Тема 2 Форми і засоби правової охорони інтелектуальної власності

1. Становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність

2. 3агальні положення законодавства України про інтелектуальну власність

3. Об’єкти права інтелектуальної власності

3.1. Об’єкти авторського права

3.2. Об’єкти суміжних прав

3.3. Об’єкти промислової власності

3.4. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг

4. Виникнення права на інтелектуальну власність на твори науки, літератури і мистецтва та об’єкти суміжних прав.

5.Оформлення прав інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності.

6.Заявка на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту товарів і послуг.

 

І. На території України у різні часи діяло законодавство тих держав, до складу яких вона входила. Авторське право з'явилося в Росії на початку 19 століття у такому законі,який називався Статут Цензурний, в якому за автором визнавалося виключне право на відтворення своїх творів шляхом друку. (1828р.) Проте вже в 1830р. право автора на створений ним твір визнається як право власності, яким можна торгувати, автору довічно надавалося виключне право видання і продажу. Зазначені права переходили до спадкоємців строком до 25 р., пізніше цей строк було продовжено до 50 р. Проте в 1911р. приймається закон про авторське право, який досить детально регулює авторські відносини.

У 1925р. були прийняті «Основи авторського права» як загальносоюзний закон.

Першим актом, що встановлював загальні правила про видачу привілеїв на винаходи в царській Росії, був маніфест 17 червня 1812р. «Про привілеї на різні винаходи і відкриття в художніх промислах».

Строк привілею встановлювався за бажанням заявника, але не більш як на 10 років.

Першим царським законом про винаходи пореформеної Росії був закон від 30 березня 1870р., що використав досвід Західної Свропи.

Перший радянський декрет про винаходи був прийнятим ЗО червня 1919р. Цим декретом уперше запроваджувалося авторське свідоцтво замість патента, а сам винахід оголошувався надбанням держави. У період НЕПу (1934) радянська держава повернулась до патентів, але встановила примусове відчуження патенту на свою користь, якщо з патентоволодільцем не вдавалося досягти угоди. Патент видавався на 15 років.

У 1931р. Закон 1924р. замінено Законом, яким затверджувалося Положення «про винаходи і технічне удосконалення». Це положення діяло до 5 березня 1941р. коли постановою Раднаркому СРСР було затверджене нове положення про винаходи і технічне удосконалення.

Указом Президента України в 1992р. було затверджене тимчасове положення «про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні».

В 1991р. прийнятий Закон України «Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності». У 1993р. було прийнято пакет законів серед яких Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки»,

16 січня 2003р. Верховна Рада України прийняла новий Цивільний Кодекс України. Однією із складових частин цього Кодексу є Книга Четверта «Право інтелектуальної власності», який умовно можна поділити на чотири блоки: 1-ший блок «Загальні положення про право інтелектуальної власності» 2-гий блок «Авторське право і суміжні права» З-тій блок «Право промислової власності»

4-ий блок «Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг», який зокрема включає три

глава 43 «Право інтелектуальної власності на комерційне найменування» глава 44 «Право інтелектуальної власності на торгівельну марку» глава 45 «Право інтелектуальної власності на географічне зазначення»

II. Згідно з ЦК України до об'єктів інтелектуальної власності належать: 1)літературні та художні твори; 2)комп'ютерні програми; 3)компіляції даних(бази даних) 4)виконання;

5)фонограми, відеограми, передачі(програми) організацій мовлення; 6)наукові відкриття;

7)винаходи корисні моделі, промислові зразки; 8)компонування інтегральних мікросхем; 9)раціоналізаторські пропозиції;

10)сорти рослин, породи тварин;

П)комерційні(фірмові) найменування, торгівельні марки(знаки для товарів і

послуг), географічні зазначення;

12)комерційні таємниці.

Чинне законодавство України про інтелектуальну власність наділяє суб'єктів права виключними правами на об'єкти інтелектуальної власності. Як виняток є те, що зазначення місця походження твору не може бути власністю окремої особи, і отже, на нього не може бути виключного права на використання.

Використання іншими особами об'єктів інтелектуальної власності, щодо яких їх правоволодільцеві належить виключне право, допускається лише з дозволу суб'єкта цього права. Суб'єкт виключного права на об'єкт інтелектуальної власності має право передати це право іншій особі повністю або частково за договором, дозволити іншій особі використати цей об'єкт чи розпорядитися ним іншим чином, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Закон України містить способи захисту інтелектуальної власності, передбачає цивільно-правові способи захисту авторського права і суміжних прав.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва може вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень, знака чи позначення.

