Стратегії управління валютним ризиком банку.

Перед комерційними банками постійно постає завдання аналізу і регулювання величини та виду (довга чи коротка) позицій за різними іноземними валютами. Тому для банків важлива методика прогнозного аналізу.

Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та зміни валютних курсів на ринку описується моделлю:

,

де  - прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних коштів у зв’язку зі зміною валютного курсу;

 - валютна позиція банку;

       ,  - прогнозований та поточний валютні курси відповідно.

Особливістю цієї моделі є наявність фактора невизначеності, пов’язаного з прогнозами ринкової кон’юнктури, зокрема щодо очікуваних значень валютного курсу (), тому необхідно розробляти й порівнювати кілька сценаріїв, після чого отримують два показники: імовірність настання події та суму можливих витрат, яка з нею кореспондується.

У процесі управління валютним ризиком банк може застосовувати дві альтернативні стратегії, утримуючи валютну позицію закритою (стратегія валютного метчингу) або відкритою (стратегія максимізації прибутку).

Стратегія управління активами і пасивами, яка передбачає вирівнювання валютної структури балансу, називається валютним метчингом.

Учасники ринку не завжди мають можливості для повного узгодження активів і зобов’язань у всіх іноземних валютах, крім цього, валютна позиція банків істотно залежить від потреб клієнтів.

Якщо виникає така ситуація, банки можуть застосовувати стратегію максимізації прибутку.

Суть стратегії максимізації прибутку в тому, що учасники ринку використовують валютні курси з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, залишаючи валютну позицію відкритою та свідомо наражаючись на підвищений ризик.

Якщо банк обрав стратегію максимізації прибутку, то постає потреба оцінити валютний ризик та ймовірні наслідки схвалених управлінських рішень.

Методи управління валютною позицією комерційного банку

Хеджування

Управління валютною структурою балансу

Конверсійні операції

Структурне балансування за обсягами та строками

 

 

Отже, необхідно узгодити внутрішні ліміти валютного ризику і допустимі діапазони зміни фінансових результатів діяльності банку. Для цього використовуються два методи: управління валютною структурою балансу та хеджування валютного ризику.

Питання для самоконтролю:

1. Зовнішній аналіз діяльності банку.

2. Зовнішній та внутрішній аналіз діяльності банку.

3. Стратегії управління активами і пасивами банку.

4. Моделі управління активами і пасивами банку.

5. Декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу банку.

6. Показник гепу як індикатор чутливості балансу.

7. Хеджування валютного ризику.

Тема 9