Б. Значення імені Ісус Христос



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Б. Значення імені Ісус Христос



1. Ісус

Його земне, людське ім’я – Ісус (грецька форма єврейського слова Ієшуа скороченого Ієгошуа) означає допомога Єгови або Спаситель. Воно часто використовувалось серед євреїв і нерідко зустрічається в Біблії. Бог дав це ім’я Своєму Сину, щоб показати, що в цьому імені Він хоче спасти загиблих та дарувати прощення грішникам (Мт. 1:21; Лк. 1:31).

2. Христос

Христос – грецький переклад єврейського слова “махіаш” – Месія, і означає “помазаник”. В Ізраїлі обряд помазання здійснювався при посвяченні людини на сан пророка, священика та царя. Це дає нам ключ до розуміння тієї справи, яку робив Христос на землі тому, що Його завданням було виконання функцій і пророка, і священика, і царя.

Пророком називали того, хто мав повноваження від Бога проголошувати людям Його волю. Ісус названий в Біблії Пророком, чий прихід був сповіщений ще Мойсеєм (П. Зак. 18:15, 18). В свою бутність на землі Господь говорив, що всі справи, які Він робив та всі слова, що були сказані Ним, сходили не від Нього, а від Отця, Який послав Його (Ів. 14:10, 24).

Священики були посередниками між людьми та Богом в тому, щоб приносити Йому жертви та дари. Христос – виконання старозавітного священства, оскільки Він пожертвував Собою і приніс Свою Кров в небесну скинію, щоб відновити наші відносини з Богом і стерти наші гріхи. І зараз сидячи праворуч Свого Отця, Він постійно заступається за нас (Рим. 8:34), а ми через Нього можемо в любий момент прийти безпосередньо до Бога і нам непотрібен ніякий інший посередник.

Третім завітним обов’язком Христа являється бути царем, що заключається в Його управлінні завітним народом (Церквою) по всій землі і краще всього виражається словами “Ісус Господь!”. Він був нащадком царської лінії Давида (Лк. 1:31-33), був визнаний як Господь ангелами (Лк. 2:11), мудреці поклонились Йому як царю (Мт. 2:2, 11). Своїм служінням Іван Христитель готував пришестя царя Царства Божого (Мт. 3:2), а також Сам Ісус підтверджував Своє царювання, проповідуючи Євангелію Царства (Мт. 4:23), котре являлось змістом Його служіння від початку до кінця. Ісус не раз доводив Свою силу царя, демонструючи Свою владу над силами природи, над злими духами та ін.

 

ІІ. СТАРОЗАВІТНІ ПРОРОЦТВА ПРО МЕСІЮ, ЯКІ ЗДІЙСНИЛИСЯ В ІСУСІ ХРИСТІ

Задовго до народження Ісуса Христа було проголошено пророцтво про Його прихід (Бут. 3:15; П. Зак. 18:18). При чому прихід цей був здійснений в певний визначений та запланований Богом час (Гал. 4:4). Вивчення пророцтв, що записані в Старому Заповіті і які збулися в Ісусі Христі зміцнюють нашу віру, спонукають нас більше довіряти Богу та усувають всі сумніви відносно істинності Божих обітниць.

Старий Заповіт містить два напрямки пророцтв:

- Месія в стражданнях (Іс. 53);

- Месія в славі (Єр. 23:5-8).

В першому випадку йде мова про прихід Ісуса Христа, як Того, Хто приніс Себе в жертву і постраждав за людей при цьому дарував спасіння тим, хто повірили в Нього. Інший напрямок говорить про другий прихід Господа, і при чому вже не для того, щоб постраждати, а для того, щоб забрати вибраних Своїх для вічного царства. На відміну від того, де Ісус описується в стражданнях, як такий, що “не мав Він принади й не мав пишноти … краси не було, щоб Його пожадати” (Іс. 53:2), другий Його прихід – це в славі.

У Старому Заповіті міститься понад триста провіщень про Месію, які здійснилися в Ісусі Христі. Наведемо деякі з них.

 

Зміст пророцтва Де записано Виконання
Походження Ісуса Христа
Мав походити з Ізраїлю Чис. 24:17-19 Мт. 1:1-17
Повинен був народитись по родоводу царя Давида, коліна Юдиного Бут. 49:10; Іс. 11:1 Лк. 1:31-33
Народження Ісуса Христа
Народження було передбачено у Віфлиємі Мих. 5:1 Мт. 2:1
Мав народитись від діви Іс. 7:14 Мт. 1:18, 22, 23
Йому повинні були принести дарунки Пс. 72:10 Мт. 2:1, 11
Життя та служіння Ісуса Христа
Він мав провести частину Свого дитинства в Єгипті Ос. 11:1 Мт. 2:14, 15
Про прихід Месії сповістить особливий предтеча Іс. 40:3; Мал. 3:1 Мт. 3:1-3
Було обіцяно про здійснення Ним чуд Іс. 35:5, 6 Мт. 9:35
Передбачено, що Він буде говорити притчами Іс. 6:9, 10 Мт. 13:13
Він мав в’їхати до Єрусалиму на віслюку Зах. 9:9 Мт. 21:1-11
Страждання та смерть Ісуса Христа
Він мав бути зраджений другом Пс. 41:10 Мт. 10:4; 26:49-50
Його руки та ноги мали бути пробиті Пс. 22:17 Лк. 23:33
Він буде розп’ятий з розбійниками Іс. 53:12 Лк. 23:33
Йому проб’ють ребра Зах. 12:10 Ів. 19:34
Мав бути похований у гробі багача Іс. 53:9 Мт. 27:57-60
Воскресіння та вознесіння Ісуса Христа
Його воскресіння Пс. 16:10 Дії 2:31
Його вознесіння Пс. 68:19 Дії 1:9
Він посяде по правиці Господа Пс. 110:1 Євр. 1:3

Подивившись уважно на ці факти, ми маємо хороший доказ істинності Біблії та можемо звільнитись від усякого сумніву відносно випадкового збігу обставин щодо пророцтв, які стосувалися Месії і здійснились в Ісусі Христі.

