Особливості монтажу металевих конструкцій.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості монтажу металевих конструкцій.



Монтувати сталеві колони можна на збірні або монолітні фундаменти із заздалегідь установленими в них болтами для кріплення колон. Положення колони в плані залежить від того, наскільки правильно розташовані анкерні болти, а точність установлення по висоті — від якості підготовки опорних поверхонь фундаментів.

Процес монтажу колон складається з підготовки фундаментів, стропування, піднімання, наведення на опори або у стик, установлення, тимчасового закріплення, вивірення й остаточного закріплення в проектному положенні.

Залежно від характеру опори башмаків колон підготовку фунда­ментів можна виконувати трьома способами: підливанням цементним розчином заздалегідь струганих опорних плит; вирівнюванням під проектну позначку поверхні бетонного фундаменту; попереднім установленням і вивіренням по кондуктору опорних деталей та подальшим підливан­ням цементного розчину.

За першими двома способами підготовки фундаментів не треба вивіряти колони по висоті (безвивірний монтаж). Треба з’єднати тільки і риски, які нанесено на фундамент, і опорну частину колони та закріпити її анкерними болтами. Третій спосіб передбачає надходження на: об’єкт опорних плит і підошв башмаків колон, фрезерованих на заводі. У цьому випадку колону встановлюють також без вивірення.

Установлення і вивірення опорних плит виконують за допомогою І нівеліра і кондуктора. Допустима похибка встановлення плити ±1 мм. Після підливання вивірених опорних плит цементним розчином і його тужавлення на плити наносять осьові риски, які при установленні колон мають збігтися з рисками на їхніх башмаках. Безвивірне установлення колон дає змогу на 30 % зменшити тру­домісткість монтажу.

Стропування здійснюють найчастіше за верхній кінець колони, що дає змогу строго вертикально переміщувати симетричні колони до місця установлення і наведення башмака на анкерні болти.

Стропування виконують штировими, рамковими і замковими захоплювачами, а також за допомогою обв’язувального стропа (попередньо до колони треба приварити спеціальні стропувальні накладки або фасонки).

Для тимчасового кріплення багатоярусних сталевих колон до 12 м заввишки застосовують кутики-фіксатори, через які пропускають стяжні болти або складальні планки. Скоси на планках забезпечують самонаведення елемента колони. Якщо такого розкріплення недостат­ньо (що визначають розрахунком колон на монтажні навантаження), застосовують гвинтові підкоси, за допомогою яких зручно змінювати нахил колон при вивірці їх.

Колони до 15 м заввишки закріплюють, затягуючи гайки на анкерних болтах, а також використовуючи розтяжки в напрямку найменшої жорсткості. Для кріплення колон понад 15 м заввишки крім анкерних болтів використовують дві або чотири розчалки, підкоси або розпірки. Розчалки знімають тільки після надійного закріплення колон до раніше змонтованих конструкцій.

Монтаж балок і ригелів. Перед монтажем підкранових і підкроквяних балок на місці розкладання перевіряють стан конструкцій, пра­вильність установлення закладних деталей, наявність орієнтирних рисок, а також очищають закладні деталі й опорні частини колон від іржі. Монтаж балок і ригелів включає операції захоплення, піднімання, вста­новлення на опори або заведення у стик, вивірення і закріплення. Балки захоплюють двовітковими стропами і траверсами за петлі або тросовими захоплювачами з дистанційним керуванням. Способом «в обхват» балки піднімають спеціальним захоплювачем. Для піднімання металевих балок застосовують кліщові захоплювачі. До розстропування перевіряють положення балок по поздовжніх осях і позначки верху полиць, вертикальність стінок, відстань між балками, зміщення в стиках. Для встановлення залізобетонних підкранових і підкроквяних балок по поздовжніх осях на опори наносять риски, а на торці балок і верхні закладні планки – риски середини. Збіг усіх рисок забезпечує правильне положення балок. Позначки переносять на верх колони і по них перевіряють нівеліром положення верхніх полиць балок.

Балки встановлюють на консолі, приварені до колон столики або на оголовки колон. Виправляють положення балок після вивірення ломом, домкратом або клином. Для забезпечення правильного положення по висоті застосовують підкладки із сталевого листа, які приварюють до опор. Металеві балки на опорах закріплюють болтами, заклепками і зварюванням. Для тимчасового закріплення балок, які стикуються на заклепках і болтах, має бути заповнено не менше ніж 40 % отворів, у тому числі 10 % — пробками та 30 % — болтами.

Зварні стики тимчасово прихвачують. Кількість, розміри і довжину прихваток, що сприймають монтажні навантаження, визначають розра­хунком.

Монтаж важких (масою до 100 т) підкранових металевих балок виконують з окремих монтажних блоків з улаштуванням тимчасових опор у місцях стикування. Після встановлення блоків їх з’єднують між собою зварюванням.

Для монтажу підкранових і підкроквяних балок застосовують зви­чайно самохідні стрілові крани, а в окремих випадках — баштові.

У прогонах до 18 м завширшки крани переміщують посередині, мон­туючи балки одночасно по двох осях, у ширших прогонах рух кранів організовують по краю прогону.

Для монтажу ригелів застосовують тросові стропи з місцевим або дистанційним розстропуванням подібно до залізобетонних балок.

Для скорочення трудовитрат, а також часткової автоматизації монтажу ригелів сталевих каркасів будівель в Японії застосовують спеціальний підйомник (рис. 3.10, є), розроблений японською фірмою «Сімідзу кенсецу».

Підйомник виконаний у вигляді траверси, що встановлюють на сусідні колони каркаса і жорстко закріплюють до них затискачами. Прогін між затискачами регу­люється рухомими балками, які можуть переміщуватись уздовж осі траверси. До траверси на канатах можна підвісити від одного до трьох ригелів, піднімання й опускання, яких у проектне положення забезпечуються: гідроциліндрами. Якщо на колону насаджена траверса) вона автоматично центрується напрямними роликами. Насосна станція гідросистеми має привід від зовнішніх джерел електропостачання. Усі механізми підйомника, керуються дистанційно по радіо, і автоматизовано на базі міні-ЕОМ. Застосування такого підйомника під час монтажу конструкцій радіотрансляційного центру «Ніккей» у Токіо дало змогу скоротити термін монтажних робіт на 30 %.

Після встановлення на консолі колон ригелі не потребують тимчасового, закріплення завдяки великій площі, опори і незначній їхній висоті.

Для монтажу балок і ригелів монтажники використовують, навісні, переставні і пересувні, риштування. Піднімання на риштування вико­нують за допомогою навішених на колони монтажний драбин.

Монтаж ферм і балок перекриття і покриття, виконують, з попе­реднім розкладанням у прогоні будівлі або з транспортних засобів, (рис. 3.11., ж). Ферми до 24 м завдовжки доставляють у цілому вигляді, 30 м завдовжки і більше — окремими елементами, які укруп­нюють на будівельному майданчику на спеціальних стендах. Монтаж ферм і балок допускається тільки після остаточного закріплення всіх розташованих нижче конструкцій

 

 

 

Рис. 3.11. Монтаж балок:

а — траверса із захоплювачами дистанційного керування для монтажу залізобетонних балок 6 м завдовжки; б — те саме, 12 м завдовжки; в — зачеплення металевої балки полегшеними стропами; г — те саме, кліщовим захоплювачем; д — стропування балки «в обхват»; е — схема розкладання і монтажу підкранових балок окремими елементами; є — підйомник для монтажу сталевих ригелів; 1 — строп; 2 — траверса; З — кліщовий захоплювач; 4 — підкранова балка; 5 — дерев’яна підкладка; 6 — кран; 7 — балковоз; 8 — залізобетонна колона; 9 — металева колона; 10 — затискач; 11 — регулювальні балки; 12 — насосна станція; 13 — гідроциліндр піднімання-опускання ригеля; 14 — центрувальні ролики; 15 — ригель

 

.

Підготовка до монтажу ферм і балок полягає в перевірці й очищенні закладних деталей, нанесенні осьових рисок, закріпленні відтяжок, розчалок, розпорок, навісних колисок та іншого монтажного оснащення. Крім того, металеві ферми для забезпечення достатньої стійкості їхніх поясів попередньо підсилюють за допомогою брусів або пластин, які закріплю­ють до поясів з двох боків болтами або хомутами (риє, IX, 17, д). За­лежно від довжини ферм і балок їх строплять за дві або чотири точки (рис. IX. 17, а, г) штировими захоплювачами з дистанційним керуванням або «в обхват». Для запобігання розгойдуванню ферм і балок під час піднімання на опори до нижнього пояса кріплять дві відтяжки або гнуч­кий маніпулятор, який прикріплюється до кінців монтажної траверси і керується кранівником за сигналом монтажника. Ферми і балки після піднімання й орієнтування встановлюють на оголовки колон, вивіряючи їх по рисках розбивних осей. Вертикальність ферм і балок, а також тим­часове розкріплення забезпечують установленням розчалок і розпірок (рис. IX. 17, в).

Металеві ферми монтують по одній або блоками. При установ­ленні поодиноких ферм монтаж починають із зв’язувальної панелі.

Першу ферму розкріплюють чотирма тимчасовими розчалками і після встановлення другої ферми монтують постійні в’язі. Кожну наступну ферму кріплять до раніше встановленої постійними або тимчасовими в’язями.

 

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.117.38 (0.008 с.)