Драматичний конфлікт сценарію.

 

Драматичний конфлікт, тобто суперечка або зіткнення персонажів за якоюсь проблемою, є обов’язковим елементом кожного сценарію, кожної п’єси, кожного драматургічного твору. Це загальновідоме, аксіоматичне положення інколи заперечується деякими фахівцями, котрі вважають, що в сценаріях масових театралізованих видовищ, побудованих на документальному матеріалі, а також в сценаріях розважальних програм та конкурсних видовищ, в яких нема звичайного сюжету, а є лише наскрізна тема, конфлікту взагалі нема і він там зовсім непотрібний. Це твердження слід вважати не просто дещо суперечливим, а взагалі помилковим.

Перш, ніж сказати про причини незгоди з цими поглядами, треба згадати про природу драматичного конфлікту. Що ж таке драматургічний конфлікт? Це процес подолання головним героєм або героями життєвих перешкод, що стоять на шляху до певної цілі. І як влучно зауважив О. Червинський, конфлікт – „це сума обставин та перешкод, які героям необхідно подолати на шляху до предмету своїх спрямувань”. Можна також сказати, що конфлікт в драматургії – це художній засіб, який полягає у зображенні якогось протистояння, протиборства, драматичної боротьби в ім’я ствердження певних ідеалів і досягнення конкретних цілей. Під час цього протистояння і розв’язується суперечка між представниками протилежних гуртів персонажів, окремих таборів, носіями протилежних поглядів.

Уподобання сценариста завжди належать одному з цих таборів, носіям однієї з ідей, що особливо добре помітно у традиційній театральній драматургії та у так званих сюжетних сценаріях. Там стає найчіткішім розподіл дійових осіб на наших та не наших, на позитивних та негативних – цей розподіл відбувається саме по конфлікту. Але інколи драматурги афішують таку собі надконфліктність своєї власної позиції. Та ця нейтральність уявлена, бо якщо сценарист демонструє байдужість до подій, що відбуваються у сценарії, то навіщо він взагалі над ним працює, нащо пише?

Типи драматичного конфлікту. Порівнюючи драматичні конфлікти сюжетної театральної п’єси та тематичного сценарію масового театралізованого заходу можна впевнитись, що це явища одного ґатунку, але інколи не дуже схожі один на одного за формою та засобами їх втілення, а саме:

· в театральній п’єсі конфлікт – це персоніфіковане зіткнення ідей з якогось найголовнішого, глобального питання, що, як вже вказувалось вище, звичайно має форму драматургічної боротьби окремих дійових осіб або груп персонажів;

· в сценарії масового театралізованого видовища конфлікт – це протиставлення дійсних фактів, шарів документального матеріалу, що не має форми персоніфікованого конфлікту, а лише має вигляд зіткнення, зіставлення окремих фактів та фрагментів матеріалу, творчого змагання окремих частин та номерів, які складають структуру сценарію.

Ці два різновид драматичного конфлікту, безумовно, мають всіляке право на існування, незалежно один від одного. Але що не має права на існування, так це постійні спроби створення так званої безконфліктної драматургії. Сумний досвід у створенні такого роду драматургічних „шедеврів”, що мав, на жаль, місце у вітчизняній драматургії наприкінці 40-х – на початку 50-х років минулого сторіччя, красномовно довів, що так званий конфлікт доброго з ще кращим аж ніяк не може замінити конфлікт, притаманний класичній драматургії.

Теоретики драматургії виділяють два головних типи конфлікту – це зовнішній конфлікт, тобто такий, який відповідає так званим об’єктивно існуючим мотивуванням вчинків, та внутрішній конфлікт, тобто такий, який відповідає так званим внутрішнім, або особистим мотивам, яким користуються дійові особи твору.

Типи конфліктів, які зустрічаються у драматургії взагалі, можна також виявити шляхом порівняльного аналізу п’єс та сценаріїв різних жанрових різновидів. І лише на ґрунті такого аналізу можна зробити висновок щодо найтиповіших варіантів драматичних конфліктів. Цей типологічний ряд може мати приблизно такий вигляд:

Варіант А – конфлікт ідейно-соціальний;

Варіант Б – конфлікт морально-етичний;

Варіант В – конфлікт ситуаційний.

Вказані три різновиди драматичного конфлікту перелічені в послідовності, що обумовлена частотою їх використання. Кожний драматургічний твір побудований на одному з вищеназваних варіантів конфлікту, а інколи на декількох водночас.

Окрім цього типологічного ряду у сучасній теорії драми існують і деякі інші пропозиції щодо типів та різновидів конфліктів за їх суттєвими ознаками, а саме конфлікт- розмежування, конфлікт- протиставлення, конфлікт- зіткнення, а також конфлікти головні та паралельні, або допоміжні. Ще існує розподілення конфліктів, що типове для театральної драматургії – це конфлікти хибні або помилкові, а також додамо ще й запропоновані теоретиками драми конфлікти прямі та опосередковані тощо.

Конфлікт чи конфліктна ситуація?Існує безліч варіантів сценаріїв масових театралізованих вистав з чітко виявленим драматургічним конфліктом, але існують і такі, в яких виявити та сформулювати конфлікт іноді буває важкувато. На відміну від театральної п’єси, де конфліктна структура завжди зафіксована у протистоянні протилежних ідей та персонажів, що ці ідеї ототожнюють, у сценаріях масових театралізованих заходів існує багато різноманітних варіантів побудови конфліктної ситуації.

