Афіша та її характерні особливості.

 

Що ж таке афіша? Це великий або малий (частіше перше) аркуш паперу, інколи тканини, картону чи фанери, на якому написана інформація про те, що саме за захід відбувається, де і коли він буде проходити, за якою адресою. Отже, афіша, в якій відсутня відповідь хоча б на одне з питань відомої інформаційної формули „Що? Де? Коли?”, є лише напівфабрікатом, невдалою чернеткою. Приблизний текст афіші готується тоді, коли вже добре відпрацьований загальний творчий задум, існує остаточний варіант сценарного плану усього заходу або взагалі готовий сценарій, існує загальна домовленість про зміст, час і місце проведення, а також найважливіший елемент, без якого не може бути афіші – назва заходу.

Уточнюючи основні питання, на які повинна відповідати афіша, можна запропонувати до відома зацікавлених осіб деяку додаткову інформацію про видовище. Це може бути вказівка на можливий жанр (конкурсно-розважальна програма, концерт, ювілейний вечір, ялинкове свято тощо), на зміст видовища (програма, що містить відомості про твори, які будуть виконуватись, про склад виконавців, про професійність або аматорство учасників, про те, хто запрошений на свято тощо). Афіша може сповіщати про деякі інші важливі речі, а саме: керівництво колективами, акомпанемент, почесні звання, лауреатство, авторство творів, що виконуються, реальних учасників подій і т. ін.

Афіша може мати і більш загальний характер, тобто в ній можуть бути перелічені лише найважливіші відомості про учасників сценічної дії. Можна, безумовно, скласти афішу в стислому варіанті, без зайвих дрібниць – це найчастіше трапляється тоді, коли імена на афіші чи подія, якій присвячується захід, говорять самі за себе і додати до цього нічого.

Афіша не повинна бути дуже складною, заплутаною, вона вдала тільки тоді, коли її можна прочитати та зрозуміти з першого погляду, коли вона добре запам’ятовується, а зовсім не тоді, коли її треба розшифровувати. Тому різноманітні і несхожі складові елементи, з яких створюється афіша – а це може бути не лише зміст напису, але і якість паперу, розмір літер та характер друкарських шрифтів (кеглів), їх розташування, друкарські фарби та їх кольори, наявність чи відсутність в структурі афіші фотографій чи малюнків-логотипів тощо – всі вони мають дуже велике значення.

Афіша може бути і лише текстовою, без зображень – все це вирішує сценарист, який повинен розробити пропозиції або зробити макет цього рекламного засобу.

Афіша може бути діловою, без зайвих емоційних елементів, але може бути і такою, яка торкається людських почуттів. Коротше кажучи, афіші бувають різні, і це робиться за допомогою різноманітних засобів.

Зробивши макет афіші, не слід поспішати та відразу віддавати його до виробництва. Обов’язково треба почекати якійсь час, придивитись до своєї пропозиції, відкоректувати її, виправити помилки, бо ж афіша – це обличчя майбутнього заходу, професійна марка авторів. Те ж саме відноситься і до запрошення та програми видовища.

 

 

Запрошення та його характерні особливості

 

Запрошення – це друга важлива частина анонсу масового театралізованого заходу. В дещо іншій формі, може в чомусь спрощеній, запрошення повторює інформацію афіші, але між інформацією на афіші та інформацією у запрошенні є суттєва різниця: інформація афіші звернута до всіх без виключення потенційних глядачів, навіть випадкових, а ось запрошення завжди має певну конкретну адресу. Тому майже завжди запрошення починається із звернення, з прізвища або імені та по-батькові можливого глядача, що виписується або вдруковується в вільне місце в друкарському тексті. Але найгірше у цій рукописно-друкарській композиції є те, що звертанню звичайно передує поважне слово шановний(вна), яке інколи в організаційних турботах та клопотах скорочується аж до першого слогу – шан... От і отримуємо таку собі скорочену шану, яка, між іншим, й не дуже шановлива. Через те слід, все ж таки, звертання не скорочувати, а писати повністю. І добре було б, якби таке особисте звертання не вписувалось окремо в трафарет – часом і не дуже охайно.

