ТОП 10:

Право інтелектуальної власності на географічні зазначення



До позначень, що індивідуалізують виробника, продукцію, належать географічні зазначення. Вони є своєрідною прив’язкою виробника до місця виготовлення товару, адже фактори географічного розташування певною мірою можуть зумовлювати унікальні якісні показники продукції, що вирізняють її з-поміж інших товарів. До прикладу, назви «Свалявська», «Моршинська», що є географічними назвами, перетворилися у назву товару й асоціюються у споживача з його певними властивостями.

Але на якісні характеристики товару можуть впливати також і виробники цього товару (наприклад, трембіти, мабуть, ніхто краще не зробить від гуцулів).

Обсяг правової охорони географічного зазначення характеризується ще й поєднанням особливих природних властивостей виготовленого товару з людським фактором безпосередніх виробників. Тобто використання географічного зазначення залежить від виду товару, на якісні показники якого впливають природні умови і пов’язаний з ними людський фактор.

В Україні правова охорона географічного зазначення місця походження товарів передбачена у положеннях ЦК (ст.ст. 501–504) та Законі України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Коло питань даної сфери відносин регулюється також й іншими нормативно-правовими актами. При цьому слід зауважити, що у ЦК використовується термін «географічне зазначення», а у законі – «зазначення походження товару».

Суб’єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є особа або група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов’язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, які мають безпосередній відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Практика засвідчує, що здебільшого, правоволодільціями права інтелектуальної власності на географічне зазначення є саме виробники. Це пояснюється тим, що виробники заінтересовані в охороні своєї продукції в умовах ринкової економіки. Метою їхньої діяльності є недопущення підробок, фальсифікації товарів.

Об’єктами правової охорони зазначення походження товарів у відповідності із законом є просте і кваліфіковане зазначення походження товару.

Під простим зазначення походження товару слід розуміти будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення.

Правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання і полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Кваліфіковане зазначення походження товару охоплює терміни «назва місця походження товару» та «географічне зазначення походження товару».

Під назвою місця походження товару слід розуміти назву географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару, у свою чергу, позначає будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару, який має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення надається за таких умов:

– вона є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

– вона вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

– у вказаному цією назвою географічному місці об’єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;

– позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

– виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця.

Суб’єктивні права на географічне зазначення. Відповідно до ч.1 ст. 501 ЦК право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», реєстрації підлягає лише кваліфіковане зазначення походження товарів.

Для реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару до Установи подається заявка, яка має стосуватися лише одного зазначення походження товару. Вимоги щодо порядку подачі заявки, її змісту, а також перелік документів, які подаються разом із заявкою окреслені ст. 10 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

Заявником на реєстрацію найменування місця походження товару може бути будь-яка юридична чи фізична особа, яка має намір виробляти товар з характерними для даного географічного об’єкта властивостями або вже виробляє зазначений товар.

Реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару передує науково-технічна експертиза заявки, у ході якої здійснюється перевірка цього зазначення стосовно видових назв, внесених до Переліку видових назв товарів. У разі прийняття рішення, що заявка відповідає вимогам щодо правової охорони, відомості про заявку публікуються в Офіційному бюлетені Установи.

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим зазначенням.

Реєстрація в установленому порядку є підставою для видачі відповідного свідоцтва, що посвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, і яке діє протягом 10 років від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується Установою на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року дії свідоцтва, за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають характеристикам, занесеним до Реєстру.

Власник свідоцтва має право:

– використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;

– вживати заходів щодо заборони використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;

– вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Використанням найменування місця походження товару прийнято вважати застосування його на товарах, для яких воно зареєстровано, а також на його упаковці, в рекламі, проспектах, рахунках та іншій діловій документації, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках, а також при демонстрації товару на виставках і ярмарках, які проводяться на території держави.

З-поміж того, законодавець у ЦК до прав інтелектуальної власності на географічне зазначення відносить право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням.

Власник свідоцтва має право також проставляти поруч з кваліфікованим зазначенням походження товару попереджувальне маркування. Воно має застерегти про те, що використовуване найменування місця походження товару зареєстровано у встановленому порядку.

Слід також звернути увагу на особливість права на найменування місця походження товару. Вона полягає у тому, що право на географічне зазначення на відміну від права на торговельну марку не є виключним правом лише одного суб’єкта інтелектуальної власності і, отже, на нього не може бути виключного права на використання. Це означає, що одне й те саме найменування місця походження товару може бути зареєстровано на ім’я кількох заявників – користувачів цим найменуванням.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.76.91 (0.007 с.)