Драматург, який створює логічну послідовність елементів майбутнього сценарію, повинен точно визначити те, які вірогідні факти та документи вступають у суперечку, у протистояння – і тим самим створюють конфліктну ситуацію. В дещо спрощеному варіанті драматургічний конфлікт може бути виражений відомою формулою „за-проти”. Саме він, конфлікт, рухає дію сценарію добре відомими сходинками, що звуться елементами композиції: експозицією, зав’язкою, розвитком дії, кульмінацією та інколи розв’язкою.

У будь-якому випадку конфлікт драматургічного твору може бути розглянутий як той самий елемент сценарної структури, що спонукає дійових осіб до дії, до здобуття потрібного результату. А відсутність в сценарії конфлікту – це лише підтвердження думки про те, що у вказаного драматурга нема ніякої підстави займатись сценарною творчістю.

Для того, щоб конфлікт сюжетної театральної п’єси та конфлікт безсюжетного сценарію масового театралізованого заходу мали в очах сценаристів-початківців певні зовнішні ознаки, рекомендується першому залишити традиційну назву конфлікт, а другий називати трохи інакше – конфліктною ситуацією.

Що ж воно таке – конфліктна ситуація?

Якщо у документальному за матеріалом сценарію масового театралізованого заходу йдеться про долю якоїсь конкретної людини, а факти реальної біографії свідчать про випробування, що припали на життя нашого героя, то, мабуть, не зайвим буде таке питання: а чи не конфліктна ця ситуація? А якщо ні, то що таке тоді ця сама драматургічна конфліктна ситуація? Або якщо у конкретному сценарії завжди відбувається творче змагання виконавців, в результаті якого хтось одержує моральну перемогу, а хтось відчуває поразку, то це хіба не конфліктна ситуація? Відомо, що в сценарії концерту або конкурсно-розважальної програми окремі номери та тематичні блоки номерів розташовуються у послідовності художньої довершеності, а це і є конфліктна структура змагання.

Якщо у сценарії дитячого новорічного свята, що побудовано, як завжди, на дуже умовному, приблизному сюжеті, де відбуваються досить традиційні за змістом і формою зіткнення добра і зла через взаємовідносини казкових персонажів, то чи це не є конфліктом?

Для більшої переконливості пошлемось на думку широковідомого режисера-постановника багатьох масових театралізованих заходів Д. Тихомирова, який писав: „...Природа драматичного конфлікту в театрі та театралізованій виставі ідентична, тому що у наявності зіткнення життєвих протиріч, зіткнення людських вчинків, ідей, пристрастей і т. ін. Але є суттєва різниця: коли в драматургії театру протиборствують окремі герої або певна соціальна група, що узагальнює явища добра і зла, то у театралізованій виставі, найчастіше, у ролі „героя” виступають основні соціальні сили суспільства, а якщо вводяться окремі персонажі, то вони є яскравими представниками цих сил”.

Питання для самоконтролю:

1. Надайте перелік дійових осіб сценарію?

2. Розкрийте методику перелічування дійових осіб та вибору персонажів сценарію.

3. Від чого будуть залежати послідовність перелічування дійових осіб та додаткова інформація, яка міститься у цьому списку, його обсяг та характер?

4. В чому роль та місце ведучих у сценарії масового театралізованого видовища?

5. Охарактеризуйте драматичний конфлікт сценарію.

ЛЕКЦІЯ № 10

ТЕМА: „ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ ТА ЖАНР СЦЕНАРІЮ”

Цілі та завдання. Успішне вивчення дозволяє: чітко усвідомлювати та визначати специфіку художнього образу та жанру сценарію; визначити художній образ як складовий елемент творів літератури та мистецтва; знати методику пошуку та засоби реалізації сценарного ходу; характеризувати функції сценарного ходу у драматургічній структурі; вивчити основні жанри сценарної роботи.

План:

1. Художній образ як складовий елемент творів літератури та мистецтва.

2. Методика пошуку та засоби реалізації сценарного ходу.

3. Функції сценарного ходу у драматургічній структурі.

4. Жанр сценарію.

Основні поняття: художній образ, сценарний хід, функції сценарного ходу, жанр сценарію.

Література:

1. Захава В. Е. Мастерство актера и режиссера / В. Е. Захава. – М.: Просвещение, 1978. – 241 с.

2. Кнебель М. О. Поэзия педагогики / М. О. Кнебель. – М.: ВТО, 1970. – 124 с.

3. Попов А. Д. Спектакль и режиссер / А. Д. Попов. – М.: ВТО, 1972. – 98 с.

4. Розовский М. Режиссура зрелища / М. Розовский. – М.: Советская Россия, 1973. – 110 с.

5. Силин А. Площади – наши палитры / А. Силин. – М.: Советская Россия, 1982. – 72 с.

6. Товстоногов Г. А. Круг мыслей (статьи) / Г. А. Товстоногов. – П.: Искусство, 1972. – 214 с.

7. Туманов И. М. Режиссура массового праздника и театрализованного концерта / И. М. Туманов. – П.: Питер, 1974. – 89 с.

Теоретичний матеріал: