Показник GAP як індикатор чутливості балансу.

Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремої позички: нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку, моральні та естетичні характеристики позичальника (наприклад, небажання повертати кредит), ризик ліквідності застави.

Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від ризикованості кредитних операцій, що входять до його складу. До збільшення сукупного ризику кредитного портфеля банку призводять надмірна концентрація (зосередження кредитів в одному із секторів економіки), недосконала структуру портфеля, якщо його сформовано з урахуванням потреб тільки клієнтів, а не самого банку, надмірна диверсифікація, недостатня кваліфікація персоналу банку. Для того щоб оцінити сукупний ризик кредитного портфеля, слід проаналізувати ризик усіх його складових.

 

Крім аналізу кредитного портфеля, необхідно проводити аналіз ліквідності банку.

Потреба у ліквідних коштах визначається способом порівнювання вхідного та вихідного грошових потоків протягом певного періоду.

Вхідний грошовий потік (надходження коштів) формується внаслідок:

· повернення раніше розміщених активів;

· збільшення зобов’язань банку (залучення депозитів, відкриття рахунків);

· збільшення власних коштів банку: одержання доходів, надходження коштів від засновників (акціонерів), продажу цінних паперів власної емісії.

Вихідний грошовий потік формується внаслідок:

· виконання зобов’язань банку (використання клієнтами своїх коштів, повернення строкових депозитів, міжбанківських позик);

· розміщення грошових коштів в активні операції (надання кредитів, купівля цінних паперів, основних фондів);

· здійснення власних операцій банку: виплата дивідендів акціонерам, адміністративно-господарські та операційні витрати, повернення часток у статутному капіталі у зв’язку з виходом зі складу засновників.

Різниця між сумою надходжень () та сумою використаних коштів () показує розрив ліквідності ():

.

Якщо обсяг наявних ліквідних коштів перевищує обсяг використання, то існує додатний розрив ліквідності (). Це надлишок ліквідних коштів, який необхідно швидко інвестувати в доходні активи до виникнення потреби в грошових коштах.

Коли потреба в ліквідних коштах за обсягом перевищує їх наявність, то банк має від’ємний розрив (дефіцит) ліквідності (). Банку необхідно шукати найдешевші й найдоступніші джерела поповнення ліквідних коштів.

На зміни в обсягах, структурі та стабільності ресурсної бази банку впливають фактори загальноекономічного характеру, які необхідно враховувати в процесі прогнозування.

 

Застосування статистичних методів аналізу загальноекономічних факторів

· Трендові – показують довгостроковий середній темп зростання депозитів та кредитів, який екстраполюються на майбутнє; · Циклічні – відтворюють коливання ділової активності в країні протягом одного економічного циклу; · Структурні – виявляють загальні тенденції зміни в структурі ресурсної бази та активів за групою чи системою банків; · Сезонні – визначають зміни стану депозитів та кредитів протягом певного періоду (тижні, місяці) проти середньорічного; · Випадкові та надзвичайні, пов’язані з особливостями діяльності клієнтів.

 

На рівень відсоткового ризику комерційного банку впливають зовнішні фактори – зміна ставок на ринку, а також внутрішні – структура балансу банку, проаналізована з погляду чутливості активів та зобов’язань до зміни ринкових ставок.

 

Етапи оцінки впливу внутрішніх та зовнішніх факторів з метою обрання прийнятної для банку стратегії управління ризиком

 

На першому етапі оцінюється чутливість окремих статей та банківського балансу в цілому до відсоткового ризику.

Індикатором чутливості балансу є показник GAP (англ. Gap – розрив, дисбаланс).

Для визначення GAP усі активи і пасиви банку поділяються на дві групи – чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін у межах конкретного визначеного часового інтервалу (в довгостроковій перспективі всі активи чи пасиви банку будуть переоцінені чи повернені в банк, тому вони теж стануть свого часу чутливими до зміни відсоткової ставки).

Тому весь час, протягом якого банк планує проаналізувати відсотковий ризик, поділяють на періоди. У межах кожного з періодів структуру балансу вважають фіксованою. Тривалість таких часових інтервалів обирають довільно (наприклад, відповідно до прогнозованих моментів зміни відсоткових ставок на ринку – найчастіше 90 днів). Фіксація структури балансу в межах кожного інтервалу дає змогу аналізувати співвідношення обсягів чутливих активів і зобов’язань, елімінуючи вплив такого параметра, як час.

Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо протягом зафіксованого інтервалу він задовольнятиме принаймні одну з таких умов:

· дата перегляду плаваючої відсоткової ставки потрапляє в межі зафіксованого часового інтервалу;

· строк погашення настає в цьому інтервалі;

· термін проміжної або часткової виплати основної суми настає в зафіксованому інтервалі;

· зміна базової ставки (наприклад облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов’язання, можлива або очікується протягом цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

Нечутливі активи та зобов’язання – ті, за якими доходи та видатки протягом зафіксованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок на ринку.

Показник GAP визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:

,

де  - величина гепу (у грошовому вираженні) в періоді ;

 - активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді ;

   - пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді .

 

УправлінняGAP полягає в тому, що величина та вид (додатний або від’ємний) GAP мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок на ринку згідно з такими правилами:

· якщо GAP додатний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа банку зростатиме, і навпаки, у разі їх зниження маржа зменшуватиметься;

· якщо GAP від’ємний, то зі зростанням відсоткових ставок маржа зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься.

Це означає, що для банку важливо, щоб  GAP відповідав тому напряму руху ставок, який забезпечить збільшення прибутку, тобто був додатним при підвищення ставок і від’ємним при зниженні. Отже, GAP розглядається як міра відсоткового ризику, на який наражається банк у зафіксованому часовому інтервалі. Незалежно від того, додатний чи від’ємний геп має банк, чим більший розмір (абсолютна величина) гепу, тим вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і тим більше змінюється його маржа.