В. Початкове положення і стан людини після її створення



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

В. Початкове положення і стан людини після її створення



1. Людина була створена безгрішною (Бут. 1:26, 27).

2. Вона знаходилась серед чудової, досконалої райської природи (Бут. 2:8-15).

3. Людина мала досконале здоров’я і не було смерті. Після гріхопадіння згадується і те і інше (Бут. 3:16, 19).

4. У неї була робота, яка приносила їй задоволення (Бут. 2:15).

5. Вона мала спілкування з Богом (Бут. 3:8).

Г. Призначення людини

1. Бог все створив Собі на славу (Пс. 19:2; Іс. 43:7) і тому все, що створено повинно прославляти Бога. “Все що дихає, - хай Господа хвалить!”. (Пс. 150:6) Людина є частиною Божого творіння і одне з її призначень на землі є прославлення Творця “Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!” (1 Кор. 6:20); “Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите, - усе на Божу славу робіть!” (1 Кор. 10:31).

2. Людина покликана будувати взаємовідносини з Богом, Його творінням та іншими людьми (Бут. 1:28).

 

ІІІ. ГРІХОПАДІННЯ ЛЮДИНИ

А. Випробування першої людини

1. Людина мала заповідь відносно волі Бога в якій заборонялось їсти плоди з дерева пізнання добра та зла (Бут. 2:16, 17).

2. Необхідність випробування.

У Бога є величезна кількість неживих творінь, які природно, без вибору, коряться Його волі: планети, молекули, атоми та ін. В Нього також є мільярди живих істот, що керуються природними інстинктами, котрі служать виконанню складних і незрозумілих нам до кінця планів Божих: птахи, тварини та ін. Але ніхто з них не створений по образу і подобі Божій. Лише людина наділена волею, відповідно до якої вона може робити або не робити те, що Господь вимагає від неї. Бог хотів бачити наскільки людина відповідає призначенню Божого представника на землі. Від людини ж вимагалось довести свою відданість Божій волі і Його наказам.

Б. Кроки людини до гріхопадіння

1. Спокуса приходить зі сторони диявола (змій це диявол або сатана Об. 12:9) до жінки коли вона була одна посилаючи їй сумнів відносно правдивості Божих слів (Бут. 3:1; 2 Кор. 11:3).

2. Спокуса була прогресуючою:

а) в розумі Єви виникає сумнів “Чи Бог наказав?”;

б) вона спотворює слова Бога (порівняйте Бут. 2:16, 17 з Бут. 3:2, 3);

в) диявол відкидає правдивість Божих слів “Умерти – не вмрете!” (Бут. 3:4);

г) обіцянки сатани апелюють до перспектив Єви і викликають у неї бажання (Бут. 3:5);

д) жінка бере, їсть і дає плід дерева своєму чоловіку (Бут. 3:6).

3. Спокуса мала потрійну дію (Бут. 3:6):

а) “дерево добре на їжу”;

б) “принадне для очей”;

в) “пожадане дерево, щоб набути знання”.

Диявол на сьогоднішній день не змінив тактики, хіба що змінив лише форми впливу. Його завданням є те, щоб людина не знала Слова Божого, а у випадках коли вона все ж таки його дізнається, намагається посіяти сумнів відносно правдивості цих слів. Наступним його кроком є посилання однієї з трьох або й усіх відразу спокус, з якими він підійшов до Єви. Апостол Іван в своєму першому посланні другому розділі шістнадцятому віршу характеризує їх як “пожадливість тілесна”, “пожадливість очам” та “пиха життєва”. Ці гріхи можна назвати похідними оскільки по них спрямовується гріховна людська природа і від них народжується решта гріхів:

- пожадливість тілесна – коли людина виявляє бажання задовольняти тілесні примхи: накопичувати багатство, об’їдатися та упиватися, мати тілесні гріховні задоволення;

- пожадливість очам – коли виявляється прагнення бачити і володіти красивим, приємним для очей (Єз. 23:14-16), жадання непристойних видовищ і читання подібної літератури;

- пиха життєва – прагнення підвищуватися над іншими через перевагу у багатстві, зовнішній красі, здібностях, знаннях та ін.

Ця повнота спокуси привела до гріхопадіння перших людей, вона ж діє і сьогодні.

В. Наслідки гріхопадіння

1. Вони стали грішниками і духовно мертвими (Єф. 2:1).

Бог пообіцяв, що у разі проявлення непослуху забороні їсти плоди з дерева пізнання добра і зла, як покарання, Адама чекає смерть “Бо плата за гріх – смерть” (Рим. 6:23).

Слово смерть означає розділення. Біблія розрізняє декілька видів смерті.

Духовна смерть – це розділення людини з Богом (Кол. 1:21; 2:13).

Фізична смерть – це розділення душі і духа від тіла (Бут. 35:18; Ів. 19:30). Якщо на протязі свого земного життя не зміниться стан людини, не відбудеться духовного відродження, то настане друга смерть.

Друга смерть – це вічне розділення людини з Богом (Об. 20:14, 15).

2. Вони відчули почуття сорому та страху (Бут. 3:7-10).

3. Весь світ попав під прокляття, осуд та гнів Божий (Бут. 3:14-19; Рим. 3:19; Єф. 2:3).

4. Людина стала зіпсованою та розпущеною:

а) запаморочився їх розум (Єф. 4:18);

б) серце стало лукавим та зіпсованим (Єр. 17:9);

в) опоганилось сумління (Тит. 1:15);

г) ослабла сила волі та втратила здатність робити добро (Рим. 7:18).

5. Бог вигнав людину з раю (Бут. 3:23, 24).

Як бачимо з описаного, людина мала негативні наслідки свого непослуху. Але ознайомившись з цими фактами, можливо у нас виникне запитання, а яке відношення до мене має те, що зробили Адам з Євою?

Відповіддю на запитання є слова з Рим. 5:12 з яких можна зробити висновок, що всі ті наслідки, які отримали перші люди, вони переходять на всіх людей, а значить і на мене. З самого свого народження кожна людина є грішною і потребує особистого спасіння (Пс. 51:7).

 

IV. ГРІХ

А. Визначення гріха

Тлумачний словник визначає гріх як “злочин, зло, порушення загальновизнаних моральних, релігійних та соціальних норм поведінки”.

Для того, щоб визначити поняття “гріх”, Старий Заповіт використовує для цього 8 слів, а Новий Заповіт – 12. Звернемося до деяких буквальних значень єврейських та грецьких слів перекладених як “гріх”, “грішник” і т.п., які відкривають істинний характер гріха в його багаточисельних проявах:

1. Переступ. Стародавнє єврейське слово “пеша” означає переступити межу, тобто переступ закону, переступ Божої межі між добром і злом (Вих. 34:7; Лк. 15:29).

2. Беззаконня. Стародавнє єврейське слово “авон” означає кривизна (Іс. 6:7).

3. Гріх. Єврейське слово “хата” або грецьке “хамартіа” – слово, яке найчастіше вживається для визначення гріха (в Новому Заповіті воно зустрічається в різних формах 227 раз). Буквально воно означає промах або не попасти в ціль (Рим. 3:23). При чому воно передбачає не просто промах, але попадання в хибну ціль.

“Гріх – то беззаконня” (1 Ів. 3:4). Гріх – це порушення закону, заповідей, норм, правил та установ Божих. Кожен гріх направлений проти Бога.

Б. Відношення Бога до гріха

Всякий гріх розділяє людину й Бога. Гріх призвів до такого стану людину, коли вона вмерла духовно і між нею і Богом утворилась прірва, яку людина ніколи сама не зможе подолати.

Справедливість Божа вимагає покарання будь-якого гріха не залежно від того, яким він здається в очах людини „Бо гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправду людей...” (Рим. 1:18).

В. Походження гріха

Ціль біблійної розповіді про гріхопадіння заключається не в тому, щоб показати прихід гріха в світ, а в тому, як гріх увійшов в людину. Гріх вже був в світі до створення людини в образі протидіючої Богу сили ангола, який впав духовно.

1. Гріх пішов від сатани (Іс. 14:12-25; Єзек. 28:12-17). Його ім’ям до падіння – Люцифер, що означає “носій світла”. Першим його гріхом була гордість за що був скинутий Богом на землю в знак покарання.

2. Імена сатани після падіння:

а) диявол – “обманщик” (1 Пт. 5:8). Багато разів згадується сатана під цим ім’ям в значенні наклепника. Він звожує наклепи людині на Бога (Бут. 3:1-7) і Богу на людину (Йов 1:9; 2:4);

б) сатана – “ворог” Бога та людини (Зах. 3:1);

в) лукавий – схильний до хитрощів, інтриг (прихованих дії негативного характеру, які направлені на досягнення його цілей), хитрий, підступний (Мт. 6:13). Це ім’я показує, що він не тільки лукавий сам по собі, але й є джерелом всякого лукавства в світі;

г) спокусник (Мт. 4:3). Він постійно схиляє людину до гріха;

д) інші імена: дракон (Об. 12:7), князь світу цього (Ів. 12:31), Вельзевул – князь демонів (Мт. 12:24).

3. Кінець диявола „А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки” (Об. 20:10).

Але таким буде кінець не лише сатани. У визначений Богом час відбудеться суд над грішниками, які не отримали Божого прощення, і кожен отримає покарання за всі свої провини та розділить участь з дияволом.

 

Вивчити напам’ять: 1 Ів. 2:15, 16.

 

Контрольні запитання:

1. Які погляди на походження світу ви знаєте? Дайте коротку характеристику кожному з них і поясніть якого погляду і чому дотримуєтесь ви.

2. Поясніть значення поняття створення людини по образу Бога.

3. Що являє собою подоба Божа?

4. Для чого Бог створив людину і яке було її початкове положення та стан після створення?

5. З якою метою Бог послав випробування Адаму і Єві?

6. Які були наслідки непослуху Богові перших людей і яке це має відношення для мене?

7. Що таке гріх і яке його походження?

8. Що чекає диявола та всіх тих, хто повстав проти Бога і не хочуть Йому покоритись?


Урок 6

ОСОБИСТЕ СПАСІННЯ


План уроку:

1. Необхідність в спасінні.

2. Спасіння Божа справа.

3. Людська сторона в спасінні.

4. Божа сторона: завершальний акт спасіння.

 

 

В минулому уроці ми розглядали вчення про людину і про гріх. Бог створив людину для вічного життя, однак по своїй волі вона зробила гріх і позбавила себе живого спілкування з Богом та вічного життя. Через одну людину гріх увійшов у все людство зі всіма своїми наслідками, і тому кожен з нас отримав потребу в спасінні.

 

І. НЕОБХІДНІСТЬ В СПАСІННІ



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.35.159 (0.01 с.)