Право інтелектуальної власності на торговельну марку

Поряд з комерційними найменуваннями важливе значення мають знаки, слова і символи, що допомагають споживачам орієнтуватися в однорідних товарах і послугах різних юридичних осіб, одержувати найбільш якісні товари й уникати підробок. Таку функцію виконують знаки для товарів і послуг (за термінологією Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). У ЦК для цих об’єктів права інтелектуальної власності застосовується інший термін – «торговельна марка».

Відповідно до ст. 492 ЦК торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Об’єктами знаків для товарів і послуг, яким надається правова охорона, можуть бути будь-які позначення або комбінації позначень. Законодавець до них, зокрема, відносить: слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 492 ЦК).

Найбільш ефективним і поширеним об’єктом торговельних марок є словесні позначення. Словесні знаки більш ефективні як такі, що легкого сприймаються зором та слухом. Вони більш виразні, легше запам’ятовуються, вимовляються та перекладаються.

Зображувальними знаками для торговельних марок можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення (композиція ліній, плям, фігур, форм на площині). Назва цих об’єктів торговельних марок свідчить про їх характер і вони здебільшого втілені в малюнку, рисунку, кресленні.

Об’ємні товарні знаки. Найчастіше об’ємний знак торговельної марки повторює форму самого виробу або його упаковки, що характеризується тримірністю. Найбільш поширеними об’ємними знаками для товарів є оригінальні упаковки, наприклад, флакони для парфумів.

Комбіновані знаки є сполученням словесного, зображувального і об’ємного елементів. Ці частини, безперечно, мають бути пов’язані композиційно і сюжетно та складати єдине ціле. Комбіновані знаки торговельних марок мають відповідати вимогам, що виробилися до інших об’єктів товарних знаків.

Варто зауважити, що законодавець не згадує про звукові знаки, але такі знаки є, наприклад, музичні сигнали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення.

Окрім того, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» чітко визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Перелік позначень, наведених у законі, що не можуть бути визнані як знак для товарів і послуг, можна умовно поділити на такі групи.

До першої групи належать символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. Це позначення, складовими яких є: герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

Другу групу позначень становлять позначення, які не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуги (ч.2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Так, не визнаються, зокрема, знаками для товарів і послуг позначення у вигляді чаші, обвитою змією, оскільки це позначення є загальновживаним символом для фармацевтичних препаратів і взагалі для медицини.

До третьої групи позначень закон відносить такі, що є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

– раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

– знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

– фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них, до дати подання до патентного відомства заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

– кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;

– сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

Українським виробникам довелося відмовитися від вживання таких назв напоїв, як «Коньяк», «Шампанське», які зникли з етикеток. Така продукція походить з відповідних провінцій Франції – Коньяк і Шампань, і тому такі позначення в Україні не можуть бути визнані знаками для товарів.

До четвертої групи належать позначення, які відтворюють:

– промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

– назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

– прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Отже, торговельна марка може мати елементи, що охороняються, та неохоронювані елементи.

Суб’єктами права на торговельну марку законодавство України визнає фізичних осіб та юридичних осіб.

Суб’єктами права на одну й ту саму торговельну марку можуть бути декілька осіб (ч. 2 ст. 493 ЦК). Це положення відповідає ст. 7 Паризької конвенції про охорону промислової власності, де йдеться про надання охорони колективним знакам.

Суб’єктивні права на торговельну марку. Право інтелектуальної власності на торговельну марку не виникає на підставі самого лише факту першого його використання, як це має місце, наприклад, для комерційного найменування. Для набуття прав на торговельну марку вона має бути внесена компетентним державним органом до відповідного реєстру, а особа повинна отримати охоронний документ – свідоцтво.

При реєстрації торговельної марки необхідно визначити товари і/або послуги, на які необхідно отримати охорону та прокласифікувати їх відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Позначення, заявлене як торговельна марка, має бути корисним, придатним для маркування товарів і відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки. Заявлене позначення має бути новим, тобто невідомим у межах України.

Торговельну марку необхідно реєструвати відповідно до тих товарів і послуг, які будуть вироблятися чи надаватися під цією маркою.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. Заявка складається українською мовою і повинна містити:

– заяву про реєстрацію знака;

– зображення позначення, що заявляється;

– перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП.

– імя (найменування) заявника (заявників) та його адресу (місцезнаходження).

Процедура реєстрації торговельної марки проходить декілька етапів від подання заявки до отримання свідоцтва:

– встановлення дати подання заявки;

– формальна експертиза (перевірка документів на відповідність всім вимогам);

– кваліфікаційна експертиза (пошук схожих або тотожних позначень щодо яких може виникнути сплутування або введення в оману споживача);

– видача свідоцтва, яка здійснюється Установою у місячний строк після державної реєстрації знака.

У відповідності із положеннями ЦК володілець свідоцтва наділений такими майновими правами на торговельну марку:

– право на використання торговельної марки;

– виключне право дозволяти використання торговельної марки;

– виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

– інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Поняття «використання торговельної марки» має чітко визначений зміст. Зазвичай вважають, що «використання» знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. Порушення має місце, якщо використання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням торговельної марки є такі дії:

– нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

– застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

– застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Свідоцтво надає його володільцеві виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом:

– зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

– зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

– позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

– позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Володілець майнових прав на торговельну марку на підставі ліцензійної угоди може передати свої права правонаступнику або дати будь-якій особі дозвіл на їх використання.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку охороняються протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на цю марку. Особливістю строку чинності майнових прав на торговельну марку є передбачена можливість його продовження на 10 років скільки завгодно разів у порядку, встановленому законом.

Однак у певних випадках можливе дострокове припинення чинності майнових прав на торговельну марку.

Підставою для дострокового припинення чинності майнових прав па торговельну марку є перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг.

Дострокове припинення чинності майнових прав на торговельну марку може мати місце також з ініціативи володільця свідоцтва, зокрема він може у будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до відповідної установи.

З-поміж того підставами дострокового припинення прав на торговельну марку є:

– несплата збору за продовження строку дії свідоцтва. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено;

– невикористання торговельної марки в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом 3 років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації.

Зауважимо, що у ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також регламентовано підстави та порядок визнання недійсним свідоцтва.

Порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України, вважається будь-яке посягання на права власника свідоцтва, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, а також використання без його згоди в доменних іменах знаків та позначень (ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Захист прав на знак для товарів і послуг здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про: встановлення власника свідоцтва; укладання та виконання ліцензійних договорів; порушення прав власника свідоцтва.