До спеціальних правових засобів захисту права інтелектуальної власності ЦК України (ст..432) відносить:

1 Застосування негайних заходів щодо запобігання порушення права інтелектуальної власності;

2) зупинення процесу через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності.; 3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, що

використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права

інтелектуальної власності;

5 Застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків

за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини

особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6)опублікування у засобах масової інформації відомостей про порушення

права інтелектуальної власності, що не суперечить чинному законодавству.

3.

3.1 Відповідно до ЦК України (ст..433), Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктами авторського права є:

а) літературні та художні твори, зокрема:

- романи, поеми, статті та інші письмові твори;- лекції, промови, проповіді та інші усні твори;- драматичні, музично драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори;- твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;- фотографічні твори;- ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;- переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів (похідні твори);-

б) комп’ютерні програми;

в) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

г)інші твори.

3.2 Відповідно до ЦК України (ст.. 449), Закону України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 35) об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їхнього вираження є:

- виконання;

- фонограми;

- відеограми;

- програми організації мовлення.

Виконання – це представлення творів, фонограм, відеограм, виконань шляхом гри, декламації, співу, танцю в живому виконанні або за допомогою техніки засобів (телерадіомовлення, кабельного телебачення або інших технічних засобів), а також показ кадрів аудіовізуального твору в їх послідовності (із супроводом або без супроводу звуку).

Фонограма – це будь-який виключно звуковий запис виконань або інших звуків.

Відеограми – це відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Програма (передача) організації мовлення, програма створена самою організацією мовлення, а також на її замовлення і за рахунок її коштів іншою організацією.

Виробники фонограм, відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинської літери Р у колі, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначеним року першої публікації фонограми (відеограми).

3.3 Основними об’єктами промислової власності є результати винахідництва і промислові зразки.

Винахідницька діяльність регулюється Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000р. зі змінами і доповненнями від 21 грудня 2000р. та ЦК України.

Винахід – це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патентноздатності, тобто є новим, має винахідницькій рівень і придатне до використання.

Винахід є новим, якщо його сутність невідома з рівня техніки. Це означає, що до дати пріоритету заявки сутність цього або тотожного рішення не була розкрита ні в Україні, ні за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим її використання.

Не може бути визначена винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку вже подано заявку або видано авторське свідоцтво чи патент.

Новизна пропозиції втрачається, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до її заявки і роблять можливим її використання третім особам. Тому автор пропозиції, що може бути визнана винаходом, а також інші особи, які мають відношення до пропозиції повинні уникати будь-якого розголошення змісту пропозиції до її заявки.

В ст..6 п.2 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі визначені такі об’єкти винаходу:

- продукт (пристрій, речовина, культура клітин рослин і тварин тощо);

- спосіб

- застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням

Корисна модель визначається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Рівень техніки містить усі відомості, що стали загальнодоступними у світі до подання заявки. На новизну корисної моделі не впливає розкриття інформації про неї потягом 12 місяців до подання заявки до Установи.

Відмінність між винаходом і корисною моделлю полягає в об’єкті. Якщо до винаходів належать продукти, способи і використання відомих рішень за новим призначенням, то до корисних моделей – конструктивне використання пристрою.

Відповідно до «Правил складання і подання заявки на корисну модель» до пристроїв як об’єктів винаходів належать машини, механізми, прилади. (Журнал «Інтелектуальна власність». – 2001.- №3 с.39-64,2002 -№11-с.721)

Промисловий зразок – це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом.

Суспільні відносини, що складаються у процесі створення і використання промислового зразка, регулюються Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993р., із змінами та доповненнями, внесеними Законом України, від 21 грудня 2000р.

Промисловий зразок відповідає умовам патентоздатності, якщо він новий і промислово придатний. Він визнається новим, коли сукупність його суттєвих ознак не стала загальновідомою у світі до дати подання заявки до Установи, або якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. На визнання промислового зразка не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 6 місяців до подання заявки.

Промисловий зразок визначається промислово придатним, якщо його можна використати у промисловості або в будь-якій іншій сфері доцільної суспільно-корисної діяльності.

Відповідно до Закону об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання. Відповідно до «Правил складання та подання заявки на промисловий зразок» від 18.02.2002р. промислові зразки мають бути об’ємними, площинними (малюнки) або комбінованими.

3.4. До об’єктів засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг належать:

1) комерційне (фірмове) найменування;

2) торговельна марка;

3) об’єкти географічних зазначень походження товарів

Об’єктом комерційного найменування є назва, або ім’я, під яким підприємець виступає в цивільному обороті (ст..489 ЦК України).

Назва підприємства має відповідати таким вимогам, в основі яких лежать принцип істинності фірми. Тобто, найменування фірми повинно містити вказівку, яка відповідатиме дійсності на організаційно-правову форму підприємства, тип підприємства, а також профіль його діяльності.

Друга вимога – принцип виключності. Тобто, назва підприємства має бути новою і чітко відрізнятися від подібних.

Третя вимога – комерційне найменування має бути стабільним.

Структура комерційного найменування включає: основну частину (корпус) і додаток. Корпус є обов’язковою частиною фірми і містить вказівку на організаційно-правову форму підприємства, його тип і предмет діяльності.

Допоміжна частина включає обов’язкові і факультативні елементи. Обов’язкова частина є спеціальною назвою підприємства. До факультативних додатків вкл. слова типу «універсальний», «спеціальний», а також скорочене найменування фірми або абревіатури.

Згідно Закону України «Про охорону на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р. зі змінами встановлені вимоги до торгівельних марок.

Позначення, заявлене як торгівельна марка має бути корисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогам промислової етики ергономіки.

Згідно Закону торгівельні марки – це зареєстровані в установленому порядку позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших.

Об’єктами знака Закон визнає:

- словесні

- зображувальні

- об’ємні

- та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднання кольорів.

Словесні – найбільш ефективні, тому що легко сприймаються зором та слухом.

Серед словесних назв є імена великих людей, міфічних героїв, персонажі відомих творів, назви тварин, дорогоцінних каменів, географічні назви, астрономічні явища.

Зображувальними знаками можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення. В історії торгівельних марок вони найдавніші.

Об’ємні товарні знаки – найбільш поширеними є оригінальні упаковки (наприклад, флакони для парфумів, пляшки для спиртних напоїв).

Комбіновані знаки є поєднання є поєднання словесного і зображувального позначень, які бувають трьох видів:

1) позначення, в яких переважає словесна частина;

2) в яких мають місце суміщення словесного і зображувального позначення з метою сумісного впливу;

3) в яких переважає зображувальна частина.

Знаки обслуговування відрізняються тим, що коли торгівельні марки присвоюються товаром, то ці – послугам.

Колективні товарні знаки надаються спілкам, асоціаціям та ін.. добровільним об’єднанням підприємствам не фізичним особам.

Об’єктами прав на географічне зазначення походження товарів є позначення, що вказують на походження товарів. В Україні воно охороняється Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999р.

4. Право інтелектуальної власності на твори науки, літератури і мистецтва виникає із факту створення твору. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Проте за бажанням автор для засвідчення свого авторства або будь якої виключної правомочності може зареєструвати ці права в офіційному державному реєстрі.

Об’єкти суміжних прав (виконання творів, фонограми…) стають об’єктом правової охорони, якщо вони вперше оприлюднені на території України або оприлюднені на території України протягом 30 днів від дня їх оприлюднення в іншій державі.

Авторське право має чинність на території України незалежно від громадянства і постійного проживання авторів, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але перебувають в об’єктній формі на території України.

5. Науково -технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності лише після їх кваліфікації як таких відповідним державним органам, державної реєстрації і видачі охоронного документа.

Державна реєстрація здійснюється Державним підприємством «Український інститут промислової власності», що входить до складу Державного департаменту інтелектуальної власності, на підставі проведення спеціальних експертиз – формальної і кваліфікаційної (експертизи по суті).

Зазначені експертизи здійснюються відповідно до Закону Украйни «Про охорону прав та винагороди і корисні моделі» та «Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель», «Правил проведення експертизи заявки на винахід та корисну модель».

