Змістовий модуль 1. Монтажні роботи

Змістовий модуль 1. Монтажні роботи

Основні відомості про про організацію монтажних робіт

Проектно-кошторисна документація

Проектування нового будівництва, розширення, реконструкції і технічного переозброєння підприємств, що діють, будівель і споруд здійснюють на підставі рішень, прийнятих в затверджених техніко-економічних обґрунтуваннях (ТЕО), техніко-економічних розрахунках (ТЕР) будівництва, або розробленими бізнес - планами.

При проектуванні підприємств, будівель і споруд виробничого призначення враховують рішення, прийняті в схемах і проектах районного планування, в генеральних планах міст, селищ, і сільських населених пунктів, проектах планування промислових зон (районів) міст, а також в схемах генеральних планів підприємств із спільними об’єктами промислових вузлів.

Лад розробки проектно-кошторисної документації в одну (робочий проект) або в дві (проект і робоча документація) стадії визначається в ТЕО (ТЕР).

Робочий проект і проект на нове будівництво будівель і споруд, розширення і реконструкцію підприємств, що діють, складається з наступних розділів: спільна записка пояснення; генеральний план і транспорт; технологічні рішення; наукова організація праці робітників і службовців; управління підприємством; будівельні рішення; організація будівництва; охорона навколишнього природного середовища; паспорт робочого проекту.

До складу робочого проекту також включається розділ робочої документації, яка розробляється в цілому на будівництво підприємства, будівлі і споруди при його тривалості (по нормах) до двох років, а при більшій тривалості - в розрахунок на річній об’єм будівельно-монтажних робіт.

Робочий проект на технічне переозброєння підприємств, що діють, включає наступні розділи: спільна записка пояснення, що містить коротку характеристику достатку об’єкта і вирішення по використанню нової техніки, технології і устаткування; рівень автоматизації і вирішення по управлінню технологічними процесами; вирішення по організації виконання будівельно-монтажних робіт; кошторисна документація; робоча документація.

До складу робочої документації для будівництва підприємства, будівлі і споруди входять:

робочі креслення, що розробляються відповідно до вимог державних стандартів;

кошторисна документація, складена в відповідності до встановлених методичних вказівок за визначенням вартості будівництва підприємств, будівель, споруд і звідних кошторисних розрахунків і кошторисів;

відомості об’ємів будівельних і монтажних робіт; відомості і звідні відомості потреби в матеріалах складені по видах будівельних і монтажних робіт.

Деталювальні креслення металевих конструкцій і технологічних трубопроводів повинні розроблятися заводами-виробниками або проектно-конструкторськими підрозділами монтажних організацій. Для визначення кошторисної вартості проектованих підприємств, будівель споруд складається наступна документація:

- при одностадійному проектуванні у складі робочого проекту – звідний кошторисний розрахунок, зведення витрат, об’єктні і локальні кошториси;

- при двох стадійному проектуванні: в складі проекту – звідний кошторисний розрахунок, зведення витрат, об’єктні і локальні кошторисні розрахунки, у складі робочої документації – об’єктні і локальні кошториси.

Кошторисна вартість визначається, як правило, із застосуванням укрупнених нормативів, що забезпечують необхідну достовірність і скорочення об’єму кошторисної документації.

У випадку коли при складанні кошторисів за робочими кресленнями у складі робочої документації або робочого проекту відсутні укрупнені кошторисні норми використовують єдині районні одиничні розцінки і одиничні розцінки на будівельні роботи та розцінки на монтаж устаткування, або розробляють і додатково включають до складу кошторисної документації індивідуальні одиничні розцінки на будівельні роботи і індивідуальні розцінки на монтаж устаткування при необхідності матеріалів, конструкцій і виробів, а також калькуляції транспортних витрат.

