Ііі. Порівняння духовного і фізичного росту

А. Розвиток людини в тілі

1. Існує різний вік людей:

а) немовля;

б) дитина;

в) підліток;

г) юнак;

д) дорослий.

2. Сфери росту та розвитку (розглянемо на прикладі життя Ісуса Христа) „А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрості. І благодать Божа на Ній пробувала. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю у Бога й людей” (Лк. 2:40, 52):

а) фізичний – „зростав віком”;

б) інтелектуальний – „зростав мудрістю”;

в) соціальний – „благодаттю у людей”;

г) духовний – „благодаттю у Бога”.

Б. Духовний розвиток людини

1. Як і у фізичному в духовному житті існує різний вік людей:

а) діти „Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його... бо ви пізнали Отця ” (1 Ів. 2:12, 14);

б) юнаки „Писав я до вас, юнаки, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви” (1 Ів. 2:14);

в) батьки „Пишу вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від початку” (1 Ів. 2:13).

 

2. Сфери духовного росту:

а) в пізнанні Бога „щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога” (Кол. 1:10);

б) в благодаті Божій „щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа” (2 Пт. 3:18).

3. Що зростає в нас:

а) любов „... щоб ваша любов примножилась ще більше...” (Фил. 1:9);

б) віра „... але маємо надію, що як буде рости ваша віра...” (2 Кор. 10:15).

 

ІV. УМОВИ В ЯКИХ ВІДБУВАЄТЬСЯ ФІЗИЧНИЙ ТА ДУХОВНИЙ РІСТ ЛЮДИНИ

А. Умови фізичного росту

1. Людина народжується і росте в сім’ї.

Сім’я складається з дітей та батьків, які їх виховують. При цьому як в дітей так і у батьків існують певні обов’язки:

а) обов’язки батьків: любити, годувати, піклуватись, допомагати в проблемах, створити в своїй сім’ї атмосферу довір’я та відкритості;

б) обов’язки дітей: бути слухняними, приймати те, що дають батьки (любов, їжу, тепло, охорону та ін.)

Б. Умови духовного росту

1. Сім’єю для духовних дітей є Церква – Тіло Христа.

а) людина народжується в Церкві (Єф. 1:4-7, 11; Як. 1:18);

б) в Церкві людина зростає духовно (Єф. 4:15; Кол. 2:19).

2. Батьки в Церкві „... я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...” (1 Кор. 4:15).

3. Діти в Церкві і їх обов’язки:

а) бути в Церкві „Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких...” (Євр. 10:25);

б) бути відкритими „Звертаюсь до вас, як до дітей своїх: відкрийте серця нам, як ми відкрили вам” (2 Кор. 6:13 Н.З. сучасною мовою);

в) бути слухняними „Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого не відання” (1 Пт. 1:14).

 

V. ЦІЛІ ДУХОВНОГО РОСТУ

1. Щоб досягнути міру зросту Христової повноти „Аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти” (Єф. 4:13).

2. Щоб не бути духовними малолітками „щоб більше не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду” (Єф. 4:14).

3. Щоб в нас відобразився образ Христа „Дітоньки мої, - я знову для вас терплю муки породу, поки образ Христа не відіб’ється в вас!” (Гал. 4:19):

а) в наших думках „Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!” (Фил. 2:5);

б) в нашому розумі „Бо „хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати?” А ми маємо розум Христів!” (1 Кор. 2:16);

в) в нашій волі (1 Сол. 4:3-7).

4. Для праці в Церкві „щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового” (Єф. 4:12).

5. Для того, щоб приносити хороші плоди (Фил. 1:9-11).

 

VІ. НЕОБХІДНІ УМОВИ ДЛЯ ДУХОВНОГО РОСТУ

А. Христос має бути в центрі нашого життя в усіх його сферах

“І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, - живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе “ (Гал. 2:20).

 

Для цього нам необхідно:

1. Пізнавати Бога та Його волю.

2. Маємо бути слухняними Богу.

Б. Ми маємо жити по Слову Божому

“Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!” (Ів. 13:17).

Для цього нам необхідно:

1. Читати Біблію “Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому” (Об. 1:3).

2. Вивчати (досліджувати) Біблію “… і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є” (Дії 17:11).

3. Запам’ятовувати Слово Боже “Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе” (Пс. 119:11). Запам’ятовування Слова Божого приносить великі благословення і дає велику духовну силу. Той, хто знає Слово на пам’ять більш легко перемагає спокуси та перемагає гріх. Його життя буде більш успішним (Пс. 1:1-3), він зможе постійно навчатись духовним істинам (Кол. 3:16), свідоцтво християнина, який цитує Біблію буде нести в собі істину та мати силу (1 Пт. 3:15), він буде краще знати волю Божу відносно свого життя (Пс. 119:105), в молитвах з’явиться нова впевненість (Ів. 15:7).

4. Роздумувати над Словом Божим “… і про Закон Його вдень та вночі він роздумує” (Пс. 1:2). В своєму житті людина, яка знаходиться в свідомому статі постійно про щось думає. Те, про що вона думає буде впливати на її духовний стан. Думки, що знаходяться у нас в голові, можуть бути не лише наші, але і Божі, а також їх нам може посилати диявол. Застраховуючи себе від останнього і направляючи у вірне русло перше нам добре розважати над тим, що говорить до нас Бог.

