Церква Церкви євангельських християн-баптистів



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Церква Церкви євангельських християн-баптистів



Церква Церкви євангельських християн-баптистів

«Нове Життя» міста Тернополя


ЗМІСТ

 


Урок 1: Біблія – Слово Боже...................................................................................................................................3

1.1. Імена та назви Біблії.............................................................................................................................................3

1.2. Склад та структура Біблії....................................................................................................................................3

1.3. Унікальність Біблії...............................................................................................................................................4

1.4. Богонадхненність Біблії (інспірація)..................................................................................................................6

1.5. Канон.....................................................................................................................................................................6

1.6. Що говорить Біблія про необхідність вивчення Слова Божого?.....................................................................7

1.7. Чому слід читати Біблію?....................................................................................................................................7

1.8. Практичне керівництво для успішного вивчення Біблії...................................................................................8

Урок 2: Бог................................................................................................................................................................10

2.1. Сучасні погляди на особу Бога.........................................................................................................................10

2.2. Сутність Бога......................................................................................................................................................10

2.3. Триєдинство Бога (Трійця)................................................................................................................................12

2.4. Атрибути Бога.....................................................................................................................................................13

2.5. Необхідність в пізнанні Бога.............................................................................................................................15

2.6. Практичні кроки до пізнання Бога....................................................................................................................16

Урок 3: Ісус Христос...............................................................................................................................................17

3.1. Втілення Бога в людину.....................................................................................................................................17

3.2.Старозавітні пророцтва про Месію, які здійснилися в Ісусі Христі..............................................................18

3.3. Історична постать Ісуса Христа........................................................................................................................19

3.4. Людська природа Ісуса Христа: Син Людський.............................................................................................20

3.5. Божественна природа Ісуса Христа: Син Божий............................................................................................21

3.6. Причини втілення Бога в людину.....................................................................................................................22

Урок 4: Дух Святий.................................................................................................................................................24

4.1. Особа Духа Святого...........................................................................................................................................24

4.2. Дух Святий – особистість..................................................................................................................................24

4.3. Дух Святий – Бог................................................................................................................................................25

4.4. Діяльність Духа Святого....................................................................................................................................26

4.5. Ознаки присутності Святого Духа....................................................................................................................27

4.6. Невірне відношення до Духа Святого..............................................................................................................29

Урок 5: Створення світу. Людина та її гріхопадіння.......................................................................................31

5.1. Сучасні погляди на походження світу (теорія еволюції та креаціонізм)......................................................31

5.2. Історія створення світу......................................................................................................................................32

5.3. Гріхопадіння людини.........................................................................................................................................34

5.4. Гріх.......................................................................................................................................................................35

Урок 6: Особисте спасіння.....................................................................................................................................37

6.1. Необхідність в спасінні......................................................................................................................................37

6.2. Спасіння Божа справа........................................................................................................................................37

6.3. Людська сторона в спасінні...............................................................................................................................38

6.4. Божа сторона: завершальний акт спасіння......................................................................................................40

Урок 7: Освячення..................................................................................................................................................43

7.1. Біблійне визначення святості та освячення.....................................................................................................43

7.2. Різноманітні аспекти освячення........................................................................................................................43

7.3. Час нашого освячення........................................................................................................................................44

7.4. Засоби освячення людини.................................................................................................................................45

Урок 8: Духовний ріст............................................................................................................................................47

8.1. Ціль мого життя як християнина відповідно до Слова Божого.....................................................................47

8.2. Чотири типи людей............................................................................................................................................47

8.3. Порівняння духовного і фізичного росту........................................................................................................48

8.4. Умови в яких відбувається фізичний та духовний ріст людини...................................................................49

8.5. Цілі духовного росту..........................................................................................................................................49

8.6. Необхідні умови для духовного росту.............................................................................................................49

Урок 9: Церква.........................................................................................................................................................52

9.1. Визначення поняття та час заснування Церкви...............................................................................................52

9.2. Біблійні образи, що символізують Церкву......................................................................................................53

9.3. Організація Церкви............................................................................................................................................56

9.4. Установи Церкви................................................................................................................................................56

9.5. Призначення Церкви..........................................................................................................................................57

Контрольні запитання............................................................................................................................................58


Урок 1

 

БІБЛІЯ – СЛОВО БОЖЕ

 


План уроку:

1. Імена та назви Біблії.

2. Склад та структура Біблії.

3. Унікальність Біблії.

4. Богонадхненність Біблії (інспірація).

5. Канон.

6. Що говорить Біблія про необхідність вивчення Слова Божого?

7. Чому слід читати Біблію?

8. Практичне керівництво для успішного вивчення Біблії.

 

 

Біблія – це джерело знань про Бога. Вона відкриває нам сутність Бога, дає абсолютно вірну інформацію про Нього Самого, про Його характер, мислення і плани, дає можливість оцінити всі процеси, що відбуваються в житті людини, з Божої точки зору.

 

І. ІМЕНА ТА НАЗВИ БІБЛІЇ

1. Слово Біблія походить від грецького слова “біблос”, яке знаходиться в грецькому оригіналі в першому вірші першого розділу Євангелія від Матвія і означає “книга”, у множині “бібліа” – “книги”: “Книга родоводу Ісуса Христа…” (Мт. 1:1). Священні книги отримали назву “біблос” від назви матеріалу, на котрому вони писались. Стародавні книги, або сувої, були написані на папірусі – рослина, котра росла на мілких озерах і річках Єгипту та Сирії. Папірус по-грецьки називається “біблос”. Так як книги Святого Письма були написані на цьому матеріалі, вони прийняли таку назву. Крім Євангелія від Матвія це слово можна зустріти в таких місцях Слова Божого: Мр. 12:26; Лк. 3:4; 20:42; Дії 1:20; 7:42.

2. Вся Біблія також називається Письмом або Святим Письмом, чим вона відрізняється від інших книг (Рим. 1:2; 2 Тим. 3:15).

3. Слово “заповіт” означає договір. Цим словом Бог показує, які взаємовідносини були між Ним і Його народом. Старий Заповіт розповідає про створення світу, гріхопадіння людини, а також про покликання ізраїльського народу та його історію. Новий Заповіт говорить про викуплення, що звершене Ісусом Христом і представляє на основі цього взаємовідносини Бога з людиною (2 Кор. 3:14; 3:6; Мт. 26:28).

4. Самою головною, вірною та повною з всіх назв Біблії є безперечно, назва Слово Боже. Вона достатня для того, щоб обґрунтувати віру самого слабкого віруючого. Вона вчить нас шанувати Біблію, як безпосереднє звернення Бога в Своїй мудрості та любові до людей (Мк. 7:13, 2 Кор. 2:17).

5. Інші назви:Закон й Пророки (Лк. 24:44; Дії 13:15); Книга (Єр. 30:2).

 

В. Мови Біблії

Оригінальними біблійними мовами, тобто мовами, якими була написана Біблія, є три стародавні мови – давньоєврейська, арамейська та грецька.

Старий Заповіт

Майже всі канонічні книги Старого Заповіту, за винятком кількох фрагментів, написані давньоєврейською мовою. Біблія також називає цю мову “ханаанською” (Іс. 19:18) та “юдейською” (Іс. 36:11). Але уже від періоду VI – V ст. до н. е., від періоду Вавилонського полону деякі уривки були написані арамейською мовою. Під час Вавилонського полону, давньоєврейська мова поступово втрачала значення розмовної серед євреїв. Її місце посіла споріднена арамейська (халдейська) мова. Навіть після їхнього повернення з полону арамейська мова залишалася основною мовою населення Палестини аж до початку нашої ери. Тому є помітним її вплив на юдейську книжність: деякі розділи канонічних книг Ездри, Єремії та Даниїла написані цією мовою; у книгах Йова, Пісні над Піснями трапляються арамеїзми.

2. Новий Заповіт

В епоху розквіту та поширення елліністичних держав, що виникли на уламках імперії Олександра Македонського, з’явилась ще одна “біблійна” мова. Так Новий Заповіт був написаний грецькою мовою.

 

ІII. УНІКАЛЬНІСТЬ БІБЛІЇ

Ця Книга відмінна від усіх інших із багатьох причин. Ось декотрі з них:

А. Унікальна цілісністю

Біблія була написана:

– в продовж 1600 років;

– протягом життя 60 поколінь;

– більше ніж 40 авторами з усіх суспільних прошарків. Серед них: Мойсей, політичний діяч, який одержав блискучу освіту в Єгипті; Петро, рибалка; Амос, пастух; Ісус Навин, воєначальник; Єремія, виночерпій; Даниїл, голова уряду; Лука, лікар; Соломон, цар;

– у найрізноманітніших місцях: Мойсеєм – у пустелі; Павлом – у в’язниці; Лукою – під час подорожей;

– різноманітність літературних жанрів: проза, вірші, гімни, пісні, історичні повідомлення, притчі, листи, діалог, пролог, епілог, метафора та ін. Разом з тим не зустрічаються саги, легенди, міфи, казки, байки, сатира, іронія, комедія, жарти, утопія;

– на трьох континентах: Азії, Африці, Європі;

– трьома мовами: іврит, арамейська, грецька.

Б. Унікальна популярністю

Біблія досягла великої кількості читачів і перекладена на таку кількість мов, що жодна книга в світі не перекладалася. Це стосується й тиражів Біблії, а також уривків із неї та її окремих книг.

 

Надруковано 1970 р. 1978 р. 1990 р.
Біблії 5 159 032 9 280 222 16 234 259
Нові Заповіти 11 717 092 12 223 557 12 205 802
Окремі книги Біблії 32 835 300 38 104 521 43 316 378
Частини Біблії 123 692 991 396 305 430 567 473 410
Всього 173 404 415 455 913 750 639 229 849

В. Унікальність перекладів

Біблія була однією із перших великих книг, перекладених іноземною мовою. Септуагінта, або “Переклад Сімдесяти” – грецький переклад давньоєврейського тексту Старого Заповіту, з’явився приблизно у 250 році до Р. Х.

За числом перекладів, повторних перекладів і переказів Біблії не має рівних собі серед усіх книг світу. Відповідно статистичним даним, на кінець 2001 року всього в світі було перекладено і надруковано: Біблія повністю – 392 мови, Новий Заповіт – 1012 мов, а окремі її частини, ще на 2197 мов.

Г. Унікальність передачі

До винайдення друкарського верстату Біблія розповсюджувалася тільки рукописно. У порівнянні із пам’ятками античної літератури до нас дійшло більше рукописних копій Біблії, аніж будь-яких інших десяти творів класичної літератури разом узятих. Жоден стародавній документ не дійшов до нас у такому величезному обсязі копій, як Новий Заповіт.

Стародавні рабини мали списки всіх букв, складів, слів та рядків книг Старого Заповіту. В юдейському суспільстві існували цілі класи людей, єдиним завданням котрих був тристадійний ретельний контроль за збереженням і розмноженням цих документів – клас писарів, законників, масоретів.

Д. Унікальність її впливу

Біблія має величезний вплив на людство:

– законодавча сфера;

– принципи взаємовідносин між людьми;

– культура. Біблія була і залишається невичерпним джерелом, в якому шукали і шукають натхнення багато поетів, художників, скульпторів, композиторів. З Біблією пов’язали свою творчість художники: А. Дюрер – “Адам і Єва”; Мікеланджело – розпис Сікстинської капели, скульптури “Мойсей” і “Давид”; Рембрандт – “Жертвоприношення Авраама”; Е. Делакруа – “Яків міряється силою з ангелом”; О. Іванов – “З’явлення Христа народу” та ін. Біблійні теми надихнули на створення безсмертних творів Й.С. Баха, Генделя, Бетховена та ін. видатних композиторів, творчість кожного з яких знаменує собою віху в розвитку європейської музики.

 

V. КАНОН

Слово “канон” виникло від кореня слова, що означало “тростина”. Оскільки тростина використовувалась як стержень для вимірювання, слово це стало означати “стандарт”.

Стосовно Святого Письма слово “канон” означає “офіційно схвалений список книг”. Не слід забувати, що Церква не створювала ні самого канону, ні книг, що включено до того, що ми звемо Письмом. Церква лише визнала книги, надхненні Богом при їх написанні.

А. Канон Старого Заповіту

Християнська Церква дотримується древньоєврейського старозавітного канону. Різниця полягає тільки в кількості та порядку розташування книг.

Б. Апокрифи

Слово “апокриф” походить із грецької і означає “захований”, “прихований”, їх не можна рахувати Словом Божим. Старозавітні апокрифи написані в період часу між Старим і Новим Заповітом. Вони не є канонічними тому, що:

– містять історичні і географічні неточності, а також безліч анахронізмів;

– в них містяться деякі вчення, що суперечать Біблії (прощення гріхів через милостиню, прощення гріхів мертвих по молитвам живих 2 Мак. 12:46);

– вони ніколи не були складовою частиною юдейського канону і тільки в 1546 р. на Тридентському соборі, що носив контрреформаторський характер католицька церква зрівняла апокрифи з Старим та Новим Заповітами;

– їх не цитує Ісус Христос та жоден з авторів Нового Заповіту, хоча в Новому Заповіті цитуються всі книги Старого Заповіту окрім книг пророків Овдія, Наума, книг Ездри, Неемії, Естер, Пісні над піснями та Екклезіаста.

В. Канон Нового Заповіту

Головною ознакою при визначенні новозаповітного канону була Богонадхненність, а вирішальним випробуванням – апостольність тієї чи іншої книги.

Три причини, з яких необхідно було визначити новозаповітній канон:

– близько 140 р. п. Р. Х. єретик Маркіон розробив свій власний канон і взявся за його розповсюдження (визнавав лише Євангелія від Луки, при чому виправлене та десять послань ап. Павла). Для боротьби з Маркіоном Церкві потрібно було визначити, який канон Нового Заповіту є оригінальним;

– багато східних церков використовували для богослужіння відверто підробні книги. Це вимагало відповідних рішень;

– у 303 році наказом Діоклетіана було наказано знищити всі священні книги християн. Ніхто не хотів умирати просто за релігійні книги. Християни бажали знати свій канон.

Офіційне визнання і закріплення канону Нового Заповіту відбулося на Карфагенському соборі у 397 році.

 

Урок 2

БОГ

 


План уроку:

1. Сучасні погляди на особу Бога.

2. Сутність Бога.

3. Триєдинство Бога (Трійця).

4. Атрибути Бога.

5. Необхідність в пізнанні Бога.

6. Практичні кроки до пізнання Бога.

 

 

Коли ми, віруючі люди, говоримо про Бога, ми не піддаємо сумніву про те існує Він чи ні, а говоримо про Його існування з твердою вірою і переконанням.

Навіть сама Біблія не ставить перед собою за ціль довести існування Бога, вона не вдається до полеміки щодо того існує Він чи ні, а приймає це як дане, як факт, що не підлягає сумніву. Вона визнає, що знання про Творця вплетені, як в єство людини так і в світ, що її оточує.

Той, хто заперечує Боже існування з біблійної точки зору характеризується як людина без розуму “Безумний говорить у серці своїм: “Нема Бога!” (Пс. 14:1).

 

І. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ОСОБУ БОГА

На нашій землі немає ні одного народу, ні племені, в якому б люди не вірили – в будь-якій формі – в якогось Бога, духа, в щось, що знаходиться за межами їх розуміння.

На сьогоднішній день поняття про Бога існує в різних інтерпретаціях. Наведемо основні з них:

- атеїсти – заперечують існування Бога;

- агностики – кажуть, що неможливо стверджувати ні про те, що Бог існує, ні про те, що Його немає;

- пантеїсти – стверджують, що Бог – це Всесвіт, який з’явився сам собою і що все, що існує є частиною божества (рух “Нью Ейч”);

- політеїсти – вірять, що Бог не один, а багато. Їх боги різноманітні, від стародавніх поганських богів до богів у сучасних мормонів;

- є люди, для яких Бог – це вищий космічний розум, є такі , що наважились назвати себе Богом, або їх так назвали інші люди.

Незважаючи на все, що було вище сказано, в Біблії чути голос Того, Хто є справжнім істинним Богом: “Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я” (Іс. 46:9).

Тому ми, віруючі люди, віримо в Бога Біблії, Бога, який створив весь світ і людину в ньому, Бога, який любить цю людину і бажає спасіння її не дивлячись на те, що вона заслуговує з Його божественної точки зору на саме велике покарання.

ІІ. СУТНІСТЬ БОГА

Що приходить вам на розум, коли ви думаєте про Бога? Хто Він і який є насправді? Запишіть свої думки відносно цього і співставте їх з отриманими знаннями після проходження цього уроку.

Бога не можливо пізнати повністю, інакше б Він не був Богом. Всі наші знання будуть обмежені тією інформацією, яку Господь Сам захотів щоб ми з вами про Нього взнали через Його творіння, Біблію та Сина Свого, Ісуса Христа. Бог хоче, щоб ми знали Його, тому що Він створив нас для особистих близьких взаємовідносин.

Бог є Дух

Біблія проголошує, що Бог є Дух. Христос дав цю характеристику природи Бога, коли розмовляв з самарянською жінкою біля Сіхарського колодязя “Бог є Дух” (Ів. 4:24).

Для того, щоб зрозуміти, що таке “дух”, і що мав на увазі Христос під цим словом, нам необхідно звернутися до Біблії, до описання тієї події, що сталася після воскресіння Христа, коли Він з’явившись Своїм учням сказав: “Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, - це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, - бо не має дух тіла й костей, а Я, бачте маю” (Лк. 24:39). Тож, ми можемо бути впевнені, що дух безтілесний. Він – протилежність тілу, але має буття та силу. Дух не старіє як тіло, не змінюється як тіло, його не можна виміряти та не можна побачити фізичними очима.

Говорячи самарянці, що Бог є Дух, Христос хотів пояснити, що Божа присутність не обмежена якоюсь горою чи храмом, Він присутній кругом та завжди (1 Цар. 8:27; Пс. 139:7-10; Єр. 23:23, 24; Дії 7:48, 49; 1 Тим. 1:17; 6:16). Всі ці місця з Слова Божого підтверджують ту велику істину, що Бог, як Дух, присутній на всякому місці та у всякий час і ми завжди можемо звернутися до Нього і Він завжди всюди чує нас. Бог настільки великий, що наповнює Всесвіт, і разом з тим здатен вміститись в нашому серці.

Бог є живий

Бог не є невидима сила чи енергія, подібна електричному струму, Він є Бог живий.

В Біблії часто використовується вираз “живий Бог”. Даниїл названий “раб Бога Живого” (Дан. 6:21) в протилежність мертвим богам – залізним, дерев’яним та кам’яним, що були у Вавилоні. Христос сказав, що Його послав живий Бог “Живий Отець послав Мене” (Ів. 6:57). Петро сповідував, що Христос є “Син Бога Живого” (Мт. 16:16). Нам сказано, щоб в своєму житті ми як віруючі люди “надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого” (1 Тим. 6:17).

Бог є особистість

Особистість повинна володіти розумом, волею, почуттями, а також самосвідомістю та самовизначенням.

В протилежність матеріальним речам особистість володіє самосвідомістю, тобто усвідомлює своє існування. В протилежність людині, яка обмежена в своїй свідомості, Бог володіє повнотою знань про все. Коли Бог говорив Мойсею “Я Той, що є … Сущий …” (Вих. 3:14), Він стверджував, що Він володіє повнотою усвідомлення Свого існування, що Він Сам існує, що Він до кінця розуміє Себе. Він є істотою, яка здатна сказати “Я” та “Мені” (Вих. 20 розділ), Він може відповісти, коли Йому говорять “Ти” (Пс. 90:1).

Бог, як особистість володіючи самовизначенням, може приймати самостійно рішення і діяти згідно Своєї волі маючи свободу вибору. Він вільний робити те, що бажає в любий час. (Єф. 1:9-11; Євр. 6:17).

Біблія представляє Бога, як Особистість, Котра має:

- розум. Розум Бога характеризується трьома якостями: знаннями (Йов 37:15-16), розумінням (Йов 28:20-23), мудрістю (Прит. 3:19; Іс. 11:2);

- волю. Своєю волею Бог визначив створення всесвіту і людини та дав всьому своє призначення. Так як Бог незмінний та вірний, то все, що Він визначив, відбувається (Іс. 46:9, 10; Пс. 115:3; Ів. 6:38; Як.1:18);

- почуття. В Біблії можна знайти опис різноманітних почуттів, які переживає Бог: любов (Єр. 31:3), ненависть (Пс. 5:6), гнів (Рим. 1:18), скорботу (Іс. 53:3), милосердя (Плач 3:22), а також багато інших почуттів (Бут. 6:6; Пс. 103:8-14).

Також Слово Боже приписує Богу якості та відношення особистості. Він представляється таким, що: говорить (Бут. 1:3), бачить (Бут. 11:5), чує (П. Зак. 1:37), ревнує (Вих. 20:5), любить (Ів. 3:16). Про Нього сказано, що Він є Творець (Дії 14:15), Правитель (Дан. 4:32), Хранитель всього (Мт. 6: 26, 30).

Бог невидимий

Жодного разу в Біблії ми не знайдемо місця, яке б говорило нам про зустріч людини і Бога лицем до лиця. Натомість є розповіді, що говорять про випадки коли Бог з’являвся до людей у вигляді вогняного стовпу, хмари або вітру. Ізраїльтяни не бачили ніякого образу, коли Господь явився їм на Хориві, а тому їм заборонялося виготовляти будь-яке Його зображення (П. Зак. 4:15-19). Бог сказав Мойсею, що ніхто з людей не може побачити Бога і залишитись живим (Вих. 33:20). Іван говорить: “Бога не бачив ніхто ніколи” (Ів. 1:18). Павло називає Його “Богом невидимим” (Кол. 1:15; 1 Тим. 1:17).

Однак деякі книги Біблії стверджують, що викуплені побачать Його свого часу (Мт. 5:8; Об. 22:4).

Бог єдиний

Слово Боже вчить, що існує тільки один Бог – єдиний і тільки один. Велика кількість богів, це – протиріччя. Може бути тільки один Бог. Може бути тільки одна безумовна досконалість, найвища і всесильна істота. Не можна збільшити або розмножити таку істоту. Може бути тільки одна Першопричина – тільки один Бог. Про це нам говорить:

- Старий Заповіт (П. Зак. 4:35; 6:4; Іс. 44:6; 45:8). Євреї в старозавітній час були єдиним народом, релігія якого була монотеїстичною. Всі решта поганські народи вірили, що богів багато, хоча деякі з них визнавали, що існує верховний Бог;

- Новий Заповіт (1 Кор. 8:4; 1 Тим. 1:17; 2:5).

 

ІІІ. ТРИЄДИНСТВО БОГА (ТРІЙЦЯ)

1. Біблійне вчення про Трійцю

Ми сказали, що є тільки один Бог. Однак уважне вивчення Біблії виявляє, що Бог існує в трьох лицях (Трійця) в яких проявляється божественна сутність.

Єдиного Бога представляють три особи: Отець, Син і Святий Дух. Всім трьом належить одна природа і в результаті три Особи являють собою єдиного Бога.

Хоча слово “Трійця” не зустрічається в Слові Божому, але його дуже рано почали вживати в Церкві. Вважають, що його грецькою формою „тріас” вперше скористався Феофіл Антіохійський (181 р після Р. Хр.), а його латинською формою “трінітас” – Тертуліан (близько 200 р. після Р. Хр.). Оскільки є тільки один Бог, то собори ранньої Церкви дійшли до висновку, що Бог є нероздільною єдністю трьох осіб.

Поняття “Трійця” знайшло своє відображення в Нікейському символі віри (325 рік).

“Трійця” – це єдність трьох Особистостей (Отця, Сина і Святого Духа) в одному Божестві, так, що всі три – це один Бог в сутності, але Особистості по індивідуальності (із словника Уебстера).

2. Кожна Особа, що належить до Трійці є Богом

- Бог Отець (П. Зак. 32:6; 2 Кор. 6:18);

- Бог Син (Ів. 8:56-58; Кол. 1:17; 1 Ів. 5:20);

- Бог Дух Святий (Бут. 1:2; Дії 5:3-4).

3. Що говорить про Трійцю Старий Заповіт?

- в Старому Заповіті підкреслюється монотеїзм, а не політеїзм (Іс. 44:6);

- одне з імен Бога – Елохім – використовується в Старому Заповіті біля 2600 разів. Воно стоїть в граматичній формі множини, хоча інколи використовується з дієсловом в однині. Класичне старозавітне проголошення про те, що Бог один це (П. Зак. 6:4) “Господь, Бог наш – Господь один”. В цьому вірші вживається слово Елохім;

- Бог нерідко говорить про Себе “Ми”, “Нас” (Бут. 1:26; 3:22). Так не говорили про себе ні один цар Ізраїльський;

- є вірші, де проводиться різниця між “Богом” і “Богом”.(Пс. 45:7-8) або: “Промовив Господь Господеві моєму” (Пс. 110:1).

4. Що говорить про Трійцю Новий Заповіт?

- автори Біблії постійно підкреслювали про те, що Бог один та про єдність Отця і Сина (Ів. 10:30; 17:3);

- три особи Трійці нерідко згадуються в Новому Заповіті. В звістці ангела Марії (Лк. 1:35), під час хрещення: голос, Син, голуб (Мт. 3:16, 17);

- хрещення “в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт. 28:19), а не в імена (тобто не в множині), як для трьох окремих істот;

- в посланнях Павла, Особи Божества є об’єктом всякого релігійного поклоніння, джерелом всіх Божественних дій: в привітаннях (Рим. 1:7; 2 Кор. 1:3), в благословеннях (2 Кор. 13:13).

5. Приклади триєдинства

Для того, щоб допомогти зрозуміти Трійцю, можна привести велику кількість прикладів.

Закон триєдинства діє як в духовному так і в матеріальному світі.

Ще Піфагор помітив, що в геометрії трикутник – сама стійка фігура, з якої можна скласти інші фігури.

Триєдиний простір бо має три виміри: довжину, висоту та ширину.

Час розкладається на три частини: минулий, теперішній та майбутній.

Видимий живий світ представлений в трьох модифікаціях: рослинний, тваринний та антропогенний.

Людини триєдина: дух, душа, тіло. Також наш духовний “організм” нараховує три функціональних частини: віра, надія, любов.

В свою чергу сатана, імітуючи триєдинство, протиставляє Божеству неправдиве триєдинство: диявол, антихрист, неправдивий пророк.

 

IV. АТРИБУТИ БОГА

А. Природні атрибути

Природні атрибути Бога – це якості, які належать тільки Йому одному, аналогів цих якостей немає ні в людському досвіді, ні в людському розумінні. До цих якостей належать: вічність, незмінність, всезнання, всемогутність, всюдиприсутність.

Вічність Бога

Щоб бути істинним Богом, необхідно не мати ні початку не кінця. Все, що існує в світі, створено Богом, а це значить, що воно має початок свого існування і не є вічним.

Час не може бути виміром для Бога, бо він не що інше як частина створеного світу, тоді як Бог є творцем всього часу та всієї історії. Час та історія набувають сенсу лише коли ми розглядаємо їх через призму існування Бога і в Його перебуванні в них.

Тільки для одного вічного Бога минуле, теперішнє і майбутнє – це одне вічне “зараз”. Він бачить минуле і майбутнє так ясно, як і теперішнє. Бог завжди був, завжди є і завжди буде (П. Зак. 32:40; Пс. 90:2; Іс. 57:15).

Незмінність Бога

Незмінність Бога означає, що характер, якості і воля Божа не змінюються. Бог не може змінитись на краще, так як Він безкінечно досконалий. Він не може змінитися до гіршого по тій самій причині – Він безумовно досконалий. Він повнота життя і слави, яка не може в Ньому зменшитись. Бог завжди діє по відомим законам та принципам: завжди ненавидить гріх, але любить грішника (Мал. 3:6; Як. 1:17).

Вчення про незмінність Бога – багата скарбниця надії віруючих людей. Його сила, могутність, Його мудрість, святість, істина і любов будуть незмінними по віки віків. Тому Він достойний нашої повної довіри, нашого повного посвячення Йому себе і нашого найвищого служіння Йому.

Всезнання Бога

Бог є Дух і, як Такий, має здатність знати все. Він – Дух досконалий, і тому Його знання досконалі. Слово “всезнаючий” означає, що Бог знає все і що Він безумовно досконалий в знаннях. Процес пізнання або вивчення неприродній Йому. Він знає речі такими, якими вони є на справді, і немає нічого поза сферою Його відання. Люди знають про те чи інше тільки частково. Подібне несумісне з особистістю Бога. Його розум охоплює минуле, теперішнє і майбутнє, і ніщо не може зникнути з Його пам’яті.

Бог бачить все, що відбувається на кожному місці (Пр. 15:3); знає всі: людські думки, вчинки та відчуття (Пс. 139:2, 3); наші слова (Пс. 139:4); людські скорботи (Вих. 3:7); думки та наміри людини (1 Хр. 28:9); самі найменші подробиці (Мт. 10:30); знає все у всьому всесвіті (Пс. 147:4); також Йому відомі всі події всієї вічності (Дії 15:18).

Всемогутність Бога

Всемогутність Бога – це якість Бога в сфері якої Він може робити все те, що тільки побажає. Його сила та могутність не мають ні меж, ні перешкод (Бут. 17:1; Йов 42:2).

Всемогутність Бога обмежується Його святою волею. Бог може робити все, але бажає тільки те, що благорозумно та мудро (Іс. 59:1, 2). Те, що суперечить Самому Богу або протилежно Його характеру виключається. Бог не може грішити, обманювати або вмерти, тому що здатність робити таке доводить безсилля і слабкість. Бог має силу робити те, що узгоджується з Його безкінечною досконалістю.

Всюдиприсутність Бога

Під всюдиприсутністю Бога ми розуміємо, що Бог всією повнотою Своєї сутності наповнює весь всесвіт у всіх його частинах в любий момент часу (Пс. 139:7-10). Бог присутній поруч не просто якоюсь Своєю частиною, - Він нероздільний, і тому не може розподілитись по всьому всесвіту, як мінерали в земній корі. Він не велетень, одна частина якого тут, а інша там. Бог немає “частин” – Він єдиний! Бог існує кругом. Де б ми не були, ми оточені Богом. Таким чином ми завжди в присутності Бога: і у важкі хвилини, і коли в нас все добре. Усвідомлення цього вірою дає спокій та мир. Бог ближче до нас ніж наш подих.

Б. Моральні атрибути

Моральні атрибути Бога – це ті, які розкривають Божу сутність, яка охоплює моральні якості. Це якості, аналоги яких існують або можуть існувати в людській природі, але в недосконалому і обмеженому вигляді, тому що Божі якості значно вище наших.

Святість Бога

Святість є основою Божих дій. Всі якості Його настільки чисті завдяки тому, що Він “Препрославлений святістю” (Вих. 15:11). Тому Слово Боже посилається на святість Бога частіше, ніж на інші Його якості (Іс. 6:3). Основне значення слова “святий” є “відділений”. Коли поняття “святий” відноситься до Бога, це означає, що Бог повністю відділений від зла. Ніякої плями чи вади не може бути знайдено в нашого Бога, Він повністю чистий “Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви” (1 Ів. 1:5).

Наш погляд відносно потреби викуплення від гріха, залежить від нашого розуміння святості Бога. До тих пір поки ми не переконаємося в досконалій святості нашого Бога і нашої, в порівнянні з Ним, глибокої гріховності, ми не будемо в змозі оцінити велику важливість і необхідність у викуплені від гріха.

