Міністерство аграрної політики та продовольства України



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Міністерство аграрної політики та продовольства України



Міністерство аграрної політики та продовольства України

Департамент науково-освітнього забезпечення АПВ

Та розвитку сільських територій

Науково-методичний центр аграрної освіти

Тестові завдання для проведення незалежного дистанційного тестування студентів, що навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців ОКР «Бакалавр» напряму 6.030509 «Облік і аудит»

У вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики та продовольства України

http://smcae.com/

Київ

«Аграрна освіта»

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Департамент науково-освітнього забезпечення АПВ

Та розвитку сільських територій

Науково-методичний центр аграрної освіти

Тестові завдання для проведення незалежного дистанційного тестування студентів, що навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців ОКР «Бакалавр» напряму 6.030509 «Облік і аудит»

У вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики та продовольства України

За загальною редакцією професорів:

Огійчука М.Ф., Плаксієнка В.Я., Калюги Є.В.

Київ

«Аграрна освіта»



ББК

Т

УДК: 378.147:[631.162:657] (079.1)

Рекомендовано до видання з грифом Мінагрополітики України науково-методичною комісією науково-педагогічних працівників ВНЗ з «Економіки та підприємництва (0305), менеджменту і адміністрування» (протокол № 1 від 12.07.2011р. )

 

Рецензенти:

В.М.Жук – академік-секретар Відділення аграрної економіки і продовольства Національної академії аграрних наук України, доктор економічних наук, професор, член –кореспондент НААН».

М.М. Коцупатрий– завідувач кафедри обліку, аналізу та аудиту АПК ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гектьмана», кандидат економічних наук, професор.

А.А. Пилипенко - завідувач кафедри бухгалтерського обліку Харківського національного економічного університету, доктор економічних наук, професор.

В.І.Чиж - завідувач кафедри контролдю та аудиту Східноукраїнського національного університету імені В.Даля, доктор економічних наук, професор.

О.М.Петрук -завідувач кафедри фінансів Житомирського державного інженерно-технологічного університету, доктор економічних наук, професор.

С.В.Майстро – доктор державного управління, доцент кафедри економічної політики ХарРІ НАДУ при Президентові України.

 

Авторський колектив: професор М.Ф.Огійчук, професор В.Я.Плаксієнко, професор Є.В.Калюга, професор В.С.Білоусько, професор О.І.Гуторов, професор Л.В. Гуцаленко, професор М.Г.Михайлов, професор Т.Г. Маренич, професор Д.І.Дема, доцент О.М.Германенко, доцент Л.О.Панченко, доцент І.П.Приходько, доцент Л.Г.Панченко, доцент Л.О.Сколотій, доцент Т.П.Шев’якова, доцент К.І.Посилаєва, доцент І.М.Сафронська, доцент І.Т.Новіков, доцент І.І.Рагуліна, доцент І.В.Горковенко, доцент К.О.Утенкова, доцент О.Г.Жмайлова, доцент Л.А.Бахчиванжи, доцент Ю.С.Пеняк, доцент В.П.Клочан, доцент М.В.Дубініна, доцент О.Г.Пономаренко, доцент Н.А.Канцедал, доцент М.І.Гордієнко, доцент Т.О.Мулик, ст. викладач Л.А.Булах.

 

Комп’ютерний набір і систематизацію тестових завдань здійснювали викладач Мещеряков В.Є. та зав. навчальною лабораторією Даниленко Є.В. (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва).

 

Висвітлено зміст тестових завдань для проведення незалежного дистанційного тестування студентів, що навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.030509 «Облік і аудит» у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики та продовольства України з навчальних дисциплін: Бухгалтерський облік (загальна теорія), Управлінський облік, Фінансовий облік, Аудит, Організація і методика економічного аналізу, Економіка підприємства, Аналіз господарської діяльності, Облік в аграрних формуваннях та бюджетних установах.

© Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.Я.,

Калюга Є.В. та ін..

© Науково-методичний центр аграрної освіти Міністерства аграрної політики та продовольства України


Зміст

  Передмова……………………………………………………………
1. Бухгалтерський облік (загальна теорія). Автори: професори Білоусько В.С. (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва); Калюга Є.В. (НУБІП); Михайлов М.Г. (Сумський НАУ)……….....................................................................  
2. Управлінський облік. Автори: професори: Маренич Т.Г. (Харківський НТУСГ імені Петра Василенка); Плаксієнко В.Я. (Полтавська ДАА); Панченко Л.О. (Луганський НАУ); доцент Сколотій Л.О. (Харківський НАУ імені В.В. Докучаєва), Канцедал Н.А. (ПДАА)……………………………………………….………………  
3. Фінансовий облік. Автори: професор Огійчук М.Ф., доценти: Панченко Л.Г., Шев’якова Т.П. (Харківський НАУ імені В.В. Докучаєва); Приходько І.П. (Дніпропетровський ДАУ); Пономаренко О.Г. (Полтавська ДАА); Дубініна М.В. (Миколаївський ДАУ)……….    
4. Аудит. Автори: професори: Гуцаленко Л.В. (Вінницький НАУ); Дема Д.І. (Житомирський НАЕУ); доценти: Новіков І.Т., Утенкова К.О. (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва); Гордієнко М.І. (Сумський НАУ)…………………………………...    
5. Організація і методика економічного аналізу. Автори: доценти: Посилаєва К.І., Пеняк Ю.С. (Харківський НАУ імені В.В. Докучаєва)……………………………………….    
6. Економіка підприємства. Автори: професор Гуторов О.І. (Харківський НАУ імені В.В. Докучаєва); доцент Бахчиванжи Л.А. (Одеський ДАУ)………….    
7. Аналіз господарської діяльності. Автори: доценти: Жмайлова О.Г. (Сумський НАУ); Сафронська І.М. (Харківський НАУ імені В.В. Докучаєва); Мулик Т.О. (Вінницький НАУ); Клочан В.П. (Миколаївський ДАУ).....................................................................................................    
8. Облік в аграрних формуваннях та бюджетних установах. Автори: професор Маренич Т.Г. (Харківський НТУСГ імені Петра Василенка); доценти: Германенко О.М. (Луганський НАУ); Рагуліна І.І., Горковенко І.В., ст. викладач Булах Л.А. (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва)……………………………    
9. Положення про незалежний замір знань студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації Міністерства агарної політики та продовольства України………………………    

Передмова

 

Тестові завдання для проведення незалежного дистанційного тестування студентів, що навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.030509 «Облік і аудит» у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації сформовано у відповідності до освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) і освітньо-професійної програми (ОПП) підготовки цих фахівців.

До переліку навчальних дисциплін, що виносяться на тестування включено вісім навчальних дисциплін нормативної та варіативної частин: Бухгалтерський облік (загальна теорія), Управлінський облік, Фінансовий облік, Аудит, Організація і методика економічного аналізу, Економіка підприємства, Аналіз господарської діяльності, Облік в аграрних формуваннях та бюджетних установах.

Кількість тестових завдань з кожної з них визначалась у відповідності загального обсягу навчального часу, виділеного на її вивчення.

 

 

Таблиця 1.

 

Розподіл кількості тестових завдань в залежності від загального обсягу навчального часу навчальної дисципліни

 

№ з/п Навчальна дисципліна Обсяг часу, кредитів ЕСТS Кількість тестових завдань, шт
1. Бухгалтерський облік (загальна теорія)
2. Управлінський облік
3. Фінансовий облік
4. Аудит
5. Організація і методика економічного аналізу.
6. Економіка підприємства
7. Аналіз господарської діяльності
8. Облік в аграрних формуваннях та бюджетних установах
Всього

 

 

Яким державним органом регулюється методологія ведення бухгалтерського обліку на підприємствах і організаціях в Україні?

1) Міністерством фінансів;

2) Національним банком України;

3) Державна казначейська служба України;

4) Галузевими міністерствами та відомствами.

 

37. Який із активів не відноситься до необоротних:

1) автомашина;

2) комп'ютер;

3) робочі коні;

4) паливо.

 

38. До довгострокових біологічних активів у рослинництві належать:

1) сади;

2) ягідники;

3) виноградники;

4) всі вищезазначені.

 

Вкажіть, яке з наведених джерел відноситься до власних?

1) заборгованість бюджету;

2) прибуток;

3) короткострокова позика банку;

4) кредиторська заборгованість.

 

Вкажіть, яке з приведених видів джерел відноситься до власних?

1) статутний капітал;

2) короткострокова позика банку;

3) кредиторська заборгованість постачальникам за товари;

4) кредиторська заборгованість перед Пенсійним фондом.

 

За допомогою якого елемента методу бухгалтерського обліку здійснюється первинне спостереження в бухгалтерському обліку?

1) документування;

2) оцінка;

3) рахунки;

4) подвійний запис.

 

Що підлягає інвентаризації?

1) все майно підприємства, включаючи об’єкти невиробничого призначення, діючі об’єкти, об’єкти та предмети, що передані в оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі чи резерві незалежно від технічного стану;

2) тільки виробничі запаси підприємства, які є в наявності;

3) основні засоби підприємства;

4) трудовий колектив підприємства.

 

Управлінський облік


1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить таке визначення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку:

1) система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

2) процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

3) система обліку, яка повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;

4) це облік господарської діяльності підприємства, а також його активів, зобов’язань та власного капіталу, який полягає у спостереженні, вимірюванні та реєстрації.

 

2. Управлінський облік охоплює….:

1) всі види облікової інформації, яка необхідна для управління в межах даного підприємства;

2) інформацію, яка використовується зовнішніми та внутрішніми користувачами (учасники, засновники, менеджери, акціонерами, банками, податковими органами тощо);

3) інформацію, яка використовується зовнішніми користувачами (контрольними органами, інші зацікавлені структури);

4) інформацію у вартісному вигляді про зміни в стані активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства з метою оцінки його майнового та фінансового стану, а також результатів діяльності.

3. Управлінський облік має свої особливості, серед яких:

1) система обліку повинна задовольняти потреби адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;

2) розвиток автоматизації виробничих процесів, а також нових методів управління;

3) надання у вигляді фінансових звітів - інформації про фінансовий і майновий стан підприємства;

4) використання комп'ютерної техніки для управління та автоматизація облікових робіт.

4. Метою управлінського обліку є:

1) допомога керівництву в досягненні стратегічної мети підприємства;

2) використання різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

3) облік витрат за центрами відповідальності;

4) автоматизація планування обліку і калькулювання собівартості продукції та автоматизація аналізу витрат.

5. Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання потреби в обліковій інформації, необхідної для управління підприємством. Тож, вперше термін “управлінський облік” з'явився в Україні:

1) в ухваленому в 1999 році Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

2) в середині 50-х років XX ст.;

3) на початку XX століття;

4) з прийняттям Податкового кодексу України.

6. Положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" управлінський облік розглядається як:

1) синонім внутрішньогосподарського обліку;

2) синонім фінансового обліку;

3) синонім виробничого обліку;

4) синонім господарського обліку.

7. Управлінський облік щодо того, хто його організовує та щодо обов’язковості:

1) організовується керівництвом підприємства та не є обов'язковим;

2) організовується державними органами (міністерствами і відомствами) та є обов'язковим;

3) організовується керівництвом підприємства та є необов'язковим з окремих питань;

4) організовується керівництвом підприємства та є обов’язковим за вимогами Податкового кодексу України.

8. Загальноприйнятими принципами, які можна застосовувати до управлінського обліку є такі:

1) принцип методологічної незалежності;

2) інформаційний принцип;

3) прогнозний принцип;

4) аналітичний принцип.

9. В процесі історичного розвитку сформувалися і розвивалися три основні системи обліку, які включають:

1) загальну систему обліку;

2) систему управлінського обліку;

3) систему фінансового обліку;

4) систему господарського обліку.

10. Загальну систему обліку можуть застосовувати в Україні:

1) лише суб'єкти малого підприємництва;

2) більшість підприємств України (крім суб'єктів малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку);

3) більшість промислових підприємств;

4) більшість сільськогосподарських підприємств.

11. Загальна система обліку щодо обліку витрат та запасів ґрунтується на:

1) обліку витрат підприємства за функціональною ознакою (застосовують рахунки "Виробництво", "Виробничі накладні витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут" та безперервному обліку запасів;

2) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів;

3) обліку витрат підприємства за видами та періодичному обліку запасів;

4) окремому веденні рахунків фінансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним. Взаємозв'язок фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

12. Переплетена система обліку передбачає:

1) окреме ведення фінансового та виробничого обліку в системі рахунків, які не кореспондують один з одним;

2) калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво;

3) виокремлення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового й управлінського обліку;

4) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів.

 

13. Більшість українських підприємств (крім суб'єктів малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку) застосовують ….. систему рахунків:

1) загальну;

2) інтегровану;

3) переплетену;

4) автономну.

14. Етичні норми бухгалтерів з управлінського обліку включають:

1) компетентність;

2) професійність;

3) відповідальність;

4) зосередженість.

15. Предметом управлінського обліку є:

1) виробнича діяльність підприємства в цілому та окремих його структурних підрозділів;

2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси тощо) та господарські процеси;

3) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).

16. Об’єктами управлінського обліку виступають:

1) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові ресурси тощо) та господарські процеси;

2) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством;

4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).

 

17. Методом управлінського обліку є:

1) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства;

2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові ресурси тощо) та господарські процеси;

3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством;

4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування, інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка, калькуляція та ін.).

 

18. Метод управлінського обліку включає такі елементи методу бухгалтерського обліку:

1) документація;

2) індексний метод;

3) факторний аналіз;

4) лінійне програмування.

19. Принцип безперервності діяльності підприємства:

1) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває далі;

2) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для побудови системи управлінського обліку;

3) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

20. Принцип періодичності:

1) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для побудови системи управлінського обліку;

2) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває далі;

3) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

21. Принцип методологічної незалежності:

1) передбачає, що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку;

2) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

3) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

22. Принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних цілей підприємства:

1) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

2) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;

3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції);

4) не означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом.

23. Принцип результативності означає:

1) що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом;

2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати фінансові результати підприємства;

3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції);

4) не передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції).

 

24. Принцип багатоваріантності:

1) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень;

2) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків;

3) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

4) не означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому.

25. Принцип відповідальності означає:

1) що за величину і витрат і результатів відповідальність несе конкретна особа, яка їх контролює;

2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому;

3) що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку;

4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків.

26. Для цілей управлінського обліку витрати класифікують за принципом:

1) “ різні витрати – для різних цілей ”;

2) за економічним змістом;

3) прийняття управлінських рішень;

4) залежності від обсягу виробництва.

27. Класифікація витрат здійснюється за такими напрямами:

1) оцінка запасів та визначення фінансового результату;

2) витрати на продукцію;

3) витрати періоду;

4) витрати діяльності.

 

Релевантні витрати — це:

1) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття певного рішення;

2) витрати, що не залежать від прийняття рішення;

3) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або впливати на них значний вплив;

4) витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.

 

 

29. Дійсні витрати — це:

1) витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення зобов’язань;

2) вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення;

3) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення;

4) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

30. Основні витрати — це:

1) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;

2) вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готової продукції і які можна віднести до певного виробу економічно доцільним шляхом;

3) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом;

4) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом.

 

31. Альтернативні витрати — це:

1) вигоди, які втрачаються, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення;

2) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;

3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт;

4) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати — це витрати, що не залежать від прийняття рішення.

 

32. Маржинальні витрати — це:

1) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;

2) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти на них значний вплив;

3) витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати;

4) середні витрати на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Поведінка витрат — це:

1) характер реагування витрат на зміни у діяльності підприємства;

2) реагування витрат при зміні виробництва;

3) діапазон діяльності, в межах якого містяться елементи змінних і постійних витрат;

4) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами.

 

Функція витрат — це:

1) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами;

2) процес обчислення динаміки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв'язку між витратами й різними факторами на підставі дослідження діяльності;

3) реагування витрат при зміні виробництва;

4) прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов) діяльності.

 

35. У спрощеному вигляді функцію витрат можна описати за формулою………(де У – загальні витрати; а – загальні постійні витрати; b – змінні витрати на одиницю діяльності; х – значення фактора витрат):

1) У = а + bх;

2) У = а – bх;

3) У = аbх;

4) У = а + b + х.

 

 

36. Вичерпані (спожиті) витрати — це:

1) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду;

2) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах;

3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий продукт;

4) витрати на виробництво продукції.

37. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників класифікують витрати:

1) контрольовані та неконтрольовані;

2) релевантні та нерелевантні;

3) змінні та постійні;

4) напівзмінні та змішані.

 

38. Діяльність, яка впливає на витрати, називають:

1) фактором витрат;

2) операціями, що мають місце в процесі господарської діяльності підприємства;

3) поведінкою витрат;

4) характером реагування витрат на зміни у діяльності підприємства.

 

39. Формула розрахунку валового прибутку має наступний вигляд:

1) Продаж (Виручка) – Собівартість реалізованих товарів;

2) Запас товарів на початок періоду + Собівартість придбаних товарів - Запас товарів на кінець періоду;

3) Змінні доходи + Постійні доходи (за всіма видами діяльності);

4) Доходи - Витрати.

 

40. Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції витрат. Тому для визначення функції витрат застосовують різні методи, серед них:

1) метод вищої-нижчої точки;

2) коефіцієнт детермінації;

3) інтервал упевненості;

4) лінійне програмування.

41. Для визначення функції витрат застосовують різні методи. Сутність методу “Технологічний аналіз” полягає в наступному:

1) передбачає системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності;

2) визначені функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних рахунків бухгалтерського обліку;

3) визначенні функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та найнижчого рівнів діяльності;

4) передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі середніх значень х і у.

42. Калькулювання – це:

1) процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;

2) предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат;

3) собівартість об'єктів витрат, яку визначають за допомогою системи виробничого обліку;

4) система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль собівартості об'єктів витрат.

 

43. Вибір системи виробничого обліку залежить від технології й організації виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає:

1) вибір відповідної системи калькулювання продукції;

2) вимірювання витрат на виробництво кожного спільного продукту після точки розподілу;

3) вибір прямих витрат для простеження до об'єкта витрат;

4) вибір сукупностей непрямих витрат, що підлягають розподілу між об'єктами витрат.

44. Головною проблемою віднесення витрат до відповідних об'єктів є непрямі витрати. Типовим прикладом непрямих витрат є:

1) накладні витрати;

2) контрольовані витрати;

3) неконтрольовані витрати;

4) виробничі витрати.

45. Загальні витрати – це:

1) витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома виробничими або обслуговуючими підрозділами;

2) витрати одного процесу, в результаті якого одночасно виробляється кілька продуктів;

3) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат;

4) сума, на яку розподілені накладні витрати перевищують їхню фактичну величину.

46. Як називають калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду:

1) фактична;

2) планова;

3) нормативна ;

4) очікувана.

 

 

47. Ставка розподілу накладних витрат розраховується за формулою:

 

1) Розмір накладних витрат / Фактичне значення бази розподілу  
2)   Розподілена сума накладних витрат х   Фактичне значення бази розподілу    
3)   Розподілена сума накладних витрат -   Заздалегідь визначена ставка розподілу накладних витрат
4) (Фактичний обсяг діяльності - Очікуваний обсяг діяльності) х Ставка розподілу загальновиробничих витрат
             

48. Метод розподілу взаємних послуг – це:

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг;

2) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

3) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих під­розділів та інших обслуговуючих підрозділів;

4) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.

49. Метод одночасного розподілу – це:

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи рівнянь;

2) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;

3) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих під­розділів та інших обслуговуючих підрозділів;

4) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг.

50. У практиці вибір бази розподілу накладних витрат залежить від характеру діяльності й технології виробництва. Найпоширенішими базами розподілу є:

1) пряма заробітна плата;

2) чисельність робітників;

3) заробітна плата керівників різних рівнів управління;

4) вартість устаткування.

51. Одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт, послуг), собівартість яких визначається, — це:

1) калькуляційна одиниця;

2) об'єкт обліку витрат;

3) об'єкт калькуляції;

4) натуральні показники.

52. Яка база розподілу непрямих витрат використовується в умовах переважно ручних робіт:

1) години праці робітників;

2) відпрацьовані машино-години;

3) прямі витрати матеріалів;

4) пряма заробітна плата.

53. Калькулювання за замовленнями – це:

1) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів;

2) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва;

3) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) вироб­ничих витрат;

4) метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.

54. Цю систему калькулювання традиційно застосовують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо):

1) калькулювання за замовленнями;

2) калькулювання за процесами;

3) калькулювання повних витрат;

4) калькулювання змінних витрат .

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.192.241 (0.049 с.)