Методи пошуку художнього задуму культурно-дозвіллєвої програми.

 

Пошуки задуму (мозковий штурм), метод колективної імпровізації розробки задуму сценарію достатньо ефективні і перевірені неодноразово. Мета вправи спрямована на пошуки художнього задуму культурно-дозвіллєвої програми.

Як сам педагог, так і учасники в „мозковій атаці”, виходять з припущення, що серед великої кількості ідей є принаймні декілька хороших. Проведення „мозкової атаки”, на відміну від традиційного колективного обговорення, проходить за певними правилами, які залежно від типу „атаки” можуть бути різними.

Пряма „мозкова атака” передбачає формулювання ввідних даних: чітких пропонованих обставин, початкової ситуації, ступінь регіональності і масштабності передбачуваної культурно-дозвіллєвої програми, форму реалізації і так далі.

На початковому етапі слід визначити форму культурно-дозвіллєвої програми, яка в ході вправи буде умовою жанру. Ввідні дані можуть задаватися як самим викладачем, так і групою учасників.

У деяких випадках організатор „мозкової атаки” заздалегідь намічає заходи по управлінню роботою групи, призначаючи „контролера”, що утримує увагу членів групи на сформульованому завданні; „аніматорів”, тобто тих, хто стимулює творчий процес; „генераторів”, в завдання яких входить висунення нетрадиційних ідей; „модераторів”, що стежать за тим, щоб полемічне завзяття учасників не виходило за рамки допустимого; „селекторів”, які оцінюють і відбирають висунуті „генераторами” пропозиції (іноді протягом декількох занять).

Ставиться завдання не тільки визначити можливі початкові обставини в пошуку сценарного задуму культурно-дозвіллєвої програми, але також досягти єдності поглядів з приводу гідності та недоліків, висунутих пропозицій і виробити колективний генеральний напрям в процесі пошуку задуму. Можна проводити обговорення в декілька турів, причому в кожному подальшому від учасників потрібно отримати більш узгоджену відповідь, думку.

Можна розділити групу і на підгрупи (4-6 чоловік), кожна з яких продовжить пошук задуму зі своїми ввідними даними, які диференціюються формою і регіональній приналежності майбутньої програми.

Дуже велике значення в методиці вправи „пошуки задуму” має психолого-педагогічний момент: створювана під час роботи атмосфера колективного творчого пошуку, стимулююча активність учасників. Проте необхідно відзначити, що колективна робота має і свої негативні сторони. В ході її сильніше виявляється тиск сталих стереотипів, що склалися у учасників. І тут завданням викладача і „селектора”, що направляється ним, є строгий відбір і оцінка пропозицій, що висуваються, – ідей і ненав’язливе керування всього процесу пошуку задуму.

У сценарні ігри входить і вправа „сценарна” естафета, суть якої полягає в тому, що учасникам дається тема, напрям основної дії, жанр і так далі. І вони по черзі, передаючи один одному нитку розповіді, підтримуючи і підхоплюючи нитку сюжету, що вимальовувався, вибудовують подієвий ряд сценарію. Ця вправа розвиває драматургічну логіку, фантазію та уяву. Ходом естафети займається викладач, зупиняючи і поправляючи учасників в тих моментах, коли хід оповідання йде від крізної драматургічної дії.

Особливо слід підкреслити: для того, щоб підібраний матеріал був струнким твором, важливо відпрацювати „містки” від одного епізоду до іншого. Вдалий стик, або „місток”, створює відчуття цілісності двох абсолютно різних елементів – пісні і кінокадру, музики і романтичного фрагмента, зливає воєдино художню ілюстрацію і документальний виступ. В результаті цього відбувається творча робота по осмисленню можливої логіки розташування фактів, де іноді з’єднуються діаметрально протилежні речі.

Активним методом формування творчої особистості сценариста є творчий щоденник. Це його своєрідний особистий літопис, його сценарна скарбничка, що фіксує динаміку його професійного становлення.

Вказані вправи не вичерпують методики розвитку сценарної творчості. Є ще ціла група вправ на розвиток уваги, на творче самопочуття, творчу сміливість і так далі, деякі з них носять характер аутогенного тренування.

Отже, в процесі розвитку умінь і навиків сценарної майстерності майбутнього фахівця культурно-дозвіллєвої діяльності вирішуються наступні художньо-мистецькі завдання:

· розкріпачення творчої природи майбутнього фахівця;

· розвиток загальних художньо-мистецьких здібностей: уява, фантазія, творча спостережливість;

· формування загальних художніх здібностей і специфічного сценарно-режисерського, понятійно-драматургічного мислення;

· розвиток умінь і навиків, необхідних для повноцінної сценарної діяльності при створенні культурно-дозвіллєвих програм.