Кошторис на монтаж устаткування, металевих конструкцій і технологічних трубопроводів:

- по такелажним роботам – горизонтальне переміщення від при об’єктних складів до монтажної зони і усередині неї вантажно-розвантажувальні роботи;

вертикальне переміщення вмонтованого устаткування (конструкцій, трубопроводів) до його установки в проектне положення або до відмітки, обумовленої цінником; установка і подальше розбирання оснащення;

переміщення основних вантажопідйомних механізмів, транспортних засобів оснащення такелажу і монтажу, пристосувань і матеріалів;

- по монтажним роботам – ознайомлення робітників-монтажників з кресленнями; перевірка відповідності фундаментів або опор під устаткування проекту і готовності їх до монтажу обладнання; насічка окремих місць фундаментів для установки підкладок; розпаковування устаткування і прибирання тари; очищення устаткування від антикорозійних покриттів,

промивання і протирання; детальний огляд устаткування і його частин для виявлення комплектності і можливих дефектів; установка анкерних болтів і заставних деталей; зборка устаткування, що поставляється в розібраному вигляді; установка, вивірка і закріплення устаткування на фундаментах, етажерках, каркасах; механомонтаж електродвигунів, що вмонтовуються на устаткуванні або спільній рамі і підставі; установка готових огороджень машин; монтаж систем централізованого змащення машин (за винятком випадків, особливо обумовлених в цінниках); монтаж сходів і майданчиків для обслуговування устаткування;монтаж комплектуючого устаткування; контроль зварних і болтових монтажних з’єднань; гідравлічне, пневматичне і інші види випробувань устаткування і його окремих вузлів; індивідуальне випробування змонтованого устаткування.

Робоча документація передається замовникові проектною організацією в терміни передбачені графіком, що додається до договору (додаткова угода) на виконання проектних, дослідницьких робіт.

Робочі креслення будівель і споруд, відомості об’ємів монтажних робіт, відомості і звідні відомості потреби в матеріалах передаються замовникові – у трьох екземплярах, а об’єктні і локальні кошториси, збірки специфікацій устаткування, креслення металевих конструкцій (КМ) і технологічних трубопроводів а також проектно-кошторисна документація на будівництво будівель і споруд, що входять до складу пускового комплексу – в чотирьох екземплярах. Окрім вказаного числа екземплярів робочих креслень, відомостей об’ємів монтажних робіт і кошторисів, проектно-кошторисна документація видається на окремі види монтажних робіт, що виконуються субпідрядними спеціалізованими організаціями з розрахунку щоб кожна з цих організацій мала по два екземпляри креслень по видах виконуваних нею робіт, а також по одному екземпляру об’єктних і локальних кошторисів.

Державні та галузеві стандарти, креслення типових конструкцій, виробів і вузлів, на які є посилання в робочих кресленнях, а також типові проекти тимчасових будівель і споруд до складу робочої документації не входять і проектною організацією замовникові не видаються.

 

Підготовка і організація монтажних робіт

Документація кошторису

Кошторис – головний і незмінний документ на весь період будівництва, на основі якого здійснюють фінансування будівництва і розрахунки між підрядником і замовником за виконані роботи.

У складі документації, по якій розраховують кошторисну вартість підприємства, що будується входять: кошторис, що визначає загальну вартість будівництва підприємства; кошторис, що визначає розмір затрат на придбання обладнання для кожного об’єкту і вартість робіт по його монтажу; одиничні розцінки на будування і монтажні роботи, відсутні в збірках єдиних районних одиничних розцінок на будівельні роботи і в цінниках на монтаж обладнання; кошторис на проектні і пошукові роботи.

Вартість кошторису монтажу обладнання, технологічних трубопроводів і металоконструкцій визначають по відповідним цінникам на монтаж, а кошторисну вартість матеріалів, що не враховані цінниками - по цінах прейскурантів, з обліком заготівельно-складських витрат і планових накопичень.

Заготівельно – складські витрати в будуванні в відсотках до кошторисної вартості будівельних і санітарно-технічних матеріалів складають 2%, обладнання – 1.2% і сталевих конструкцій – 0.75%; максимальна норма накладних витрат на монтаж обладнання і технологічних трубопроводів – 70% до основної заробітної плати робочих, на монтаж металоконструкцій 8.3% до вартості кошторису прямих затрат.

Норма планових накопичень встановлена в розмірі 6% від вартості кошторису прямих затрат і накладних витрат.

Середні норми накладних витрат на будівельні роботи для міністерств і відомств встановлені диференційно.

У складі накладних витрат в будівництві виділяють наступні статті: адміністративно-господарські витрати (заробітна плата головна і допоміжна, службове відрядження, ін.); витрати по обслуговуванню працюючих (допоміжна заробітна плата, відрахування на соціальне страхування, витрати по охороні праці і техніці безпеки і ін.); витрати по організації і виробництву робіт (проектування виробництва робіт, вміст виробничого обладнання, інвентарю та інструмента і ін.); інші накладні витрати (відрахування на створення фонду преміювання за введення нової техніки).

Кількість етапів, їх склад і вартість кошторису, як правило, визначає проектна організація. Однак при будівництві нескладних будівель і побудов етапи можуть встановлювати підрядна організація і замовник.

Розрахунки по закінченим об’єктам і етапам робіт без проміжних оплат являються найголовнішою ланкою в здійсненні переходу на новий порядок планування і економічного стимулювання будівельного виробництва.

Кошторис на будівництво потрібно попередньо розглядати і погоджувати з підрядними організаціями. При розгляді кошторису перевіряють відповідність кошторисних фізичних об’ємів робіт до проектних, а також правильність застосування розцінок, норм накладних витрат і планових накопичень, присутність допоміжних затрат, пов’язаних з виробництвом робіт в специфічних умовах.

Замовник проекту разом з проектною організацією, яка зобов’язана за вимогою підрядної організації показувати необхідні матеріали, що підтверджують фізичні об’єми і вартість монтажних робіт, погоджує кошторис з підрядними організаціями. В тимчасовій інструкції по розробці планів і кошторису для промислового будівництва встановлені терміни розгляду і погодження підрядними організаціями кошторису до технічного проекту.

Розглядати і погоджувати кошторис потрібно не більше 20 днів, а на особливо великих і складних підприємствах не більше 30 днів. Після погодження вартості кошторису будівництва з підрядною організацією і затвердження проектно-кошторисної документації кошторисна вартість етапу чи об’єкту є закінченою.

 

Основним документом для виконання монтажних робіт є проект виробництва робіт, що розробляється спеціалізованою організацією. У проект виробництва робіт(ППР) передбачається вирішення наступних організаційно-технічних питань: першочергове виконання підготовчих і загальномайданчикових робіт, організація майданчиків для складування і укрупнительной складання, послідовність монтажу, потоковість виробництва монтажних робіт, безпека.

Проект виробництва робіт(ППР) містить: копію завдання, відомість документів, пояснювальну записку, генеральний план монтажних робіт, графіки, технологічні карти, відомість потрібних засобів, матеріалів, енергоресурсів, робочі креслення індивідуальних пристосувань, технічні рішення по прокладенню тимчасових комунікацій.

Графіки, що входять в проект виробництва робіт(ППР), розробляються лінійними або мережевими по етапах або по пусковому комплексу в цілому. До них відносяться графіки виробництва монтажних робіт, рухи робочої сили по професіях, роботи механізмів, подання в монтаж устаткування, конструкцій, матеріалів.

На типові види монтажних робіт і на монтаж нескладних об’єктів складаються технологічні карти. Технологічна карта монтажу металоконструкцій розробляється на основі ППР. На ній зображається: схема монтаж металевих конструкцій; місця розміщення вантажопідйомних засобів, вказівкою ваги і схеми строповки апарату, послідовності монтажу, вказівок по техніці безпеки.

Технологічні карти або схеми розробляються на наступні види робіт:

Переміщення устаткування;

Укрупнительная складання металлоконструций;

Установка в проектне положення металевих конструкцій;

Монтаж трубопроводів;

Установка, пересування і демонтаж металоконструкцій;

Поєднання будівельних робіт з монтажем - в цьому випадку на початку робиться монтаж устаткування на нульовій відмітці, зведення перекриттів першого поверху, монтаж устаткування на перекритті, зведення перекриттів другого поверху і так далі

Великоблочний метод монтажу припускає виконання максимального об’єму робіт на рівні землі для збільшення швидкості монтажу. Тут же робиться складання і гідровипробування, нанесення теплоізоляції, футерування, обв’язування трубопроводів і майданчиків. В цілому такий підхід збільшує продуктивність монтажних робіт.

Великогабаритні металоконструкції повинні вивантажуватися знаходитися недалеко від місця проведення монтажних робіт. Майданчики для складання і зварювання великогабаритних конструкцій повинна також розташовуватися по можливості поблизу місця монтажу. Будівельні майданчики для укрупнительной складання оснащуються вантажопідіймальними механізмами, складальними стендами, стелажами, зварювальним устаткуванням.

