Тема 17 право інтелектуальної власності в комерційній діяльності

 

Питання до обговорення

1. Поняття, правова охорона та майнові права інтелектуальної власності комерційного найменування.

2. Поняття торговельної марки. Позначення, що не можуть використовуватися як торговельна марка. Суб‘єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку.

3. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку та строк їх чинності.

4. Визнання прав на торговельну марку недійсними. Право попереднього користувача на торговельну марку.

5. Поняття географічного зазначення. Суб‘єкти права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

6. Майнові права на географічне зазначення та строк їх чинності.

7. Поняття комерційної таємниці. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Відомості, що не можуть бути визначені як комерційна таємниця.

 

Методичні вказівки

Вивчення даної теми присвячене таким об’єктам права інтелектуальної власності, які індивідуалізують учасників цивільного обороту, що займаються комерційною діяльністю, а саме торговельній марці (знаку для товарів і послуг), комерційному (фірмовому) найменуванню, географічному зазначенню та комерційній таємниці.

Комерційне (фірмове) найменування – засіб і форма індивідуалізації підприємця, які дають можливість вирізнити його з поміж інших товаровиробників та не вводити в оману споживачів щодо його справжньої діяльності. Комерційне (фірмове) найменування виконує інформаційну та рекламну функції і є невід’ємною частиною ділової репутації підприємця, є немайновим благом, щодо якого виникають особисті немайнові та майнові права на його використання.

Торговельна марка (знак для товарів і послуг) – об’єкт права інтелектуальної власності, який має вигляд певних умовних позначень, що можуть складатися зі слів, літер, цифр, зображувальних елементів, комбінацій кольорів тощо. Вони запроваджені для того, щоб відрізнити товари чи послуги одного виробника від товарів чи послуг іншого виробника. Метою охорони прав на торгівельну марку є забезпечення недопущення недобросовісної конкуренції на ринках товарів і послуг та захист прав споживачів.

Комерційна таємниця – інформація, яка є конфіденційною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі не є легкодоступною, має комерційну цінність та є предметом заходів щодо її збереження, що вживаються правоволодільцем. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого чи іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до законодавства не може бути віднесені до комерційної таємниці.

Географічне зазначення (зазначення походження товарів) – об’єкт права інтелектуальної власності, який має функцію ідентифікації товару за місцем його географічного походження. Крім ЦК України питання щодо надання правової охорони цьому об’єкту детально врегульовано Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Закон суттєво уточнює об’єкт охорони, виокремлює просте зазначення походження товару та кваліфіковане зазначення походження товару, тому з положеннями закону необхідно детально ознайомитися.

Нормативний матеріал

1. ЦК України від 16 січня 2003 року.

2. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 року зі змінами і доповненнями.

3. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 року.

4. Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків 1957 року.

5. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.99 року.

6. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року зі змінами.

7. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 року зі змінами.

8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.93 року № 611.

 

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 7

Тести 1

Виберіть найбільш вірну і точну відповідь.

1.В Україні будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва на товарний знак, якщо знак не використовується або не достатньо використовується від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва протягом:

А) 1 року;

Б) 2 років;

В) 3 років;

Г) 5 років;

Д) немає вірної відповіді.

 

2.Обсяг правової охорони знака для товарів і послуг визначається, наведеним у свідоцтві:

А) зображенням знаку;

Б) зображенням знаку та переліком товарів і послуг;

В) формою, розфарбуванням знаку та описом товарів, робіт та послуг, що позначаються цим знаком;

Г) описом знаку та його назвою.

 

3. Дія свідоцтва на знак для товарів і послуг припиняється:

А) у разі несплати збору;

Б) за рішенням суду у зв’язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним;

В) у зв’язку з відмовою від нього власника;

Г) у зв’язку з видачею свідоцтва іншій особі.

 

4. Об’єктом знака для товарів і послуг може бути:

А) будь-яке позначення;

Б) будь-яка комбінація позначень;

В) будь-яка назва;

Г) власне ім’я;

Д) літера;

Е) кольори та комбінації кольорів.

Ж) всі варіанти вірні.

 

5. У випадку втрати чи зіпсування документу, що посвідчує право на знак чи послугу власнику видається:

А) дублікат патенту;

Б) дублікат ліцензії;

В) дублікат паспорту на знак;

Г) копія свідоцтва;

Д) дублікат свідоцтва.

 

6. Правова охорона надається знаку, який не суперечить:

А) Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

Б) моральним засадам суспільства;

В) публічному порядку;

Г) принципам гуманності і моралі;

Д) правовим засадам держави;

Е) корпоративним нормам власника знаку.

 

7.Не можуть одержати правову охорону позначення, що зображують або імітують:

А) державний герб України;

Б) назву держави «Франція»;

В) слово «Масло»;

Г) ім’я «Марія Заньковецька».

 

Тести 2

Виберіть найбільш точну відповідь.

1. Права, що витікають з кваліфікованого зазначення походження товару і (або) права на його використання, діють в Україні з дати:

А) подачі відповідних заявок;

Б) їх реєстрації;

В) початку експертизи;

Г) закінчення експертизи;

Д) немає вірної відповіді.

 

2. Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається:

А) нанесення його на товар або на етикетку;

Б) нанесення його на упаковку товару;

В) застосування у рекламі;

Г) запис на товаророзпорядчих документах;

Д) згадування про нього в пресі;

Е) згадування про нього в учбовій літературі.

 

3. Зазначення походження товару – це термін, який в Україні об’єднує:

А) просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару;

Б) кваліфіковане зазначення походження товару і видову назву товару;

В) просте зазначення походження товару і видову назву товару;

Г) просте зазначення походження товару, назву місця походження товару, географічне зазначення походження товару.

 

4. Про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару в Україні видається:

А) сертифікат;

Б) патент;

В) свідоцтво;

Г) ліцензія;

Д) інший документ.

 

5.Оригінальна публікація в Україні відомостей про кваліфіковане зазначення походження товарів не містить відомостей:

А) про заявника;

Б) про межі географічного місця, з яким пов’язують особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару;

В) про опис основних особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

Г) про умови реєстрації простого зазначення походження товару.

 

6. В Україні простим зазначенням походження товару є:

А) будь-яке словесне або географічне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару;

Б) не будь-яке словесне або географічне позначення, що прямо вказує на географічне місце походження товару;

В) спеціальне тримірне позначення що прямо вказує на географічне місце походження товару;

Г) будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

 

7. Правова охорона простого зазначення походження товару надається в Україні на підставі:

А) рішення уповноваженого органу;

Б) подачі заявником заявки;

В) його використання;

Г) його реєстрації.

 

8. В Україні правова охорона кваліфікованого зазначення походження товарів надається на підставі їх:

А) використання;

Б) реєстрації;

В) приватизації;

Г) корпоратизації.

 

9. Обсяг правової охорони, що надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається в Україні зафіксованими в свідоцтві:

А) характеристиками товару і межами географічного місця;

Б) характеристиками природних умов відповідного географічного місця;

В) характеристиками товару та межами географічного місця і історичними особливостями останнього;

Г) характеристиками людського фактору відповідного географічного місця.

 

Задача 1

До господарського суду звернулась приватна торгівельно-промислова фірма «Еліс» з позовом до АТ «Хорол» про заборону використання словесного позначення «Червона шапочка» (російською та українською мовами) у сфері виробництва і реалізації класу 3 міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, зобов’язавши знищити всі зображення знака «Червона шапочка» на товарах цього класу і упаковці товарів.

В позовній заяві було зазначено, що Державним департаментом з питань інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України позивачеві видано свідоцтво на знак для товарів і послуг від 16.04.2009 року № 19363, за яким йому надано виключне право на використання знаку у вигляді словесного позначення «Червона шапочка» у класі З МКТП (косметичні вироби). Інформацію про це було опубліковано в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності «Промислова власність» від 16.04.2009 року. Відповідач використовує словесне позначення «Червона шапочка» українською мовою на упаковці виробленого ним товару – косметичного крему.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що це позначення є загальновживаним.

Оцініть правові позиції сторін. Яке рішення має прийняти суд? Відповідь аргументуйте з посиланням на Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року.

 

Задача 2

До господарського суду м. Києва з позовом звернулось підприємство зі 100% іноземними інвестиціями «У» до державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та ТОВ «М» про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг від 17.09.2009 року № 22785, виданого на ім’я ТОВ «М» та зобов’язання Державного департаменту внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

В позовній заяві було зазначено, що підприємство «У» подало 13.02.2009 року до Укрпатенту заявку на реєстрацію знака для товарів і послуг зі словесним позначенням «Супер лото» (реєстраційний номер 200100315678). ТОВ «М» подало заявку 19.03.2009 року на реєстрацію знака для товарів і послуг «Супер лото». Укрпатент видало свідоцтво відповідачу в зв’язку з тим, що він послався на використання знаку в експонаті, показаному на офіційно визнаній виставці «Реклама та маркетинг -2008», яка пройшла 15 грудня 2008 року в Москві.

Однак в судовому засіданні відповідачем не було надано достатніх доказів участі у виставці як експонента, а також доказів, що ця виставка мала статус офіційної або офіційно визнаної виставки відповідно до вимог Конвенції про міжнародні виставки від 22.11.1928 року.

Яке рішення прийме суд? Відповідь аргументуйте з посиланням на Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року.

 

Розділ 3 ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

1. Поняття приватного та публічного права. Співвідношення понять приватного та цивільного права.

2. Європейські системи приватного права.

3. Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права.

4. Цивільне право як наука (цивілістика) і навчальна дисципліна.

5. Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства.

6. Загальна характеристика Цивільного кодексу України.

7. Дія цивільних законів у часі та у просторі.

8. Застосування цивільного законодавства по аналогії.

9. Тлумачення цивільно-правових норм.

10. Поняття, особливості та елементи цивільного правовідношення.

11. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб'єктивного цивільного права і цивільного обов'язку.

12. Види цивільних правовідносин.

13. Поняття юридичних фактів. Юридичний склад. Види юридич­них фактів

14. Визначення, характерні риси та зміст цивільної правоздатності. Правоздатність та суб'єктивне право.

15. Види дієздатності фізичних осіб та її обсяг.

16. Обмеження дієздатності фізичної особи та визнання фізичної особи недієздатною.

17. Поняття та значення місця проживання фізичної особи.

18. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.

19. Поняття опіки та піклування, порядок їх призначення.

20. Поняття актів цивільного стану, порядок їх реєстрації та його правове регулювання.

21. Поняття та ознаки юридичної особи.

22. Види юридичних осіб.

23. Правосуб'єктність юридичної особи.

24. Органи юридичної особи

25. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.

26. Філії та представництва юридичних осіб.

27. Порядок створення юридичних осіб та їх державна реєстрація.

28. Припинення юридичних осіб.

29. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.

30. Юридичні особи приватного та публічного права.

31. Види господарських товариств.

32. Поняття та види кооперативів.

33. Поняття держави як суб'єкта цивільного права та загальні принципи участі держави, АРК, територіальних громад у цивільних правовідносинах

34. Форми участі держави в цивільних правовідносинах.

35. Види цивільних правовідносин, в яких держава виступає суб'єктом.

36. Поняття об'єктів цивільних прав (правовідносин) та їх види.

37. Поняття та класифікація речей. Майно та майнові права.

38. Цінні папери як об'єкти цивільних прав. Групи та види цінних паперів.

39. Дії та результати дій як об'єкт цивільних прав.

40. Результати творчої інтелектуальної діяльності як об'єкти цивільних прав.

41. Поняття й ознаки правочинів. Умови дійсності право- чинів.

42. Зміст правочинів. Тлумачення змісту правочинів.

43. Види правочинів за різними критеріями.

44. Умовні правочини. Строки в правочинах.

45. Форма правочинів. Юридичні наслідки порушення форми правочинів.

46. Поняття та види недійсних правочинів.

47. Наслідки визнання правочинів недійсними.

48. Поняття представництва, його значення та зміст.

49. Суб'єкти представництва. Повноваження представника.

50. Підстави виникнення та види представництва.

51. Представництво без повноважень або з перевищенням повноважень.

52. Довіреність та її види. Форма довіреності. Передоручення.

53. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності. Скасування довіреності.

54. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.

55. Класифікація строків (термінів) у цивільному праві.

56. Порядок обчислення строку, початковий і кінцевий момент його течії.

57. Поняття позовної давності і її значення. Застосування позовної давності.

58. Види строків позовної давності.

59. Наслідки спливу позовної давності.

60. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

61. Поняття та ознаки особистих немайнових прав фізичної особи. Види осо­бистих немайнових прав.

62. Зміст та здійснення особистих немайнових прав фізичної особи.

63. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існуван­ня фізичної особи.

64. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

65. Способи захисту особистих немайнових прав фізичної особи: загальні і спеціальні.

66. Загальна характеристика та види речових прав.

67. Поняття власності та права власності.

68. Суб'єкти та об’єкти права власності.

69. Зміст права власності.

70. Підстави виникнення права власності: первісні та похідні.

71. Підстави припинення права власності.

72. Поняття захисту права власності. Співвідношення понять «захист права власності» і «охорона права власності».

73. Загальна характеристика речово-правових способів захисту права власності.

74. Поняття, предмет віндикаційного позову, умови його пред’явлення.

75. Поняття, предмет негаторного позову, умови його пред’явлення.

76. Позов про визнання права власності, його предмет та умови пред’явлення.

77. Поняття права приватної, державної та комунальної власності. Право власності Українського народу.

78. Право власності на земельну ділянку та особливості його правового регулювання.

79. Право власності на житло. Об’єкти права власності на житло.

80. Поняття та ознаки речових права на чуже майно.

81. Сервітут: поняття та види.

82. Емфітевзис: поняття та підстави виникнення і припинення.

83. Суперфіцій: поняття та підстави виникнення і припинення.

84. Право володіння як окреме речове право: поняття і підстави виникнення.

85. Похідні речові права (право господарського відання, право оперативного управління, право оперативного використання майна).

86. Захист прав на чужі речі.

87. Поняття та види права спільної власності.

88. Право спільної часткової власності: поняття, підстави її виникнення та припинення. Ідеальна та реальна частка.

89. Право спільної сумісної власності: поняття, підстави її виник­нення та припинення.

90. Порядок володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві спільної власності.

91. Поняття права інтелектуальної власності у суб’єктивному та об’єктивному розумінні.

92. Співвідношення права влас­ності на річ та права інтелектуальної власності.

93. Поняття і джерела авторського права. Суб’єктивне авторське право, його зміст.

94. Об’єкти авторського права. Види об'єктів, що охороняються авторським правом.

95. Суб’єкти авторського права. Співавторство.

96. Суміжні права. Поняття і види.

97. Поняття і джерела права промислової власності. Об'єкти правової охорони права промислової власності.

98. Суб’єкти права промислової власності. Оформлення прав на об’єкти промислової власності.

99. Право інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації суб’єктів цивільного обігу та знаки товарів та послуг.

100.Поняття цивільно-правової відповідальності. Види відповідальності. Форми відповідальності.

101. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.

102. Поняття матеріальної та моральної шкоди.

103. Поняття збитків та упущеної вигоди. Принцип повного відшкодування шкоди.

104. Випадки обмеженої цивільно-правової відповідальності.

105.Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.