Іноді звертання це носить дещо узагальнений характер, наприклад: Дорогий друже! або Шановний колего!, або просто Пане добродію! тощо. Інколи зустрічаються і варіанти запрошення без особистого звертання, в цьому випадку текст запрошення починається з назви установи чи об’єднання за інтересами, наприклад: Клуб шанувальників авторської пісні запрошує Вас... або Об’єднання ветеранів-фронтовиків міста інформує, що... тощо.

Але, мабуть, кожній людині приємно одержати особисте запрошення, якщо воно не надруковано у великій кількості, що не дає практичної можливості звернутись до кожного запрошеного особисто. Звідси і вписування прізвищ або інших звертань на вільне місце. Але вже добре розповсюджений у сьогоденні комп’ютер дає змогу шановливого особистого звернення до кожної запрошеної особи.

Щодо змісту запрошення, то за інформаційним навантаженням воно майже не відрізняється від афіші, тут так саме діє інформаційна формула „Що? Де? Коли?”. Велике значення у структурі запрошення, як і у афіші, має розташування окремих слів, фраз, шрифти, колір друку, фотографії, малюнки та елементи орнаменту.

Запрошення майже завжди має розміри у чверть або третину стандартного формату А-4. Форма запрошення може бути якою завгодно: горизонтальною, вертикальною, квадратною, навіть трикутною – відомі випадки, коли ветеранам надсилають запрошення на свято 9 травня у формі трикутника, які оформлюються, наче лист воєнної доби.

Макет запрошення або пропозицію щодо його змісту та вигляду подаються сценаристом разом із сценарієм.

 

 

Програма та її характерні особливості

 

Інколи до афіші та запрошення додається ще і програма або, як частіше її називають – програмка, якщо захід потребує певної додаткової інформації. Такого роду програмка вже давно існує в театрі і глядачі мають змогу не тільки одержати в особисте користування перелік дійових осіб, виконавців ролей або концертних номерів, короткий переказ змісту вистави – лібрето, але і забрати все це з собою на спогад. Так саме в програмці можуть знайти своє місце деякі важливі дрібниці, які не знайдеш ані в афіші, ані в запрошенні. Крім того, святково оформлена, оригінальна за змістом і формою програмка часто-густо спонукає глядачів на співучасть, порозуміння з тим, що відбувається, вона не тільки інформує, але і допомагає емоційному сприйняттю видовища. Програмка, якщо над нею попрацював грамотний та вмілий сценарист, а потім ще й оформлювач, може стати чудовим пам’ятним сувеніром. Але це можливо лише у тому випадку, коли автори добре продумають всі складові частини програмки, ретельно відредагують текст, загальну концепцію та формат, а на обкладинці, окрім необхідних написів, розмістять малюнки, фотографії, всі ляки логотипи тощо.

Програмка може також прийняти участь у дії. Так, наприклад, програмка однієї з новорічних вистав Харківського цирку мала напис, яким глядачам було запропоновано робити з цього папірця «голубів» та пускати їх на манеж на допомогу казковим персонажам новорічного свята. І в кольорових променях ліхтарів навколо великої ялинки, що підморгувала дітлахам вогниками, кружляло над манежем безліч паперових птахів. Це було і красиво, і несподівано, що, як кажуть у математиці, і треба було довести.

 

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте характерні особливості афіші?

2. Охарактеризуйте методику складання запрошення та його характерні особливості.

3. У чому характерні особливості програми?

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 10-11

ТЕМА: „СЦЕНАРІЙ МАСОВОГО ТЕАТРАЛІЗОВАНОГО ВИДОВИЩА ЯК ХАРАКТЕРНИЙ РІЗНОВИД ДРАМАТУРГІЇ
В ЦІЛОМУ ТА ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ”

Мета: визначити поняття „сценарій”, та опрацювати теоріюсценарію масового театралізованого видовища як характерного різновиду драматургії в цілому та об’єкт вивчення.

План:

1. Виникнення драматургії масових театралізованих видовищ.

2. Слово в сценарії.

3. Дія в сценарії.

4. Режисерське бачення сценарію.

5. Імпровізація як важливий елемент сценарію.

Література:

1. Крег Г. Про мистецтво театру / Г. Крег. – К.: Логос, 1974. – 69 с.

2. Крушельницький М. Збірник / М. Крушельницький. – К.: Либідь, 1969. – 142 с.

3. Крымова Н. Станиславский – режиссер / Н. Крымова. – М.: Педагогика, 1971. – 116 с.

4. Курбас О. „Березіль” / О. Курбас. – К.: Логос, 1988. – 217 с.

5. Ларшин О. Искусство и молодежь / О. Ларшин. – М.: Педагогика, 1980. – 134 с.

6. Курбас Л. Спогади сучасників / Л. Курбас. – К.: Либідь, 1969. – 124 с.

7. Лоусон Дж. Теория и практика создания пьесы и киносценария / Дж. Лоусон. – М.: Педагогика, 1960. – 197 с.

8. Макарчук Г. Жанрові різновиди сучасної драми / Г. Макарчук. – К.: КНУЮМ, 1978. – 96 с.

9. Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі / І. Мар’яненко. – К.: Либідь, 1964. – 246 с.

10. Мастерство актера в терминах и определениях К. Станиславского. – М.: Педагогика, 1961. – 341 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Драматизація уривку дозвіллєвої програми для учнів молодшого віку.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 12

ТЕМА: „ПРИНЦИПИ СТВОРЕННЯ СЦЕНАРІЇВ ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ДІЙСТВ”

Мета: визначте головні принципи створення сценаріїв театралізованих дійств та основні етапи роботи над сценарієм.

План:

1. Основні етапи роботи над сценарієм.

2. Пошуки реалізації сценарного задуму та емоційно-виразних засобів.

3. Принцип відбору поезії, музики, кіно та відеофрагментів у театралізованому дійстві.

Література:

1. Попов П. Жанровое решение спектакля / П. Попов. – М.: Педагогика, 1986. – 213 с.

2. Ремез О. Мастерство режиссера / О. Ремез. – М.: Педагогика, 1983. – 111 с.

3. Рехельс М. О режиссерской этике / М. Рехель. – М.: Политиздат, 1968. – 214 с.

4. Рехельс М. Режиссер – автор спектакля / М. Рехельс. – М.: Педагогика, 1969. – 341 с.

5. Рождественская Н. Проблема „актер-зритель” в режиссуре ХХ века / Н. Рождественская. – Л.:Ленинград, 1981. – 142 с.

6. Розовский М. Режиссер зрелища / М. Розовский. – М.: Педагогика, 1973. – 149 с.

7. Романенко А. Й. Методические указания по режиссуре театрального тематического вечера / А. Й. Романенко. – М.: Педагогика, 1980. – 179 с.

8. Рубб А. А. Тематический театральный концерт / А. А. Рубб. – М.: Педагогика, 1984. – 249 с.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Написати примірний план сценарної роботи масової дозвіллєвої програми на тему „Ніхто не забутий, ні що не забуте”.

2. Драматизація уривку дозвіллєвої програми для учнів середнього віку.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 13

ТЕМА: „СТВОРЕННЯ РОБОЧИХ СЦЕНАРІЇВ”

Мета: опрацювати методику створення сценаріїв, в якій містяться методика використання місцевого матеріалу в сценарії та рецензування створених сценарних робіт та їх захист.

План:

1. Методика використання місцевого матеріалу в сценарії.

2. Створення студентами сценаріїв на соціальну тематику та на одну із визначних подій в житті групи, школи, колективу, міста, держави.

3. Рецензування створених сценарних робіт та їх захист.

Література:

1. Рудницкий К. Проза и сцена / К. Рудницкий. – М.: Педагогика, 1981. – 114 с.

2. Саксаганський П. Думки про театр / П. Саксаганский. – К.: Либідь, 1955. – 266 с.

