Захист права інтелектуальної власності.

І нарешті, до загальних положень про інтелектуальну власність слід віднести і питання про захист права інтелектуальної власності, що за останні роки в Україні набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Зауважимо, що матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об’єкта права інтелектуальної власності і реалізованих в межах України з порушенням права на них. До прикладу, варто пригадати проблему виробництва та реалізації неліцензійних компакт-дисків, відеокасет, комп’ютерних програм тощо.

З цих міркувань наслідкам порушення права інтелектуальної власності та захисту від порушень присвячено низку норм ЦК та спеціального законодавства.

Слід мати на увазі, що терміни «охорона» і «захист» не є ідентичними. Під охороною слід розуміти правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі створення, оформлення, використання та захисту результатів інтелектуальної, творчої діяльності. Натомість під терміном «захист прав інтелектуальної власності» маються наувазі передбачені законодавством заходи, спрямовані на визнання та поновлення прав інтелектуальної власності у випадку їх порушення або оспорювання, застосування до порушників мір відповідальності, що реалізуються через відповідні державні механізми.

Отже, категорії «охорона» і «захист» співвідносяться як загальне і частина, тобто «захист» є складовою частиною «охорони», яка виявляється в екстраординарних умовах – під час неправомірного посягання на об’єкт права інтелектуальної власності.

Загальні засади захисту права інтелектуальної власності від порушень закріплено у ч.3 ст. 418 ЦК, де зазначено, що таке право є непорушним. Воно належить його правоволодільцю як природне право, внаслідок чого ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Захист прав суб’єктів права інтелектуальної власності реалізується через певний механізм захисту, елементами якого є форми, засоби та способи захисту права інтелектуальної власності.

У цивілістичній доктрині виділяють дві основні форми захисту права інтелектуальної власності:

- неюрисдикційну, сутність якої полягає у здійснені суб’єктом права інтелектуальної власності дій щодо захисту своїх порушених суб’єктивних прав;

- юрисдикційну, яка забезпечується компетентними державними органами. Відповідно до цих засад, які зрештою ґрунтуються на положеннях Конституції, захист права інтелектуальної власності здійснюється судом. Для захисту права інтелектуальної власності судом застосовуються як загальні цивільно-правові, так і спеціальні способи захисту.

У главі «Загальні положення про інтелектуальну власність» ЦК цьому присвячено одну статтю (ст. 432 ЦК), де проголошено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. Отже, для суб’єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

– визнання права (наприклад, визнання права інтелектуальної власності, визнання права використання відповідного об’єкта); визнання правочину недійсним (наприклад, визнання недійсним ліцензійного договору); припинення дій, які порушують право (наприклад, припинення незаконного використання твору, заборона використання торговельної марки, припинення дій, що порушують виключні майнові права на промисловий зразок); відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого накладу літературного твору); примусове виконання обов’язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов’язку за договором про видання твору); зміна правовідношення (наприклад, зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця); припинення правовідношення (наприклад, дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання акта державного органу або органу місцевого самоврядування незаконним.

У ст. 432 ЦК законодавець закріпив спеціальні цивільно-правові способи захисту права інтелектуальної власності:

– застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

– зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

– вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;

– вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

– застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

– опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Окрім того, спеціальним законодавством конкретизовані способи захисту прав щодо окремих об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 27 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 25 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», ст. 53 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», ст. 22 Закону України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем».

З метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства у вирішенні спорів, пов’язаних із захистом прав на об’єкти права інтелектуальної власності, прийнято постанову Пленуму Верховного суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності», а також низку оглядових листів.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Лекція 2

З курсу «Інтелектуальна власність»

на тему:

«Авторське право і суміжні права»

ЛЬВІВ – 2014-2015 н.р.

 

1. Поняття авторського права в об’єктивному та суб’єктивному значенні.

2. Об’єкти та суб’єкти авторського права. Співавторство та його види.

3. Майнові і особисті немайнові права автора. Право слідування.

4. Поняття суміжних прав та умови їх охорони. Суб’єкти та об’єкти суміжних прав.

5. Майнові та особисті немайнові права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

Нормативно-правові акти:

 

І. Міжнародно-правові документи:

 

1. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т. 1: Право інтелектуальної власності. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 186 – 224.

2. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 рору // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. вид.: у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т. 1: Право інтелектуальної власності. – К.: Ін Юре, 1999. – С. 243 – 262.

3. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення. // Інтелектуальна власність. – 2001. - №2. – С. 71 – 75.

4. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 года // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ. ред. А.Д. Святоцкого, В.П. Петрова. – Т.2. – К.: Ин Юре, 1999.

5. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм 1971 року // Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 171 – 174.

6. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS) // Інтелектуальна власність. – 1999. – №5,6,7.

 

ІІ. Законодавчі акти України:

 

1. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

2. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №1. – Ст. 1.

3. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.

4. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.

5. Про професійних творчих працівників та творчі спілки: Закон України від 7 жовтня 1997 року № 554/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 52. – Ст. 312.

6. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.

7. Про особливості державного регулювання діяльності суб‘єктів господарювання, пов‘язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування: Закон України від 17 січня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – №7. – С.276.

8. Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок їх виплати: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 129.

9. Про мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за використання об‘єктів авторського права і суміжних прав: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №72 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 129.

10. Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1756 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52. – Ст. 2369.

Література:

1. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах. / За ред. А.С. Довгерта. – Книга 1: Нормативні акти і документи. Європейська інтеграція України / Уклад. Р.В. Дроб‘язко. – К.: Ін Юре, 2001. – 520 с. – Книга 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад В.С. Дроб‘язко. – К.: Ін Юре, 2001. – 460 с.

