V. ОЗНАКИ ПРИСУТНОСТІ СВЯТОГО ДУХА



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

V. ОЗНАКИ ПРИСУТНОСТІ СВЯТОГО ДУХА



А. Дари Святого Духа

1. Що таке духовний дар?

Духовні дари – це особливі здібності, якими наділений кожний віруючий Духом Святим, Котрий таким чином кличе і озброює членів церкви особливим чином служити Ісусу Христу і Його Церкві.

Особливі здібності означають, здібності в певній сфері служіння, що перевищують звичайний рівень здібностей інших членів Церкви. Слово Боже каже, що кожен віруючий, а не лише “вибрані”, має духовні дари (1 Кор. 12:7).

2. Для чого даються духовні дари?

Дух Святий дає духовні дари для того:

а) щоб християне могли служити один одному в тілі Христа. В 1 Кор. 12:7 підкреслюється, що дари даються “на користь”. В 1 Пт. 4:10 читаємо заклик: “служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав…”;

б) щоб тіло Христове збудовувалось, тобто зростало в єдності і досконалості в Христі (1 Кор. 14:12; Єф. 4:11-16). Коли віруючі застосовують свої дари, то свідчення Церкви розповсюджується на весь світ;

в) щоб Бог прославлявся. Апостол Петро вказує, що Бог буде прославлений в усьому, якщо віруючі в застосуванні своїх дарів будуть керуватися Словом Божим і нести служіння в міру сили, яку дає Бог (1 Пт. 4:11).

3. Різниця між духовними дарами і природними талантами

Нерідко духовні дари ототожнюють з природними талантами, але не дивлячись на їх схожість, це не одне і те ж саме.

Природні таланти людина отримує із своїм фізичним народженням, які визначаються як фізичні здібності, а духовні дари вона отримує тільки після народження духовного – від Бога. Коли Апостол Павло перераховує духовні дари, він говорить про здібності, які збудовують Церкву і просувають вперед справу Христа. Кожен християнин несе відповідальність за використання свого дару (підтвердження цієї думки ми знаходимо в притчі, що була сказана Ісусом Христом про таланти Мт. 25:14-30).

Не дивлячись на різницю між природними талантами і духовними дарами, як перші так і другі можуть і мають бути використані для слави Божої.

4. Вісім кроків до відкриття свого духовного дару:

1) пізнайте дари. Ви маєте розпочати з того, що потрібно зрозуміти, що являють собою духовні дари. Сформулюйте ясне, хороше визначення та дослідити головні місця з Слова Божого про дари;

2) прийміть те, що ви – обдарована людина. Біблія говорить, що ви маєте дар (1 Кор. 12:7; 1 Пт. 4:10). Навіть якщо ви не бачите, наскільки це можливо, прийміть по вірі (пам’ятайте, що це говорить Бог). Ви можете принести подяку Богу за дар чи дари, які Він вам дав, навіть якщо ви ще не виявили їх;

3) моліться щоб Бог допоміг вам відкрити ваші дари. Людина, яка серйозно відноситься до відкриття своїх духовних дарів, повинна почати з молитви. Вона повинна просити в Бога розуму та мудрості про те, як відкрити можливості для майбутнього служіння (Мт. 7:11);

4) посвятіть себе на служіння. Скажіть Богу, що ви бажаєте використати свої дари так, як Йому угодно. Ваше бажання повинно бути в тому, щоб Він дав вам час та необхідні сили. Просіть в Бога, щоб Він використав вас у вашій Церкві, сім’ї, місцевості;

5) аналізуйте себе. Виходьте з того, що Бог вже працює у вас і через вас. Прагніть відкрити свої дари, розглядаючи те, що Він вже робить у вашому житті. Що у вас виходить робити добре? Які у вас на сьогоднішній день інтереси? Що по-справжньому вам приносить радість? Які потреби ви більше всього помічаєте у вашій Церкві та у вашій місцевості?