Питання для самоконтролю:

1. Які творчі якості особистості необхідні для сценариста культурно-дозвіллєвої програми?

2. Які основні вправи можуть сприяти розвитку якостей сценариста культурно-дозвіллєвих програм?

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

 

ТЕМА: „ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ДІЙСТВА В СИСТЕМІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА”

Мета: розкрити особливості театралізованого дійства як соціально-педагогічного методу виховної роботи з різними соціальними групами, визначити його основні функції та етапи.

План:

1. Театралізовані дійства як соціально-педагогічний метод виховної роботи з різними соціальними групами.

2. Основні фактори та умови залучення і самореалізації особистості в підготовчому періоді, а також у ході проведення театралізованого дійства.

3. Основні етапи та стимули пробудження соціальної і художньо-творчої активності мас, їх ініціативності.

Література:

1. Генкин Д. М. Массовые праздники: Учебное пособие для студентов ин-тов культуры / Д. М. Генкин. – М.: Просвещение, 1975. – 127 с.

2. Зайцева В. П. Методические рекомендации по режиссуре театрального концерта / В. П. Зайцева. – К.: Либидь, 1986. – 123 с.

3. Клековкін А., Кравчук П. Режисерське рішення вистави / А. Клековкін, П. Кравчук. – К.: Логос, 1987. – 214 с.

4. Кмитин С. С. Эстрада. Проблемы теории, истории, методики / С. С. Кмитин. – М.: Педагогика, 1999. – 100 с.

5. Кнебель М. О действенном анализе пьесы и роли / М. Кнебель. – М.: Педагогика, 1959. – 314 с.

6. Кнебель М. О. Поэзия педагогики / М. О. Кнебель. – М.: ВТО, 1970. – 124 с.

7. Козюренко Ю. Основы звукорежиссуры в театре / Ю. Козюренко. – М.: Политиздат, 1975. – 144 с.

8. Корнієнко Н., Курбас Л. Репетиції майбутнього / Н. Корнієнко, Л. Курбас. – К.: Логос, 1989. – 214 с.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Розробити анотації до 5 публікацій з проблем виховного впливу різних видів мистецтв на формування творчої особистості та формування в неї художньо-естетичних смаків.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ТЕМА: „ДРАМАТУРГІЧНЕ ДІЙСТВО – ПРЕДМЕТ ДРАМАТУРГІЧНОГО ЖАНРУ”.

Мета: визначити драму як різновид мистецтва літератури, опрацювати її композицію, ідею та жанрові різновиди.

План:

1. Драма як різновид мистецтва літератури.

2. Дія – слово, дія – вчинок.

3. Композиція драматичного твору. Ідея, проблематика, дійові особи як виразники ідейно-тематичної спрямованості твору.

4. Жанрові різновиди драматичних творів: трагедія, комедія, власне драма.

Література:

1. Мейерхольд В. Статьи, письма, речи, беседы / В. Мейерхольд. – М.: Педагогика, 1968. – 142 с.

2. Михайлова А. О художественной условности спектакля / А. Михайлова. – М.: Педагогика, 1970. – 96 с.

3. Михагилова А. Образный мир сцены / А. Михагилова. – М.: 1979. – 216 с.

4. Молодий театр. Збірник. – К.: Логос, 1991. – 213 с.

5. Мочалов Ю. Композиция сценического пространства / Ю. Мочалов. – М.: Педагогика, 1981. – 164 с.

6. Нелли В. Работа режиссера / В. Нелли. – К.: Логос, 1962. – 86 с.

7. Немирович-Данченко В. О. О работе над спектаклем В. О. Немирович-Данченко. – М.: Педагогика, 1958. – 214 с.

8. Немирович-Данченко В. Рождение театра / В. Немирович-Данченко. – М.: Педагогика, 1989. – 146 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Розробити розгорнутий постановчий план культурно-дозвіллєвої програми присвяченої новорічним святам.

2. Драматизація уривку будь-якого літературного твору.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3-4

ТЕМА: „ОСОБЛИВОСТІ ДРАМАТИЧНОГО ЖАНРУ”

Мета: визначити особливості драматичного жанру, охарактеризувати витоки драматургії у історичній ретроспективі.

План:

1. Народні витоки драматургії. Театралізовані дійства Стародавньої Греції і Риму.

2. Драматургія театралізованих дійств у слов’янських народів (Київська Русь, народно-обрядові дійства в Русі ХІІ-ХVІІІ та ХІХ ст.)

3. Особливості жанрів театралізованих дійств в епоху Відродження.

4. Масові суспільно-політичні театралізовані дійства ХІХ- поч. ХХ ст. (мітинги, маніфестації, агітбригади, театралізовані концерти).