2. Андрощук Г. О. Інтернет-договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності: науково-практичний коментар [Текст] / Г. О. Андрощук; Нац. акад. прав. наук України, НДІ інтелект. власності. - К.: Лазурит-Поліграф, 2011. - 79 с.

3. Андрощук А. Право слідування в законодавствах Європейського Союзу та України / Андрощук А. // Інтелектуальна власність. – 2012. - № 9. – С. 9-15.

4. Андрусів У.Б. Сучасне правове становище організацій мовлення в мережі Інтернет / Андрусів У.Б. // Часопис Київського університету права. – 2012. - №1. – С. 235-241.

5. Андрусів У. Б. Цивільно-правова охорона прав інтелектуальної власності на програми (передачі) організацій мовлення в Україні [Текст]: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Андрусів Уляна Богданівна; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2013. - 20 с.

6. Бойченко А. Сучасні моделі законодавчого врегулювання діяльності Інтернет-провайдерів / Бойченко А. //Інтелектуальна власність. – 2013. - №1. – С.12-19.

7. Бошицький Ю. Л. Правова охорона творів образотворчого мистецтва в Україні [Текст]: монографія / Ю. Л. Бошицький, І. І. Ващинець; Нац. акад. наук України, Київ. ун-т права, Міжнар. центр прав. пробл. інтелект. власності при Ін-ті держави і права ім. В. М. Корецького. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2011. - 294 с.

8. Ващинець І. І. Цивільно-правова охорона авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій [Текст]: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ващинець Іван Іванович; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2006. - 20 с.

9. Євков А. М. Вичерпання майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності [Текст]: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Євков Андрій Миколайович; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». - Х., 2012. - 20 с.

10. Ізбаш О. О. Організаційні цивільні правовідносини, що виникають при здійсненні авторських прав [Текст]: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ізбаш Олеся Олегівна; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». - О., 2013. - 20 с.

11. Ієвіня О. В. Цивільно-правова охорона та захист прав виробників фонограм [Текст]: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ієвіня Ольга Володимирівна; Одеська національна юридична академія. - О., 2005. - 20 с.

12. Калениченко П. А. Охорона авторського і суміжних прав у музичному шоу-бізнесі України [Текст]: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Калениченко Павло Анатолійович; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2008. - 20 с.

13. Кулініч О. Особливості розповсюдження фотографічних творів із зображенням фізичної особи без її згоди / Кулініч О. // Інтелектуальна власність. – 2012. - № 5. – С. 11-18.

14. Міщенко О.П. Поняття та зміст способів здійснення авторських прав / О.П. Міщенко, І.А. Безклубий // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2012. – Вип. № 20. – Ч. ІІ. – Т. І. – С. 216 – 219.

15. Нікін О. Окремі правові питання сплати винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав / Нікін О., Бондаренко А. // Інтелектуальна власність. – 2012. - № 5. – С. 5-11.

16. Петренко С. А. Охорона комп'ютерної програми як об'єкта інтелектуальної власності: теорія і практика [Текст]: монографія / С. А. Петренко; Нац. акад. прав. наук України, НДІ інтелект. власності. - К.: НДІ ІВ НАПрНУ: Лазурит-Поліграф, 2011. - 171с.

17. Харитонова О. І. Правовідносини інтелектуальної власності, що виникають внаслідок створення результатів творчої діяльності (концептуальні засади) [Текст] / О. І. Харитонова: монографія. - О.: Фенікс, 2011. - 343 с.

18. Хлєбніков С. Застосування статті 51-2 КУпАП під час публічного виконання музичних творів у громадських закладах / Хлєбніков С., Нікін О. // Інтелектуальна власність. – 2012. - № 5. – С. 19-26.

19. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар [Текст]: пояснення, тлумачення, рек. з використ. позицій вищ. суд. інстанцій, М-ва юстиції, науковців, фахівців. - Х.: Страйд, 2010. - (Серія «Коментарі та аналітика») (Правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студентам). -

Т. 6: Право інтелектуальної власності / [С. Ю. Бурлаков та ін.]; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - 2011. – 582 с.

20. Ульянова Г. О. Захист авторських прав у правовідносинах, які виникають у зв'язку з рекламою [Текст]: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ульянова Галина Олексіївна; Одеська національна юридична академія. - О., 2008. - 18 с.

21. Ульянова Г.О. / Правове регулювання відносин співавторства за законодавством України та Російської Федерації / Г.О. Ульянова, А.В. Кирилюк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» – 2012. – Вип. № 20. – Ч. ІІ. – Т. І. – С.186 – 189.

1. Поняття авторського права в об’єктивному та суб’єктивному значенні.

Основними напрямами духовної творчості суспільства є наукова діяльність, література і мистецтво. Результати цих видів творчої діяльності потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В о б’єктивному розумінні авторське право – це сукупність норм цивільного права, які регулюють відносини щодо створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб’єктивному розумінні – це сукупність особистих немайнових і майнових прав, які належать автору або його правонаступникам у зв’язку зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва.

Регулюванню авторських відносин присвячені глава 36 ЦК «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)», Закони України «Про авторське право і суміжні права» (у подальшому – Закон про авторське право), «Про видавничу справу», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про кінематографію», «Про архітектурну діяльність» та інші закони. Особливу групу джерел авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (1886 р.), Всесвітня (Женевська) Конвенція про авторське право (1952 р.), Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (1996 р.), Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1967 р.).