6) прагніть знайти підтримку у інших християн. Порада зі сторони тих, хто вже несе якесь служіння в церкві, може бути дуже цінна для вас. Такі брати та сестри можуть краще розуміти вас, ніж ви самі себе;

7) приймайте участь в служінні. Вам не потрібно відразу починати з чогось великого. Почніть з малого. Ви ніколи не будете знати, якими здібностями володієте до того часу, поки не почнете діяти. Добровільно відгукуйтесь на справи, які привертають ваш інтерес і відповідають попереднім відкриттям. Будьте готові відгукнутись, коли вас попросять прийняти участь;

8) оцінюйте результати. Якщо вам був даний дар, то ви почнете бачити результати по мірі його застосування. Ви відчуєте благословення і інші люди отримають благословення через вас. Не розраховуйте на великомасштабні результати від своїх початкових зусиль. Спочатку скромні результати скажуть вам те, що вам потрібно знати. Якщо після довгого періоду часу ви не побачите ефективності у вашому служінні, то можливо вам потрібно буде повторити весь процес з початку, щоб знайти свій дар.

Б. Плід Святого Духа

Як можна взнати, що в людині живе Святий Дух?

Це можна взнати по плоду Духа, який буде присутнім в житті людини в якій Він живе.

Існує очевидна різниця між роботою і плодом Святого Духа. Робота Духа – це прямий результат активного Його служіння. Плід же духа – це як результат того, що Він вселяється в нас так і результат того, наскільки ми передаємо себе у Його владу.

Плід Духа – це чесноти, які мають бути складовою частиною життя кожного християнина. В посланні до Галатів 5:22, 23 ми читаємо про дев’ять видів плодів Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність.

Плід відрізняється від духовних дарів. Не всі духовні дари передбачені для кожного християнина. Кожен має тільки деякі з дарів. Але кожен християнин має являти весь плід Духа.

В певному розумінні, плоди більше ніж дари. Після згадування різних дарів в 1 Кор. 12 ап. Павло пише: “а я вам покажу путь іще кращу”, маючи на увазі любов. Без любові дари – “мідь та дзвінка або бубон гудячий” (1 Кор. 13:1, 2).

Варто добавити до цього, що в той час, як дари тимчасові, плід вічний. Всі дари, які згадує Павло, пройдуть, але “ніколи любов не перестає” (1 Кор. 12:8).

 

VІ. НЕВІРНЕ ВІДНОШЕННЯ ДО ДУХА СВЯТОГО

Ми не можемо знаходитись в нейтральному положенні по відношенню до Бога. Ми можемо як проявляти послух по відношенню до Нього, так і не проявляти його, ми можемо як грішити проти Бога, так і жити побожним життям. Всі наші дії направлені по відношенню до однієї Особи Святої Трійці будуть тим чи іншим чином торкатися і інших двох.

Дух Святий – це Особистість, проти якої ми можемо невірно чинити: угашати, засмучувати, противитись, спокушувати, зневажати, похулити.

1. Угашати Духа Святого (1 Сол. 5:19)

“Угашати” – слово, яке застосовується по відношенню до вогню. Порівнявши це твердження з Іс. 4:4 (рос. Біблія), де про Духа Святого говориться як про Духа вогню нам буде краще зрозуміти цей термін.

Дух Святий, Який перебуває в у віруючій людині звертається до неї через Слово Боже, через внутрішнє спонукання або через обставини. Він спонукає до різної праці, служіння, до добрих справ та до інших дій. Наша відповідальність полягає в тому, щоб почути та зрозуміти Його голос, а також прийняти і головне виконати те, що Він нам каже.

Як правило, Дух Святий досить чітко вказує нам про те, що ми маємо робити, але якщо постійно не звертати уваги на ці слова, Його голос буде ставати все тихіше і тихіше, згасаючи, поки не перестане зовсім, що призведе до того, що серце людини стає жорстоким і до угашення Духа.

2. Засмучувати Духа Святого (Єф. 4:30, 31)

Дух Святий сама чутлива особа Святої Трійці. В Біблії вказуються дії людини, які можуть засмучувати Його (Єф. 4:22-32; Гал. 5:17-21). Це є гріх і Слово Боже говорить про те, що Господь не залишить без покарання тих, які роблять такі справи (Євр. 10:28-29).

3. Хула на Духа Святого (Мт. 12:22-32)

Це самий страшний гріх, якому немає прощення. Він виражається в свідомій хулі на Духа Святого.

В Євр. 6:4-8 говориться про тих, які вкусили дар небесний і стали причасниками Святого Духа і відпавши почали розпинати в собі і зневажати Сина Божого. Від таких Дух Святий відступається назавжди і не дає дару покаяння. В такому стані були фарисеї. Проявлену силу Духа Святого вони свідомо назвали силою Вельзевула, князя злих духів (Мт. 12:24). Вони свідомо глумились над Духом Святим. Хула на Духа Святого – це свідомий гріх, для якого “… вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників” (Євр. 10:26, 27).

 

Вивчити напам’ять: Рим. 8:9; 16; 1 Пт. 4:10.

 

Контрольні запитання:

1. Які існують сучасні погляди на особу Духа Святого?

2. Чому ми можемо сказати, що Дух Святий є особистість?

3. Наведіть основні аргументи на користь того, що Дух Святий являється Богом.

4. Що говорить Біблія про діяльність Духа Святого у всесвіті, у старозавітній період, в Ісусі Христі та в усіх людях після дня п’ятидесятниці?

5. Що робить Дух Святий у віруючій людині?

6. Які є ознаки присутності в людині Святого Духа?

7. Що ви знаєте про духовні дари і як їх відкрити християнину?

8. Наскільки важливо в нашому житті наявність плоду духа?

9. Яким чином ми можемо не вірно відноситись до особи Духа Святого і як уникнути такого відношення?

 


Урок 5

 

СТВОРЕННЯ СВІТУ.

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ГРІХОПАДІННЯ

 


План уроку:

1. Сучасні погляди на походження світу (теорія еволюції та креаціонізм).

2. Історія створення світу.

3. Гріхопадіння людини.

4. Гріх.

 

 

І. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ (ТЕОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ ТА КРЕАЦІОНІЗМ)

З давніх часів людину цікавило питання про своє походження і про походження світу, який її оточує. Цікаво, що на сьогоднішній день, цей інтерес не тільки не зменшився, а навпаки, він постійно зростає.

В наші дні існує два основних, при чому протилежних за змістом погляди про те, яким чином з’явився світ та людина в ньому.

Сучасне суспільство знаходиться під впливом теорії еволюції, в основу якої покладена думка, що всесвіт утворився через еволюційний розвиток без участі будь-якого Божественного творця. Це означає, що все, що ми бачимо в цьому світі, включаючи людину, виникли чисто випадково. Таким чином, відповідно до цієї теорії, людина являє собою не що інше як “інтелігентну тварину” (Ч. Дарвін).

Другий погляд висувається як об’явлення Біблії, відповідно до якого, світ та людина створені Богом. Цей погляд називається “креаціонізм” (лат. creatio – створіння).

Існує й третя, проміжна думка, що висловлюється деяким християнами, які прагнуть знайти компроміс для обох поглядів. Згідно їхньому розумінню, творіння слід розуміти так, що Бог створив першу блискавку життя, а потім використав такий засіб його розвитку як еволюція.

Але для нас ні перше ні останнє не є таким, що заслуговує на довіру. Більш того, наша точка зору така, що безумовно необхідним елементом істинно християнського світогляду – це віра в Творця, такого, яким Він постає перед нами на сторінках книги “Буття”.

Теорія еволюції навряд чи могла б коли-небудь привернути до себе таку значну увагу, якби вона виникла в якийсь інший момент історії. Але справа в тому, що з середини ХІХ століття набирає обертів погляд на світ в якому немає Бога, в якому центром і найвищою істотою є людина, яка сама здатна на власний розсуд будувати своє життя і не бути ні кому в покорі. Вчення атеїзму, яке заперечувало існування Бога, у витоках якого стояли Феєрбах, Маркс та інші безбожники, які не могли до кінця обґрунтувати питання, а звідки власне все з’явилося. Без відповіді на це запитання не могла йти мова про серйозність їхнього вчення. І ось несподівано навіть для самих атеїстів в світ виходить стаття в якій Ч. Дарвін представляє свою теорію еволюції. Не дивлячись на те, що сам Дарвін піддавав сумніву деякі свої ідеї і рахував їх лише як припущення, для багатьох людей в світі це стало підґрунтям на якому вони почали будувати свій матеріалістичний світогляд, що призвело до ще більшого віддалення людей від Бога. Таким чином теорія еволюції стала науковою зброєю атеїзму.

Теорія еволюції в своїй суті не може претендувати ні як така , що може бути названа науковою ні як така, що може нести в собі істину. І причина тут полягає втому, що по-перше вона нам задає більше запитань ніж дає відповідей, а по-друге вона не відповідає науковим принципам вивчення явищ та процесів і порушує цілу низку законів, які діють в нашому світі: системності, причинно-наслідкових зв’язків, законів термодинаміки та інших.

Так закон причини та наслідку говорить, що любий наслідок має мати свою причину, і що причина не може бути більшою за наслідок – ні якісно ні кількісно. Таким чином, любий наслідок у Всесвіті обов’язково має причину, і ми можемо прослідкувати всі наслідки, аж до Першопричини. В зв’язку з цим Першопричина часу має бути більшою, ніж сам час, вона має бути предвічною. Простір безмежний, виміряти його неможливо, тому Першопричина простору має бути більшою ніж простір – вона повинна бути вічною. У Всесвіті існує величезна кількість енергії. Це енергія Сонця та інших незчисленних зірок, це і гравітаційна сила тяжіння між зірками та галактиками. Першопричина всієї цієї енергії не може бути менше загальної кількості існуючої енергії – вона має бути всемогутньою.

Ми, як християни спираємось тільки на біблійне вчення про походження світу та про життя на ньому і займаємо позицію, що записана в книзі Об’явлення 4:11 “Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!”.

Весь всесвіт створений словом Божим “І сказав Бог” (Бут. 1:3, 6, 9; Ів. 1:1, 3).

Перший розділ книги Буття дає нам науково точну та історично правдиву розповідь про походження всесвіту. Його простота унікальна та глибока. Це не міф чи казка, це також не філософське єврейське вчення. Це – устами Бога викладена розповідь про те, що відбувалось в дійсності. Сторінки книги Буття, де розповідається про творіння, підтверджують вірність того, що було сказано вище.

 

ІІ. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ СВІТУ

А. Послідовність творіння

В 1 і 2 розділі книги Буття Біблія нам коротко описує створення Всесвіту.

Бут. 1:1, 2 “Напочатку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води”. В цей початковий період Бог створив:

- час – “напочатку”;

- духовний світ – “Небо”;

- землю.

Після цього особливого початкового творіння Слово Боже говорить нам про сім днів на протязі яких Бог створив світ, який ми знаємо.

Вченими, які стоять на атеїстичних поглядах, піддають величезній критиці, що вік землі і вік людини мають різницю лише в декількох днях визначаючи цю різницю в мільйонах років. Але Біблія і не стверджує про те, що цей вік однаковий, оскільки проміжок часу між першим і третім віршами міг справді бути мільйони років. “… в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!” (2 Пт. 3:8).

З третього віршу першого розділу книги Буття ми читаємо про певну послідовність творіння.

Перший день: створення світла, розділення його з темрявою, а дня від ночі (Бут. 1:3-5). Тут одночасно може виникнути запитання, а звідки взялось світло, якщо сонце, місяць і зорі були створені лише на четвертий день? Відповіддю може бути вірш, записаний в 1 Ів. 1:5 “Бог є світло, і немає в Ньому жодної темряви!”

Другий день: створення тверді (те, що ми зараз називаємо небом), розділення атмосфери і води (до цього часу вся земля була вкрита водою) (Бут. 1:6-8).

Третій день: створення (з’явлення) суходолу, його відділення від води, а також створення трави та дерев (Бут. 1:9-13).

Четвертий день: створення сонця місяця і зірок (Бут. 1:14-19). Вони виконували три функції:

1) щоб світити над землею – джерело світла (15 вірш);

2) щоб керувати часом (16 вірш). Люди в стародавньому Єгипті вимірювали зірковий рік по найяскравішій зірці Сиріус. Схід її точно на світанку співпадав з щорічним розливом дельти річки Ніл в середині літа. Цей період вимірюється у 365 діб, 6 годин, 9 хвилин, і 9,6 секунди. Ця зірка ніколи не поспішала і ніколи не запізнювалась, вона завжди з’являлась вчасно;

3) щоб відділяти світло від темряви (18 вірш).