П. 22.5. габаритів перевищує за шириною 2,65 м, по висоті від поверхні дороги - 4 м(для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 4,35 м), по довжині - 22 м(для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактична маса понад 38 т, навантаження на поодиноку вісь - 10 т, здвоєні осі - 16 т, строєні, - 22 т(на встановлених Мінтрансом і Державтоінспекцією маршрутах - 40 т, для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 44 т, навантаження на поодиноку вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні, - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш ніж на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними(суміжними) не перевищує 2,5 м. Усі транспортні засоби, машини, механізми, устаткування і так далі, яке перевищує хоч би один з в/ у параметрів вимагають спеціальних дозволів. Устаткування негабарита перевозиться в розбірному виді при мінімальному числі окремих транспортабельних блоків. Окремі блоки маркіруються для подальшого складання. Місця маркіровки обводяться яскравою фарбою.

Монтажні роботи.

Для виконання монтажних робіт застосовується різноманітне устаткування, призначене в основному для проведення такелажних робіт. Сталеві дротяні канати, стропи, траверси, блоки, поліспасти, лебідки, домкрати, щогли, крани роблять з дроту діаметром 0,5.2 мм і використовуються як вантажні канати, поліспасти, а також для виготовлення стропів, розчалювань і відтяжок.

Основні роботи на монтажі:

Різання абразивним кругом.

Лекція 3

Література.

Технологія будівельного виробництва. підручник / В.К. Черненко, М.Т. Ярмоленко та ін. За редакцією В.К. Черненка, М.Г. Ярмоленка. -Вища школа., 2002.-430с.

Білецький А.А. Організація і технологія будівельних робіт. Навчальний посібник. Рівне: НУВГП, 2006-213с.

 

Канати

Прядив’яні смоляні канати. (пеньковые канаты). Сировина коноплі, льон. Застосовуються для розчалок, відтяжок, а також підйому невеликих вантажів вручну через блоки. В підйомний механізмах з машинним приводом прядив’яні канати не застосовуються.

Сталеві канати. Широко використовуються в монтажних роботах як в механізмах та в поліспастах, так і в такелажному обладнанні в якості строп, відтяжок, розчалок та ін. Виконуються шляхом скрутки з окремих тонких дротів діаметром від 0,22 до 3 мм та бувають одинарної, подвійної та потрійної скрутки. При одинарній канат скручується із окремих дротів. При подвійній скрутці дроти попередньо скручуються в скрутки. При потрійній скрутці канат скручується із декількох канатів подвійної скрутки і має назву кабелю.

Для монтажних і такелажних робіт, а також для вантажопідйомних механізмів застосовують зазвичай канати подвійної скрутки, які складаються із шести скруток і прядив’яної середини, яка тримає мастило та надає канату гнучкість. Чим більша кількість дротів в скрутці та чим менший діаметр дроту, тим більша гнучкість канату. Кількість дротів в канатах для розчалок – 19, поліспастів – 37, строп – 61.

Дроти в скрутках та скрутки в канатах можуть бути скручені в одному напрямку, що має назву паралельна скрутка, протилежному напрямку – хрестова скрутка.

Канати з паралельною скруткою більш гнучкі, але легко розкручуються та сплющуються, тому у вантажопідйомних механізмах застосовують канати хрестової скрутки.

Найчастіше на монтажних роботах застосовують канати хрестової скрутки з розривним опором 160-170 кгс/мм².

Кожен канат, який виготовляється на виробництві має відповідний сертифікат, в якому вказується розрахунковий опір дротів на розрив.

Канати розраховуються на розрив за відповідними формулами.

Канати повинні зберігатися в закритих сухих приміщеннях, в намотаному на котушки стані та добре змащеними. Під час розмотування необхідно стежити за тим щоб не утворювались петлі, які призводять до заломів канатів та їх пошкоджень.

 

Рис 4.1. Сталеві канати

а – для розчалок; б – для поліспастів; в – для стропів; г - хрестова скрутка; д – паралельна скрутка; е – права скрутка; ж – ліва скрутка.

 

Блоки

 

Блоки застосовуються для підйому або переміщення вантажів та сходять до складу багатьох вантажопідйомних механізмів. Доцільно розділяти два типи блоків – блоки канатні та блоки цепні (які мають назву талі).

