’язками громадян у вигляді дискусій, відвертої полеміки. Активізувати аудиторію допоможуть учасники художньої самодіяльності, виконуючі роль „підсадки”.

Важливим моментом в художньому монтажі сценарію культурно-дозвіллєвої програми є лейтмотив (нагадування). Нерідко лейтмотив стає стрижнем всієї композиції.

У святкових уявленнях застосовується також і прийом ремінісценції (спогади). Автори сценаріїв культурно-дозвіллєвих програм запозичували цей прийом з арсеналу виразних засобів кінематографа. Він полягає в тому, що виконання певного епізоду уривається іншим епізодом, що оповідає про події минулого. Це дозволяє вдало пов’язати сьогодення з історією. Прийом ремінісценції може повторюватися в сценарії кілька разів, але надмірне захоплення їм знижує глядацьке сприйняття.

Кожен епізод сценарію культурно-дозвіллєвої програми є відносно самостійним компонентом, він не просто один з цегли будівлі культурно-дозвіллєвої програми, як вважає багато хто, не тільки закінчена частина сценарію, він бере участь і у вирішенні загальної теми, допомагає в розкритті ідеї.

Необхідно також постаратися, щоб кожен епізод був сприйнятий аудиторією з цікавістю, оскільки основою більшості епізодів є віддзеркалення загальновідомих історичних подій. Важливо кожного разу знаходити нові факти, допомагати відвідувачам дізнаватися те, чого вони не знали. Пошук ракурсу віддзеркалення того або іншого явища дійсності – важка справа. І все-таки треба сміливіше експериментувати, інакше авторові сценарію культурно-дозвіллєвої програми не піти від штампів і стереотипного підходу до освітлення дійсності.

Як наголошувалося, для того, щоб забезпечити цікавий і цілеспрямований монтаж епізодів, добре б придумати драматургічний хід (іноді його називають сюжетним ходом), який логічно зв’яже всі епізоди.

Як приклад можна привести програму "Ми вас пам’ятаємо", яка проходить біля „багаття”. Тут виступають із спогадами ветерани, молодь, звучать пісні їх молодості і так далі Цей хід дозволяє широко використовувати прийом ремінісценції, вплітати в спогади виконання художніх творів, кінофрагментів. Сюжетним ходом може стати і пісня. Так, на святковому вечорі „Минулі походи” драматургічним ходом і лейтмотивом може стати „Пісня минулих походів ” З. Компанейца на слова А. Жарова, що зв’язує епізоди цього уявлення в єдину розповідь про історію нашої держави. Драматургічний хід підпорядковує собі і зміст кожного епізоду. Без нього навіть при найбагатшому фактологічному матеріалі і наявності прекрасних концертних номерів само уявлення і його епізоди будуть позбавлено логічного зв’язку.

Важливим елементом епізодів і всієї дії культурно-дозвіллєвої програми є введення ритуальних дій – вручення різних нагород, що, як правило, стає кульмінацією святкових вечорів і самих торжеств.

Деколи фахівці в гонитві за емоційним ефектом включають в сценарій покладення квітів до бутафорського обеліску, запалюють бутафорський Вічний вогонь. Якщо в драматичному спектаклі, повному умовностей, подібні ритуали правомірні, то в культурно-дозвіллєвій програмі, заснованій на правді документу і фактів життя, такі ритуальні дії виглядають блюзнірські. Часто в культурно-дозвіллєвій програмі до ритуалу вшановування кращих людей підходять як до повсякденного, звичайного. Їм вручають вимпели, нагороди, і кожному неодмінний подарунок – концертний номер. Це затягує дію, розсіює увагу глядачів.

Існує ще немало труднощів в композиційній побудові сценарію культурно-дозвіллєвих програм. Найбільш поширена з них – введення після кульмінації епізодів, які, по думці авторів, уточнюють, роз’яснюють глядачеві те, що було. Але при цьому забувають, що сценарій програми передбачає стрімкий розвиток дії, всякого роду затягування його заважає глядачеві сприймати що відбувається. Приводить до певної одноманітності послідовний розвиток дії культурно-дозвіллєвої програми в строго хронологічному порядку історичних подій. Тому слідує частіше використовувати такий прийом композиційного рішення, як ретроспектива – показ історичних подій через призму сьогоднішнього дня.

Дуже часто навіть в святковій театралізованій виставі виступають з довгими промовами про загальновідоме, до того ж читаючи їх з папірця. Такий вихід на сцену буває часто не підготовлений попередніми епізодами сценарію. Рекомендується заздалегідь обговорювати з виступаючими і заносити у вигляді тез в сценарій зміст виступу, з тим щоб були і логічний перехід визначального епізоду до виступу, і зв’язок – виступи з подальшим епізодом.

При написанні сценарію культурно-дозвіллєвої програми потрібно знати реальні можливості втілення драматургічного задуму. Сценарій треба створювати не для усередненої, а для конкретної установи культури з урахуванням його матеріально-технічних і фінансових можливостей.

У діяльності установ культури в ролі сценариста і режисера вистави виступає одна особа. Робота постановника-режисера культурно-дозвіллєвої програми не менш складна, ніж написання літературного сценарію. Автор сценарію одночасно з визначенням літературного задуму як би здійснює можливості його сценічного втілення як режисер.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке художній монтаж сценарію?

2. Які бувають прийоми художнього монтажу?

ЛЕКЦІЯ № 5

ТЕМА: „ТВОРЧІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ ДРАМАТУРГІЇ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВИХ ПРОГРАМ”

Цілі та завдання. Успішне вивчення дозволяє: чітко усвідомлювати та визначати творчі аспекти навчання драматургії культурно-дозвіллєвих програм; мати уявлення про основні напрямами формування основ сценарної майстерності; знати основні ігрові методи в процесі формування сценарних навичок; характеризувати методи пошуку художнього задуму культурно-дозвіллєвої програми.

Зміст:

1. Основні напрямами формування основ сценарної майстерності.

2. Ігрові методи в процесі формування сценарних навичок.

3. Методи пошуку художнього задуму культурно-дозвіллєвої програми.

Основні поняття: сценарна майстерність, ігрові методи, сценарні напрямки, художній задум, активний метод формування творчої особистості.

Література:

1. Вершовский Э. Режиссура массовых клубных представлений: Учебное пособие / Э. Вершовский. – М.: ЛГИК, 1981. – 94 с.

2. Ершов П. М. Режиссура как практическая психология (Взаимодействие людей в жизни и на сцене) / П. М. Ершов. – М.: Искусство, 1972. – 64 с.

3. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга / Л. А. Петровская. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 213 с.

4. Спиваковская А. С. Игра – это серьезно / А. С. Спиваковская. – М.: Педагогика, 1981. – 134 с.

5. Хализев В. Драма как явление искусства / В. Хализев. – М.: Искусство, 1978. – 76 с.

6. Шароев И. Г. Режиссура эстрады и массовых представлений: Учеб. для студентов высш. театр, учеб. заведений / И. Г. Шароев. – М.: Просвещение, 1986. – 213 с.

6. Шпагин В. А. Основные этапы работы над сценарием / В. А. Шпагин. – Куйбышев: КГИК, 1970. – 142 с.

 

 

Теоретичний матеріал: