А. Людина попала в залежність

В результаті гріхопадіння людина втратила свій початковий стан і попала в залежність, яка їй була неприродною:

1. Від гріха “бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Рим. 3:23), “Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені” (Рим. 7:19, 20).

2. Від диявола “Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете” (Ів. 8:44).

3. Від світу – штучної, неприродної (тобто такої, що вона не створена Богом) системи, яка виникла під впливом гріха і грішників (1 Ів. 2:15).

Б. Майбутнє людини

З втратою невинності людина втратила можливість перебувати завжди в тому стані і положенні в яке її помістив Бог. З того часу кожну людину в майбутньому чекає:

1. Смерть “Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть” Як. 1:15.

2. Суд. Як Старий так і Новий Заповіти ясно навчають, що буде певний, визначений Богом час суду, коли кожна людина дасть звіт за своє життя. “Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого, і вселенну буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.” (Пс. 9:8, 9), “І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд” (Євр. 9:27).

 

ІІ. СПАСІННЯ БОЖА СПРАВА

А. Спасіння не залежить від:

1) добрих справ (Єф. 2:5, 8, 9);

2) релігії (Рим. 2:25; 3:9, 10);

3) хрещення без віри (Мр. 16:16);

4) виконання Закону (Рим. 3:20).

Б. Ініціатор спасіння людини

Немає ні однієї людини, яка б з власної ініціативи або з власного бажання шукала б Бога та спасіння своєї душі (Пс. 14:1-3). З цієї причини Бог бачачи нашу зіпсованість зробив так, що ініціатива нашого спасіння походить від Нього Самого (Ів. 3:16, 17; Рим. 8:29, 30).

Ставши ініціатором нашого спасіння Господь, згідно Своєї суверенної волі визначив його план (Єф. 1:4-6). Згідно цього плану людина отримує спасіння по благодаті, як дарунок (Єф. 2:5, 8, 9) через жертву Ісуса Христа (Євр. 9:24-28). Таким чином Бог направляє нас до спасіння використовуючи працю Духа Святого (Ів. 16:8-11) і Своє Слово (Рим. 10:14-17).

Але хоча спасіння звершується повністю Богом, ми зі своєї сторони, повинні певним чином відгукнутись на цей дар. Тому в здійсненні нашого спасіння існують дві сторони – Божа і людська.

Для того, щоб нам розкрити дану тему, розглянемо сім ступенів духовного стану людини, що спасається: навернення, віра, покаяння, хрещення, народження з гори, виправдання, усиновлення.

 

ІІІ. ЛЮДСЬКА СТОРОНА В СПАСІННІ

Питання спасіння душі привертає увагу у багатьох людей у світі. В Слові Божому описується, що коли людей цікавили ці питання Бог завжди вказував на шлях через який людина може прийти до спасіння.

Після того, як в’язничий сторож побачив чудеса, що трапились з Павлом та Силою, коли їх посадили до в’язниці у Филипах, він запитав: “Що треба робити мені, щоб спастися?” У відповідь пролунали слова: “ Віру й в Господа Ісуса, - і будеш спасенний…” (Дії 16:30, 31).

Після проповіді Петра в Єрусалимі в день П’ятидесятниці народ запитав учнів: “Що ж ми маємо робити, мужі-браття?” Тоді Петро їм відповів: “ Покайтеся, і нехай же охриститьс я кожен із вас…” (Дії 2:37, 38).

Коли Петро був у храмі, він сказав євреям, що за те, що вони зробили з Ісусом Христом їм потрібно: “ Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами…” (Дії 3:19).

Який же повинен бути порядок перерахованих дій? Даючи відповідь на це запитання, зробимо також аналіз підкреслених слів, що конкретно кожне з них означає.

А. Навернення (Дії 26:17, 18)

Слово “навернення” означає зміну напрямку, відвернення, поворот назад від гріха, а також повернення, поворот до Бога та Христа, а разом до послуху.

Навернення – це поворот до Бога, воно являє собою відповідь людини на заклик Божий.

Воно складається з двох елементів: віри і покаяння (Єр. 31:19).

Б. Віра (Євр. 11:1)

Віра – це фундамент християнського світогляду оскільки ми отримуємо спасіння по вірі.

В зв’язку з тим, що ініціатива нашого спасіння походить від Бога, то нашу віру можна охарактеризувати як відгук на Божу ініціативу.

Віра, яка спасає, це дія нашої душі, яка включає дію розуму людини в розумінні того, що зробив Христос, дію почуттів в любові до Нього і дію волі у віддачі себе в Його розпорядження.

Складові частини віри

Віра, яка спасає включає в себе декілька елементів:

1) дія розуму. Це є визнанням факту, що в Ісусі Христі Бог приготував спасіння грішному людству. Ця дія містить такий елемент, як знання “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове” (Рим. 10:17). Ми повинні знати і розуміти біблійне свідоцтво про те, що Христос зробив для нас. Але Слово Боже попереджає нас, що одних знань мало “Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, - і тремтять” (Як. 2:19). Тому поруч з першим елементом мають бути присутні і інші два;

2) дія почуттів. Це є моїм погодженням з об’явленням Божої благодаті в Ісусі Христі для задоволення потреби душі в спасінні (Мт. 13:2, 20, 21; Мр. 12:32, 33);

3) дія волі. Це є моєю надією на Ісуса Христа і прийняття Його, як особистого Спасителя і Господа. Воно включає в себе:

а) підкорення своєї винної душі в розпорядження Христу (Мт. 11:29, 30);

б) прийняття Христа. Справжня віра – віра, яка простягається до прийняття Христа (Ів. 1:12). Це означає, що людина повинна не тільки знати, хто такий Ісус і що Він зробив, і не тільки погоджуватись з тим, що Він – єдиний Спаситель грішників, але необхідно прийняти Його в своє серце, як джерело прощення та духовного життя (Об. 3:20).

Джерело віри

При цьому слід пам’ятати, що віра не виникає в людини сама собою, це є дарунок Божої благодаті (Єф. 2:8), який з’являється через слухання і читання Слова Божого (Рим. 10:17).

В. Покаяння

Важливість покаяння

В Біблії дуже багато говориться про важливість покаяння. Загалом про нього згадується більше 100 разів. Так, наприклад, Іван Хреститель та Господь Ісус Христос розпочали своє служіння з заклику до покаяння (Мт. 3:1, 2; 4:17).

Пізніше посилаючи Своїх учнів на проповідь Євангелія, Ісус Христос також наказав їм проповідувати про покаяння (Лк. 24:47) після чого ця тема стає головною в проповідях апостолів (Дії 2:38; 20:21).

Бог хоче і чекає, щоб всі люди покаялись (Дії 17:30; 2 Пт. 3:9). Небажання людини відгукнутись на цей заклик веде до вічної загибелі її душі (Лк. 13:3).

Значення слова покаяння

Покаяння (грецьке слово “метанойа”) означає переміну образу мислення, переоцінку всіх цінностей.

Покаяння – це усвідомлення своєї вини перед Богом і рішення людини залишити гріховне життя та почати нове життя з Христом.

Покаяння – це внутрішній поворот людини на 180 градусів від гріха до Бога.

Покаяння – єдиний шлях для того, щоб отримати спасіння.

Складові частини покаяння

Істинне покаяння людини має три сторони:

1) розумова (переміна поглядів) – усвідомлення гріха, що включає в себе визнання особистої вини, гріховності та безпомічності “Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно” (Пс. 51:5). Свідоме рішення можливе лише тоді, коли ми знаємо в кого ми віруємо і яку дорогу обираємо (2 Тим. 1:12; Лк. 14:25-33);

2) емоційна (переміна почуттів) – смуток за зроблені гріхи, ненависть до гріха “Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутились на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас. Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння…” (2 Кор. 7:9, 10);

3) вольова – це прийняття рішення йти за Ісусом “Устану, і піду я до батька свого… І, вставши, пішов…” (Лк. 15:18-20). Справжнє покаяння супроводжується рішучою дією, яка виражається в тому, що людина сповідує свої гріхи перед Богом (1 Ів. 1:9), залишає ці гріхи (Іс. 55:7) і повністю навертається до Бога (Дії 26:18).

Результат покаяння

1) прощення гріхів (1 Ів. 1:9);

2) віруючий отримує дар Духа Святого (Дії 2:38);

3) радіють всі небеса (Лк. 15:7, 10).

Г. Хрещення

Значення слова хрещення

Хрещення – це зовнішній символ внутрішньої реальності – істинного навернення до Бога “Того образ, хрищення – не тілесної нечистоти позбуття, але обітниця Богові доброго сумління…” (1 Пт. 3:21). При чому воно не має ніякого значення без попередніх трьох дій (Мр. 16:16).

Слово “хрещення” в перекладі з грецької мови означає “занурення”. Хрещення через занурення у воду має біблійну основу, оскільки Ісус Христос, Його учні і перші християни христились у воді (Мт. 3:16; Ів. 3:23; Дії 8:38, 39).

 

2. Необхідність в хрещенні:

1) це є заповідь Христа (Мт. 28:19, 20);

2) цьому вчили апостоли (Дії 2:38);

3) в Новому Заповіті говориться, що наступним кроком після того, як людина увірувала в Христа було її хрещення (Дії 9:18; 10:47, 48; 16:14-15).