П’ятий день: створені птахи та риби (Бут. 1:20-23).

Шостий день: створена худоба, плазуни та звірі (Бут. 1:24, 25). Все живе, включаючи як рослин так і тварин, були створені по роду їх. Це означає, що всі зміни, які можуть бути в живих істотах відбуваються лише в межах роду і не можуть вийти за його межі. Як приклад можна взяти розведення собак різних порід. З собаки можна вивести тільки собаку і ні в якому разі не коня і не навпаки.

В цей же шостий день, як вінець Свого творіння, Бог створив людину (Бут. 1:26, 27). Біблія говорить, що людське тіло було створено з пороху земного. По аналізам вчених земний пил містить 96 хімічних елементів – рівно стільки, скільки міститься в тілі людини, і при чому саме ті, які містить пил. Якби наше тіло розкласти на елементи згідно таблиці Менделєєва, то виявилось би, що воно містить:

- достатньо сірки, щоб вивести воші у однієї собаки;

- достатньо вапна, щоб побілити курятник;

- жири, з котрих можна зробити шість кусків мила;

- залізо, достатнього на декілька десятків цвяхів;

- фосфор, з котрого можна зробити 20 коробок сірників;

- магнію, достатнього на одну дозу магнезії (послаблюючий засіб і нейтралізатор кислоти);

- цукру на 10 чашок кави;

- калій, достатній для пострілу з дитячої гармати;

- 20 ложок солі;

- 3% його загального об’єму складає азот, а 70% вода.

Розглядаючи своє тіло, Давид в захопленні прославляв Бога: “Прославляю Тебе, що я дивно утворений!” (Пс. 139:14).

Сьомий день: Бог благословив його, і освятив, і відпочив від Своєї праці (Бут. 2:1-3).

Б. Створення людини

Людина створена за образом і подобою Божою (Бут. 1:26, 27).

Що являє собою образ Божий

“Образ” означає відтінок, або контур будь-якого об’єкта.

При цьому не слід вважати, що ми зовні схожі на Бога. На відміну від людини Бог є дух, який не має тіла й костей. Наш образ полягає в іншому, в триєдинстві, так як і Бог є триєдиним. Людина триєдина оскільки має тіло, душу і дух “… а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!” (1 Сол. 5:23).

Тіло – це фізична частина людини, що створена з пороху земного. Воно створено для фізичної діяльності в матеріальному світі. Тіло було створено духовно чистим, але було опоганене та зіпсоване, коли людина не послухала Бога. З тих пір гріх живе в кожній людині з самого її народження. Зараз тіло кожної людини знаходиться під прокляттям гріха. Тому тілу кожної людини коли-небудь належить вмерти (Рим. 7:18).

Душа – частина людини, котра представляє собою її власну особистість. Кожна людина має невидиму душу, що живе у видимому тілі (Мт. 16:26).

Душа є носієм життя, тобто того, що робить живою істотою як людській так і тваринний організм. В цьому значенні слово душа означає те саме, що “життя”.

Душа є тим, що складає своєрідність людини, відрізняючи її від інших людей. В цьому значенні це слово означає “особистість”.

В більш вузькому розумінні душа є органом почуттів, відчуттів та настроїв, інколи розумових здібностей та волі.

Дух – це частина людини, створена для зв’язку її з Богом.

Як ми вже згадували, Бог є дух. Людина може зв’язатися з Ним лише в дусі. Після створіння людина мала дух за допомогою якого вона могла вільно спілкуватися зі своїм Творцем. Після гріхопадіння дух вмер і тому кожна людина рахується духовно мертва. В наслідок цього в середині людини утворився “вакуум”, який людина прагне різними способами заповнити, але це може зробити тільки Бог через духовне відродження.

Що являє собою подоба Божа

“Подоба” означає подібність відтінку, про якого ми говорили за образ, з самим об’єктом.

Ми подібні до Бога через те, що можемо як і Він любити, радіти, гніватись, творити тобто проявляти ті ж почуття та якості, що проявляє Бог.

Таким чином, створивши людину за образом і подобою Своєю, Бог виділив її з всього творіння.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.013 с.)