Канатний блок складається із корпуса, в якому розміщені ролики, та осі вантажного крюка або петлі, до яких стропами приєднують вантаж. Для зменшення тертя ролики обертаються на осі з втулками із бронзи, або на шарикових або роликових підшипниках. Механізм має отвори для змащування.

За кількістю роликів блоки діляться на одно роликові – для легких вантажів та багато роликові – для решти вантажів. В блоках великої вантажопідйомності кількість роликів досягає шести. Крім кількості роликів, блоки поділяються за вантажопідйомністю, від якої залежать розміри основних деталей блока – крюка, роликів, осі.

 

Вузли та петлі

 

Підвішування строп до крюків підйомних механізмів та з’єднання кінців виконують за допомогою вузлів та петель. Вузлом називається міцне та надійне з’єднання двох кінців канату. Вузли виконуються в процесі стропування елементів, а петлі, зазвичай, наперед.

При підйомі вантажу вузли та петлі повинні бути самозатягувальними або нерухомими, але такими що після виконання своїх функцій їх можливо було легко та без складнощів розв’язати. Для цього у деякі вузли та петлі доцільно вкладати дерев’яні вкладки (дерев’яні конуси діаметром 12-15 см).

На монтажних роботах застосовують різноманітні вузли та петлі. Найбільш поширеними є вузли та петлі, які представлені на рис. 4.6. (всі вузли та петлі показані в незатягнутому вигляді.

Рис. 4.6. Вузли та петлі. а, б – вузли з запобіжним вузлом; в, г – морські вузли; д, е, ж – затяжні вузли; з, и, к, - мертві петлі; л, м – хрестовий або прямий вузол.

 

Запобіжний вузол може бути на короткому – вільному кінці (рис. 4.6.а) або на довгому кінці (рис. 4.6.б). На короткому кінці необхідно влаштовувати запобіжний вузол, або петля розв’яжеться. Цей вузол добре затягується та тримає, але нелегко розв’язується.

Морський нормальний вузол (рис. 4.6.в) та вузол з додатковою підтримкою кінця (рис. 4.6.г) є самозатягуючим, призначений для підв’язування стропи безпосередньо до елементу, є надійним та легко розв’язується.

Затяжний вузол застосовують для стропування легких елементів. Простий затяжний вузол (рис. 4.6.д) в’яжеться просто та легко. Ходовий кінець обов’язково необхідно пропускати в середині петлі, а не ззовні. Вузол повинен бути щільно затягнутий, тоді він буде добре тримати. Для більшої надійності ходовий кінець пропускається інколи 2 рази (рис.4.6.е). На рис.4.6.ж показаний затяжний вузол з підтриманим кінцем, завдяки чому вузол легше розв’язувати.

Мертву петлю (рис.4.6.з) застосовують доволі часто для стропування різних елементів, починаючи від легких закінчуючи важкими. Петлі надійна, просто зав’язується та розв’язується. На рис 4.6.и. показана змінена мертва петля, для якої процес захвату набагато легше. Проте ця петля надійно тримає лише в разі натягу стропи.

Хрестовий або прямий вузол (рис.4.6. л,м) є досить поширеним та застосовується у випадку зв’язування двох кінців канату. При цьому необхідно щоб кінці 1 та 2 знаходились з одного боку петлі, а кінці 3 та 4 - з іншого за обов’язкової умови щоб вантажні кінці та короткі кінці 1 та 4 лежали парами на одній прямій. За умови дотримання цих вимог вузол буде самозав’язуючим, добре тримати та легко розв’язуватися.

 

Вантажні крюки та серги

 

Вантажні крюки та серги виконуються сталевими кованими або штампованими з термічною обробкою. Литі крики та серги для монтажних робіт не допускаються. Кожен крюк повинен бути оснащений клеймом заводу-виробника та паспортом із вказуванням його вантажопідйомності. Крюки оснащуються запобіжними пристосуваннями (рис.4.7.), які унеможливлюють випадання строп під час підйому вантажів.

Рис.4.7. Петля на крюку з карабіном. а – проста; б – перехресна.