5. Різноманітність форм і жанрів театралізованих дійств радянського періоду (20-30 рр., 50-80 рр.).

Література:

1. Крег Г. Про мистецтво театру / Г. Крег. – К.: Логос, 1974. – 69 с.

2. Крушельницький М. Збірник / М. Крушельницький. – К.: Либідь, 1969. – 142 с.

3. Крымова Н. Станиславский – режиссер / Н. Крымова. – М.: Педагогика, 1971. – 116 с.

4. Курбас О. „Березіль” / О. Курбас. – К.: Логос, 1988. – 217 с.

5. Ларшин О. Искусство и молодежь / О. Ларшин. – М.: Педагогика, 1980. – 134 с.

6. Курбас Л. Спогади сучасників / Л. Курбас. – К.: Либідь, 1969. – 124 с.

7. Лоусон Дж. Теория и практика создания пьесы и киносценария / Дж. Лоусон. – М.: Педагогика, 1960. – 197 с.

8. Макарчук Г. Жанрові різновиди сучасної драми / Г. Макарчук. – К.: КНУЮМ, 1978. – 96 с.

9. Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі / І. Мар’яненко. – К.: Либідь, 1964. – 246 с.

10. Мастерство актера в терминах и определениях К. Станиславского. – М.: Педагогика, 1961. – 341 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Підготувати реферати за темами:

· Витоки театралізованих дійств античної доби.

· Обрядовість театралізованих дійств у слов’янських народів.

· Палітра жанрів театралізованих дійств на сучасному етапі.

2. Драматизація культурно-дозвіллєвої програми присвяченій святу весни для учнів середнього віку.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5

ТЕМА: „ОСОБЛИВОСТІ ДРАМАТУРГІЇ
ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ ДІЙСТВ”

Мета: Охарактеризувати особливості драматургії театралізованих дійств, визначити принципи відбору та аналіз і обговорення сценарних розробок театралізованих заходів.

План:

1. Актуальність тематики та різновиди театралізованих дійств.

2. Єдність документального і художнього матеріалу в змісті театралізованих дійств.

3. Принципи відбору і використання матеріалів із життя окремих осіб, соціальних груп, колективів, школи, села, міста.

4. Аналіз і обговорення сценарних розробок театралізованих заходів.

Література:

1. Немирович-Данченко В. Театральное наследие / В. Немирович-Данченко. – М.: Педагогика, 1952. – 167 с.

2. Охлопков Н. Об условности / Н. Охлопков. – М.: Политиздат, 1961. – 214 с.

3. Пави Патрис. Словарь театра / Пави Патрис. – М.: Политиздат, 1991. – 100 с.

4. Паламишев А. Мастерство режиссера. Действенный анализ пьесы / А. Паламишев. – М.: Педагогика, 1982. – 149 с.

5. Паламишев А. Событие – основа спектакля / А. Паламишев. – М.: Педагогика, 1977. – 144 с.

6. Пацунов В. Театральна вертикаль / В. Пацунов. – К.: Логос, 2000. – 217 с.

7. Петров Н. Вопросы мизансценирования / Н. Петров. – М.: Политиздат, 1956. – 97 с.

8. Пискатор Е. Политический театр / Е. Пискатор. – М.: Педагогика, 1982. – 147 с.

9. Попов О. Творческое наследие / О. Попов. – М.: Политиздат, 1980. – 219 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Написати рецензії на 3 спектаклі різних за жанрами.

2. Драматизація уривку культурно-дозвіллєвої програми у казковій країні для дітей молодшого віку.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 6

ТЕМА: „РІЗНОВИДИ СЦЕНАРІЇВ ТЕАТРАЛІЗОВАНИХ МАСОВИХ ВИДОВИЩ”

Мета: визначити різновиди сценаріїв театралізованих масових видовищ та охарактеризувати кожний з них.

План:

1. Сценарії оригінальні та компілятивні

2. Сценарії тематичні та сюжетні

3. Сценарії художні та документальні

4. Сценарії перелічувальні та описові

5. Сценарії типові, або каркасні

Література:

1. Крег Г. Про мистецтво театру / Г. Крег. – К.: Логос, 1974. – 69 с.

2. Крушельницький М. Збірник / М. Крушельницький. – К.: Либідь, 1969. – 142 с.

3. Крымова Н. Станиславский – режиссер / Н. Крымова. – М.: Педагогика, 1971. – 116 с.

4. Курбас О. „Березіль” / О. Курбас. – К.: Логос, 1988. – 217 с.

5. Ларшин О. Искусство и молодежь / О. Ларшин. – М.: Педагогика, 1980. – 134 с.

6. Курбас Л. Спогади сучасників / Л. Курбас. – К.: Либідь, 1969. – 124 с.

