Управління залученим капіталом комерційних банків.

Комерційний банк відкриває клієнту строковий або ощадний депозитний рахунок на підставі таких документів:

· депозитна угода;

· картка зі зразками підписів і відбитком печатки (для юридичних осіб);

· паспорт або документ, що його замінює, і зразок підпису (для фізичних осіб).

Згідно з депозитною угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки. Строкові депозити не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму вкладу – збільшити або зменшити – то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. Часткове вилучення коштів з депозиту передбачене тільки для окремих типів ощадних вкладів (пенсійних, для зарахування заробітної плати).

Після закінчення депозитної угоди закриття депозиту здійснюється на основі оформлення меморіального ордеру. Повернення депозиту і сплата відсоткового доходу юридичним особам здійснюється тільки через перерахування коштів на поточний рахунок, а фізичним особам – щляхом виплати готівки або перерахування коштів на поточний рахунок. Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання вкладника.

За користування залученими коштами комерційні банки сплачують вкладникам відсотковий доход, який може виплачуватись авансом, періодично (щомісяця, раз у квартал, за підсумками року) та після закінчення строку дії депозиту.

Метод «факт/факт» - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці та році

Метод «факт/360» - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році – 360 днів

Метод «30/360» -  при розрахунку суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці 30 та у році - 360

Банки використовують три методи визначення кількості днів для розрахунку відсотків

Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше ніж в останній робочий день місяця. Нараховані, але не сплачені відсотки відносять до нарахованих витрат. Нараховані за депозитами відсотки відображаються у балансі на перше число наступного місяця як зобов’язання банку, а у звіті про прибутки і збитки – як понесені витрати.

Незалежно від методу розрахунку відсотків при визначення кількості днів враховується перший день і не враховується останній день угоди.

Умови щодо нарахування відсотків визначаються депозитною (кредитною) угодою. Результати розрахунків показують, що для вкладника метод «факт/360», а для позичальника – метод «30/360».

Комерційні банки можуть здійснювати нарахування процентів вкладникам як за простими, так і складними відсотками.

Прості відсотки обчислюються за формулою:

,

де V – сума відсотків за період у n днів;

P – сума номіналу депозиту;

        k – річна відсоткова ставка;

        n – кількість днів розрахункового періоду;

         T – максимальна кількість днів у році за умовами договору.

 

Нарощена сума депозиту розраховується таким чином:

,

де S – нарощена сума депозиту наприкінці розрахункового періоду n, тобто номінал депозиту плюс відсотки;

P – сума номіналу депозиту;

k – річна відсоткова ставка;

n – кількість днів розрахункового періоду;

T – максимальна кількість днів у році за умовами договору.

 

Нарощена сума депозиту при застосуванні складних відсотків за період не більше одного року визначається за формулою:

,

де S – нарощена сума депозиту наприкінці розрахункового періоду m, тобто номінал депозиту плюс відсотки;

P – сума номіналу депозиту;

K – річна відсоткова ставка, %;

n – кількість днів розрахункового періоду;

m – кількість періодів (разів) нарахування складного відсотка;

T – максимальна кількість днів у році за умовами договору.

 

Сума складних відсотків за розрахунковий період:

, ,

де S – сума відсотків за розрахунковий період;

P – сума номіналу депозиту;

K – річна відсоткова ставка, %;

n – кількість днів розрахункового періоду;

m – кількість періодів (разів) нарахування складного відсотка;

   T – максимальна кількість днів у році за умовами договору.

 

Управління банківськими ресурсами – це діяльність, пов’язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному зв’язку з їх розміщенням.

 

3. Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків: Мінімальний розмір статутного фонду; · Співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою активів (з урахуванням ступеня ризику їх втрати); · Обов’язкові резерви обмежують можливості кредитування і депозитної емісії; · Показники ліквідності комерційного банку і максимального розміру ризику на одного позичальника.

2. Операції на відкритому ринку – операції з купівлі-продажу державних цінних паперів, що можуть збільшувати або зменшувати розмір пасивів комерційних банків

1. Надання кредитів НБУ комерційним банкам, при цьому важлива процентна політика НБУ: облікова ставка виступає фактором регулювання попиту на міжбанківський кредит

До інструментів, які застосовуються НБУ, належать:

 

 

 

 

У процесі управління ресурсами комерційний банк має виконувати такі завдання:

1) виконувати вимоги НБУ щодо дотримання встановлених економічних нормативів;

2) не допускати наявності в банку коштів, які не приносять доходу, крім тієї частини, яка забезпечує формування обов’язкових резервів;

3) підтримувати певне співвідношення між власними і залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів збільшує ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності банку. Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу веде до втрати певною групою акціонерів контролю над банком, зниження рівня виплати дивідендів та ринкової вартості акцій;

4)забезпечувати одержання банком прибутку за рахунок залучення якомога «дешевших» ресурсів;

5) забезпечувати взаємозв’язок і взаємоузгодженість між депозитними операціями і операціями з видачі позик за їх строками та сумами;

6) особливу увагу в процесі організації депозитних операцій приділяти строковим депозитам, які найбільшою мірою забезпечують підтримку ліквідності балансу банку;

7) постійно намагатися, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) коштів на депозитних рахунках були мінімальними (резерв вільних банківських ресурсів визначається як різниця між залишками коштів на поточних та інших депозитних рахунках і величиною позичкової заборгованості);

8) здійснювати заходи щодо розвитку банківських послуг і підвищення якості та культури обслуговування клієнтів, що буде сприяти залученню вільних грошових коштів.

Питання для самоконтролю:

1. Склад та характеристика ресурсів комерційного банку.

2. Поняття власного капіталу банку.

3. Формування власного капіталу банку.

4. Характеристика залученого капіталу комерційного банку.

5. Порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку.

6. розрахунок простих і складних відсотків.

7. Управління ресурсами комерційного банку.

Тема 5