Структура ресурсної бази сучасних банків та напрями її використання

Лекція 11

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ В БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ УКРАЇНИ

План.

Характеристика системи бухгалтерського обліку і звітності у банках.

План рахунків фінансових банківських установ та його структура.

Документування операцій в банківських установах.

Аналіз звітності комерційних банків та напрямки її вдосконалення.

   ______________________________________

Мета: ознайомитися з системою бухгалтерського обліку і звітності у банках, планом рахунків фінансових банківських установ та його структурою, особливістю документування операцій в банківських установах й аналізом звітності комерційних банків та напрямками її вдосконалення.

Література:

[3]; [6]; [7]; [8].  

Характеристика системи бухгалтерського обліку і звітності у банках.

За останні роки великі зрушення відбулися в банківському секторі. Співпраця банків України з міжнародними організаціями, кредитними установами на валютному, фондовому, інвестиційному ринках світу потребує дотримання певних загальновживаних підходів до складання фінансової звітності. Саме тому НБУ став ініціатором переходу до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).

МСБО є орієнтиром для гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності в усьому світі. Використання МСБО забезпечує зменшення ризику для кредиторів та інвесторів; поглиблення міжнародної кооперації в галузі бухгалтерського обліку, однозначне розуміння фінансової звітності та зростання довіри до її показників в усьому світі.

На сучасному етапі система бухгалтерського обліку повинна задовольняти такі вимоги, як актуальність, надійність та ефективність.

Принципи обліку – це загальні основи, на яких формується бухгалтерський облік і на базі яких складається бухгалтерська звітність.

Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні:

1. Повне висвітлення. Фінансова звітність без винятків повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею.

2. Превалювання сутності над формою. Операції обліковуються та розкриваються в звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою.

3. Автономність. Активи та зобов’язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов’язань власників цього банку та інших банків, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності банку.

4. Обачність. Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов’язання та/або витрати не занижуватимуться.

5.Безперервність.

6. Нарахування та відповідність доходів і витрат. Доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення не залежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

7. Послідовність.

8. Історична (фактична) собівартість. Активи а пасиви обліковуються за вартістю їх придбання або виникнення.

9. Принцип єдиного грошового вимірника. Вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

10. Принцип періодичності. Можливість розподілу діяльності установи на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

Ключовою ланкою організації бухгалтерського обліку (БО) в банківських установах є централізований План рахунків БО. В Україні запроваджено окремі плани рахунків БО для центрального банку та для банків другого рівня, в яких враховані загальноприйняті у міжнародній практиці принципи, а також особливості діяльності банків першого та другого рівнів.

 

 

План рахунків фінансових банківських установ та його структура.

План рахунків фінансових банківських установ – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності.

План рахунків, який чинний на даний час, затверджений постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 280 і впроваджений в банках з 1 січня 2005р.

План рахунків можна поділити на три логічні частини: балансову, частину доходів і витрат і позабалансову.

Балансова частина містить перші п’ять класів Плану рахунків. На підставі цих класів складається балансовий звіт банку. Балансові рахунки забезпечують інформацію про операції, які виконуються установою, їх відображення у фінансовій звітності та класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем зниження ліквідності.

Частина доходів та витрат об’єднує класи доходів та витрат. На їх підставі складається звіт про прибутки та збитки банку.

Позабалансова частина рахунків забезпечує облік тих об’єктів, які відповідно до міжнародних стандартів не можуть визнаватися елементами активу чи зобов’язання. Ця частина рахунків призначається для обліку вимог і зобов’язань банку, які виникатимуть у майбутньому і за якими банк може зазнати ризику, а також для обліку власних документів і цінностей та цінностей клієнтів.

Частини плану рахунків перебувають у тісному логічному зв’язку (Рис. 1).

Позабалансові рахунки

Рис. 1. Структура Плану рахунків

 

Усі рахунки в Плані рахунків згруповані у класи. У структурі Плану рахунків виділяють 9 класів.

План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, тобто зміст операцій, рахунки за якими проводяться в іноземній валюті, відображаються на тих самих рахунках, що і за операціями в національній валюті.

Зв'язок між операціями в іноземній і національній валютах забезпечують технічна рахунки:

· рахунок валютних позицій;

· рахунок гривневого еквівалента валютних позицій.

Рис.2. Класи Плану рахунків банку

План рахунків БО побудований так, щоб максимально чітко забезпечити формування звітності для різних категорій користувачів. Структура Плану рахунків по суті передбачає розкриття інформації про найбільш матеріальні статті, які згруповані за економічною сутністю (Рис. 2).

Номер аналітичного рахунку вказує на зовнішнє подання ідентифікатора рахунку при розрахунках та у банківських документах. Номер має до 14 цифр. Перші 5 жорстко регламентовані. Інші (від 0 до 9 цифр) банк формує відповідно до власних можливостей та потреб.

БО у банках – це система обліку, що складається з правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про господарську діяльність банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Користувачами економічної інформації БО є:

· внутрішні користувачі – акціонери банку, рада банку, правління банку, внутрішні аудитори, працівники банку. Облікова інформація використовується для планування, оцінки, контролю за щоденними операціями банку, за використанням ресурсів банку;

· зовнішні користувачі – НБУ, фактичні та потенційні кредитори, клієнти, інші користувачі. Облікова інформація, узагальнена у фінансових звітах, використовується для оцінки минулих подій та майбутніх результатів діяльності банку.

Опрацювання інформації про господарські операції банку здійснюються за допомогою загальновизнаних інструментів БО: документація інвентаризація, визнання і оцінка елементів фінансової звітності, система рахунків, подвійний запис, звітність.

У складі БО виокремлюють фінансовий та управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі. Вони відрізняються тільки за формою і періодичністю розрахунку даних. Також банки здійснюють податковий облік. Кожний з перелічених видів має притаманні йому мету, призначення, коло користувачів і відіграє певну роль в управлінні підприємством, що відображені у «Положенні про організацію БО та звітності в банківських установах України», яке затверджене постановою правління НБУ від 30.12.1998 № 566.

Фінансовий облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про фінансовий стан, результати фінансової діяльності та їх зміну. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність, яка не є таємницею, регулюється державою, стандартами різних рівнів і відкрита для користувачів.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва банку та його підрозділів оперативною фінансовою і не фінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю й використання своїх ресурсів. Ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності і структури управління. При організації управлінського обліку повинна забезпечуватися ідентичність інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку.

Податковий облік складається з правил ведення БО, дотримання яких вимагають податкові органи, що наділені повноваженнями зі збору податків.

Будь-яка система обліку повинна забезпечити:

· дотримання принципів БО;

· єдину методологічну основу;

· взаємозв’язок даних синтетичного і аналітичного обліку;

· хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах БО на підставі первинних документів;

· накопичення і систематизацію даних обліку в розрізі показників, які необхідні для управління банком, а також складання звітності.