Праведність Божа

Безпосереднє відношення до Божої святості має Його праведність, яка спонукає Його чинити відповідно до Своєї святості (Пс. 119:137; 145:17). Під праведністю слід розуміти досконалу бездоганність вчинків. Це та якість Бога, відповідно якій Він підтримує те, що відповідає Його характеру і засуджує те, що суперечить Йому – гріх.

Праведність Божа є підбадьоренням для віруючої людини, так як вона знає, що Бог судить праведно (Дії 17:31), тому що вона впевнена в виправданні, яке звершив над нею Ісус Христос (Рим. 5:1; 1 Кор. 1:30), а також тому, що ті праведні діла, які вона робила, не залишаться непоміченими (Євр. 6:10; Об. 19:8).

Любов Божа

Любов Божа досконала і обумовлена Його божественною природою. Біблія говорить, що Бог є любов (1 Ів. 4:16). Оскільки Бог полюбив нас, Він віддав Свого Сина вмерти за нас (Ів. 3:16). Його любов не залежить від взаємності або від здатності до любові того, до кого вона направлена. Бог любить і ворогів. Хоча Бог ненавидить гріх, Він любить навіть тих, хто не приймає Його любові або грішить (Рим. 5:8).

Божа любов звільняє наше життя від страху (1 Ів. 4:18), вона є джерелом потіхи для кожної дитини Божої (Рим. 8:35-39).

Вірність Божа

Слово “вірність” походить від слова, корінь якого означає “підпирати” або “підтримувати”. Коли воно вживається у відношенні до Бога, воно означає, що Бог є Той, на Якого ми можемо опертись без всякого страху. Він є Той, Кому ми можемо завжди довіряти.

Вірність Бога – це та якість Бога, яка вказує на Його постійність в слові та в діях, так що на Нього можна покластися без всякого сумніву (П. Зак. 32:4; Об. 19:11).

Якщо ми усвідомлюємо Божу вірність, то маємо почуття захищеності та внутрішній спокій незалежно від того, що нам підказують емоції чи життєві обставини, наша надія опирається на факт: Бог вірний (Плач 3:21-24).

Мудрість Божа

Бог не тільки все знає, але здатен досконало вірно використовувати ці знання. Таке застосування знань ми називаємо “мудрістю”, а наш Бог є Премудрим (Дан. 2:20). Бог не може помилятися. Тому шлях того, хто керується в своєму житті не власним розумінням життя, а мудрістю Божою, буде прямим та безпечним.

Справедливість Божа

Наш Бог – Бог справедливості, Котрий бажає, щоб кожен отримав те, що заслужив (Рим. 1:18; Об. 15:3). Він не дивиться на особу і Його справедливість вимагає покарання за гріх – як на той, що видно, так і на той, що ховається в серці людини (Рим. 6:23).

Якби Бог поступав з нами по Своїй справедливості, тобто по нашим гріхам, ми всі безумовно б отримали покарання згідно слова Його. Однак Бог поєднуючи справедливість та Свою безмежну любов до людини, посилає в світ Свого Сина Ісуса Христа прийняти покарання за наші гріхи на хресті і, таким чином, дарувати нам прощення та вічне життя після того як ми приймаємо Ісуса в своє серце.

 

V. НЕОБХІДНІСТЬ В ПІЗНАННІ БОГА

Причини, які спонукають нас пізнавати Бога:

1. Для того щоб жити духовно, необхідно зустрітись з Богом. А щоб жити повноцінним духовним життям, потрібно знати яким є Бог. Вірне розуміння того, хто такий Бог і який Він, складає серцевину “життя з надлишком”, що обіцяне Ісусом Христом в Ів. 10:10.

2. В основі християнської віри лежить знання Бога. Однак віра не існує сама по собі. Вона завжди передбачає предмет: ми сідаємо в автобус і віримо, що він довезе нас до пункту призначення; ми віримо в свого друга, в Бога. Наші дії визначає сам предмет віри. Важко вірити в когось або в щось, про що ти мало знаєш. Реальна віра спирається на знання: ми вже їхали на цьому автобусі і він в минулий раз довіз нас туди куди потрібно; вчинки і характер нашого друга дозволяють нам вирішувати, довіряти йому чи ні.

Християнська віра передбачає виключну віру в Бога. Щоб невідступно слідувати за Богом, потрібно знати який Він є. Відкриваючи дивовижні істини про те Яким є Бог насправді, ми підкріпляємо свою віру в Нього.

3. Це Божа воля, щоб ми пізнавали Його (Ос. 6:6).<



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.107.77 (0.017 с.)