 

Затискачі

 

Закріплення кінців канатних вузлів та петель проводиться за допомогою затискачів, які повинні бути такої конструкції, щоб забезпечити швидкий захват з’єднувальних кінців канату, тому що цей вид робіт доволі часто виконується на великій висоті, інколи в не дуже зручному для монтажника положенні, а також вони повинні забезпечити надійність та міцність з’єднання, цілісність троса.

Затискач хомут (рис.4.7.а) найбільш поширений на монтажних роботах та складається із сталевої дуги з гвинтовою нарізкою 1 по кінцях та накладки 2. Кінці канатів закладаються в хомут, закривають накладкою та затягують гайками 3.

Затискач «корінний зуб» (рис. 4.7. б) складається із дуги 1, яка оснащена чотирма зубцями овальної форми та двома отворами для пропуску в них сталевої накладки 2. Скобу затягують двома гайками 3, які притискають канат.

За великих навантажень в канату, в разі необхідності частих змін його довжини, найкраще кріплення канату забезпечується клиновим затискачем (рис.4.7.г), в якому під час натягування канату клин 4 входить у зазор між щоками та затискає канат. Чим сильніше натяг канату, тим сильніше він заклинюється.

Відстань між затискачами повинна бути не менше восьми діаметрів канату.

Рис.4.8. Затискачі. а – затискач-хомут; б – затискач «корінний зуб»; в- правильне розташування затискачів; г – затискач-клин; 1 – дужка; 2 – накладка; 3 – гайка; 4 – клин; 5 – обойма; 6 – канат; 7 – форкопф; 8 – кріплення до якоря.

 

Під час роботи затискачів необхідно постійно доглядати за їх станом та підтягувати їх.

 

Поліспасти і талі

 

Поліспасти складаються із двох систем блоків – нерухомих та рухомих й канату що їх охоплює. Поліспаст запасовуються канатами двома способами – з кінцем, який спадає з нерухомого (рис. 4.9.а) або з рухомого блоку (рис. 4.9.б)

Під час підняття вантажу зазвичай застосовують перший спосіб запасовки поліспастів, тобто тяговим канатом з нерухомого блоку. В залежності від необхідного числа підйомних ниток, який визначається розрахунком, нерухома нитка підйомного канату може бути закріплена або на нерухомому блоку (при парній кількості роликів) або на рухомому (при непарній кількості роликів).

Рис 4.9. Схеми поліспастів. а – в чотири нитки; б – в чотири нитки з відвідним блоком; в – диференціальний блок (таль); 1 – нерухомі блоки; 2 – рухомі блоки; 3 – відвідний блок; 4 – робочі нитки; 5 – ходова нитка.

 

Застосування поліспастів дає виграш в силі з одночасною зміною швидкості підйому. Цей виграш в силі декілька знижується у зв’язку із наявністю шкідливих опорів в блоках. Найбільш напруженою буде ходова нитка, яка йде на лебідку, тому що сила в ній буде складатися із сили в нерухомій закріпленій нитки та суми усіх сил тертя всіх роликів. Найменш напруженою є закріплена нитка. Під час опускання вантажу розподіл зусиль буде зворотнім.

Для визначення зусилля в канату, що йде на лебідку, необхідно враховувати К.К.Д., який залежить від числа робочих нитей та відвідних роликів.

Талі – диференційні блоки, принцип дії яких оснований на застосуванні ведучого та веденого коліс різних діаметрів та черв’ячного валу (рис.4.9.в). Талі з диференційованими блоками мають цепи та пристосування для гальмування, яке забезпечує зупинку вантажу на необхідній висоті підйому, а талі із черв’ячною передачею є само гальмівними: під дією вантажу блок сам не опускається, а для того щоб опустити вантаж необхідно обертати колесо приводу в протилежну сторону.

Талі виконуються вантажопідйомністю від 1000 до 10000 кг. Швидкість підйому вантажу ручним талем мала, тому частіше їх застосовують при ремонтних роботах.

 

Домкрати

 

Для підйому вантажів на невелику висоту або усунення перекосу під час виконання монтажних робіт застосовують домкрати рейкові, гвинтові, гвинтові з нижньою лапою, швидкодіючі гвинтові та гідравлічні.

Рейкові домкрати. Якщо вантаж розташований на достатній висоті, домкрат встановлюють безпосередньо під вантажем. У разі низького розташування вантажу домкрат встановлюють рядом з ним та підйом проводять лапою домкрата. Вантажопідйомність домкрата при підйомі на лапі зменшується і становить половину від основної; рейковим домкратом користуються також у якості розпірки під час зборки.

Гвинтові домкрати. Підйомний винт домкрата має само гальмівну різьбу, завдяки чому випадковий спуск вантажу неможливий. Для підйому низько розташованих вантажів також використовують гвинтовий домкрат з нижньою лапою.

У разі необхідності після підйому дещо пересунути вантаж по горизонталі застосовують паровозний домкрат вантажопідйомністю від 5000 до 30000 кгс, який встановлений на санчатах з горизонтальним гвинтом.

Швидкодіючі гвинтові домкрати представлені на рис. 4.10. Гвинти таких домкратів мають праву та ліву нарізки. При упорі верхньої гайки в площину кінцеві гайки розсовуються одна відносно другою з подвоєною швидкістю. Домкрати виконуються в двох модифікаціях; підйом та опускання гвинта домкрата здійснюється обертанням гайки спеціальною рукояткою (рис. 4.10.а) та реверсивним храповим пристроєм (рис.4.10.б).

Рис. 4.10. Швидкодіючі гвинтові домкрати

 

Гідравлічні домкрати виготовляються вантажопідйомністю 50000, 100000 та 200000 кгс з ходом поршня відповідно 100, 150 та 200 мм. Завдяки великій стійкості їх можна застосовувати для підйому вантажів великої ваги.

Робочою рідиною в гідравлічних домкратах є масло або суміш води зі спиртом (до 40%) або технічним гліцерином (до 55%). Вода без домішок використовується лише в літній час, при низькій температурі повітря для запобіганню замерзання суміші та розриву циліндра в якості робочої рідини застосовують спирт, гліцерин, суміш солярового масла (70%) з автолом (30%).

Гідравлічні домкрати поділяються на звичайні подвійної дії (реверсивні) та зі збільшеним ходом поршня. Звтчайний гідравлічний домкрат складається із корпуса з резервуаром для робочої рідини, в якій розміщений ручний насос.

Під час роботи домкрата необхідно по мірі підйому головки поршня укладати під неї запобіжні на півкільця. В разі прориву манжети або пошкодження зворотного клапану і раптового осідання поршня вантаж не впаде, а впреться в на півкільця.

Якщо вантажопідйомності одного гідравлічного домкрата недостатньо або необхідно вплинути домкратами на площину в декількох точках, застосовують декілька гідравлічних домкратів із живленням від одного центрального насоса.

 

Мачти

 

Монтажні мачти застосовують переважно для підйому одиничних вантажів, у разі коли вантажопідйомність кранів недостатня або коли їх використання економічно недоцільно, а також при напівмеханізованих підйомах (при відсутності кранів).

Мачта 1 являє собою стрижень, який утримується у вертикальному або похилому становищі вантами 6 (розчалками) (рис. 4.12.а). Ванти одним кінцем кріпляться до оголовка мачти через павук 2, другим - за якоря. Число вант повинна бути не менше трьох, і кут між ними в плані повинен бути не більше 120 градусів, зазвичай встановлюють чотири ванти. Для того щоб вантаж не торкався мачти, в її оголовку влаштовується виносна консоль для кріплення підйомного поліспаста 4. Спадаюча нитка його через відвідний блок 5, який закріплений в основі мачти, відводиться до лебідки, яка встановлена поза робочої зони з урахуванням можливості обслуговування мачти під час переміщення при монтажі. На теперішній час застосовуються переважно електричні лебідки, які забезпечують більшу швидкість підняття вантажу та зменшення трудомісткості робіт.

В процесі роботи похил мачти може змінюватись, для цього у вантах, які розташовані в напрямку похилу мачти повинні бути передбачені поліспасти, які регулюють їх довжину. Для полегшення похилу та монтажу мачти в її основі передбачений шарнір 3.

Монтажні мачти можуть бути дерев’яні або металеві.

Дерев’яні мачти застосовують рідко, в основному як допоміжні. Вантажопідйомність їх не перевищує 10000 кгс, а висота 12-15 м. Для розміщення верхнього поліспаста до основних колод прикріплюють поперечну колоду, для того щоб було відсутнє сповзання підйомного поліспаста. В основі мачти кріпиться відвідний блок для направлення канату до лебідки.