Слово Боже є духовною їжею для кожного християнина і тому не давайте вашій душі відчувати почуття голоду.

В. Ми маємо спілкуватись з Богом в молитві

„Безперестанку моліться!” (2 Сол. 5:17).

Наша молитва має включати в себе такі елементи:

1. Прославлення Бога (Лк. 11:2). Для того, щоб славити Бога нам потрібно знати яким Він є.

2. Подяка (1 Сол. 5:18). Ми маємо дякувати за те, що Бог зробив в минулому: створив світ і нас, дав шлях до спасіння наших душ. Маємо дякувати за те, що робить зараз: спасає, чує наші молитви і дає відповіді на них. А також ми маємо дякувати за те, що зробить в майбутньому: Господь Ісус прийде за Своєю Церквою, дасть вічне життя з Ним, засудить зло.

3. Визнання своїх гріхів (1 Ів. 1:9). Гріх розділяє людину і Бога. Несповіданий гріх буде завжди перешкодою в молитві “Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене” (Пс. 66:18).

4. Прохання за інших (1 Тим. 2:1). Ми маємо молитись за тих, хто звіщає Слово Боже (Кол. 4:3, 4), за пресвітерів та тих, хто несе служіння в церкві (1 Тим. 5:17), за хворих (Як. 5:14-16), за спасіння людей незнаючих Бога та за правителів (1 Тим. 2:1-4).

5. Прохання за себе (Лк. 11:3). Ми маємо молитись по волі Божій (1 Ів. 5:14, 15), відповідно до Слова Божого і в такому випадку Біблія запевняє нас, що наша молитва буде почута і ми отримаємо відповідь.

Молитва є дихання християнина, його життя.

Г. Ми маємо приносити плід

„Тим прославиться Отець Мій, коли ви принесете багато плоду і будете учнями Моїми” (Ів. 15:8).

1. Характер віруючого має бути відповідно до Гал. 5:22, 23, що вимагає його життя за духом.

2. Християнин має служити Богу, використовуючи духовні дари якими він наділений, як дитина Божа (1 Пт. 4:10).

Підсумовуючи все про що ми говорили, можна зробити висновок:

- ціль життя християнина – бути подібним на Ісуса Христа;

- духовний ріст відбувається в часі і те наскільки він буде успішним залежить від нас з вами;

- духовна зрілість – це постійне проявлення в характері віруючого тих самих якостей, що і в Христі Ісусі, які стали можливі завдяки дії Духа Святого.

 

Вивчити напам’ять: Рим. 8:29.

 

Контрольні запитання:

1. Яка ціль вашого життя має бути відповідно до Слова Божого?

2. Про які чотири типи людей говорить Біблія? Дайте кожному з них коротку характеристику.

3. Зробіть порівняння фізичного і духовного росту людини.

4. Порівняйте умови в яких відбувається фізичний та духовний ріст людини.

5. Які цілі духовного росту відкриває нам Бог через Своє слово?

6. Які існують необхідні умови для того, щоб християнин міг зростати духовно?

7. Що необхідно робити, щоб ми могли жити по Слову Божому?

8. Що має включати в себе молитва християнина?

9. На вашу думку, які риси вашого характеру найбільше заважають духовному росту? Що ви будете робити, щоб позбутися цих негативних рис?

10. Що таке духовна зрілість?

Урок 9

ЦЕРКВА ІСУСА ХРИСТА

План уроку:

1. Визначення поняття та час заснування Церкви.

2. Біблійні образи, що символізують Церкву.

3. Організація Церкви.

4. Установи Церкви.

5. Призначення Церкви.

 

 

Одним із підтверджень існування невидимого Бога, є існування Його видимого народу. Спочатку цим народом став Ізраїль, а з утворенням Церкви Ісуса Христа до народу Божого приєднується кожен, хто є відродженим християнином і слідує в своєму житті за Господом.

На сьогоднішній день навряд чи хтось стане заперечувати той факт, що на землі існує Церква. Щоправда одні вбачають її в будинках чи спорудах де збираються віруючі люди; другі в якихось церковних структурах, конфесіях чи деномінаціях; для третіх це є християнство в цілому. У величезному розмаїтті думок відносно того, чим насправді являється Церква, християнину необхідно мати біблійний погляд на це питання.

Церква – унікальна установа, єдина в своєму роді об’єднання людей на землі. В той час, як всі інші людські об’єднання базуються на схожості або співпаданні якостей та інтересів їх членів, таких, наприклад, як: шлюбні зв’язки, соціальне положення, економічний стан, культура, вік та ін., в Церкві нічого подібного не існує. Ні економічний стан, ні культура, ні вік не мають тут ніякого значення.

Церква є нове явище на землі. Вона була невідома у старозавітні часи. В Старому Заповіті слово “церква” ніде не згадується, це була таємниця (Єф. 3:8-12), яка відкрилась тільки після смерті і воскресінні Христа. Ми вперше зустрічаємо це слово в Новому Заповіті, коли Ісус Христос сповістив про її створення (Мт. 16:18) “І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, - і сили адові не переможуть її”.