Один вчений математик розглянув ймовірність випадкового виконання лише восьми, з великого числа тих, які здійснились в житті Ісуса Христа, і знайшов, що вона дорівнює 1/1017, тобто складає один шанс із 100000 трильйонів. Щоб уявити собі цю незначну ймовірність потрібно припустити, що ми маємо 1017 монет розміром в п’ять копійок і розкидаємо їх по поверхні, яка за площею дорівнює приблизно площі Рівненської області. Позначимо одну монету в цій купі, яка покриває область шаром завтовшки в три метра. Перемішаймо всі монети. Надіньмо людині на очі пов’язку і нехай вибере одну монету навздогад. Який у неї шанс взяти позначену монету? Точнісінько такий же, як знайти людину, в котрій би випадково збулися ці вісім пророцтв.

 

ІІІ. ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ ІСУСА ХРИСТА

Багато людей заперечують той факт, що Христос жив насправді, вважаючи всі події описані в Новому Заповіті звичайним міфом.

Достовірність існування Ісуса Христа – річ беззаперечна. Доказом цього можуть бути як християнські джерела, так і джерела, що існують поза ними.

А. Християнські джерела

1. Новий Заповіт.

2. Роботи отців Церкви: Климент Римський, Ігнатій, Полікарп, Юстин Мученик, Тертулліан.

Б. Позахристиянські джерела

1. Корнелій Тацит (55-117 рр.) – римський історик, пов’язував походження християнства з Христом, який під час правління Тиберія “притерпів смерть, засуджений прокуратором Понтієм Пилатом”.

2. Пліній, правитель Віфанії в Малий Азії, приблизно в 112 році просив у імператора Трояна поради, що йому робити з християнами. Його послання являється цінним позабіблійним свідченням про Христа. Пліній віддавав належне моральній єдності християн, а також писав про їх небажанні звершувати злодійства, перелюби, зраджувати своєму слову. Також він писав, що вони “оспівують Христа як Бога”.

3. Існує ще одне, сатиричне свідчення Лукіана, який приблизно в 170 році склав сатиру на християн та на їх віру. Лукіан говорить про Христа як про одного з тих, хто “був розп’ятий в Палестині оскільки Він заснував “нове поклоніння”. Висміюючи християн за “поклоніння розп’ятому софісту”, Лукіан пише, що Христос вчив Своїх послідовників рахувати себе братами і виконувати Його закони.

4. Йосип Флавій, заможній юдей, який в своїх творах писав про Якова, “брата Ісуса, так званого Христа”. Флавій також в своїй праці “Юдейська війна” описує події, які були сповіщені Ісусом Христом в Лк. 19:43-44 де йдеться про зруйнування Єрусалимського храму. Повстання, яке підняли юдеї проти Риму, привило до війни, в якій загинуло один мільйон триста п’ятьдесят чотири тисячі євреїв, а решта, що залишились живими, були продані в рабство і розпорошились по всій землі. Під час цих подій був спалений та зруйнований храм так, як це було попереджено Христом. Цікаво, що жертвами стали в основному ті, хто переслідували християн. Самі ж християни, ще задовго до того, як в Єрусалим увійшли римляни, згадавши слова Христа, залишили місто і пішли з нього в селище Пелу на другому березі річки Йордан.

5. Історик Талл, уродженець Самарії, який писав близько 52 р. описує затемнення сонця, що сталося після розп’яття Ісуса Христа і намагається пояснити це надприродне явище природними причинами.

 

 

IV. ЛЮДСЬКА ПРИРОДА ІСУСА ХРИСТА: СИН ЛЮДСЬКИЙ

Може здатися дивним, що нам приходиться доводити очевидне: те, що Ісус був реальною

людиною. Але справа в тому, що не завжди люди вірили в це. В стародавні часи гностики, які вірили, що матеріальне володіє злом, вчили, що Ісус тільки здавався людиною.

Що ж говорить нам Біблія про Його людську природу?

Він народився , як людина

Ісус народився від жінки (Гал. 4:4). Цей факт підтверджується розповіддю, яка записана в Мт. 1:18 – 2:11; Лк. 1:30-38, 2:11. В силу цього Він названий “Сином Давида”, “Сином Авраама” (Мт. 1:1) та сказано також, що Він народився від насіння Давидового за тілом (Рим. 1:3). З цієї ж причини Лука описує Його родовід аж до Адама (Лк. 3:23-38).

В зв’язку з цим в когось може виникнути запитання: якщо Христос народився від Діви, то чи не успадкував Він гріховної природи від Своєї Матері? В цьому випадку Слово Боже недвозначно говорить відносно Його віддільності від гріха. Воно заявляє, що Він “не відав гріха” (2 Кор. 5:21), що Він “святий, незлобливий, невинний, відлучений від грішників” (Євр. 7:26) та що “гріха в Нім нема” (1 Ів. 3:5). Завдяки чудодійній дії Духа Святого, Ісус народився безгрішним.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.218.88 (0.015 с.)