3. Сахновский В. Мысли о режиссуре / В. Сахновский. – М.: Политиздат, 1947. – 146 с.

4. Силин А. Площади – наши палитры / А. Силин. – М.: Советская Россия, 1982. – 72 с.

5. Соловьев В. Основы режиссуры / В. Соловьев. – Л.: Педагогика, 1968. – 197 с.

6. Станиславский К. Работа актера над собой / К. Станиславский. – М.: Педагогика, 1985. – 179 с.

7. Триадский В. А. Основы режиссуры театрализованных представлений / В. А. Триадский. – М.: Педагогика, 1985. – 143 с.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Розробити структуру основних завдань соціального педагога на різних етапах роботи з творчим колективом: підготовчому, проведенні свята, в післядії.

2. Драматизація народних свят для учнів старшого віку.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 14-15

ТЕМА: „ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЯК СЦЕНАРИСТА, РЕЖИСЕРА, ПОСТАНОВНИКА”

Мета: визначити функціональні обов’язки соціального педагога як сценариста, режисера, постановника та виявити необхідність професійної етики соціального педагога в організації та проведенні театралізованих дійств.

План:

1. Функціональні обов’язки педагогав реалізації сценарного матеріалу в театралізоване дійство.

2. Складання сценарного плану та монтажного листа.

3. Спільна робота соціального педагога з виконавцями та постановчою групою (відповідальними за оформлення, музику, світло і т. д.).

4. Професійна етика соціального педагога в організації та проведенні театралізованих дійств.

Література:

1. Туманов И. Н. Режиссура массового праздника и театрального концерта / И. Н. Туманов. – М.: Педагогика, 1987. – 219 с.

2. Харченко В. Режисура як мистецтво і професія. Режисер і вистава. Збірка / В. Харченко. – К.: Логос, 1962. – 179 с.

3. Ченкин Д. М. Организация и методика художественной массовой работы / Д. М. Ченкин. – М.: Педагогика, 1987. – 179 с.

4. Чечеткгин А. Й. Основы драматургии театральных представлений / А. Й. Чечеткгин. – М.: Педагогика, 1981.

5. Шароев Й. Режиссура массовых театрализованных представлений / Й. Шароев. – М.: Педагогика, 1980. – 371 с.

6. Шароев И. Г. Режиссура эстрады и массовых представлений: Учеб. для студентов высш. театр, учеб. заведений / И. Г. Шароев. – М.: Просвещение, 1986. – 213 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Драматизація уривку дозвіллєвих програм присвячених Дню боротьби зі СНІДом для учнів старшого віку.

 

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 16-17

ТЕМА: „НАЙТИПОВІШІ ПОМИЛКИ
СЦЕНАРИСТІВ – ПОЧАТКІВЦІВ”

Мета: Визначити та опрацювати найтиповіші помилки сценаристів-початківців.

План:

1. „Підводні камені” у написанні сценарію.

2. Найтиповіші помилки у складанні сценарію.

3. Використання шаблонів у сценарній роботі.

Література:

1. Туманов И. Н. Режиссура массового праздника и театрального концерта / И. Н. Туманов. – М.: Педагогика, 1987. – 219 с.

2. Харченко В. Режисура як мистецтво і професія. Режисер і вистава. Збірка / В. Харченко. – К.: Логос, 1962. – 179 с.

3. Ченкин Д. М. Организация и методика художественной массовой работы / Д. М. Ченкин. – М.: Педагогика, 1987. – 179 с.

4. Чечеткгин А. Й. Основы драматургии театральных представлений / А. Й. Чечеткгин. – М.: Педагогика, 1981.

5. Шароев Й. Режиссура массовых театрализованных представлений / Й. Шароев. – М.: Педагогика, 1980. – 371 с.

6. Шароев И. Г. Режиссура эстрады и массовых представлений: Учеб. для студентов высш. театр, учеб. заведений / И. Г. Шароев. – М.: Просвещение, 1986. – 213 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Написати детальний сценарний план дозвіллєвої програми для дітей різного віку.

2. Драматизація уривку літературно-художнього твору.