Закони композиції культурно-дозвіллєвих програм.

Композиція має свої закони – цілісність, взаємозв’язок і підпорядкованість частин цілому, контрастність, підлеглість понадзасобів художнього твору сценарному задуму, єдність змісту і форми, відповідність, типізація і узагальнення і ін., які відображають ті багатобічні зв’язки, які необхідно з’єднати в процесі творчої роботи над драматургією культурно-дозвіллєвої програми.

Охарактеризуємо основні з них.

Закони цілісності, взаємозв’язку і підпорядкованості частин цілому.

Специфічна особливість драматургії культурно-дозвіллєвої програми, що виражається у поепізодній побудові сценарію, обумовлена не примхою сценариста, а об’єктивною необхідністю найповніше та багатоаспектно розкрити тему та ідею, включаючи різні сторони вибраної для художнього втілення проблеми або явища.

Епізод в сценарії, будучи частиною загального цілого, в той же час характеризується такими якостями, як відносна самостійність сюжетної конструкції, система відібраних художніх засобів, що аргументують якусь грань теми і ідеї, наявність події, навколо якої зав’язується драматургічна дія.

Композиційна цілісність в драматургічній конструкції культурно-дозвіллєвої програми не зводиться до простої сумі епізодів, а досягається перш за все за рахунок об'єктивного необхідного їх кількості, що найповніше розкривають авторський задум, а також наступним тематичним зв’язком між ними.

Кожен епізод відносно самостійний як за темою, так і за змістовною спрямованістю, але в загальному контексті сценарію є невід’ємною частиною цілого.

Слід враховувати, що композиційна цілісність культурно-дозвіллєвої програми досягається не тільки логічною побудовою даних епізодів, а, в першу чергу, системою зв’язків, що виникає в сюжетній конструкції сценарію, яка складається з взаємодії документального і художнього матеріалу, виправданості та узгодженості внутрішніх засобів виразу змісту, прийомів і способів його сценічної реалізації.

У композиційній побудові сценарію культурно-дозвіллєвої програми значну роль грають сюжет і сюжетний хід, які, у свою чергу, завжди для сценариста є творчим відкриттям. Саме знайдений сюжетний хід – художній прийом – робить драматургічний твір неповторним і оригінальним по композиційній побудові.

Закон контрастності в сценарії витікає з суті діалектичного закону єдності і боротьби протилежностей і є найважливішою творчою опорою у відборі і композиційній побудові сценарного матеріалу. У основі композиційної побудови матеріалу по контрасту лежить прагнення сценариста показати факти, явища, процеси навколишньої дійсності в суперечності, в конфліктному відношенні один до одного. Це забезпечує наявність конфлікту в сценарії, дозволяє активізувати мислення глядацької аудиторії, додати культурно-дозвіллєвій програмі яскраво вираженого художньо-публіцистичного характеру.

Використання контрастів грає велику роль в емоційному сприйнятті змісту культурно-дозвіллєвої програми. Переконаність особи в правоті тих або інших ідей не може не формуватися без опори на її відчуття. Відомо, що емоції людини діляться на позитивних і негативних. Формування відчуттів відбувається не тільки в процесі позитивних переживань, але також і через негативні емоції і переживання. І часто позитивне відчуття народжується в „боротьбі” позитивних і негативних емоцій. При сприйнятті змісту культурно-дозвіллєвої програми, побудованої на контрасті, глядач випробовує гамму переживань, забарвлених як позитивними, так і негативними емоціями. Причому ці емоції знаходяться не в статичному стані, а постійно взаємодіють, „борються”, і ця „боротьба” емоцій робить вплив на інтелектуальну сферу глядача, в якій утворюється своєрідний конфлікт тим часом, що вже встановлене в свідомості, і тим, що виникає в процесі сприйняття змісту. Зрештою свідомість глядача збагачується, активне сприйняття позитивно впливає на розвиток особи.

Закон підлеглості всіх виразних засобів ідейному задуму культурно-дозвіллєвої програми – одне з найважчих завдань, яке вирішує сценарист при створенні драматургії культурно-дозвіллєвої програми. Це уміння опинитися на рівні свого власного задуму, тобто розробити адекватне своєму задуму зміст даної програми, призначеної для сценічного втілення. Реалізувати задум в змісті – значить, так відібрати сценарний матеріал і так його композиційно збудувати, щоб всі засоби ідейно-емоційної виразності розкрили ідею, авторську позицію.

Важливо підкреслити, що всі ці художні компоненти, залежно від місцерозташування в сценарії культурно-дозвіллєвої програми, можуть нести різне смислове навантаження, свою естетичну спрямованість. Відбираючи для сценарію ті або інші художні фрагменти, важливо визначити їх ідейно-тематичну співвіднесену із загальним сценарно-режисерським задумом майбутньої програми. Найбільш високим творчим успіхом сценариста вважається уміння так з’єднати ідейно-емоційні засоби, які, взаємодіючи між собою, дають можливість добитися втілення ідеї художнього задуму. У цьому суть новизни і оригінальності сценарію тієї або іншої культурно-дозвіллєвої програми.

Рішення такої творчої задачі вимагає від сценариста великих інтелектуальних і емоційних витрат, розвиненого художнього смаку, тонкого відчуття сучасності, глибокого знання творів літератури і мистецтва. Смисловим змістовним стрижнем в цьому творчому процесі виступає художнє мислення сценариста, розвинені творчі якості, такі, як уява і фантазія, уміння в емоційно-образній формі реалізувати свій задум.

Закон відповідності при роботі над драматургією культурно-дозвіллєвої програми базується на необмежених можливостях при пошуку матеріалу. Першим орієнтиром у відборі сценарного матеріалу служить, як правило, подія, якій присвячується та або інша культурно-дозвіллєва програма. Подія, його масштаб і змістовна спрямованість визначають „межі” відбору матеріалу. На другому етапі роботи з матеріалом, вивчаючи проблему, сценарист з маси матеріалу відбирає тільки той, який більшою мірою відповідає його творчому задуму.

Цілісність драматургічного твору багато в чому залежить і від кількісного співвідношення матеріалу. Об’єм і характер сценарного матеріалу, його розподіл по епізодах підкоряються завданню якнайповнішої реалізації творчого задуму. І тут в силу вступають такі важливі творчі якості сценариста, як відчуття міри, творча інтуїція. Добиваючись відповідності розташування другорядних і головних частин сценарного матеріалу, синтезуючи ідейно-емоційні засоби, сценарист повинен прагнути до точного і чіткого пропорційного співвідношення структурних елементів композиції – експозиції, зав'язки, основного розвитку дії, кульмінації, розв’язки і закінчення. Така конструкція сценарію дозволяє правильно збудувати сюжет, уникаючи однотипності відбираних відомостей і фактів і одноманітності внутрішніх ритмів драматургічної дії.

Знання законів композиційної побудови драматургічного твору вимагає уміння гнучко використовувати основні прийоми монтажу сценарного матеріалу: послідовний, паралельний, контрастний, асоціативний. При цьому слід пам’ятати, що досягнення цілісності і виразності (а кінцева мета композиційної побудови саме в цьому і полягає) не відбувається тільки з написанням текстовій для літератури частині сценарію. Композиційна завершеність драматургічної форми сценарію остаточно наступає в його реалізації на сцені, де величезну роль грає декоративно-художнє оформлення (просторова композиція), світлове рішення і сценічна пластика, загальна атмосфера культурно-дозвіллєвої програми. Тому якісна драматургічна основа є найважливішим чинником її успішної організації і проведення.