Металеві трубчасті мачти виконують зазвичай зі зварними стиками, що значно ускладнює їх транспортування. За необхідності транспортування в мачтах передбачають монтажні стики на болтах (фланцеві).

Решіткові мачти із прокатних профілів мають квадратний поперечний профіль. Їх складають із окремих типових секцій, довжина яких визначена умовами транспортування. Зміна кількості секцій дозволяє отримувати мачту більшої висоти.

Розрахунок мачти яка встановлена вертикально (рис.4.12.б). Мачта під час роботи витримує, крім безпосередньо зусилля від ваги вантажу, якій піднімається, додаткові зусилля які набувають значної величини. До числа додаткових вертикальних навантажень та зусиль, які діють на мачту, відносяться:

- вага такелажу, тобто поліспаста та ділянок канатів, які запасовані в них в початковий момент підняття вантажу;

- динамічні зусилля, які виникають під час розкачування вантажу, та викликане поштовхами або різкими рухами режиму підйому;

- вертикальна сила, яка складається із зусиль в розтяжках, які утримують мачту;

- додаткове зусилля в останній нитці підйомного тросу внаслідок тертя в блоках та шорсткості троса.

При розрахунку мачт необхідно враховувати вплив відтягування вантажу від основи мачти на величину зусилля на величину зусилля в гальмівній лебідці, ванті, поліспасті та мачті. Ці зусилля тим більше, чим більша відстань від підтягуваного елементу до мачти.

Монтаж мачт

Монтаж алюмінієвих мачт здійснюється зазвичай вручну, без застосування додаткових пристроїв. Високі та важкі мачти встановлюють за допомоги додаткових мачт. Мачта яка підіймається спочатку збирається на землі в горизонтальному положенні

 

Електричний інструмент

 

Електричний інструмент має двигун вбудованого типу. За наявністю механічного захисту двигуни електроінструмента поділяються на захищені та закриті.

Захищеними називають електроінструменти, які мають пристосування для попередження від випадкового торкання до обертальних та струмопровідних частин, а також для запобігання потрапляння в середину сторонніх предметів.

Закритими називають електроінструменти, у яких внутрішній об’єм відокремлений від зовнішнього середовища оболонкою, яка захищає внутрішні частини від потрапляння пилу.

Важливе значення має влаштування вентиляції двигуна. Від вентиляції залежить ступінь охолодження та значення потужності двигуна. Для кращого охолодження та підвищення потужності закритих електродвигунів їх виконують із зовнішнім обдувом.

Для підключення електроінструменту в мережу трьохфазного струму існують спеціальні трьохполюсні штепсельні з’єднання, які виготовляються на напругу 220 В та струм 6А з додатковими заземлюючими контактами та на напругу 36 В та струм 25А без заземлюючих контактів.

 

 

Деревообробні електроінструменти застосовують при влаштуванні дерев’яних ущільнень, але їх також можна застосовувати в якості обладнання для столярної майстерні ділянки для виготовлення настилів пішохідних мостів, теплоізоляційної обшивки затворів та ін.

На рис. 5.2. представлені електричні інструменти: дискова електропила, яка призначена для поздовжнього та поперечного розпилювання деревини (рис. 5.2.а); електрорубанок, який застосовується для зачищення та фугування (рис.5.2.б); машина для електроловбання, яка призначена для здійснення в деревині отворів різного розміру та гнізд прямокутної форми, проушин та шпунтових пазів (рис.5.2.в); електрична свердлильна машина, яка призначена для свердління отворів діаметром до 26 мм в брусах або дошках (рис.5.2.г). Електрогайковерт (рис.5.2.е) призначений для закручування гайок. Закручування гайок відбувається під дією обертального моменту на торцевому ключі, який створюється двигуном. Електромолоток (рис.5.3.е) являє собою електричний ударний інструмент, який значно полегшує працю монтажників. Для зачистки кромок металів, зварних швів, а також для шліфування поверхонь застосовують електрошліфувальну машину (рис.5.2.з) з гнучким валом. Вона складається із асинхронного двигуна, гнучкого валу та шліфувальної головки з встановленим на ній абразивним кругом. Машинка обладнана змінними шліфувальними головками - прямою та кутовою.

Змістовий модуль 1. Монтажні роботи