Проведенню експертиз передує подання заявки на те чи на інше науково-технічне досягнення. Заявка – це сукупність документів, необхідних для видачі патенту (свідоцтва) на об’єкт промислової власності. Заявка складається українською мовою. У заяві заявник зазначає який патент він бажає одержати – з проведенням кваліфікаційної експертизи чи без проведення такої (деклараційний патент). До складу заявки входить опис об’єкта промислової власності, формула винаходу чи корисної моделі, креслення, якщо на нього є посилання в описі, реферат.

Якщо заявка відповідає вимогам закону, то Установа приймає рішення про встановлення дати подання заявки.

Заявник особисто чи через свого представника(патентного повіреного) за власною ініціативою або на запрошення Українського інституту промислової власності може брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.

Формальна експертиза проводиться з метою виявити чи належить заявлена пропозиція до об’єктів промислової власності і чи подані заявлені матеріали відповідають вимогам закону. Проводиться протягом 6 місяців від встановленої дати подання заявки. Якщо за результатами формальної експертизи буде встановлено невідповідність до вищесказаних вимог, то заявника повідомляють у відмові видачі патенту. Якщо формальна експертиза буде позитивною, то наступним етапом є проведення кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) заявки.

Після позитивної кваліфікаційної експертизи здійснюється публікація в офіційному бюлетні Установи (Український інститут промислової власності). Відомості публікуються після 18 місяців від дати подання заявки на об’єкт промислової власності. На прохання заявника його ім’я може не згадуватись у його публікації.

Від дати подання заявки і до публікації відомостей про заявку або про видачу патенту матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією.

Наступний етап – реєстрація патенту, яка здійснюється на підставі Положень про державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

В офіційному бюлетні Українського інституту промислової власності публікує відомості про видачу патентів. Після публікації відомості про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

 

6. Право інтелектуальної власності на торгівельні марки та географічне зазначення походження товарів засвідчуються не патентами, а свідоцтвами. Із об’єктів промислової власності свідоцтвами охороняються лише компонування інтегральних мікросхем.

Згідно Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» заявка повинна містити такі документи:

1) Заяву про реєстрацію знака;

2) Зображення позначення, що заявляється;

3) Перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

Об’єктом правової охорони знака може бути колір чи поєднання кольорів. Тоді заявник зобов’язаний:

1) Заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить;

2) Подати в заяві кольорові зображення позначення, що заявляються, у кількості, що визначаються Українським інститутом промислової власності.

Експертиза заявки на видачу свідоцтва України на торгівельну марку за формальними ознаками проводиться за тією самою процедурою, що і на об’єкти промислової власності.

Експертиза по суті має на меті перевірити чи знак суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови у наданні правової охорони.

Позначення, які не можуть бути визнані Законом як торгівельні марки, можна умовно об’єднати на 4 групи:

• 1-ша група – символи, позначення, символи, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства: герби, прапори, офіційні назви держав, скорочені або повні найменування міжнародних і міжурядових організацій.

• 2-га група – призначення, що не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарі і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуг. А також позначення, що здатні ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, що виробляє товар чи надає послуги.

• 3-тя група – призначення, що є тотожними або подібними, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованими знаками.

• 4-та група – назви відомих в України творів науки, літератури і мистецтва абр цитати і персонажі з них без згоди власників авторського права або їх правонаступників, а також прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них портрети відомих Україні осіб без їх згоди.

Після завершення експертизи з позитивним результатом в офіційному бюлетні публікується відомість про видачу свідоцтва.

Патент – техніко-юридичний документ, що засвідчує визнання заявленої пропозиції об’єктом інтелектуальної власності, авторство на цей об’єкт, пріоритет і право власності на зазначений об’єкт.

Є такі різновиди патентів:

Патент на винахід – видається за результатами кваліфікаційної експертизи терміном на 20 років. Строк може бути продовжений в установленому законом порядку.

Деклараційний патент – видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну (видається терміном на 6 років).

Деклараційний патент на корисну модель – видається за результатами формальної експертизи терміном на 10 років.

Патент на секретний винахід – різновид патенту, що видається на винахід, віднесений в установленому порядку до державної таємниці.

Свідоцтво на торгову марку видається строком на 10 років. Законом надається право продовжити чинність свідоцтва на кожні наступні 10 років після закінчення попередніх 10 років.

Свідоцтво на компонування інтегральної мікросхеми видається на 10 років. Строк чинності свідоцтва на географічне зазначення походження товару обчислюється від дати подання заявки до Установи і діє без обмеження строку.