7. Лоусон Дж. Теория и практика создания пьесы и киносценария / Дж. Лоусон. – М.: Педагогика, 1960. – 197 с.

8. Макарчук Г. Жанрові різновиди сучасної драми / Г. Макарчук. – К.: КНУЮМ, 1978. – 96 с.

9. Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі / І. Мар’яненко. – К.: Либідь, 1964. – 246 с.

10. Мастерство актера в терминах и определениях К. Станиславского. – М.: Педагогика, 1961. – 341 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Підготовити сценарні розробки культурно-дозвіллєвих програм для учнів старшого віку.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 7

ТЕМА: „НАЙГОЛОВНІШІ ЕТАПИ РОБОТИ НАД СЦЕНАРІЇ МАСОВОГО ТЕАТРАЛІЗОВАНОГО ЗАХОДУ”

Мета: опрацювати найголовніші етапи роботи над сценарії масового театралізованого заходу та надати їм характеристику.

План:

1. Складання сценарного плану.

2. Збирання сценарного матеріалу.

3. Створення творчої заявки на сценарій.

4. Створення чернетки сценарію.

5. Створення остаточного (чистового) варіанту сценарію.

Література:

1. Крег Г. Про мистецтво театру / Г. Крег. – К.: Логос, 1974. – 69 с.

2. Крушельницький М. Збірник / М. Крушельницький. – К.: Либідь, 1969. – 142 с.

3. Крымова Н. Станиславский – режиссер / Н. Крымова. – М.: Педагогика, 1971. – 116 с.

4. Курбас О. „Березіль” / О. Курбас. – К.: Логос, 1988. – 217 с.

5. Ларшин О. Искусство и молодежь / О. Ларшин. – М.: Педагогика, 1980. – 134 с.

6. Курбас Л. Спогади сучасників / Л. Курбас. – К.: Либідь, 1969. – 124 с.

7. Лоусон Дж. Теория и практика создания пьесы и киносценария / Дж. Лоусон. – М.: Педагогика, 1960. – 197 с.

8. Макарчук Г. Жанрові різновиди сучасної драми / Г. Макарчук. – К.: КНУЮМ, 1978. – 96 с.

9. Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі / І. Мар’яненко. – К.: Либідь, 1964. – 246 с.

10. Мастерство актера в терминах и определениях К. Станиславского. – М.: Педагогика, 1961. – 341 с.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Розробити та надати монтажний лист та режисерський план сценарію дозвіллєвої програми для дітей різного віку.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 8-9

ТЕМА: „МЕТОДИКА СТВОРЕННЯ СЦЕНАРНОГО ПЛАНУ”

Мета: розкрити методику створення сценарного плану та охарактеризувати кожний його компонент.

План:

1. Схема сценарного плану

2. Тема сценарію

3. Основні епізоди сценарію

4. Композиція сценарію

5. Художній образ сценарію (сценарний хід)

6. Назва сценарію

Література:

1. Крег Г. Про мистецтво театру / Г. Крег. – К.: Логос, 1974. – 69 с.

2. Крушельницький М. Збірник / М. Крушельницький. – К.: Либідь, 1969. – 142 с.

3. Крымова Н. Станиславский – режиссер / Н. Крымова. – М.: Педагогика, 1971. – 116 с.

4. Курбас О. „Березіль” / О. Курбас. – К.: Логос, 1988. – 217 с.

5. Ларшин О. Искусство и молодежь / О. Ларшин. – М.: Педагогика, 1980. – 134 с.

6. Курбас Л. Спогади сучасників / Л. Курбас. – К.: Либідь, 1969. – 124 с.

7. Лоусон Дж. Теория и практика создания пьесы и киносценария / Дж. Лоусон. – М.: Педагогика, 1960. – 197 с.

8. Макарчук Г. Жанрові різновиди сучасної драми / Г. Макарчук. – К.: КНУЮМ, 1978. – 96 с.

9. Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі / І. Мар’яненко. – К.: Либідь, 1964. – 246 с.

10. Мастерство актера в терминах и определениях К. Станиславского. – М.: Педагогика, 1961. – 341 с.

Завдання для самостійної роботи:

1. Зробити художньо-творчий аналіз сценаріїв за вибором.

2. Зробити підборку сценаріїв до святкування визначних соціальних і пам’ятних дат (День молоді, День захисту дітей, День людей похилого віку, День Матері, Міжнародний день сім'ї, Міжнародний день боротьби з бідністю, День прав людини, Міжнародний день боротьби зі Снідом, Всесвітній день здоров’я, Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням, Всесвітній день боротьби з наркотиками та їх незаконним обігом та ін).

3. Скласти картотеку свят за тематичними групами:

· державні свята (календарні);

· народно-обрядові;

· професійні свята.